Основні поняття та категорії курсу «основи менеджменту»

Адаптація - пристосування системи та її окремих елементів до умов зовнішнього середовища, що змінюються.

Аналіз - розклад цілого на елементи і подальше встановлення взаємозв'язків між ними з метою підвищення якості прогнозування, оптимізації, обгрунтування, планування й оперативного управління реалізацією управлінського рішення щодо розвитку об'єкта.

Альтернатива - наявність вибору між двома чи кількома різними можливостями, які можуть заперечувати або виключати одна одну, потрібних варіантів.

Бізнесмен - комерсант, підприємець, особа, яка займається своєю справою з метою отримання прибутку або іншої винагороди.

Відповідальність - обов'язок виконувати поставлені завдання і зобов'язання, необхідний засіб моральної, матеріальної, адміністративної, кримінальної або іншої відповідальності за їхнє невиконання.

Влада - стосунки між двома особами, між особою і групою або між групами, які полягають у тому, що одна із сторін може на законній підставі і тривалий час змушувати другу сторону до визначених дій, нав'язувати свою волю, а також володіє засобами, які гарантують контроль за цими діями, тобто - можливість впливати на поведінку інших людей

Вплив - пряма і/або непряма дія однієї особи, яка вносить зміну у поведінку іншої.

Графік сітьовий - інформаційно-динамічна графічна модель комплексу робіт, спрямованих на виконання єдиного завдання, в якій (моделі) визначається логічний взаємозв'язок, послідовність робіт і взаємозв'язок між ними.

Група соціальна - сукупність людей, об'єднаних за змістом і характером спільної діяльності, місцем проживання, перебування, соціальним статусом, національністю, статтю, віком, освітою тощо.

Група формальна - група людей, структура і діяльність якої раціонально організовані і стандартизовані, відповідно, з точно приписаними груповими правилами, цілями і ролевими функціями, та свідомо координуються для досягнення загальної цілі або цілей.

Група неформальна - група у складі формальної організації, яка виникає спонтанно та в якій люди вступають у взаємодію один з одним достатньо регулярно.

Діапазон контролю - кількість робітників, безпосередньо підлеглих даному менеджерові.

Делегування відповідальності - передача підлеглим права прийняття певних рішень або права на вирішення певних проблем разом з передаванням обов'язку виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх задовільне розв'язання.

Делегування повноважень - передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Делегування є засобом, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників численні завдання, які повинні виконуватись для досягнення мети організації.

Департаменталізація - процес групування робіт і видів діяльності в окремі підрозділи організації.

Дерево цілей - структурована, побудована за ієрархічним принципом (ранжирування за рівнями) сукупність цілей системи, програми, плану, в якій виділені: головна мета («верхівка дерева»); підлеглі їй підцілі першого, другого і т. д. рівнів («гілки дерева»).

Децентралізація управління - передача прав, функцій та відповідальності з верхніх рівнів управління на нижні.

Дія - набір внутрішніх і зовнішніх імпульсів особи, що забезпечують рух людини до заданої мети.

Емотивна функція ділового спілкування - полягає в переживанні людиною своїх стосунків з навколишнім світом. У процесі спілкування ці переживання вторинно відображаються як взаємовідносини: симпатій - антипатій, любові - ненависті, конфлікту -злагоди тощо. Ці взаємовідносини визначають соціально-психологічний фон взаємодії.

Ефективність управлінського рішення - ступінь досягнення запланованого результату на одиницю витрат шляхом реалізації рішення.

Задача - певна робота, серія робіт або частина роботи, яка повинна бути виконана заздалегідь встановленим способом, у визначені терміни.

Завдання - плани, що мають чіткі, однозначні, конкретно визначені цілі.

Збагачення роботи - процес поглиблення роботи, підвищення її змістовості, розширення прав прийняття рішень, зменшення ступеня контролю з боку керівництва, можливість самостійно розробляти графік роботи тощо.

Зворотний зв'язок - найважливіша частина будь-якої системи управління, що забезпечує надходження інформації про стан об'єкта управління.

Зв'язки горизонтальні - комунікативні зв'язки між різними підрозділами одного рівня або людьми в організації, що займають непідлегле становище один до одного.

Здібності - індивідуальні якості особи, які визначають швидкість і глибину засвоєння людиною знань, умінь і навичок, а також успішність їх застосування на практиці для виконання різних видів діяльності.

Ієрархічність управління - система послідовно підпорядкованих елементів управління, розташованих у порядку від нижчого до вищого.

