Сучасні тенденції розвитку світової індустрії гостинності

На сучасному етапі світове готельне господарство сформовано орієнтовно 350 тисячами комфортабельних готельних підприємств. Номерний фонд становлять понад 14 млн номерів (= 20 млн місць). З кожним роком кількість номерів збільшується на 3-4%. Провідне місце в готельному господарстві займає Європа, готельний фонд якої становить 45% від світового.

Темпи зростання готельної індустрії розрізняють за регіонами:. Європа - 2-2,5% на рік (45% світового готельного фонду);. США - 3^4% на рік (30% світового готельного фонду);. Азія - 15-20% на рік (14% світового готельного фонду);. Африка- 10-12% на рік (3% світового готельного фонду);. Австралія й Океанія 3-4% на рік (3% світового готельного фонду).

Лідерами щодо кількості готельних номерів є:. США - 3,5млн номерів;. Японія - 1,65 млн номерів;. Італія - 1 млн номерів;«Франція, Іспанія, Англія, Китай - по 0,5 млн номерів;. Австрія, Мексика, Канада, Греція - по 0,3 млн номерів;. Таїланд, Росія, Туреччина, Індонезія - 0,15-0,23 млн номерів;. Швейцарія, Бразилія, Аргентина - менше 0,15 млн номерів.

Лідери щодо темпів зростання готельних підприємств - Китай, Малайзія, Іспанія, Німеччина, Аргентина та Сингапур.

Тенденціями розвитку підприємств готельного господарства остан­ніх десятиліть є:

поглиблення спеціалізації готельної пропозиції;

утворення міжнародних готельних ланцюгів;

процес глобалізації;

розвиток мережі малих підприємств;

впровадження комп 'ютерних технологій.

Поглиблення спеціалізації готельної пропозиції Для підприємств готельного господарства характерною є тен­денція, пов'язана з появою спеціалізованих підприємств з обмеженою кількістю готельних послуг. У готельному господарстві спеціалізація виявляється як поглиблення орієнтації на обслуговування визначеного сегмента споживачів, оскільки постійно розширюються та зміню­ються цілі поїздок. Саме вони формують основні характеристики попиту на готельні послуги: ціну на послуги, місце розташування підприємства, комфортність номерного фонду, оснащеність номерів тощо. Наприклад, сегмент туристів, які перебувають з діловою (підприємницькою) метою, вимагає підвищеного сервісу, широкого спектра додаткових послуг інформаційного спрямування.

4. Індустрія туризму - основа розвитку послуг гостинності Формування національного ринку послуг гостинності є резуль­татом взаємодії внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних проце­сів, які обумовлюють потребу в послугах підприємств готельного господарства.Готельний бізнес тісно пов'язаний з туристичним бізнесом. Відповідно до методики ВТО частка доходів від обслуговування туристів становить 60-70% загального обсягу доходів готельних під­приємств. Тому прийнято не розділяти ці види послуг, а ідентифі­кувати їх комплексно як готельно-туристичні послуги.Індустрія туризму є однією з найбільш високодохідних галузей світового господарства, шо інтенсивно розвиваються. Про це свідчить той факт, що на частку туризму припадас майже 10-12% світового валового національного продукту, 7% світових інвестицій, кожне шістнадцяте робоче місце, 11% світових споживчих витрат, 5% усіх податкових надходжень, 30-35% світової торгівлі послугами. Туризм забезпечує значні валютні надходження до бюджету держави. Так, кожен іноземний турист у середньому витрачає від 300 до 600 у.о. на проживання, харчування, екскурсійне обслуговування та придбання різних товарів.Попит на подорожі та туризм визначається ринковим механіз­мами й екзогенними факторами, що включають демографічні та соціальні зміни, економічні та правові досягнення, розвиток торгівлі, транспортної інфраструктури, інформаційних технологій і підвищення безпеки подорожей.

