Тема 7. Міжнародний рух капіталу

 

1. Значення та основні види міжнародного руху капіталу.

2. Міжнародна інвестиційна діяльність.

3. Суть і види міжнародного кредиту.

4. Нові форми міжнародного кредиту.

 

Рекомендована література:

1. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 4-те вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2003. - с. 201-222.

2. Киреев А.П. Международная экономика: Учеб. Пособие для вузов: В 2 ч. – ч.1: Международная экономика: движение товаров и факторов производства. – М., 1999. – с. 285-320.

3. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: Навчальний посібник. – К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. – с. 122-149.

4. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / Д.Г.Лукяненко, Б.В.Гукбський, О.М.Мозговий та ін..,; За ред.. д-ра екон. Наук, проф.. Д.Г.Лукяненка. – к.:КНЕУ, 2003. – с. 9 - 141.

5. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І.Рогач, А.С.Філіпенко, Т.С. Шемет та ін..; за ред.. О.І.Рогача. – К.: Либідь, 2003. – с. 58-64.

6.Школа І.М., Козменко В.М, Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред.. І.М.Школи. – Київ: КНТЕУ, 2003. – с. 105-118.

1. Міжнародний рух капіталу – це досить розвинута складова міжнародного переміщення чинників виробництва. У сучасних умовах темпи зростання переміщення капіталу між країнами у декілька разів перевищують темпи зростання виробництва і міжнародної торгівлі.

Міжнародний рух капіталу – це переміщення капіталів між країнами в пошуках вигіднішої сфери їхнього застосування. Вивезення (експорт) капіталу - це одностороння міграція капіталу для розміщення за кордоном з метою отримання прибутку від підприємницької діяльності. Він здійснюється у формі банківського переказу чи у формі поставок засобів виробництва для реалізації комерційних проектів.

Експорт капіталу здійснюється у трьох основних формах:

- експорт підприємницького капіталу;

- експорт позичкового капіталу;

- міжнародна економічна допомога.

1. Експорт підприємницького капіталу - це капіталовкладення в закордонні інвестиції у вигляді створення філій, дочірніх компаній, спільних підприємств та у вигляді участі в капіталі. Він у свою чергу поділяється на дві субформи:

1) прямі закордонні інвестиції - це внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою. Іншими словами, прямі закордонні інвестиції - це капіталовкладення в закордонні підприємства, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід.

2) портфельні закордонні інвестиції - це кошти, вкладені у цінні папери довготермінового характеру, які не передбачають отримання швидкого доходу. Здебільшого це інвестиції великих промислових програм, у тому числі і за участю держави. Таким чином, закордонні портфельні інвестиції - це вкладення капіталу в акції закордонних підприємств (без придбання контрольного пакета), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій.

2. Експорт позичкового капіталу відноситься до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту, що є позикою у грошовій чи товарній формі, яка надається кредитором однієї країни позичальнику з іншої країни на умовах терміновості, повернення і сплати відсотків.

3. Міжнародна економічна допомога – це надання капіталу в грошовій і товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення, тобто безвідшкодування. Вона має такі форми:

1) Фінансова допомога - це надання коштів у вигляді безоплатного кредиту чи безвідшкодного фінансування суб’єктами одних країн суб’єктам інших країн для здійснення певних соціально-економічних програм та технічних проектів.

2) Матеріальна допомога - це безоплатна передача суб’єктами одних країн суб’єктам інших країн товарів і послуг виробничого та побутового призначення.

Крім того, конкретні форми міжнародного переміщення капіталу розрізняються за такими ознаками:

1) за джерелами походження капіталу:

а) офіційний капітал - це кошти державного бюджету або міжнародних організацій (МВФ, Світовий банк та ін.), які переміщуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням урядів або міжурядових організацій, її джерелом є гроші платників податків.

б) приватний капітал - це кошти приватних фірм, банків та інших недержавних організацій, які надаються у вигляді інвестицій, торговельних кредитів, міжбанківського кредитування.

2) за характером використання капіталу:

а) підприємницький капітал - це кошти, які прямо або опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання прибутку. Це головний приватний капітал.

б) позичковий капітал - це кошти, що надаються з метою отримання відсотка. В міжнародних масштабах у якості позичкового капіталу виступає в основному офіційний капітал.

3) за строком вкладання капіталів

а) короткостроковий капітал - вкладання капіталу строком менше року, головним чином у формі торговельних кредитів.

б) середньо- та довгостроковий капітал - вкладання капіталу строком понад рік; всі вкладання підприємницького капіталу здійснюються переважно у формі прямих інвестицій, а також у вигляді державних кредитів.

4) за метою вкладання капіталу:

а) прямі інвестиції - вкладання капіталу з метою придбання контролю над об’єктом розміщення капіталу; це в основному вивіз приватного підприємницького капіталу;

б) портфельні інвестиції - вкладання капіталу в іноземні цінні папери без права контролю над об’єктом інвестування; це також в основному вивіз приватного підприємницького капіталу.

Міжнародна міграція капіталу (експорт та імпорт) зумовлена зовнішніми та внутрішніми причинами. Одні з них викликають необхідність чи потребу його вивезення за кордон, а інші - ввезення з-за кордону. Дослідження показують, що причини експорту та імпорту капіталу переважно перетинаються, хоча їхні остаточні ролі бувають різними. Мета залучення іноземного капіталу визначається пріоритетами, що встановлені програмами економічного розвитку країни.

В основі міжнародної міграції капіталу лежить бажання отримати більший прибуток, ніж у країні походження капіталу, або забезпечити високоефективну роботу національних підприємств.

Тому основними причинами міжнародного руху капіталу можна вважати:

- відносний надлишок капіталу на національних ринках, що перешкоджає високоприбутковому його використанню;

- попит на капітал, який не збігається з його пропозицією в різних ланках світового господарства, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку держав;

- різницю у витратах виробництва в різних країнах внаслідок різниці у вартості сировини, енергії, заробітної плати тощо;

- інтернаціоналізацію виробництва;

- зацікавленість у природних ресурсах інших країн для забезпечення сировиною своїх підприємств;

- відмінності в екологічних нормативах і стандартах різних країн, що сприяє вивезенню або створенню екологічно шкідливих виробництв у інших країнах для забезпечення своїх потреб;

- бажання обійти тарифні та нетарифні бар’єри, які є у звичайному комерційному експорті;

- захист грошей від інфляції;

- технологічне лідерство, що сприяє поширенню найновітніших технологій.

До основних цілей вивозу капіталу відносять наступні:

1) прагнення контролювати діяльність підприємства, контролювати частину місцевого ринку;

2) отримання підприємницького прибутку;

3) прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни;