Одяг і зовнішній вигляд

Хоч і говорять, що проводжають по розуму, але приймають по одежинці, – ці ж принципи діють, коли людина приходить до вас на прийом. І одяг - одне з найголовніших умов того, яка складеться думка про вас. Рокфеллер почав свій бізнес з того, що купив собі на останні гроші дорогий костюм і став членом гольф-клубу.

Я думаю, не варто говорити про те, що одяг має бути охайним, вичищеним і випрасуваним. Але дамо кілька порад із приводу того, як і в яких випадках потрібно вдягатися:

v Чоловікам можна надягати будь-які костюми неяскравих кольорів;

v В офіційній обстановці піджак має бути застебнутий. У застебнутому піджаці входять у кабінет до керівника, ходять до знайомих у гості, у ресторан, у залу театру тощо. Розстебнути ґудзика піджака можна на обіді чи вечері, сидячи в кріслі;

v Колір чоловічих шкарпеток має бути темнішим за колір костюма, що створює перехід від кольору костюма до кольору взуття. Лаковане взуття надівають тільки під смокінг.

Журнал "Models of the season" рекомендує дотримуватися наступних правил:

ü піджак надівати ліпше класичний "англійський" (із двома шліцами позаду),

він дозволяє своєму власнику не тільки елегантно стояти, але й елегантно

сидіти;

ü штани повинні бути такої довжини, щоб попереду ледве спускатися на взут-

тя, а позаду доходити до початку або середини каблука.

ü сорочка під піджаком допускається тільки з довгими рукавами. Не слід

надягати нейлонових і трикотажних сорочок.

ü комір має бути на сантиметр-півтора вище від коміра піджака;

ü жилет має бути не занадто короткий;

ü ремінь виключає підтяжки і навпаки.

Основне правило, яке варто дотримувати при виборі одягу, - це відповідність часу й обстановці. Тому не прийнято приходити на роботу в офіс у розкішних платтях. Для таких випадків підійде елегантне плаття чи костюм.

Колір одягу

Якщо людина хоче підкреслити білизну свого обличчя, то їй варто надягати червоний одяг, у будь-яких інших сполученнях червоний колір одягу придушує природний колір обличчя. Жовтий колір додає обличчю фіолетового відтінку.

Звичайно, колір одягу підбирають з урахуванням наступних речей:

ü блондинкам більше личить синій колір;

ü брюнеткам - жовтий колір;

ü білий колір личить людям з рожевим відтінком шкіри обличчя;

ü чорний колір поглинає блиск інших кольорів.

Але при виборі кольору варто враховувати час і місце перебування, рід ваших занять. Не слід надягати занадто яскраві речі, якщо у вас офіційний прийом чи засідання.

Візитні картки

Обов'язковий атрибут першої зустрічі з діловим партнером – обмін візитними картками. Наявність візитної картки свідчить про серйозність і солідність людини.

Основне призначення візитних карток – представлення ділових і офіційних осіб один одному при першому знайомстві. Звичайно, візитна картка друкується мовою країни, в якій живе власник картки. На візитній картці друкуються ім'я і прізвище, посада й адреса фірми, де людина працює, а також номер телефону (факсу тощо).

Візитні картки вручаються людині так, що б вона змогла відразу прочитати її. На візитних картках, написаних іноземною мовою, по батькові не зазначається, тому що в більшості країн не існує навіть такого поняття.

Візитні картки бувають різних видів і призначень.

Стандартна картка – використовується при знайомстві, що відбулося. Напис олівцем у лівому нижньому куті візитної картки може означати наступне:

ü p.f. - поздоровлення

ü p.r. - подяка

ü p.c. - співчуття

ü p.p. - заочне представлення

ü p.f.c. - задоволення знайомством

ü p.p.c. - замість особистого візиту у випадку від'їзду

ü p.f.N.a.- поздоровлення з Новим Роком.

Картка спеціальних і представницьких цілей означає, що контакт на цьому завершено.

Картка фірми призначена для привітання від фірми.

На отримані візитні картки слід відповісти протягом 24 годин.

 

Прийом підлеглих

Успішне керівництво нерозривно пов'язане з ефективною комунікацією.

На перший погляд, усе дуже просто: потрібно пояснити людині, що саме ви від неї хочете... Але якби все було так просто! У прямому контакті і безпосередній бесіді найбільше значення мають усна і невербальна комунікації.

Ефективність усної комунікації залежить від ряду факторів, до складу яких входять:

добір слів;

стиль спілкування;

«сигнали підтримки».

