2017-11-30
382
Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934 рр.) був одним із провідних діячів Української революції 1917-1920 рр.
Він народився 29 вересня 1866 р. у Холмі в сім'ї вчителя гімназії
У 1880 р. вступив у Тифліську гімназію, захоплювався українською історією і літературою.
У 1886-1890 рр., будучи студентом Київського університету, вступив до Київської української громади.
По закінченні історико-філологічного факультету Київського університету захистив магістерську дисертацію «Барське староство».
У 1894 р. очолив кафедру всесвітньої історії Львівського університету, де почав читати історію України.
З 1897 р. - голова Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка. Наполягав на єдності всіх періодів історії України, а головною силою історії вважав народ.
Написав багатотомну «Історію України - Руси». Дружив з І. Франком.
Вступив до Української національно-демократичної партії.
Після революції 1905 р. повернувся до Києва і очолив Українське наукове товариство.
Він був одним з ініціаторів і організаторів Товариства українських поступовців.
|
|
|
У 1914 р., на початку війни, як австро-угорський підданий він був висланий царським урядом до Симбірська, у 1916 р. переїхав до Москви, у березні 1917 р. повернувся до Києва.
Від ідеї автономі ї відмовився після початку війни радянської Росії проти УНР. Бачив Україну народною республікою з розвинутою промисловою і сільськогосподарською країною з високим рівнем культури, освіти і науки.
Був обраний першим Президентом УНР.
З березня 1919 р. знаходився за кордоном (Чехо-Словаччина, Франція, Німеччина, Швейцарія).
У 1924 р. М. Грушевський повернувся в Україну. Його обрали до УАН, де він продовжив широку наукову роботу.
Знаходився під постійним контролем органів ДПУ, проти нього висувалися обвинувачення в діяльності вигаданої контрреволюційної організації (Український Національний центр), але він був звільнений від слідства.
3. І, ІІ Універсали ЦР.
В квітні 1917 р. у Києві відбувся Український Національний Конгрес.
На нього прибуло близько 900 делегатів від різних політичних партій і організацій - селянських, військових, культурницьких і т.д.
Конгрес висунув вимогу національно-територіальної автономії України в складі Росії.
Після Конгресу для ведення поточної роботи був створений Виконавчий комітет Центральної Ради (Мала Рада).
І Універсал став наслідком тримісячних переговорів із Тимчасовим урядом, що відмовлявся визнати право України на автономію.
Виконуючи вимоги мітингів, рекомендації з'їздів, 10 червня 1917 р. Комітет (Мала Рада) прийняв І Універсал Центральної Ради до українського народу, у якому було проголошено: «Відтепер самі будемо будувати наше життя», тобто була проголошена автономія України (у складі Росії).
|
|
|
1. Основні положення І Універсалу УЦР
2. «Однині самі будемо творити наше життя». Розбудова України «не одділяючись від усієї Росії».
3. УЦР — найвищий державний орган України.
4. Заклик до переобрання місцевої адміністрації, заміна п на представників, прихильних до української справи.
5. Запросити до спільної праці національні меншими, визначивши їхні права, визнала їх вільний розвиток на території України.
Висловлювалась надія, що в самостійній побудові нового життя візьмуть участі, і неукраїнські народи, що проживають в Україні.
