Поняття лізингового інвестування

Протягом останнього сторіччя набуло популярності лізингове інвестування, що, з одного боку, пов'язано з розвитком інноваційної діяльності та, відповідно, впровадженням інновацій при виробництві різноманітного устаткування та обладнання для всіх сфер економіки, а з іншого - значною його вартістю, що унеможливлює для багатьох суб'єктів господарювання придбання його на підставі договорів купівлі-продажу, поставки. Компромісним варіантом, який дозволяє використовувати новітнє устаткування (обладнання) без тягаря сплати його повної вартості та технічного обслуговування (ремонту), що потребує спеціальних знань і навичок, став лізинг. А його інвестиційно-інноваційні можливості дозволяють виділити й окрему економіко-правову форму інвестування - лізингове інвестування.

О. Трофімова, визначаючи лізинг як спосіб інвестування, що прискорює оновлення та модернізацію матеріально-технічної бази (а відтак - має інноваційний характер), виділяє такі основні функції лізингу, що віддзеркалюють його переваги й особливості: фінансову, виробничу та збутову.

Фінансова функція проявляється багатопланово, оскільки є вигідною для всіх основних учасників лізингових відносин:

• для продавця устаткування, що призначене для передачі на умовах дого­вору лізингу, - це можливість одержати ринкову вартість устаткування від лізингодавця (лізингової компанії) як своєрідного посередника між виробником (продавцем) і споживачем (користувачем) устаткування;

• для лізингодавця - це вигідний спосіб інвестування в основні фонди з ме­тою отримання прибутку від їх передачі на підставі договору лізингу;

• для лізингоодержувача - це можливість експлуатації устаткування без значних витрат на його купівлю; крім того, за фінансового лізингу лізин-гоодержувач має можливість викупу предмета лізингу (тобто має місце своєрідна купівля на виплат - з розстроченням платежу).

Виробнича функція полягає в можливостях застосування у виробництві

найсучаснішого устаткування на умовах договору лізингу без витрат на його придбання та загрози швидкого морального старіння, що є актуальним у сучасних умовах стрімкого науково-технічного оновлення засобів виробництва, їх значної вартості та швидкого морального зношення. Зазначена функція забезпечує використання найсучаснішого устаткування навіть на сезонних, а також тимчасових роботах, потреба в яких виникає у суб'єктів господарюван-ня час від часу, а тому придбання необхідного для їх здійснення устаткування є невигідним.

Притаманна лізингу функція збуту забезпечує виробникові сучасного (і зазвичай - дорогого) устаткування більш широкі можливості щодо його реалізації (і відповідно - отримання прибутку) завдяки розширенню кола споживачів за рахунок лізингових компаній (проміжний споживач - посередник) і безпосередніх споживачів - суб'єктів господарювання, що отримують від устаткування на підставі укладеного з лізинговою компанією договору лізингу. Крім того, у більшості випадків виробник отримує можливість технічного обслуговування такого устаткування, що також забезпечує йому одержання прибутку від надання відповідних послуг як різновиду товару.

Лізингу також притаманна інноваційно-інвестиційна функція, яка проявляється в можливості учасників цих відносин вкладати кошти в створення (виробник предмета лізингу), придбання (лізингодавець) та користування (лізингоодержувач) зазвичай сучасного устаткування (обладнання) з метою отримання прибутку та оновлення асортименту своєї продукції (виробник) чи своєї матеріально-технічної бази (лізингодавець та лізингоодержувач).

Загалом наявність зазначених функцій і специфічних ознак лізингу (про які ґрунтовніше йтиметься далі) забезпечує цій формі інвестування широку популярність й у великому, й у малому бізнесі, дозволяючи використовувати найсучасніше устаткування навіть на сезонних роботах без тягаря витрат на його придбання і клопоту щодо технічного обслуговування та ремонту, що забезпечується виробником (постачальником) устаткування.

Термін «лізинг» походить від англійського «Іеазе», що означає: 1) оренда; здавання в найом; 2) брати (здавати) в найом (оренду)¹. Однак лізинг не можна ототожнювати зі звичайною орендою, хоча зміст цих понять частково збігається.

