Однією з найважливіших мотиваційних теорій є теорія матеріального стимулювання праці. Вона полягає у формуванні та використанні систем матеріальних стимулів праці1 і розподілу заробітної плати відповідно до закону розподілу за кількістю та якістю праці. Система матеріальних стимулів праці складається з різноманітних взаємодоповнювальних спонукальних мотивів, пов'язаних єдиним процесом створення матеріальної зацікавленості у здійсненні трудової діяльності.
Формування систем матеріальних стимулів охоплює три етапи:
· встановлення цілей,
· ресурсне забезпечення
· побудова систем матеріальних стимулів.
Використання систем матеріальних стимулів полягає у їх впровадженні та управлінні ними.
Розподіл заробітної плати передбачає
· оцінку кількості та якості затраченої праці,
· здійснення на її основі матеріального заохочення і матеріальних санкцій.
Визначені під час формування систем матеріальних стимулів праці умови і порядок стимулювання включають види, характер і розміри матеріального заохочення, матеріальних санкцій. У процесі формування і використання систем матеріальних стимулів закладаються необхідні спонукальні мотиви трудової діяльності, здійснюється орієнтація працівників на конкретні поточні й кінцеві результати, створюється матеріальна зацікавленість у вдосконаленні виробництва, прискоренні науково-технічного прогресу, зменшенні витрат, реалізуються колективні й особисті економічні інтереси працівників, забезпечується перспектива підвищення матеріального благополуччя.
|
|
Матеріальне стимулювання праці вимагає встановлення і дослідження факторів, які визначають системи матеріальних стимулів. Йдеться про рушійні сили, що забезпечують формування і використання спонукальних мотивів для задоволення колективних і особистих економічних інтересів працівників. З огляду на специфіку впливу на колективи працівників і окремих виконавців виділяють три групи факторів, які визначають системи матеріальних стимулів: соціально-психологічні, економічні й організаційні (рис. 4).
Рис. 3.14. Класифікація факторів, які визначають системи матеріальних стимулів праці
Система факторів у поєднанні з особливостями розвитку сучасних економічних відносин визначає такі принципи матеріального стимулювання праці:
— забезпечення зростання заробітної плати в міру підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності;
— диференціація заробітної плати за групами працівників, умовами праці, трудовими досягненнями, регіонами тощо;
— забезпечення можливості підвищення заробітної плати за виконання престижних робіт, тобто найбільш відповідальних, важливих і потрібних трудових процесів у національній економіці, галузі, на підприємстві, в цеху тощо в певний період часу;
|
|
— забезпечення перспективи зростання заробітної лати протягом усієї трудової діяльності на кожному робочому місці;
— забезпечення випереджувальних темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами зростання заробітної плати;
— оптимальне поєднання централізації та самостійності підприємств у матеріальному стимулюванні праці тощо.