Ієрархія потреб - модель, що пояснює поведінку людини, виходячи з її спонукання різними внутрішніми потребами.

Інформація - документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Інформація є основою для прийняття будь-якого управлінського рішення.

Інформаційна функція ділового спілкування - виявляється у відображенні засобів навколишнього світу, здійснюється завдяки основним пізнавальним процесам. У процесі спілкування забезпечується отримання, зберігання та передача інформації.

Канал - лінія зв'язку, комунікації; засіб для передачі інформації.

Кваліфікація - рівень знань та трудових навичок, необхідних для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю.

Когнітивна функція ділового спілкування - полягає в усвідомленні сприйнятих значень завдяки мисленню, відображенню, фантазії. Ця функція пов'язана з суб'єктивними характеристиками партнерів, з особливостями їх прагнення до взаємопізнання, до необхідності розкрити психологічні якості особистості.

Комітет - група всередині організації, якій делеговані повноваження щодо вирішення певної довгострокової проблеми або виконання довгострокового завдання (комплексу завдань).

Комісія - спеціально створена група (орган), яка сформована з представників різних підрозділів організації, з метою розгляду і вивчення відносно вузьких, окремих, тимчасових проблем, проведення розслідування, аналізу, прогнозу та розробки пропозицій і рекомендацій.

Комунікабельність - здатність, схильність до комунікації, до встановлення контактів та зв'язків.

Комунікативна функція ділового спілкування - передбачає зв'язок людини зі світом у всіх формах діяльності.

Комунікаційна мережа - з'єднання певним чином індивідів, що беруть участь у комунікаційному процесі, за допомогою інформаційних потоків.

Комунікаційний стиль - спосіб, за допомогою якого індивід намагається будувати відносини з цієї причини з іншими.

Комунікація - процес обміну інформацією між двома або більше особами.

Комунікація невербальна - такий обмін інформацією, який здійснюється без використання слів.

Конативна функція ділового спілкування - пов'язана з індивідуальними прагненнями людини до тих чи інших об'єктів, які виступають у формі збуджувальних сил. Завдяки цій функції відносини реалізуються в конкретній поведінці.

Контроль - 1) процес перевірки того, як організація здійснює свої цілі, та корегування її дій, який складається з трьох етапів: постановка задач для виконання, перевірка реального виконання задач, вирішення проблем, якщо виконання не відповідає поставленим задачам; 2) функція менеджменту щодо забезпечення виконання програм, планів, письмових або усних завдань, документів, згідно з якими реалізуються управлінські рішення.

Конфлікт - відсутність згоди між двома та більше сторонами, які можуть бути конкретними особами чи групами.

Конфлікт інтересів - несумісність (повна або часткова) мотивації діяльності, що визначається відмінностями у соціальному становищі носіїв інтересів.

Концепція - система поглядів, якої дотримуються в даний час, певний спосіб розуміння, трактування будь-яких явищ, основна точка зору, керівна ідея для їх висвітлення.

Координація - процес узгодження, впорядкування дій усіх підсистем організації для досягнення її цілей.

Креативна функція ділового спілкування - пов'язана з творчим перетворенням дійсності.

Культура корпоративна - система цінностей організації, які формують її робочу атмосферу, психологічний клімат і надають їй індивідуального забарвлення.

Лідерство - здатність впливати на індивідів та групи людей, щоб примусити їх діяти для досягнення певних цілей.

Макросередовшце - фактори, які притаманні оточуючому середовищу опосередкованої дії, а саме: демографічні, природні, економічні, науково-технічні, політико-правові, культурні, соціальні тощо.

Менеджмент - наука про управління, особливий вид діяльності, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників, на управління і координацію операцій фірми в умовах ринку для досягнення цілей, поставлених перед підприємством.

Менеджер (управляючий) - підприємливий керівник, що знаходить можливості і йде на навмисний ризик, здійснюючи зміни і вводячи вдосконалення на фірмі. Менеджери -люди, що заробляють собі на життя завдяки своєму професіоналізму в напруженому оточенні, яке постійно змінюється і нічого не вибачає.

Менеджер вищої ланки - рівень управлінських працівників у теорії і практиці управління, який координує і контролює роботу менеджерів низової і середньої ланок, тобто діяльність в цілому. Наприклад, директор підприємства, президент фірми, голова правління акціонерного товариства тощо. Характер дій такого керівника визначається змістом роботи підприємства (організації). В їх роботі переважає зв'язок із зовнішнім середовищем, різноманіття прийнятих рішень і елементи рішення стратегічних проблем та ін.

