2017-12-14
331
Відповідно до ст. 7.1. «Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» банк у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», зобов'язаний надавати уповноваженому органу (Державній службі фінансового моніторингу) інформацію про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та ідентифікаційні дані осіб, які їх здійснили (здійснюють, намагалися здійснити), а також іншу інформацію з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму відповідно до законів України. Зазначена інформація може надаватися відокремленими підрозділами банку до уповноваженого органу як безпосередньо, так і через банк - юридичну особу.
Надання банком уповноваженому органу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу або у проведенні яких було відмовлено, а також осіб, які брали участь у їх проведенні або в обслуговуванні яким було відмовлено, а також про фінансову операцію, щодо якої в банку є достатні підстави підозрювати, що вона може бути пов'язана, стосуватися або призначатися для фінансування терористичної діяльності, здійснюється у формі файлів-повідомлень. А інформація про відмову від встановлення ділових відносин, якщо здійснення ідентифікації клієнта відповідно до вимог законодавства є неможливим, надається уповноваженому органу шляхом надсилання листа/файла-листа із зазначенням підстав відмови та наявної інформації щодо клієнта.Інформація щодо кожної фінансової операції, яка надається спеціально уповноваженому органу в складі файла-повідомлення, підписується відповідальним працівником банку шляхом накладення електронного цифрового підпису за допомогою засобів накладення/перевірки електронного цифрового підпису, наданих НБУ та вбудованих у систему автоматизації банку.
Сформований системою автоматизації банку файл-повідомлення шифрується програмними засобами, вбудованими в АРМ-НБУ - інформаційний (АРМ-НБУ), та передається засобами електронної пошти НБУ на адресу уповноваженого органу.
Запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму у країнах ЄС
Директивою Європейського парламенту та Ради 2005/60/ЄС від 26 жовтня 2005 року «Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму» у ст. 1 передбачається, що держави-члени забезпечують заборону відмивання коштів та фінансування тероризму.
Відмиванням коштів вважаються вчинені умисно такі дії:
a) обмін або передача власності, якщо відомо, що така власність виникла в результаті кримінальної діяльності чи участі в подібній діяльності з метою приховування або маскування незаконного походження власності чи сприяння будь-якій особі, яка здійснює подібну діяльність і прагне ухилитися від юридичних наслідків своїх дій;
b) приховування або маскування справжньої природи, джерела, місцезнаходження, розміщення, руху, прав щодо власності чи прав на власність, якщо відомо, що така власність виникла в результаті кримінальної діяльності або участі в подібній діяльності;
c) придбання, володіння або використання власності, якщо на момент отримання було відомо, що подібна власність виникла в результаті кримінальної діяльності чи участі в подібній діяльності;
d) участь у будь-яких діях, об'єднання з метою здійснення, спроби здійснення і надання допомоги, співучасть, сприяння і консультування здійснення будь-яких дій, зазначених у попередніх підпунктах.
Для боротьби із відмиванням брудних коштів передбачається, що держави-члени мають заборонити своїм кредитним та фінансовим установам вести анонімні рахунки або анонімні банківські розрахункові книжки.
Крім цього, повинні вживатися заходи належної обачливості щодо клієнтів у таких випадках:
(a) при встановленні ділових стосунків;
(b) при виконанні випадкових операцій за поточними рахунками (короткочасними депозитами) на суму 15000 євро та більше незалежно від того, чи проводиться операція одноразово, чи у кілька операцій, які видаються пов'язаними між собою;
(c) коли є підозра у відмиванні коштів або фінансуванні тероризму незалежно від будь-якого часткового обмеження, винятку чи порогової величини;
(d) коли існують сумніви щодо правдивості або відповідності раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнтів.
Заходи належної обачливості щодо клієнтів мають включати в себе:
(a) ідентифікацію клієнта та перевірка його особи на основі документів, даних або інформації, отриманої від надійного та незалежного джерела;
(b) ідентифікацію, коли це доцільно, бенефіціара та вжиття ризикових та достатніх заходів для перевірки його особи для того, щоб установа або особа, яких стосується вказана вище Директива, були задоволені своїм знанням бенефіціара, включаючи, коли це стосується юридичних осіб, трастів та подібних юридичних утворень, вжиття ризикових та достатніх заходів для розуміння того, яке право власності належить клієнту та для розуміння структури управління клієнта;
(c) отримання інформації про мету та характер намірів цих ділових стосунків;
(d) проведення постійного моніторингу ділових стосунків, включаючи перевірку операцій, які здійснювалися протягом таких стосунків, для з'ясування того, чи здійснювані операції відповідають інформації про установу або особу клієнта, бізнес установи або клієнта та ступінь ризику, включаючи, за необхідності, джерело коштів та підтвердження, що такі документи, дані та інформація вчасно поновлюються.
Передбачаються також інші правила стосовно боротьби із відмиванням брудних коштів та із фінансуванням тероризму, а також випадки спрощення заходів належної обачливості щодо клієнтів.
Слід вказати на існування значного масиву документів рекомендаційного плану, випущених міжнародними організаціями з метою підняття рівня ефективності боротьби з легалізацією коштів, одержаних злочинним шляхом, в банківській сфері. Це, зокрема, «Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму», «Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності», прийнята резолюцією 55/25 Генеральної асамблеї від 15 листопада 2000 р., «Стандарти Базельського комітету банківського нагляду «Належне ставлення до клієнтів» від 1 жовтня 2001 р., Вольфсберзька настанова стосовно підходу на основі ризиків до управління ризиком відмивання доходів[4].
[1] Тетяна Трохименко. Інформаційне навантаження фінансової звітності комерційних банків // Вісник НБУ – жовтень, 2010 – С. 56 - 58
[2] Тетяна Трохименко. Інформаційне навантаження фінансової звітності комерційних банків// Вісник НБУ – жовтень 2010 р. - С. 56 – 58 – с. 56
[3] Відповідно до Узагальнення ВСУ від 21 грудня 2009 р. «Судова практика розгляду справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» в 2008 р. лише у 4% від усіх справ цієї категорії суди відмовляли в задоволенні вимог про розкриття банківської таємниці, а в першому півріччі 2009 р. - відмовлено в задоволенні вимог лише в 7,6% від заявлених у суді.
[4] Опубліковані у Додатку до журналу «Вісник Національного банку України» «Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності» - випуск (спецвипуск) 8 (161) частина 7 – серпень 2009.