Разом з тим лізинг має істотні особливості:

• на умовах лізингу в користування може передаватися не будь-яке майно, а лише з певними ознаками: (1) так зване тілесне майно, тобто речі (нерухомі, крім земельних ділянок, та рухомі), (2) індивідуально визначені, (3) призначені для використання як основні/виробничі фонди, (4) не заборонене законом до вільного обігу на ринку і (4) щодо яких не встановлення обмеження про передачу їх у лізинг; відповідно до ч. 5 ст. 292 ГК не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних і комунальних підприємств та їх структурних підрозділів;

• учасниками лізингового інвестування є: виробник (постачальник) майна, що надається на умовах договору лізингу; лізингодавець - особа, яка надає майно в користування нерідко з обов'язком його технічного обслуговування та ремонту, а також - наступного продажу переданого на умовах договору лізингу майна лізингоодержувачем; лізингоодержувач - особа, що набуває в користування замовлене нею майно у лізингоодержувача з можливістю (або без неї) викупу такого майна та його технічного обслуговування і ремонту; за оперативного лізингу, що поширений в агропромисловому комплексі та в інших галузях економіки, для яких характерними є сезонність робіт, лізингоодержувач безпосередньо має справу з лізинговою компанією, яка володіє (зазвичай на праві власності) відповідною технікою (устаткуванням) і надає її в користування, забезпечуючи додаткові послуги (технічне обслуговування, ремонт);

• технічне обслуговування та ремонт майна, переданого лізингоодержувачу на умовах лізингу, зазвичай здійснюється виробником (постачальником, продавцем) цього майна на підставі договору з лізингодавцем;

• лізингоодержувач має право вимагати від лізингодавця забезпечення ре­монту та технічного обслуговування отриманого на умовах лізингу майна виробником (постачальником, продавцем), і лізингодавець повинен за­безпечити надання таких послуг, у т. ч. уклавши відповідний договір з виробником (постачальником, продавцем).

Крім того, фінансовому лізингу (має найбільші інвестиційні можливості) притаманна низка додаткових характерних ознак, що відрізняють його від оренди майна:

• можливість замовлення лізингоодержувачем у лізингодавця устаткування/обладнання відповідно до наданої специфікації з метою його придбан­ня у виробника (продавця/постачальника);

• значний строк (не менше одного року) договору лізингу;

• перспектива наступного викупу лизингоодержувачем отриманого в лізингмайна за наявності відповідних умов у договорі, хоча можливість користування предметом лізингу не пов'язується з повною оплатою його вартості,оскільки це може відбутися через значний проміжок часу, а, отже, подібний викуп є менш обтяжливим для лізингоодержувача, ніж набуття такого майна на підставі договору купівлі-продажу чи поставки, та ін. Таким чином, лізинг є своєрідним поєднанням елементів оренди, купівлі-продажу, доручення, кредитування, технічного обслуговування.

 

Поняття «лізинг» використовується в таких основних значеннях:

• лізингова діяльність як вид комерційної господарської діяльності -комплексна господарська діяльність, що включає: (1) виробництво та/або придбання (за власною ініціативою чи на замовлення лізингоодержу-вачів) устаткування (предмета лізингу) на підставі відповідних договорів(купівлі-продажу, поставки, підряду); (2) передання майна на умовах договору лізингу лізингоодержувачам; (3) організацію ремонту та технічного обслуговування предмета лізингу на підставі укладених з виробником

відповідних договорів; найчастіше здійснюється лізинговими підприємствами (як унітарного, так і корпоративного типу), що спеціалізуються на лізинговій діяльності: організація лізингової діяльності кількох (багатьох) лізингових підприємств здійснюється холдинговими компаніями (наприклад, державні/національні лізингові компанії «Украгромашінвест», «Укртранслізинг», НАК «Украгролізинг»).

• лізингові операції - дія або комплекс дій щодо надання устаткування на договірних засадах у лізинг; можуть здійснюватися не лише суб'єктами лізингової діяльності, а й іншими суб'єктами господарювання чи навіть суб'єктами інших видів суспільної діяльності, якщо в користування на підставі договору лізингу надається майно, що відповідає встановленим законом вимогам щодо об'єкта лізингу;

• договір лізингу (опосередковує і лізингову діяльність, і лізингові операції), відповідно до якого одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності й було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі);

• Лізингові відносини - вид суспільних відносин, що регулюються правовими актами/документами (законом і договором/договорами), виникають на договірних засадах за участю обов'язкових учасників (лізингодавця ілізингоодержувача, а при фінансовому лізингові - ще й виробника/продавця устаткування, що передається в користування лізингоодержувачеві) та факультативних (страховиків, фінансових установ, перевізників та ін.).

