Проблема оновлення шкільної освіти

Лекція 6

Тема: Шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі

План

1. Проблема оновлення шкільної освіти

2. Основні дидактичні концепції

3. Результативність освіти

4. Диференціація освіти

5. Стандартизація освіти

6. Традиційні й нові навчальні дисципліни

Список рекомендованої літератури

1. Абашкіна Н. В. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині. – К.: Вища шк., 1998. – 208 с.

2. ВалицкаяА. П. Современные стратегии образования: варианты выбора // Педагогика. - 1997. - № 2.

3. Вульфсон Б. Л., Малькова 3. А. Сравнительная педагогика. — М.: Изд-во «Ин-т практ. психологии»; Воронеж: НПО «МОДЗК», 1996. – 256 с.

4. Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI в. - М.: УРАО, 1999. – 208 с.

5. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 № 24.

6. Державний стандарт початкової загальної освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 № 1717.

Проблема оновлення шкільної освіти

Значення проблеми. Теоретична база діяльності школи постійно оновлюється і корегується. Цьому процесу сприяє багато чинників, зокрема:

1. дедалі більший обсяг знань, умінь і навичок, потрібних школярам;

2. результати досліджень природи дитинства;

3. досвід роботи навчальних закладів.

Оновлення шкільної освіти є актуальним і зумовлене такими чинниками:

- потребою в регулярних, часом доволі серйозних змінах у школі;

- відповідністю школи новому рівневі виробництва, науки, культури;

- підготовкою у школі покоління нових кваліфікацій і професій.

Врахування національних традицій. Щоб осмислити значення і цілі освіти в різних країнах, потрібно враховувати їх національні традиції. Наприклад:

ü в Англії освіту пов'язують насамперед із майбутнім соціальним станом у країні;

ü у Німеччині й Франції помітна особлива прихильність до інтелектуальної освіти;

ü у США щодо освіти спостерігається здебільшого прагматичне ставлення;

ü у Японії культ освіченості традиційно поєднується з неприйняттям домінанти матеріального над духовним;

ü у Росії та в Україні живі традиції високої духовності, властиві культурі цих народів.

Розроблення теорії шкільної освіти. В умовах зростання інтернаціоналізації та інтеграції сучасного світу змінюються цілі й завдання освіти. Прикладом цього можуть бути ідеї, викладені в доповіді Національної комісії з освіти Великої Британії (1993): головне завдання ефективної освіти полягає в тому, щоб навчити «процвітанню», тобто навчитися досягати успіху.

Розроблення теорії шкільної освіти здійснюють національні центри:

ü педагогічні університети, університетські кафедри і департаменти;

ü спеціальні наукові педагогічні дослідницькі центри — Національна академія освіти (США), Національний педагогічний інститут і Центр педагогічної документації (Франція), Національний інститут педагогічних досліджень (Японія), Академія освіти (Росія), Академія педагогічних наук (Україна) тощо.

Координаторські функції виконують наукові центри:

ü Інтернаціональне бюро виховання (Швейцарія);

ü Міжнародний інститут педагогічних досліджень (Німеччина);

ü Міжнародний педагогічний центр (Франція);

ü Міжнародний інститут освіти (США) та ін.

Питанню міжнародної політики освіти приділяють увагу і представники компаративістської педагогіки.

Прикладом інтернаціоналізації зусиль ідеологів шкільної освіти як наслідок економічних, соціальних і культурних процесів є діяльність міжнародних організацій і структур Західної Європи.

Важливу роль в інтеграції політики шкільної освіти відіграє Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС). При ЄЕС діє Комітет з освіти, який погоджує зміст і методи шкільної освіти. Під егідою Комітету працює Європейський інститут освіти і соціальної політики (Париж).

ЄЕС розглядає і розробляє єдину освітню політику як умову економічної кооперації та соціальної стабільності, яка передбачає: формування стандартизованої системи інформації; узгодження реформ загальної і професійної освіти.

Одним із документів, підготовлених ЄЕС, є «Біла книга освіти» (1995). Головна ідея запропонованої програми реформ полягає в тому, що «суспільство майбутнього має бути суспільством, яке навчається»; домінантою освіти повинні стати основні знання, гармонійно доповнені різноманітним навчанням. Формулюючи напрями реформ, автори «Білої книги» визначають такі цілі:

ü сприяти набуттю нових знань;

ü домагатися оволодіння трьома основними європейськими мовами.

Держави різних країн розробляють великомасштабні проекти шкільної освіти, один з яких покликаний ліквідувати мовні кордони. Міністри освіти країн Західної Європи затвердили програми «Еразмус» (1987) і «Лінгва» (1989), які включають іноземну мову до курсу початкової освіти і вивчення не менш як двох іноземних мов у середній школі.

Світове співтовариство здійснює проект «Міжнародний бакалавріат». Проект заохочує до створення і діяльності навчальних закладів, випускники яких отримують диплом, який дає право вступу до університету будь-якої країни світу. У 1996 р. навчальні заклади «міжнародного бакалавріату» діяли майже у 80 державах. Такі заклади відкриті в Україні та Росії (міжнародна школа і інтерколедж).

Випереджальне та інтенсивне навчання. Критики шкільної освіти вважають чи не головною її вадою незадовільну підготовку учнів до життя за порогом навчального закладу. Для виправлення такого становища пропонується випереджальне та інтенсивне навчання, яке передбачає:

ü підготовку учнів до майбутніх соціальних, економічних, культурних змін;

ü інтенсивне навчання, орієнтоване не на кількісні (більше навчального часу, більше навчального матеріалу тощо), а на якісні зміни у шкільній освіті.