Менеджер лінійний - тип управлінських працівників у теорії і практиці менеджменту, що відповідає за стан і розвиток організації або її підрозділів.

Менеджер низової ланки - рівень управлінських працівників у теорії і практиці управління, який відповідає за виконання виробничих завдань, за безпосереднє використання відповідних виділених ресурсів. До цього рівня можна віднести майстрів, начальників ділянок, керівників функціональних підрозділів. Робота таких менеджерів переважно пов'язана з вирішенням оперативних і тактичних проблем.

Менеджер середньої ланки - рівень управлінських працівників у теорії і практиці управління, який координує і контролює роботу менеджерів низової ланки. Наприклад, завідувач відділу, директор філії, керуючий проектом, керуючий регіоном тощо. Характер дій такого керівника визначається змістом роботи очолюваного підрозділу. В їх роботі переважає вирішення тактичних завдань.

Мета (ціль) - висловлений кількісно або якісно майбутній бажаний стан об'єкта управління, досягнення якого забезпечить вирішення проблеми.

Метод менеджменту - сукупність правил, операцій, процедур і інших засобів впливу керуючої підсистеми на керовану згідно з алгоритмом рішення задачі (мети, проблеми, функції). Методи менеджменту: адміністративні, економічні, соціально-психологічні, сітьові, аналізу, прогнозування, оцінки.

Методи менеджменту адміністративні - методи управління, що базуються на владі, дисципліні, відповідальності та стягненнях і здійснюються у формі організаційної та розпорядчої дії, відомі в історії як «метод батога».

Методи менеджменту економічні - методи економічного регулювання відносин між суб'єктом і об'єктом управління за допомогою податкової системи країни і регіону, кредитно-фінансового механізму, митної системи, економічних нормативів функціонування фірми, системи мотивації за якісну працю, застосування засобів оптимізації цілей менеджменту.

Методи економіко-математичні - методи аналізу і оптимізації, що застосовуються для вибору найкращих, оптимальних варіантів, які визначають господарські рішення в існуючих або запланованих економічних умовах.

Методи менеджменту сітьові - методи, що застосовує керуюча підсистема до організаційних об'єктів управління. В основі цих засобів лежить сітьове планування і управління (СПУ) - графоаналітичний метод управління процесами створення (проектування) будь-яких систем.

Методи менеджменту соціально-психологічні - методи управління, що базуються на способах мотивації та моральної дії на людей, використанні закономірностей соціології та психології та відомі як «метод переконання».

Мікросередовище - сукупність елементів, що стосуються власне фірми та її можливостей щодо обслуговування клієнтури, такої, як постачальники, клієнти, конкуренти й контактні аудиторії.

Мотивація - функція менеджменту, процес внутрішнього або зовнішнього психологічного управління поведінкою, що полягає у спонукання себе й інших до діяльності, спрямованої на досягнення загальних та/або особистих цілей.

Мотивація трудова - усвідомлене і цілеспрямоване спонукання працівника до праці шляхом стабільного впливу на його потреби, інтереси та цілі. Таке спонукання є елементом управління.

Місія - принципове призначення організації, яким вона відрізняється від інших організацій і в рамках якої визначає характер операцій як зі своєю продукцією, так і на ринках.

Невизначеність зовнішнього середовища - функція кількості інформації, якою володіє організація (або особа) з приводу конкретного фактору, а також функція впевненості у цій інформації.

Обробка інформації - процес розміщення її у певному порядку, надання їй деяких завершених форм, що наповнює інформацію новим змістом та значенням.

Опір змінам - поведінка, спрямована на збереження існуючого порядку речей, правил, норм, звичаїв, що виявляється у відкладанні змін на потім за принципом «почнемо нове життя з понеділка», «поживемо - побачимо» і т. ін.

Організація (фірма) - засіб для досягнення цілей, що дозволяє групі людей виконувати таку задачу, здійснення якої не під силу одному працівникові, тобто це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення цілі або цілей.

Організаційна діяльність - процес за допомогою якого керівник усуває невизначеність, безладдя та конфлікти між людьми щодо роботи або повноважень і створює середовище, придатне для їх спільної діяльності.

Організування - 1) функція менеджменту як процесу по реалізації планів, суть якої в координації дій окремих елементів системи, досягненні взаємної відповідності функціонування її частин; 2) процес створення структури підприємства, передача завдань і повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання.