Експерти Всесвітньої туристської організації (ВТО) зазначають, що існує чітка залежність між тенденціями розвитку туризму та загальним станом економіки країни. Динаміка подорожей дуже чуттєва до тенденцій розвитку в економіці. Звичайно якщо інші фактори, такі як відносні ціни, не змінюються, то при темпах зростання загального реального споживання на 1% обсяг поїздок залишається незмінним, при 2,5% обсяг поїздок збільшується на 4%, а при зростанні спожи­вання на 5% витрати на подорожі зростають на 10%. Якщо темпи зростання споживання нижче 1%, обсяг поїздок зменшується.Значення індустрії туризму як основи для розвитку послуг гостинності полягає в тому, що це - міжгалузевий господарський комплекс, який спеціалізується на створенні турпродукту, здатного задовольняти специфічні потреби населення в проведенні дозвілля під час подорожі шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення.Туристичну галузь формує сукупність підприємств, подібних за призначенням, технологією обслуговування, професійним складом кадрів та умовами їх діяльності, особливостями розміщення та функ­ціонування на ринку туристичних послуг,Отже, туристична галузь складається з підприємств, що створю­ють комплексний турпродукт та організовують його споживання (тур-оператори і турагенції), надають послуги гостинності, транспортні послуги.

Головне призначення підприємств туристичної індустрії поітж в організації комфортного та якісного забезпечення мотиваційних вимог туриста. Відповідність вимогам гарантує ефективність їх діяль­ності на ринках різного рівня. Функціями підприємств туристичної галузі є створення, реалізація та організація споживання послуг і товарів туристичного призначення.Якісною ознакою діяльності в сфері туризму є гостинність, що ототожнюється з атмосферою доброзичливості, якою оточується спо­живач готельних послуг. Гостинність є системою зі створення ком­фортного перебування подорожуючого поза місцем постійного про­живання. До цієї системи входять послуги розміщення, харчування та інші додаткові послуги, необхідні подорожуючому та пов'язані зі здійсненням мети подорожі.

Індустрія туризму - це функціонально-компонентна структура, тобто інтегрована система галузей, виробництв і видів господарської діяльності.

5. модель Рітца, пов'язана з іменем швейцарського підприємця Цезаря Рітца. Основна ставка в цих престижних готелях робиться на європейські традиції вишуканості та аристократизму. Нині ця модель зазнала кризи.

Друга модель пов'язана з іменем американця Кемонса Вілсона. Кемонс Вілсон створив мережу готелів «Holiday Inns», яка орієнтується на сімейне обслуговування з безкоштовним обслуговуванням дітей. Вона вирізняється значною гнучкістю при задоволенні потреб клієнтів у поєднанні з дотриманням високих стандартів обслуговування. Основні вимоги в готельних ланцюгах, організованих за цією моделлю, зводяться до таких моментів: єдність стилю (архітектура, інтер'єр); єдність позначень і зовнішньої інформації; просторий і функціональний хол; швидкість реєстрації клієнтів; номери, передбачені для постійних клієнтів; сніданок «шведський стіл»; наявність конференц-залу; гнучка система тарифів; єдине управління, маркетинг і служба комунікації.

Крім Кемонса Вілсона, найвидатнішими представниками готельного бізнесу є Елсворт Милтон Статлер (готелі «Statler»), Конрад Ніколсон Гілтон (готелі «Hilton»), Джон Вілард Маріот (корпорація «Marriott»). Елсворт Милтон Статлер запровадив високі стандарти комфорту і зручностей у готелях для туристів середнього класу за доступними цінами. Конрад Ніколсон Гілтон ввів поняття «п'ятизіркового готелю», першим установив телевізори в усі свої номери, запропонував сервісні послуги з прямого набору міжміських телефонних номерів і його готельна мережа стала першою серед американських мереж, що відкрила об'єкт за кордоном. Джон Вілард Маріот вперше запропонував годувати пасажирів під час перельоту.

Третя модель – «незалежні» готельні ланцюги (наприклад, Best Western). У даному випадку під єдиною торговою маркою об'єднуються готелі за однорідними ознаками, що витримують певні стандарти і набори послуг, незалежно від країни розташування. Готелі-члени ланцюга сплачують внески до єдиного фонду, який витрачається на спільну рекламну і маркетингову діяльність, просування продукту. При цьому повністю зберігається їхня фінансово-економічна та управлінська самостійність. Можливе й поєднання другої моделі із третьою. Прикладом такого поєднання є ланцюг готелів Ассоr (найбільший у Європі), який пропонує готелі різних класів і виступає на ринку під різними марками

6. Сучасні тенденції розвитку готельного господарства України

Мережа підприємств готельного господарства активно формува­лася в Україні в період масового туризму наприкінці 70-х і впродовж 80-х років XX ст. Більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, туристських та баз відпочинку будували за проектами, які не відпо­відають сучасним міжнародним стандартам.

