Методи лабораторної діагностики

Загальний аналіз крові частіше виявляє помірну анемію (частіше залізодефіцитну), лейкопенію й лейкцитоз. При РА із синдромом Шегрена, ССД, саркоїдозі може бути еозинофілія, тромбоцитоз. Тромбоцитопенія при СЧВ і антифосфоліпідному синдромі. ШОЕ – достовірний критерій активності й важкості запального процесу. Оцінка її динаміки дозволяє судити про розвиток захворювання й важкість перебігу захворювання. Оцінку загального аналізу сечі раціонально проводити з дослідженням концентраційної й фільтраційної функції нирок.

Протеїнурії – є частою ознакою СЧВ, ССД, різних форм васкулітів амілоїдозі. Нефротичний синдром характерний для люпус-нефриту й амілоїдозі. Іноді в сечі хворих із системними захворюваннями виявляється білок Бенс-Джонса, а він може бути при хворобі Шегрена, системномном амілоїдозі, при мієломній хворобі, хронічному лімфолейкозі, макроглобулінемії Вальденстрема.

Біохімічні методи дослідження

Диспротеїнемія – збільшення глобулінових білкових фракцій супроводжує розвиток іммунопатологичного процесу. Підвищення змісту α₂ –глобулінів визначається ступенем активності запального процесу, а збільшення γ –глобулінової фракції – иммунологічним зрушенням. Значна гіпергаммаглобулінемія спостерігається при СЧВ, синдромі Шегрена, системному РА. Активність процесу характеризують показники: фібриногену, серомукоїда, сіаловых кислот, нейрамінової кислоти, СРБ і осадові проби (сулемова й тимоловая й ін.).

Зміна коагулограмми характеризиє порушення в системі тромбоцитарного гемостазу й судинного компонента. Для оцінки виразності некрозу скелетних м'язів використовують концентрацію креатинкінази (КК), альдолази й АЛТ.

Найбільший рівень амінотрансфераз іноді спостерігається при СЧВ, ревматичнії поліміалгії.

Співвідношення Са й фосфору дозволяє судити про структурні зміни в кістковій тканині: гіперурикемія диагностично важлива при подагричному артриті.

іммунологичні методи

Імунологічні методи мають важливе діагностичне значення для діагностики ревматологичнх захворювань.

Вивчення неспецифічного імунітету містить у собі дослідження кількості лейкоцитів і моноцитів у сироватці крові, компонентів комплементу, мононуклеарних фагоцитів, вироблення ними протизапальних цитокінів (ІЛ-1β, ФЛ-6, ФНП-α, і ін.). Збільшення рівня комплементу спостерігається при гострім запаленні, а зменшенні при іммунокомплекснних захворюваннях (при СЧВ, РА, хвороби Бехтерева, васкулитах) - це зв'язане з утворенням імунних комплексів. Стан клітинного імунітету по показниках (РГМЛ) реакція гальмуванні міграції лейкоцитів, (РБТЛ) реакції бласттрансформації лімфоцитів.

Субпопуляція Т-лімфоцитів визначається за допомогою моноклональних антитіл. Для оцінки функціонального стану гуморального імунітету використовують кількісне визначення імуноглобулінів у плазмі крові: IgG, IgA, IgD, IgM, IgE.

Найбільш частою формою імунодефіциту є IgA – імунодефіциту (що може бути як результат використання деяких лікарських препаратів:Д-пеніцилламіна, сульфосалазіна).

Ревматоїдні фактори – є аутоантитілами до Fc-фрагменту IgG. Для виявлення РФ класу М застосовують:

1. Реакція Латекс-аглютинації з інертними частками латексу, покриті людським IgE (норм титр 1:20).

2. Реакція Ваалер-Розе з бараними еритроцитами. Норма менше 1:32.

Вовчакові (LE) клітини. Зрілі нейрофили фагоцитують ядерну субстанцію зруйнованих клітин (у цитоплазмі цих клітин гематоксилінові тільця). 5 Le-кліток на 1000 лейкоцитів - реакція позитивна.

