В ІІ половині XIX – на початку XX СТ

 

1. Нові тенденції розвитку української літературної мови у зв’язку з демократизацією складу інтелігенції та зростанням українського руху. Культурно-освітнє спрямування в діяльності ліберальної інтелігенції. Традиції Кирило-Мефодіївського братства. Могутній вплив ідейно-творчої спадщини Т.Шевченка на творчі шукання революційних і ліберальних сил,

Ускладнення національного руху та розвитку української мови і літератури у зв’язку із заборонами українського слова 1863 і 1876 років. Особливості розвитку літературної мови в Західній Україні. Боротьба прогресивних і реакційних сил навколо питання про розвиток літературної мови. Активізація національно-визвольної боротьби напередодні й під час революції 1905 р. Виникнення українських революційних партій (РУП – 1900, УСДРП – 1905 та ін.). Діяльність Є.Чикаленка, С.Єфремова, М. Грушевського.

Шевченківська мовно-творча основа подальшого розвитку української літературної мови.

2. Створення в 1857 р. Української граматики П.Куліша, видання 1860 р. „Букваря” Т.Шевченка для недільних шкіл. Видання журналу „Основа” (1861 – 1862 рр.). „Кулішівка”. Виникнення „Громад” у Києві, Чернігові, Харкові та ін. Культурно-просвітницька робота „Громад”, спрямована проти імперської шовіністичної політики царського уряду. Активна участь у них М.Драгоманова, В.Антоновича, О.Потебні, Б.Грінченка та ін. Діяльність М.Драгоманова в Україні та за кордоном. Плідна праця П.Чубинського – видатного українського етнографа й поета, укладача семитомного видання „Труды зтнографическо-статистической зкспедиции в Западно-Русский край”. П.Чубинський – автор гімну „Ще не вмерла Україна”. Публікація першого узагальнюючого опису діалектів України К.Михальчука.

Активна наукова діяльність українських істориків і філологів, В.Антоновича (його учень М.Грушевський). О.Потебні, П.Житецького, пізніше – А.Кримського, І.Огієнка та ін. Видатні заслуги лексикографів (Уманця й Спілки, Є.Желехівського, Б.Грінченка).

3. Лексичне і стилістичне збагачення української літературної мови у зв’язку із розвитком суспільно-політичних відносин, боротьбою за національне самовизволення й самостійність України.

Освоєння літературною мовою найширших багатств народнорозмовної лексики й фразеології, включаючи діалектизми.

Формування наукової філософської, суспільно-політичної термінології. Засоби внутрішнього розвитку лексики (синоніміка, словотворення) в різних стилях і жанрах літературної лексики. Використання надбань інших мов. Удосконалення стилістичних систем. Значне поширення жанрово-стилістичних можливостей української мови. Взаємне збагачення варіантів літературної мови Східної й Західної України.

4. Питання граматичної й лексикографічної нормалізації української літературної мови.

Труднощі в розв’язанні проблем нормалізації, пов’язані з національними утисками й роз’єднаністю українських земель. Застосування правописів „Основи” („кулішівка”), етимологічного (Максимовича), „драгоманівки”.

Полеміка москвофілів і народовців у питаннях українського письма. Заслуги І.Нечуя-Левицького у справі нормалізації української мови і його непослідовність (пуристичні тенденції). „Граматика” І.Нечуя-Левицького. Видатні лексикографічні й граматичні праці з Галичині й Буковині. Прогресивні позиції І.Франка. М.Драгоманова, М.Грушевського, А.Кримського в питаннях всебічного використання мовних багатств усіх діалектів української мови при пріоритеті її середньонаддніпрянської основи.

5. Роль українських письменників II половини ХІХ – початку XX ст. в нормалізації й стилістичному вдосконаленні української літературної мови.

Творча оригінальність і поширення жанрово-стилістичних можливостей української мови в мовній спадщині Марка Вовчка, Л.Глібова, І.Нечуя-Левицького, М.Старицького, Панаса Мирного. І.Франка, Ю.Федьковича, Лесі Українки. І.Тобілевича. М.Коцюбинського, А.Тесленка, О.Олеся, В.Винниченка. В.Стефаника, О.Кобилянської та ін,

Література до теми 6

1. Гримич Г. Як цвіт яблуні... (Новаторство М.Коцюбинського) // Укр. мова і л-ра в шк. – 1989. – № 11.

2. Гузар О.В. До проблеми мовознавчої концепції Михайла Драгоманова // Укр. мова і л-ра в шк. – 1991. – № 11.

3. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. – К., 1987. – С. 143-161.

4. Жовтобрюх М.А. Українська граматика І.С.Нечуя-Левицького // Мовознавство. – 1989. – № 2.

5. Курс історії української літературної мови. – Т.1. – К., 1958. Використати фактичний матеріал з уміщених тут нарисів про мову українських письменників: Ю.Федьковича, М.Кропивницького. М.Старицького, І.Карпенка-Карого, Марка Вовчка, Л.Глібова. І.Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, І.Франка, М.Коцюбинського, Лесі Українки.

6. Лукінова Т.Б. Етимологічні коментарі до назв міфічних істот у драмі-феєрії Лесі Українки „Лісова пісня” // Мовознавство. – 1992. – № 3.

7. Мацюк Г.П., Панько Т.І. Питання української наукової мови в системі поглядів М.Грушевського // Мовознавство. – 1991. – № 6.

8. „Не міряй ти безмірного безкраїм” (До 120-річчя від дня народження Лесі Українки) // Мовознавство. – 1991. – № 2.

9. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К., 1976 (особливо С. 13-56).

10. Поповський А.М. Значення південноукраїнських степових говорів у формуванні літературної національної мови. – Д., 1989.

11. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. – К., 2001. – С. 221-289.

12. Тези міжвузівської конференції, присвяченої науково-творчій спадщині Б.Д.Грінченка (Луганський педінститут. – 1988 р, 1993 р., 1999 р.).

13. Франко З.Т.Боротьба за українську мову в дожовтневий період // Мовознавство. – 1990. – № 6.

14. Франко І.Я. Літературна мова і діалекти // Твори: В 20 т. – Т. 16. – К., 1959.

15. Фещак В.В. Із спостережень над вивченням „Лісової пісні” // Укр. мова і л-ра в шк. – 1992. – № 2.

16. Чередниченко Д. (Про П.Чубинського) // Укр. мова і л-ра в шк. – 1991. – № 7, 9, 12.

17. Шумило Н. Соціологія „народницької концепції” в українській літературі кінця XIX – початку XX ст. // Укр. мова і л-ра в шк. – 1991. – № 11.