Загальна характеристика

Останнім часом у науковій, навчальній літературі все частіше приділяється увага європейському адміністративному праву (див., наприклад, роботи В.Б. Авер’янова, В.П. Тимощука,А.А. Пухтецької, Г.Й. Ткач, І.А. Грицяка тощо). Європейське адміністративне право почали виділяти наприкінці 80-х рр. XX ст. як результат європейських адміністративних конвергенційних процесів задля зменшення розбіжностей у засадах діяльності публічної адміністрації, її структури. Прийнято виділяти європейське адміністративне право у широкому розу­мінні — право, що регулює діяльність європейської адміністрації, органів, установ та агенцій європейських регіональних організа­цій, та у вузькому розумінні — право, що регулює лише діяльність європейської адміністрації.

Відмінності між національним та європейським адміністра­тивним правом (див. роботи С. Касіса, А.А. Пухтецької):

1) національне адміністративне право будується на єдиному органі влади, а європейська адміністрація передбачає 2 головні органи — Європейську Раду та Європейську Комісію та має змішану структуру, що складається з європейської адміністра­ції та національних адміністрацій;

2) національне адміністративне право характеризується дво­сторонніми відносинами між особою і адміністрацією, євро­пейське адміністративне право — тристоронніми відносинами між особою, Європейською Комісією та національними суб’єк­тами публічної адміністрації;

3) національне адміністративне право — окрема галузь права, національна адміністрація може прямо забезпечувати виконання своїх рішень, європейське адміністративне право зобов’язує Європейську Комісію звертатися до Європейського суду з прав людини з метою забезпечення виконання відповідних рішень.

Принципами європейського адміністративного права є:

а) загальні принципи:

— принцип законності;

— принцип недискримінації;

— принцип визначеності (юридичної визначеності);

— принцип можливості відкликання або скасування незакон­ного адміністративного акту;

— принцип пропорційності;

— принцип поваги до фундаментальних (основоположних) прав людини і громадянина;

— принцип субсидіарності;

— принцип незалежної адміністрації;

— принцип прозорості;

— право на захист;

б) принципи права Європейського Союзу:

— принцип застосування;

— принцип прямої дії.

Висловлюються пропозиції щодо віднесення до європейських принципів адміністративного права: принципів європейського адміністративного права, принципів Європейського адміністра­тивного простору (ЄАП). А.М. Школик пропонує при розгляді принципів адміністративного права зарубіжних країн зосеред­жувати увагу на основних принципах адміністративного права, які стосуються відносин між адміністративними органами та приватними особами, які були видані Радою Європи у 1996 р. як окремий підручник з європейського адміністративного права. Ці принципи умовно можна поділити на 2 групи: а) засадничі (законність, рівність перед законом, відповідність законній меті, пропорційність, об’єктивність та неупередженість, гласність);б) процедурні (доступність послуг публічної адміністрації, право приватних осіб "бути почутими", право приватних осіб на пред­ставництво та правову допомогу у відносинах з адміністра­цією, часові обмеження розгляду адміністративних справ, обов’язок адміністрації повідомити про прийняття та зміст адміністративного акта та способи його оскарження тощо).

Нормативні джерела:

а) нормативні джерела принципів європейського адміністра­тивного права: Договір про ЄС, Хартія основних прав ЄС, рішення Європейського суду справедливості у Люксембурзі, законодавство ЄС, національне право, що застосовується до діяльності публічних адміністрацій, рішення Європейського суду з прав людини, Європейський кодекс належної адміністратив­ної поведінки;

б) нормативні джерела принципів Європейського адміністра­тивного простору: Конвенція про захист прав і основоположних свобод та протоколи до неї, конвенції, резолюції та рекомендації РЄ, міжнародні договори та угоди, загальні принципи права, рішення Європейської Ради (Копенгагенські та Мадридські кри­терії), документи інших організацій тощо.