Орієнтири - плани, що мають характер напряму дій.

Персонал - склад робітників підприємства (організації). Розрізняють адміністративно-управлінський, інженерно-технічний, обслуговуючий і робочий персонал.

Підприємець - людина, яка усвідомлює можливості, що відкриваються в даних економічних умовах, і створює підприємство або бізнес, управляє ним і бере на себе всі пов'язані із цим ризики.

Підрозділ - складова організації, яка виконує специфічні конкретні завдання та досягає конкретних специфічних цілей в рамках організаційних цілей.

План - результат планування, мотивована модель дій, створена на основі кон'юнктурного прогнозу економічного середовища і поставленої мети.

Планування - 1) процес формування цілей, визначення пріоритетів, засобів і методів їх досягнення; 2) функція менеджменту, комплекс робіт з аналізу ситуацій і факторів зовнішнього середовища, прогнозування, оптимізації, оцінки альтернативних варіантів досягнення цілей, вибору найкращого варіанта плану. Плани можуть бути стратегічними, тактичними і оперативними.

Повноваження - обмежене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля її співробітників для виконання делегованих задач.

Повноваження лінійні - повноваження, які передаються від начальника безпосередньо його підлеглому і далі іншим підлеглим.

Повноваження штабні - повноваження, що передаються особам, які здійснюють консультативні, обслуговуючі функції щодо лінійних керівників.

Повноваження функціональні - повноваження, що дають змогу особі, якій вони передаються, в межах її компетенції пропонувати або забороняти певні дії підлеглим лінійним керівникам.

Поділ праці ієрархічний - розподіл комплексів робіт з реалізації функцій і рівнів ієрархії управління, закріплення їх за певними управлінськими працівниками та формування на цій основі їх повноважень.

Поділ праці кваліфікаційний - розподіл робіт за функціями управління та закріплення їх за управлінськими працівниками відповідно до кваліфікації, стажу роботи та їх особистих здібностей.

Поділ праці професійний - диференціація управлінських працівників відповідно до їх професійної підготовки.

Поділ праці професійно-кваліфікаційний - поділ працюючих за професіями (спеціальностями), а всередині них - за групами складності праці (розрядами, категоріями).

Поділ праці технологічний - розчленування виробничого процесу за окремими фазами, технологічними комплексами, видами робіт та операціями; диверсифікація процесу управління на операції по збору, передачі, збереженню і перетворенню інформації, що виконуються певними категоріями працівників.

Поділ праці функціональний - поділ всього комплексу робіт залежно від ролі та місця різних груп робітників, зайнятих у виробничому процесі. Наприклад, промислово-виробничий персонал поділяється на робітників, службовців, молодший обслуговуючий персонал та охорону; виокремлення функцій, що об'єктивно необхідні для ефективного управління виробництвом, виконання яких закріплюється за певними працівниками або підрозділами апарату управління.

Політика фірми - генеральна лінія, система стратегічних заходів, яка проводиться керівництвом фірми в будь-якій сфері діяльності (технічної, фінансової, соціальної, зовнішньоекономічної та ін.).

Потреба - внутрішній стан психологічного та функціонального сприйняття недостатності чогось, вираження прихованих мотивів.

Прийняття рішення - процес аналізу, прогнозування і оцінки ситуації, вибору і погодження найкращого альтернативного варіанту вирішення поставленої мети.

Процес контролю - послідовність дій з забезпечення досягнення організацією своїх цілей, який складається з етапів: розробка стандартів і критеріїв оцінки; зіставлення реальних результатів зі стандартами; вжиття необхідних корегуючих дій.

Процес управлінський - 1) взаємозв'язок функцій планування, організації, мотивації та контролю за допомогою процесів комунікації та прийняття рішень; 2) сукупність операцій і процедур впливу керуючої підсистеми на керовану, що здійснюються в рамках організаційної структури фірми.

Регулювання - функція менеджменту з вивчення змін факторів зовнішнього середовища, що впливають на якість управлінського рішення і ефективність функціонування системи менеджменту фірми, вжиттю заходів з доведення (вдосконалення) параметрів «входу» системи або процесів в ній до нових вимог «виходу» (вимог споживачів).

Рішення управлінське - 1) творчий акт суб'єкта управління, що визначає на основі знань об'єктивних законів функціонування управлінської системи та аналізу інформації про її стан, програму і характер діяльності щодо розв'язання назрілої проблеми; 2) результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обгрунтування і вибору альтернативи з безлічі варіантів досягнення конкретної мети системи менеджменту.