Ефективність лізингового інвестування значною мірою залежить від виду лізингу, який при цьому застосовується.

Єдиної точки зору щодо класифікацій лізингу немає ні в науковій літературі, ні в законодавстві. Найбільш поширеними є такі класифікації:

ЦК (ст. 806) за критерієм участі лізингоодержувача у визначенні продавця (виробника) та специфікації предмета лізингу розрізняє: прямий лізинг -передбачає передання на умовах лізингу майна, що належить лізингодавцю на праві власності й було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем; непрямий лізинг - на підставі договору лізингу передаєтьсямайно, що було спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов; на практиці застосовується також так званий зворотній лізинг, при якому продавець одночасно є лізингодавцем.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний (ч. 2 ст. 292 ГК). Разом з тим ГК не містить ознак цих видів лізингу, що зумовлює необхідність звернення до інших нормативно-правових актів (зокрема, Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону «Про фінансовий лізинг») і доктринальних класифікацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону «Про фінансовий лізинг» фінансовим є лізинг, що передбачає набуття лізингодавцем у власність річ (устаткування, обладнання) у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передання її в користування лізинго-одержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Акцентування уваги на фінансовому лізингу вітчизняний законодавець запозичив з міжнародного досвіду. Відповідно до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг, укладеної 28.05.1988 р. у м. Оттаві (до якої Україна приєдналася відповідно до Закону від 11.01.2006 р. «Про приєднан­ня України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг»), операція фінансового лізингу визначається як така, «в якій одна сторона (лі-зингодавець), (а) на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) укладає договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів, та (Ь) укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодержувачеві право користування обладнанням за лізингові платежі».

Операція фінансового лізингу, відповідно до згаданої Конвенції, має такі характерні риси:

«(а) лізингоодержувач визначає обладнання й вибирає постачальника, здебільшого не покладаючись на досвід і думку лізингодавця; (Ь) обладнання придбане лізингодавцем у зв'язку з договором лізингу, який, наскільки відомо постачальнику, або укладений, або повинен бути укладений між лізингодавцем і лізингоодержувачем; та (с) лізингові платежі, належні до сплати за договором лізингу, обчислюються таким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизацію всієї або значної частини вартості обладнання».

Оперативний лізинг відповідно до першої редакції Закону «Про лізинг» виділявся в окремий вид лізингу за ознакою строку користування (строк договору мав бути меншим строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору). У зв'язку з відсутністю в новій редакції зазначеного Закону (вже під новою назвою «Про фінансовий лізинг»), а також у ЦК та ГК визначення поняття оперативного лізингу останній можна визначити як такий, що має загальні ознаки лізингу (ст. 806 ЦК) за відсутності специфічних ознак фінансового лізингу (Закон «Про фінансовий лізинг»). Підтвердженням такого висновку є визначення оперативного лізингу в Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 1.18.1 ст. 1) як передання орендарю майна, що належить до основних фондів, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом.

Відтак, оперативний лізинг - це такий вид лізингу, що передбачає передання лізингодавцем (1) належного йому індивідуально визначеного майна, що використовується як виробничі (основні) фонди, у користування лізинго-одержувачу на визначений строк (2) менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (3) з умовою технічного обслуговування та ремонту майна його виробником (продавцем) та (4) без права на викуп предмета лізингу.

Зворотний лізинг - передбачає набуття лізингодавцем майна у виробника і передачу цього майна йому (виробникові) у лізинг;

Пайовий лізинг - це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.

Міжнародний лізинг - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Отже, лізингове інвестування - це така економіко-правова форма інвестування, яка полягає в наданні можливості суб'єктам господарювання (лізингоодержувачам) на підставі договору лізингу замовляти, використовувати новітню техніку (устаткування, обладнання) й отримувати її технічне обслуговування (ремонт) без тягаря сплати повної вартості такого майна з перспективою його викупу в лізингоодержувача. Об'єктом інвестування є предмет лізингу. Інвесторами виступають: (1) лізингодавець, замовляючи та набуваючи на праві власності майно у виробника (продавця) з метою отримання прибутку у вигляді лізингових платежів від лізингоодержувачів; (2) лізингоодержу-вач, який вкладає інвестиції у формі лізингових платежів у новітню техніку (устаткування, обладнання) з метою її використання на підставі договору лізингу, в результаті чого оновлюються його виробничі фонди, поліпшується виробництво, якість продукції (робіт, послуг), і насамкінець - збільшується прибутковість його діяльності.