Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – це суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають для участі у цивільній справі з метою захисту своїх інтересів. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є заінтересована у результатах розгляду цивільної справи між сторонами, так як рішення суду може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може брати участь у справі або на стороні позивача, або на стороні відповідача. Однак на боці однієї сторони можуть брати участь декілька третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Спірною є висловлена в літературі думка, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, вправі залучати на свою сторону інших «субтретіх» осіб, і хоч таке подвійне ускладнення процесу викличе незручності для суду, але воно сприятиме уникненню в майбутньому двох процесів по розгляду справи, оскільки дозволить судові з'ясувати існуючі правові відносини між сторонами, стороною і третьою особою, між останньою і «субтретьою» особою.

Участь у процесі цього виду третіх осіб спрямована на те, щоб сприяти захисту прав тієї сторони, на боці якої вона виступає, не допустити для неї несприятливого рішення суду, оскільки останнє матиме для третьої особи преюдиційне значення — наприклад, надасть право стороні вимагати відшкодування збитків від третьої особи за правом регресу.

Крім запобігання пред'явленню невигідного для себе регресного позову, третя особа може бути заінтересованою також у тому, що, вступивши в процес у справі між сторонами, зможе своєчасно запобігти порушенню своїх прав, погіршенню свого правового становища (наприклад, участь особи, яка вже одержує аліменти, при пред'явленні до боржника іншою особою позову про стягнення аліментів).

Участь третьої особи в процесі сприяє всебічному, швидкому та повному встановленню судом дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, а, отже, — і ухваленню законного та обґрунтованого рішення суду.

Третіми особами без самостійних вимог у судовій практиці іноді визначаються співучасники сторін і суб'єкти захисту прав інших осіб. Але співвідповідач перебуває в правових відносинах з позивачем і відповідає безпосередньо перед ним, а третя особа на стороні відповідача перебуває за межами спірних правовідносин сторін. Суб'єкти захисту прав інших осіб відрізняються від третіх осіб за виконуваними цивільно-процесуальними функціями — їх участь у процесі обумовлена необхідністю здійснення покладених на них обов'язків і захисту прав інших осіб (у тому числі і третіх осіб) та інтересів держави.

Часова межа для вступу даного виду третіх осіб для участі у цивільній справі встановлена ч. 1 ст. 35 ЦКП - до ухвалення судом рішення.

Ініціатива про участь у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може виходити від неї самої. Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь у справі.

Ініціатива про участь у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може виходити від будь-кого із осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч. 1 ст. 36 ЦПК сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу.

У заяві про залучення третьої за клопотанням сторін ініціатор повинен зазначити: 1) ім’я (найменування) третьої особи; 2) місце її проживання, перебування, або місце знаходження; 3) підстави, з яких третя особа має бути залучена до участі у справі.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 35 ЦПК, якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Якщо буквально тлумачити цю норму, то можна зробити висновок, що суд може зобов’язати таку особу вступити у справу. Разом з тим, керуючись ч. 3 ст. 36 ЦПК, суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію заяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити про свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.

Якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують проти залучення чи допуску третьої особи до участі в справі, це питання вирішується судом залежно від обставин справи.

Форма участі

Письмова заява самої третьої особи із зазначенням мотивів вступу і посиланням на докази (не оплачується судовим збором), письмова заява осіб, які беруть участь у справі, ухвала суду.