Соціальний розвиток колективу організації

Трудовий колектив є одним із найважливіших джерел задоволення соціальних потреб особистості. Саме в розширенні його можливостей щодо задоволення соціальних потреб працівників полягає сутність соціального розвитку трудового колективу. Виявляється вона у ставленні до людей як до конкурентної вартості, яку слід спрямовувати, мотивувати й розвивати з метою безпосереднього сприяння досягненню стратегічної мети організації.

Перспективи соціального розвитку трудового колективу окреслюються в соціальному прогнозуванні і реалізуються завдяки соціальному плануванню.

Соціальне прогнозування. Сутність його полягає у виробленні наукових уявлень, гіпотез майбутнього стану соціального об'єкта, в даному разі — трудового колективу.

Соціальний прогноз — конкретне уявлення про стан колективу в майбутньому, інформація про цілі його соціально-економічного розвитку, необхідні для їх досягнення засоби.

З огляду на наукову обґрунтованість, у соціальному прогнозуванні виокремлюють пошукове і нормативне прогнозування.

Пошукове прогнозування — це визначення можливих станів об'єкта управління в майбутньому на основі тенденцій його розвитку в минулому і на час здійснення прогнозу. Такий прогноз встановлює імовірний стан соціального об'єкта за збереження існуючих тенденцій. Завдяки цьому пошуковий прогноз є цільовим, тобто прогнозом бажаних цілей, вибудуваних за певною шкалою можливостей з визначенням імовірності досягнення кожної цілі.

Прогнозні пошукові дослідження дають змогу виявити можливі соціальні проблеми, які слід розв'язати. Пошуковий прогноз охоплює низку можливих станів соціального об'єкта, які аналізуються під різними кутами зору. Кінцевим його продуктом є «дерево можливих проблем», серед яких розрізняють ключові і похідні. Це «дерево» репрезентує проблемну ситуацію майбутнього, інформація про яку є основою для підготовки управлінських рішень.

Нормативне прогнозування — це визначення засобів, необхідних і достатніх для досягнення можливих станів об'єкта управління або заданих цілей. Воно пов'язане із пошуком найімовірніших шляхів досягнення бажаного результату. Мета при цьому сприймається як норма. Нею можуть бути, наприклад, пізнані суспільно необхідні потреби, а також отримані в результаті пошукового прогнозування дані. У нормативному прогнозуванні практикується і зворотна екстраполяція тенденцій — із майбутнього в існуючий стан об'єкта управління — для виявлення альтернативних шляхів руху до цього майбутнього.

Залежно від термінів розрізняють оперативне (в межах року), короткотермінове (1—5 років), довгострокове (5— 15 років) соціальне прогнозування.

Соціальне планування реалізується шляхом складання плану соціального розвитку колективу організації (підприємства). В зарубіжному менеджменті такими планами є програми підвищення якості трудового життя; моделі планування людських ресурсів; програми службового просування (планування кар'єри); політика розвитку людини та ін.

Соціальне планування — визначення цілей, параметрів розвитку соціальних об'єктів у певній часовій перспективі.

Планування соціального розвитку трудових колективів, реалізація цих планів пом'якшують адаптацію працівників до нових соціально-економічних умов, стимулюють позитивне сприйняття реалій життя, сприяють стабілізації працівників у нових соціально-економічних координатах.

План соціального розвитку розробляють не менше ніж на п'ять років, оскільки за коротший термін соціальні проблеми розв'язати неможливо. Традиційно він складається з таких чотирьох розділів:

1) удосконалення соціальної структури колективу. У ньому передбачають планові зміни співвідношення між оперативними працівниками, ІТП, службовцями у зв'язку з кваліфікаційно-професійними змінами, скороченням використання фізичної праці, механізацією і автоматизацією виробничих та управлінських процесів. Також визначають орієнтири підвищення рівня загальної та професійної освіти, статево-вікових змін складу працівників, обґрунтовують заходи щодо управління рухом кадрів і скорочення їхньої плинності;

2) удосконалення умов праці, її охорона та зміцнення здоров'я працівників. Передбачається усунення небезпечних для життя і здоров'я людей виробничих факторів. Ідеться про нейтралізацію факторів, які зумовлюють нервово-психічні перевантаження працівників, вироблення системи заходів щодо зниження виробничого травматизму і захворювань та їх запобігання, поліпшення медичного обслуговування тощо;

3) гарантії життєвого рівня, житлових та культурно-побутових умов працівників. Цей розділ охоплює заходи щодо оптимізації заробітної плати, матеріального і морального стимулювання, поліпшення житлово-побутових умов, підвищення рівня культурного і побутового обслуговування працівників, вдосконалення роботи дитячих закладів, баз відпочинку. При цьому особливу увагу приділяють зменшенню частки працівників із низькою заробітною платою і доходами на одного члена сім'ї;

4) підвищення трудової та соціальної активності працівників. Містить заходи, спрямовані на підвищення виробничої і соціальної активності, економічного, правового, морального, естетичного і фізичного виховання членів колективу, розвитку спортивної і культурно-масової роботи.

План соціального розвитку має бути погоджений з відповідними заходами щодо соціального розвитку і захисту працівників, які розробляє профспілкова організація.