Вступаючи в контакт із підлеглими, необхідно стежити за своєю мовою, тому що від того, як говорить керівник, залежить, наскільки точно його будуть розуміти підлеглі. Правильний і красивий стиль мови викликає повагу і привертає увагу. Керівник завжди повинен:

ü уміти пояснити, чого він хоче;

ü контролювати своє спілкування з підлеглими, ретельно добираючи слова.

Отже, щоб ваша бесіда була результативною незалежно від того, з ким ви розмовляєте, необхідно: по-перше, бути ввічливим; а по-друге, сподобатися співрозмовнику, а для цього встановлені основні правила, які сприяють досягненню даної мети:

ü Щиро цікавтеся іншими людьми.

ü Посміхніться.

ü Пам’ятайте, що ім'я людини – це найсолодший для неї звук.

ü Будьте гарним слухачем. Заохочуйте інших говорити про самих себе.

ü Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника.

ü Починайте з похвали і щирого визнання співрозмовника.

ü Вказуйте на помилки інших не прямо, а опосередковано.

ü Спочатку поговоріть про власні помилки, а потім уже критикуйте свого співрозмовника.

ü Давайте людям можливість врятувати свій престиж.

ü Виражайте людям схвалення з приводу найменшої їхньої удачі і відзначайте їхній успіх.

ü Створюйте людям гарну репутацію, яку вони будуть намагатися виправдати.

Заохочуйте їх.

ü Домагайтеся, щоб люди були раді зробити те, що ви пропонуєте.

Обравши мету вашої бесіди, намагайтеся схилити людей до вашої точки зору м'яко, без тиску, не нав'язуючи свою ідеологію.

Для цього треба знати, що:

ü єдиний спосіб одержати верх у суперечці – це ухилитися від неї;

ü виявляйте повагу до думки вашого співрозмовника;

ü якщо ви не праві, визнайте це швидко і рішуче;

ü з самого початку дотримуйтеся дружелюбного тону;

ü змусьте співрозмовника відразу ж відповісти вам «так»;

ü нехай велику частину часу говорить ваш співрозмовник;

ü нехай ваш співрозмовник вважає, що дана думка належить йому;

ü щиро намагайтеся дивитися на речі з погляду вашого співрозмовника;

ü ставтеся співчутливо до думок і бажань інших;

ü будьте шляхетними у всьому.

 

 

Література:

Підручник за ред. Глущика С.В. «Сучасні ділові папери», с. 201-217.

 

Для тих, кому цікаво…

(додатковий матеріал до заняття)

В останні роки стало очевидно, що кожний, хто прагне не тільки вижити, але і процвітати у наш буремний час, має і в теорії, і на практиці осягти таку нелегку, але потрібну науку, як конфліктологія.

З погляду теоретичного знання, конфліктологія як наука знаходиться лише на початку свого розвитку. «Тому поки вона виступає як мистецтво суперечки, ведення переговорів і вирішення конфліктів»,– пише В.І. Андрєєв.

Конфліктологія спирається на синтез соціально-психолого-педагогічного знання про закономірності, принципи, правила вирішення конфліктів, а також методи їхнього передбачення.

Суперечка, її цілі й підходи

Багато керівників задумувалися, наприклад, над тим, чому не всі підлеглі дозволяють собі сперечатися, відстоювати свою точку зору? На словах майже всі керівники висловлюють бажання, щоб їх підлеглі в процесі ділової міжособистісної комунікації виявляли велику активність та ініціативу у відстоюванні своєї точки зору, але далеко не всі дійсно хочуть цього. Можна виділити деякі причини, внаслідок яких підлеглі вкрай неохоче вступають у суперечку з керівниками:

Почуття власної безпеки. Підлеглі «бояться за власну шию». Вони нерідко доходять висновків, що люди, які завжди погоджуються з керівником, як правило, швидше просуваються по службових сходах, ніж ті, хто висловлює власну, нехай навіть дуже розумну й ділову думку.

Статус розходжень. Розходження в думках часто перешкоджає встановленню успішних ділових і міжособистісних відносин, особливо якщо такий керівник постійно підкреслює зверхність свого положення і не допускає ніякого міжособистісного зближення з підлеглим.

Минулий досвід. Маючи «багатий» досвід спроб ведення суперечок з керівниками, підлеглі починають відчувати марність хоч якоїсь боротьби за власну думку.

Манера керівника ухвалювати рішення. Якщо серед підлеглих сформувалася думка, що хто б і що б керівнику не говорив, він усе рівно залишиться при своїй думці, навряд чи хтось ризикне сперечатися з таким керівником.

Репутація керівника. Рідко, але все-таки буває, коли керівник має репутацію людини злопам'ятної, мстивої, що ніколи нічого не забуває і не прощає. У ситуації такого роду є сумнівним сперечання підлеглих з керівником.