Інтенсивна їх експлуатація, а також несвоєчасне проведення капітальних і поточних ремонтів призвели до значного зносу будівель та устаткування. Тому пріоритетним напрямом зміцнення матеріаль­ної бази туристичних підприємств має бути реконструкція, модерніза­ція та будівництво об'єктів туристської сфери за рахунок власних коштів підприємств і через залучення інвестицій, у тому числі іноземних.

Однак, на сьогоднішній день в сфері готельного господарства спостерігається ціла низка проблем, зокрема недостатня кількість готелів. Так, у нашій країні на тисячу жителів доводиться лише 2,9 готельних місця (при нормі 10 місць на 1000 осіб). Для порівняння в Москві цей показник дорівнює 9,3, в Парижі – 38,4, у Відні - 26. До того ж більша частина наявних готелів була побудована у 70-80 роках, які потребують значних капіталовкладень на реконструкцію. Тож, низький рівень насичення та високий попит на готельні послуги зумовлює високі ціни на проживання в українських готелях і подекуди перевищує у 2-3 рази вартість проживання в готелях аналогічного рівня країн Європ

7 .Міжнародна готельна асоціація (МГА) поділяє готельні ланцюги натри групи:

г перша — корпоративні ланцюги - готельні корпорації, що володіють великою кількістю підприємств;

друга - ланцюги незалежних підприємств, які об'єдну­
ються для використання спільної системи бронювання,
концепції маркетингу, реклами та інших послуг;

третя -ланцюги, що надають управлінські послуги

Існують два основні види готельних ланцюгів:

♦інтегровані ланцюги, що створені з однорідних одиниць;

♦готельні консорціуми, що об'єднують незалежні готелі.

Поглиблення спеціалізації пропозиції послуг підприємств готель­ного господарства тісно пов"язано з такою важливою тенденцією, як створення міжнародних готельних ланцюгів.

Операційний ланцюг (мережа) - це група підприємств, що здійснює колективний бізнес і знаходиться під безпосередні» конт­ролем керівництва ланцюгом.

Концепція міжнародного готельного ланцюга виникла в США наприкінці 50-х років XX ст., полягала у використанні переваг іміджу торгових брендів як маркетингового інструмента, що сприяє просу­ванню готельного продукту на внутрішньому та зовнішньому ринках. На відміну від Європи, де традицією було об'єднання функцій влас­ника та керівника готельного підприємства, у Північній Америці завдяки розвитку концепцій франчайзингу ці функції були відокремлені.

Першим активно почав діяти на українському ринку Radisson SAS. Обсяг інвестицій у будівництво “Radisson SAS Hotel Kyiv” складав – €49 млн.

.

8.

Об 'єднання підприємству готельні ланцюги дає можливість:

Ш Інтеграції стратегії продажів і маркетингових зусиль учасників ланцюгів за рахунок просування спільного бренда.

Ш Розроблення і впровадження спільного логотипа й торгової марки. Застосування прямого маркетингу, просування бренда окремого готелю як члена локального готельного ланцюга.

Ш Участі у виставковій діяльності з централізованою презентацією учасників ланцюга.

Ш Вивчення споживчих потреб та потенційного попиту для кожного окремо взятого готельного підприємства завдяки формуванню:

єдиних програм для постійного гостя;

єдиних бонусних програм з авіалініями;

єдиної пропозиції по пакетах;

спеціальних акцій і програм.

Існують два основні види готельних ланцюгів:

інтегровані ланцюги, що створені з однорідних одиниць;

готельні консорціуми, що об'єднують незалежні готелі.