Рішення інтуїтивне - рішення, основане на власному відчутті того, хто приймає рішення, що його вибір зроблено правильно. Застосовується в основному в процесі оперативного управління.

Рішення оптимальне - найбільш ефективне з усіх альтернативних варіантів рішення, вибране за певним критерієм оптимізації для даної ситуації.

Рішення раціональне - рішення, основане на засобах системного і комплексного аналізу, обгрунтування і оптимізації. Застосовується в процесі стратегічного і тактичного управління.

Розподіл праці - розподіл загальної роботи в організації на окремі складові частини, достатні для виконання окремим робітником відповідно до його кваліфікації та здібностей.

Ротація робіт - переміщення робітників через певні проміжки часу з однієї роботи на іншу.

Розширення роботи - означає горизонтальне розширення роботи за рахунок збільшення кількості операцій, які виконуються в її межах, та частоти повторення циклу роботи.

Салюменеджмент - відносно самостійний розділ теорії управління, який характеризує управлінську діяльність, що забезпечує підвищення ефективності управління собою і своїми діями.

Середовище організації зовнішнє - сили, зовнішні стосовно організації, які впливають на її результативність.

Система - єдність, що складається з взаємозалежних частин, кожна з яких привносить щось конкретне в унікальні характеристики цілого в той самий час, будь-яка частина системи випробовує на собі вплив цілого.

Синергізм - спостережуване на практиці явище, коли сумарна активність декількох елементів, що входять у систему, перевищує арифметичну суму активностей цих елементів.

Складність зовнішнього середовища - кількість факторів, на які організація зобов'язана реагувати, рівень варіантності кожного фактору.

Спеціалізація робіт - ситуація, за якої окремі машини і люди закріплюються за певними видами робіт.

Спілкування - міжособистісна та міжгрупова взаємодія, основу якої становлять пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності (інформацією, думками, почуттями, оцінками та ін.).

Стиль керівництва - звична манера поведінки керівника щодо підлеглих, з метою вплинути на них та примусити діяти для досягнення цілей організації.

Стимул - спонукання до дій, стимулююча причина.

Стратегія - програма, план, генеральний курс суб'єкта управління для досягнення ним стратегічних цілей в будь-якій сфері діяльності.

Стратегічне планування - процес вибору цілей для організації та прийняття рішення про те, що слід робити для їх досягнення.

Стратегія діяльності - основна магістраль дій підприємства, яка спрямована на досягнення його основних цілей.

Структура організаційна - сукупність взаємопов'язаних органів управління організації (фірми, компанії, корпорації і т. п.), які здійснюють стратегічне, тактичне і оперативне управління її функціонуванням і розвитком. Основні види організаційних структур: лінійно-функціональна, лінійно-штабна, дивізійна, матрична, бригадна, проблемно-цільова і ін.

Технологія - сукупність методів і засобів перетворення вхідних матеріальних ресурсів, інформації і інших компонентів «входу» системи в товар та інші компоненти її «виходу»; сполучення обладнання, інфраструктури, інструментів та відповідних технічних знань і навичок, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях.

Точка беззбитковості - відповідає кількості продукції (критична програма), починаючи з якої її випуск повинен приносити прибуток. Точка беззбитковості розраховується як відношення величини постійних видатків на одиницю продукції до різниці ціни продукції і змінних витрат на одиницю продукції.

Управління - 1) здатність систем різної природи зберігати свою цілісність, структурну єдність та добиватися досягнення поставлених цілей; 2) вся діяльність, пов'язана з контролем руху ресурсів.

Управління за цілями - метод поєднання планування, контролю та мотивації, який успішно застосовує багато організацій для зменшення кількості конфліктів та зниження негативної реакції людей на контроль шляхом їх участі в цьому процесі.

Функція - в менеджменті - етап процесу управління (планування, організація процесів, врахування і контроль, мотивація, регулювання).

Функції управління - конкретні форми цілеспрямованого впливу на систему (в тому числі і соціально-виробничу) з урахуванням реальних ситуацій з метою отримання певного конкретного результату.

Цілі - конкретні кінцеві стани або бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом.

Цінності - набір стандартів та критеріїв, якими людина керується у житті; загальні переконання людини з приводу того, що добре та що погано.

Централізація управління - умова, за якою право приймати найбільш важливі рішення - за вищими рівнями управління.

Шум - будь-яке втручання в процес комунікації на будь-якій з його дільниць, який викривлює зміст інформації.