Єдиного керівного центру в Україні вони не мали

План.

Причини і передумови Української революції.

Виникнення Української Центральної Ради. М Грушевський.

І, ІІ Універсали ЦР.

Корніловський заколот.

5. Загострення стосунків із Тимчасовим урядом.

III Універсал

Більшовицький переворот у Петрограді. Боротьба за владу в Києві

Березня (23 лютого за старим стилем) 1917 р. у столиці Російської імперії Петрограді вибухнула революція.

Народ, доведений до відчаю й зубожіння невдалою для Росії війною, яка загострила всі проблеми країни, піднявся на боротьбу.

Цар Микола II, не маючи змоги при­боркати повстання, 15 березня (2 березня) 1917 р. зрікається трону.

Царський режим, який існував століттями, розсипався за декілька днів.

У революційних подіях Петрограда активну участь брали полки російської армії,сформовані з українців, які першими перейшли на бік революції й забезпечили її перемогу.

Повалення царату поставило на порядок денний питання про по­дальшу долю імперії і про владу в ній.

Суспільство розкололося на прибічників різних, іноді діаметрально протилежних поглядів на це питання.

Одна частина суспільства, на чолі якої стояв утворений Тимчасовий уряд, підтримувала ідеї свободи приватної власності, підприємництва та демократії.

Тобто тих цінностях, на яких базуєть­ся європейська цивілізація.

Для того щоб здійснити це, на їх думку, потрібно було переможно завершити Першу світову війну.

Проте їх погляди не поділяла основна маса селянства та робітництва, що згур­тувалося навколо створених Рад робітничих і солдатських комітетів.

Вони стверджували, що пропоновані Тимчасовим урядом ідеї є недо­статніми і що необхідно забезпечити нормальне життя для більшої частини населення:

- покінчити, нарешті, з війною,

- провести земельну реформу,

- створити дієву систему соціального захисту та гарантії прав та свобод.

Найрадикальніші діячі (партія більшовиків) взагалі за­кликали

- до знищення приватної власності

- встановлення напільної рівності та справедливості, тобто встановити соціалістичне ( комуніс­тичне ) суспільство.

Протистояння прихильників різних політичних поглядів зумовило гостру політичну боротьбу.

Повалення самодержавства відкрило нову сторінку в історії Украї­ни.

15 (2) березня 1917р. у Петрограді виник Тимчасовий уряд (див. схему), який вважав себе правонаступником царського уряду і прагнув зберегти контроль над усіма територіями імперії, зокрема й над Україною.

Виконавчу владу в Україні тимчасовий уряд передав повітовим і губернським комісарам, якими були голови земських управ.

Причини та передумови (схема)

Залежне і пригноблене становище України, великодержавницька політика щодо неї панівних кіл як Росії, так і Австро-Угорщини

Важке соціальне становище переважної частини населення

Піднесення українського національно-визвольного руху, організаційне та ідеологічне його оформлення

Невирішеність аграрного питання і соціального захисту робітництва

Перша світова війна порушила стабільність Російської та Австро-Угорської імперій, загостривши їх внутрішні проблеми

 

↓

Привід. Революція в Росії (початок 8 березня (23 лютого) 1917 р.). Пова­лення монархії. Зречення Миколи IIпрестолу (15(2) березня 1917 р.)

↓

Мета. Здобуття автономії як першого кроку до незалежності

↓

Рушійні сили: українська національна інтелігенція, селянство, військові, частина робітництва.

Поряд із зазначеними органами влади та місцевого самоврядуван­ня формується і система рад робітничих, солдатських і селянських депутатів.

Єдиного керівного центру в Україні вони не мали.

Значним впливом у радах користувалися більшовики. По мірі погіршення си­туації в країні їх вплив зростав.

Ради — революційна форма самоорганізації робітництва, солдатських і селянських мас в умовах відсутності досвіду демократичної боротьби.

Меншовики та есери вважали ради тимчасовими революційними органами до скликання Установчих зборів.

Більшовики розглядали ради як орган революційної диктатури і прагнули створювати ради всіх рівнів – від місцевих до загальнодержавних, до яких згодом мала б перейти влада в державі.