Прим’єр хотел Інтернешнл

Примєр Палас Київ

Ореанда Ялта

Дністер Львів

Стар Мукачево

Лондонський Одеса

Аврора Харків

Космополіт Харків

Харків палац

Палаццо Полтава

Аккорд та компас

9. Найпоширенішою формою організації готельних ланцюгів є франчайзинг. За визначенням Міжнародної організації франчайзингових організацій франчайзинг - це спосіб ведення бізнесу, при якому про­відний суб'єкт господарської діяльності надас передові технологи і можливість функціонувати під його маркою іншим організаціям.

Для підприємства франчайзі означає реальну можливість ефек­тивно розвивати бізнес, а для споживачів - гарантує високий рівень якості обслуговування.

Правовідносини між франчайзером та франчайзі закріплюються укладанням договору. Договір може стосуватися роботи підприємств у конкретному географічному регіоні чи ринковому середовищі, кіль­кості підприємств, охоплених франчайзингом,та ін.

У кожному договорі франчайзингу франчайзер надає франчайзі право використання власного фірмового знака, технології і методів операційного менеджменту, системи резервування, відпрацьованих маркетингових процедур, системи знижок тощо. Звичайною умовою є участь у ринковій стратегії франчайзера, оскільки він зацікавлений у залученні до своєї ринкової мережі нових членів. З цією метою фран­чайзер розробляє спеціально підготовлені для зацікавлених осіб доку­менти, найбільш важливим з яких є «Заява про Умови».

У «Заяві про Умови» йдеться про кваліфікацію керівного складу підприємства-франчайзера та його фінансову стабільність і безпосе­редньо визначаються питання франчайзингу щодо:

суті відносин у випадку укладення контракту;

допомоги франчайзера франчайзі у конкретних питаннях;

додаткового устаткування (обладнання), яке зобов'язаний
придбати франчайзі та ін.

Найважливішим елементом договору франчайзингу є узгодження форм оплати. У закордонній практиці використовують такі форми оплати, як вступний внесок, відрахування або річні фіксовані виплати. Типова структура розповсюджених франчайзингових платежів залежно від підприемства-франчайзера наведена в табл. 1.6.

Для підприємств готельного господарства договір франчайзиніу, крім економічних аспектів господарської діяльності, визначає:

вимоги до зовнішнього вигляду готельних підприємств;

інтер 'єр номерів, холів та інших приміщень,

кількість номерів;

асортимент додаткових послуг;

рівень обслуговування.

Розвиток готельних ланцюгів свідчить про трансформацію послуг гостинності в якісно новий стан. Інтеграційні процеси у світовому економічному просторі взагалі та в індустрії гостинності зокрема сприяють глобалізації готельного господарства.

10. Розвиток мережі малих готельних підприємств

За останні роки структура готельного господарства характери­зується тим, що типи підприємств, які надзвичайно поширені в готельному бізнесі, належать до різних форм малого підприємництва.

У країнах Європи великі готельні підприємства становлять 15-25% загальної кількості засобів розміщення, 75-85% - це засоби розміщення, які за розмірами є середніми та малими підприємствами. На відміну від світових тенденцій у цій індустрії частка малих готелів в Україні незначна і становить 10-12% загальної кількості засобів розміщення.

Критерієм віднесення до категорії малих підприємств є місткість номерного фонду, під якою розуміється кількість одночасно пропоно­ваних споживачам місць або номерів, У кожній країні диференціація готельних підприємств за місткістю номерного фонду різна, що пов'язано з особливостями соціально-економічного та історичного розвитку.

Наприклад, у Швейцарії й Австрії готельні підприємства, що мають менше 100місць, вважаються малими; 100-200 місць - серед­німи; понад 200 місць - великими.

У США готелі до 100 номерів вважаються малими, до 500 номерів -середніми, понад 500 - великими.

За класифікацією ВТО під малим готелем рекомендовано розуміти підприємство з кількістю номерів до тридцяти.