Антинуклеарні антитіла (АНА) - сімейство аутоантитіл, взаємодіючих із РНК і білками ядра, цитоплазматичними антигенами. Є:

1. Що дають гомогенне фарбування зв'язування із двухспіральною ДНК (характерно для СЧВ);

2. Периферичне фарбування (специфічно для СЧВ);

3. Гранулярне фарбування (РА з вісцеральними проявами, СЧВ, системні захворювання сполучної тканини);

4. Нуклеарне (ядришкове) зустрічається при ССД, хворобі Шегрена, псоріазі, пузирчатці, на тлі вагітності, трансплантат проти хазяїна.

5. Центромерне світіння – при ССД;

6. Цитоплазматичне світіння (при дермато- і поліміозиті).

Антитіла до ДНК (двухспіральної) - специфічні при СЧВ.

Антитіла до гістонів (гистони-компоненти ядра) - СЧВ.

Антитіла до РНК – СЧВ, ССД.

Антитіла до Sm – антигени – тільки СЧВ.

Антитіла до АФЛ –

А) Вовчаковий антикоагулянт (ВЛ) – венозні тромби й артеріальні тромби;

Б) Антитіла до АКЛ – антифосфоліпідний синдром;

В) хибнопозитивна реакція Вассермана.

Антинейрофільні цитоплазматичні антитіла (АНЦА) при системних васкулитах.

ТАСЛО – титр антистрептолізина О.

ТАСК – титр антистрептокінази.

ТА ДНКази В.

Циркулюючі іммунні комплекси (ЦІК) - СЧВ, РА, серонегативних спондилоартропатіях.

Дослідження синовіальної рідини. У нормі – кількість 0,2-2 мл., колір ясно-жовтий, прозора. При незапальних захворюваннях – прозора, напівпрозора. При запальних – помірно або інтенсивно мутна. У нормі осаду немає. При запаленні обривки клітинних мембран, фібринозні й колагенові нитки, фрагменти хряща, кристали. Муциновий згусток у нормі щільний, при запаленні – пухкий.

Розрізняють три ступені в'язкості по довжині муциновой нитки: низька – 1 см, середня – 5 см і висока – понад 5 см. При незапальних захворюваннях суглоба - середня, при запальних – низька.

Цитоз. При незапальних захворюваннях суглобів загальне число клітин до 3·10⁹/л, при запальних захворюваннях - до 50,0·10⁹/л, в основному поліморфоядерні нейтрофілыидо 90 %.

Рагоцити – нейтрофіли, фагоцитуючі РФ. При РА рагоцитів до 40 %.

Кристали – урати при подагрі, пирофосфата кальцію.

Білок – зміст білка при запальних захворюваннях 35-48 г/л (N – 15-20 г/л).

РФ – при РА може більше 1:20, 1:40 (N - немає).

Інструментальні методи дослідження

Рентгенографія при захворюваннях суглобів дає специфічні рентгенологічні ознаки (остеопороз, кістовидна перебудова кісткової тканини). Однак чутливість методу на ранній стадії захворювань низька. Більш чутливими методами дослідження є УЗД суглобів і МРТ.

УЗД суглобів дозволяє виявляти навіть невелику кількість випоту в порожнині суглобів і в піхвах сухожилків і виявити, формування паннуса при РА, оцінити ширину суглобних щілин, контури кісток, виявити кісткові ерозії.

МРТ – дозволяє на ранній стадії виявити стоннення суглобного хряща, кісткових ерозій й провісника цих ерозій, товщину синовіальної оболонки, наявність випоту. Краща візуалізація забезпечується при в/в уведенні контрастної речовини «Омніскан».

Додаткові методи дослідження:

Артрографія, артроскопія, радіоізотопні дослідження суглобів за допомогою в/в уведенні міченого пірофосфата або технецію, тепловізійне дослідження суглобів.

У діагностиці вісцеральних вражень використовують:

1. Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки;

2. Рентгеноскопію й рентгенографію стравоходу й шлунка;

3. Кісткову денситометрію;

4. Внутрішньовенну урографию;

5. Біопсію синовіальної оболонки, шкіри, м'язів, нирок, печінки.