Сталінська реакція, розгром і знищення в 30-х роках надбань української культури

Телеграма Сталіна 1933 р. – „припинити українізацію”. Сталінський терор проти української інтелігенції й селянства. Провокаційні звинувачення українських письменників, учених, насамперед істориків і філологів, у буржуазно-націоналістичному шкідництві. Партійна лінія на русифікацію.

Майже повне припинення розвитку мовознавчої науки в Україні в 30-х роках.

4. Стан україністики під час Великої Вітчизняної війни і наступного періоду (до 1953 – 1956 років і в часи „застою”)

а) Відображення в літературі участі українського народу в боротьбі проти фашизму. Діяльність О.Довженка, М.Бажана, початок літературної творчості Олеся Гончара. Висунення на посаду наркома освіти П.Тичини. Роботи українських мовознавців на чолі з Л.Булаховським у складі евакуйованої до Уфи Академії наук. Підготовка удосконаленого українського правопису, обговореного під Харковом у 1944 р., затвердженого 1946 р.

Активна творча діяльність М.Рильського. Ю.Яновського, Ю.Смолича, В.Сосюри, повернення в літературу Остапа Вишні. Відображення в жанрах і стилях української художньої літератури й публіцистики патріотизму й героїки народу. Особливості лексики й фразеології творів, мовних засобів високого пафосу, інтимізації, діалогу.

Продовження репресій проти діячів української культури. Загибель А.Кримського, Л.Старицької-Черняхівської.

б) Новий наступ сталінщини на українську культуру, літературу, літературну мову. Компартійне цькування В.Сосюри, М.Рильського, єврейських письменників. Переслідування й дискримінація львівських істориків, письменників і мовознавців І.Свєнціцького, І.Крип’якевича, М.Возняка, М.Карманського та ін.

Продовження лінії русифікації народної освіти. Нав’язування українським мовознавцям теорії класовості мови й схрещення мов у „новому вченні” М.Марра.

Виступ Сталіна в дискусії 1950 р. з питань мовознавства. Поряд із справедливою критикою вчення Марра обґрунтовуються антинаукові положення про майбутнє злиття мов, „курсько-орловський діалект” та ін.

Сміливий виступ під час дискусії академіка Л.Булаховського.

в) Викриття культу особи Сталіна. Засудження політики репресій, реабілітація заслужених письменників і вчених; повернення Б.Антоненка-Давидовича, В.Гжицького, 3.Тулуб, мовознавця В.Ганцова та ін. Разом із тим – продовження лінії на русифікацію освіти, звуження сфери функціонування української мови. Посилення політичних обвинувачень у націоналізмі й репресій проти „інакодумців” під час „застійного періоду”. Обвинувачення в буржуазному націоналізмі мовознавців А.Матвієнко, З.Франко, за контакти із західними вченими – Ф.Жилка; письменників В.Стуса, В.Симоненка та ін.

г) Несумісність між реакційними, великодержавницькими обмеженнями української мови, звуження сфери її вживання з продовженням реальної мовотворчості українського народу, праці кращих діячів культури, письменників, учених, журналістів. Підкоряючись настановам КПРС, українські мовознавці, зокрема І.Білодід та ін. в 60-х – 70-х роках вихваляли ленінську національну політику, однобічно трактували російсько-українські мовні зв’язки і двомовність, обґрунтовуючи теорію „двох рідних мов”, пропагували концепцію соціалістичних націй і прискореного їх злиття.

Поряд з тим в Інституті мовознавства АН УРСР ім. О.Потебні та у вузах республіки видані були цінні дослідження з найважливіших проблем українського мовознавства. Створення п’ятитомного курсу сучасної української літературної мови, чотиритомного курсу „Історія української мови”, академічного тлумачного словника української мови, серії перекладних і термінологічних словників. Видання двох томів діалектологічного атласу України,

Творчі здобутки кращих українських письменників Олеся Гончара, В.Сосюри, А.Малишка, М.Стельмаха, П.Загребельного, Л.Костенко. В.Симоненка та ін. Продовження літературної діяльності М.Рильського, М.Бажана, П.Тичини, Остапа Вишні, Ю.Яновського та ін. майстрів слова.

Проте навіть ця плідна робота не свідчила про перспективи подальшого розвитку української літературної мови, не обмежувала фактичного її витіснення з найважливіших сфер уживання.