ВТО

Створена у 1975 в Мадриді. Офіційні мови організації: англійська, арабська, іспанська, російська, французька. В 1925 р. Перший міжнародний конгрес офіціальних асоціацій, які займаються перевезенням туристів, заснував Міжнародний союз офіціальних туристських організацій (МСОТО), який в 1975 р. був перетворений в ВТО, а також ПРООН, яка співробітничала з ВТО і заохочувала туризм, приділяючи особливу увагу інтересам країн, що розвиваються. Згідно зі Статутом ВТО, її основною метою є сприяння розвитку туризму для внесення внеску в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир, процвітання, загальну повагу і дотримування прав людини і основних свобод для всіх людей без різниці в расі, статті, мови і релігії. Україна сприяє розширенню і зміцненню міжнародного співробітництва в галузі туризму, а також бере участь в діяльності міжнародних туристичних організацій на правах повного або асоційованого члена або спостерігача [17, ст.31]. Так, з 20 жовтня 1997 року Україна була прийнята в дійсні члени ВТО, а 25 вересня 1999 року Україна була обрана до складу Виконавчого комітету ВТО [66]. Це є безумовно ознакою довіри до України засвідченої їй 133-ма державами-членами ВТО і визнанням України як країни з великим туристським потенціалом.

12 Сертифікацію готельних послуг здійснюють

на основі та з урахуванням:

Сертифікація послуг підприємств готельного господарства;

>диференціює засоби розміщення залежно від асортименту

та якості наданих послуг;

>забезпечує споживача достовірною інформацією про те, що

категорія засобу розміщення підтверджена результатами

класифікації і відповідає категорії, що встановлена норма

тивними документами;

>забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємств

готельного господарства;

>сприяє розвитку в "ізного та внутрішнього туризму;

>зміцнює довіру споживачів до якості готельних послуг.В україні сертифікація здійснюється за трьма схемами

1)Сертифікація сист якості(добровільн)

2)Сертифікац і випробування(пропонують присвоєння певної категорії)

3)атестація даних послу

Об'єктами обов'язкової сертифікації є готельні послуги, що надаються суб'єктами туристичної діяльності (готелі, мотелі, турис­тичні бази, гірські притулки, кемпінги, оздоровчі заклади, заклади відпочинку, місця для короткотермінового проживання в інших при­міщеннях), процес надання послуг.

ДСТУ 4268, ГОСТ 28681.3, ДСанПіН 5.5.5.23 (дитячо-оздоровчі заклади), ГОСТ121.004,ДБН В22-9, СНиП 204.01, СанПіН 42-128-4690,СанПіН42-123-5777, правила готельних послу, правила пожежної безпеки.

При вибірковій перевірці:

1)покриття підлоги

2)зовнішній вигляд і оформлення стін

3)меблі

4)штори

5)мех. Устаткув

6)посуд,інвентар

Постільн білизн

13. Обов'язкову сертифікацію

готельних послуг здійснюють відпо­відно до обов'язкових вимог чинних нормативних документів щодо безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їхнього майна та охо­рони навколишнього середовища; добровільну сертифікацію готель­них послуг проводять відповідно до вимог, що не віднесені норматив­ними документами до обов'язкових. Сертифікацію на відповідність усім обов'язковим вимогам здійснюють обов'язково. Сертифікацію здійснюють з метою:

створення умов для діяльності підприємств на вітчизняному
ринку, а також для участі в міжнародному економічному,
науково-техні чному співробітництві;

сприяння споживачам у компетентності щодо вибору про­дукції (послуг);

захисту споживачів від неякісної продукції (послуг);

контролю безпеки продукції (послуг) для навколишнього сере­довища, життя, здоров 'я споживачів і їх майна;

^ підтвердження показників якості продукції (послуг), заявле­них виробником.

Порядок проведення обов 'язкової сертифікації передбачає:

У подання заявки на обоє язкову сертифікацію;

розгляд і прийняття рішення за заявкою і визначення схеми сертифікації

проведення випробувань (перевірок) з метою обов'язкової сертифікації;

аналіз одержаних результатів і прийняття рішення про
можливість видачі сертифіката відповідності та укладення
ліцензійної угоди;

реєстрацію і видачу сертифіката відповідності та підпи­
сання ліцензійної угоди;

У технічний нагляд за наданням обов'язкових сертифікованих послуг сертифікованою системою якості надання послуг;

> інформування про результати обов'язкової сертифікації
готельних послуг.

