ПЛазмаферез, лімфосорбція, плазмосорбція, гемосорбція в лікуванні ГН, НС

До ви­користання медикаментів у адекватних дозах при будь-якій клі­нічній формі ГН з високою активністю захворювання, у комплексній терапії необхідно засто­совувати один із апаратних еферентних методів лікування (плазмаферез, лімфосорбція, плазмосорбція, гемосорбція).

Протипока­зання до використання апаратної еференції: концентрація гемогло­біну нижче ніж 80 г/л, артеріальна гіпотензія, тромбоцитопенія (менше ніж 100Х10⁶), лейкопенія (менше ніж 4х10⁹), алергія на білкові препарати, геморагічні ускладнення, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.

Плазмаферез(ПФ) (будь-яку його модифікацію) виконують 5-7 ра­зів, видаляючи 30-40 мл плазми на 1 кг маси тіла за сеанс, з інтер­валом сеансів у 2-3 дні. З метою плазмозаміщення використовують білкові препарати (насамперед свіжозаморожену плазму або 5-10 % розчин альбуміну), сольові розчини, полі- та реополіглюкін тощо.

За умови концентрації білка у плазмі крові хворого більше як 50 г/л білкові плазмозамінники мають становити 50 % усуненої плазми, за концентрації, меншої 50 г/л, - більше.

Якщо застосування плазмаферезу неможливе, використовують лімфосорбцію(ЛС). Для цього необхідно задренувати грудну лімфатич­ну протоку. Виводиться 500-2000 мл центральної лімфи, 50 % якої сорбується через сорбент і реінфузується хворому. Середня три­валість лімфодренажа – 5-8 днів. За умови щоденної втрати лім­фи більше як 800 мл білкозамінники переливають хворим так само, як при виконанні плазмаферезу.

Гемосорбцію (ГС) використовують, якщо не можливе застосування попередніх методик. Виконують 5-8 сеансів гемосорбції через день.

Паралельно хворі отримують глюкокортикоїди (0,5-1,0 мг/кг), цитостатики (циклофосфан – 2-3 мг/кг), гепарин (10000-40000 ОД), аспірин (300-400 мг), курантил (200-400 мг) у по­єднаннях, індивідуальних для кожного хворого і обумовлених мор­фологічною формою ГН, показаннями та протипоказаннями до пе­релічених препаратів.

 

Матеріали методичного забезпечення заняття

Завдання для самоперевірки вихідного рівня знань-вмінь.

Тести.

1. Який синдром развивається в результаті прогресуючої і необоротної деструкції нефронів, незалежно від причини, що її викликала:

а) гостра ниркова недостатність

б) хронічна ниркова недостатність

в) нефротичний синдром

г) еклампсія

 

2. Проявом якого синдрома є раптове, швидке, але потенційно зворотнє порушення функції нирок, достатнє, щоб призвести до накопичення азотистих шлаків в рідинах організму:

а) гостра ниркова недостатність

б) хронічна ниркова недостатність

в) нефротичний синдром

г) еклампсія

 

3. Шляхи інфікування ниркових мисок та інтерстицію:

а) гематогенний

б) лимфогенний

в) висхідний

г) все вище зазначене

 

4. Для хворих з ХНН в початковій стадії характерні всі нижче зазначені ознаки, крім:

а) поліурії

б) ніктурії

в) коливання щільності сечі в рамках 1008-1020

г) гіпостенурії

5.Для якого варіанта хронічного гломерулонефрита характерні гіпо-

альбумінемія (до 30 г/л), виражена протеїнурія (більше 3,5 г білка

на добу):

а) латентний

б) нефротичний

в) гематуричний

г) гипертонічний

д) змішаний

6.2. Інформацію, необхідну для формування знань-вмінь можна знайти у підручниках:

 

1. Окороков А.Н. Лечение болезней внутренних органов: Практическое руководство: Т.2, – Лечение болезней почек. - М.: Медицинская литература, 2000.-с. 522-530.

2. Юрлов В.М. Критерии диагностики, современные классификации и лечение заболеваний внутренних органов. -Изд. 2-е. Справочное пособ.- Одесса: Печатный дом, 2007. - С. 224-235.

3. В.І.Денисюк, О.В. Денисюк. Доказова внутрішня медицина. Таємниці, стандарти діагностики та лікування.-Вінниця: ДП ДКФ, 2006.-С. 537-571.

4. В.Г.Передерий, С.М.Ткач. Клинические лекции по внутренним болезням в 2-х тт. - Т.2 (Гастроэнтерология, гематология, нефрология).- К., 1998.- С. 475-535.

5. Г.П.Матвейков, Г.Е.Багель, Е.А.Воронков и др. Лечение внутренних болезней: справочное пособие.- Изд. Белорусь, 2000.- С.337-361.

 

6.3.Орієнтуюча карта щодо самостійної роботи з літературою з теми

Заняття.

Основні завдання	Указівки	Приклад відповіді
Дати визначення НС	Назвати основні його компоненти	НС – клініко-лабораторний синдром, який включає протеїнурію, гіпо- і диспротеїнемію, гіперхолестеринемію, набряки.
Перелічити основні захворювання, що можуть супроводжуватись розвитком НС	Врахувати широкий спектр захворювань, включаючи гломерулонефрити, метаболічні порушення, коллагенози, злоякісні пухлини, гемодинамічні порушення, вплив нефротоксинів, алергенів і лік, інфекційні захворювання, трансплантацію органів та вагітність.	Хвороби крові та імунні порушення, цукровий діабет, амілоїдоз, ендокринні, аліментарні і метаболічні захворювання, системні хвороби сполучної тканини
Вивчити критерії діагностики стадій гломерулонефритів, амілоїдозу, ЦД	Привести приклади формулювання діагнозу в хворих з поразкою нирок
Вивчити патогенез і форми ураження нирок при ГН, амілоїдозі, ЦД	Назвати основні форми ураження нирок, патогенез і клінічні прояви, стадії і критерії діагностиці. Звернути увагу на особливості НС при кожному захворюванні.
Вивчити діагностику НС при ГН, амілоїдозі, ЦД	Перелічити основні лабораторно-інструментальних методів, оцінити їхню інформативність
Лікування	Скласти типову схему лікування НС