20. Готелі для транзитних пасажирів орієнтовані на короткочасне перебування в зв'язку з очікуванням транспортних засобів, а також відпочинком персоналу, що обслуговує транс-порт, і розташовуються в аеропортах і аеровокзалах, залізничних, морських, річкових вокзалах.

Транзитні готелі в зв'язку з коротким терміном перебування в них мають ряд особливостей, наприклад, у готелях при аеропортах, розташованих удалині від міста, є спрощений склад підприємств громадського харчування, розрахований лише на проживаючих у готелі. Номерний фонд транзитних готелів може мати менший розмір площі на людину, можлива організація спеціально обладнаних кімнат відпочинку, де пасажир, не займаючи номер, зможе відпочити протягом декількох годин.

Як правило, аеровокзальні готелі не скаржаться на заповнюваність, оскільки через аеропорти проходить безліч пасажирів, як у складі груп, так і одинаків.

21. Конгрес-центри

Є різновидністю бізнес-готелів. Конгрес-центри спеціалізуються на обслуговувані різних заходів (конференцій, симпозіумів). Крім розміщення і харчування, готелями надаються спеціальні приміщення, виставкові площадки і різноманітне обладнання (аудіовізуальна апаратура, екрани і пристосування для демонстрації плакатів і т. д.). Крім цього, конгрес-центри надають додаткові послуги (спортивні центри і т. п.) учасникам заходів.

Конгрес-готелі

Також спеціалізуються на обслуговуванні учасників різних заходів. Характерною рисою або рисою, яка відрізняє ці засоби розміщення являється розмір номерного фонду -2 тис. і більше.

В розпорядженні конгрес-готелів знаходяться різні виставкові площі і приміщення для зустрічей, повний набір бізнес-послуг (проведення телеконференцій, послуги перекладача і секретаря і т. п.). Конгрес-готелі потребують попереднього бронювання для бізнес-груп, як правило, за 2 роки до здійснення заходу (інколи й за 10 років наперед). Це пов'язано з необхідністю розміщення великої кількості учасників. Конгрес-готелі не завжди мають в наявності всі необхідні засоби для проведення заходів, в такому випадку він укладає угоду з місцевим когрес-центром.

14. Сучасні підходи до класифікації ПГГ

Урізноманітнення потреб споживачів щодо основних та додат­кових готельних послуг обумовлюють створення різних підприємств готельного господарства залежно від рівня обслуговування.Класифікація підприємств готельного господарства за категоріями - це групування за ознаками, що харак­теризують умови організації проживання споживачів готельних послуг, тобто відповідність рівня якості послуг підприємства готельного господарства стандартам обслу­говування.

Різнорідність пропозиції потребує її систематизації відповідно до критеріїв попиту. Такими критеріями можна визнати відповідність обсягу та якості послуг їх ціні та можливість вибору, тобто основою для класифікації підприємств готельного господарства є рівень комфорту для споживачів готельних послуг.

Рівень комфорту - це комплексний критерій, складовими якого є:

стан номерного фонду: площа номерів (м2), частка одномісних
(однокімнатних), багатокімнатних номерів, номерів-апарта-
ментів, наявність комунальних зручностей тощо;

оснащеність та стан меблів, інвентарю, предметів санітарно-
гігієнічного призначення тощо;

наявність і клас підприємств ресторанного господарства;

стан будівлі, під'їзних шляхів, облаштованість прилеглої до
готелю території;

інформаційне забезпечення, комунікаційне та технічне осна­
щення, у тому числі наявність телефонного, супутникового
зв'язку;

забезпечення можливості надання комплексу додаткових послуг
тощо.

Зазначені параметри оцінюють практично в усіх наявних сис­темах класифікації готельних підприємств. Крім того, ряд вимог вису­вається до персоналу та його підготовки, а саме:

^ спеціальна освіта;

^ кваліфікація;

^ обмеження вікової категорії для персоналу контактної зони (30-35 років);

^ висока працездатність;

^ знання іноземних мов;

^ зовнішність як елемент іміджу;

^ знання правил ділової етики.

Рівень комфорту є основою більше тридцяти систем класифіка­ції підприємств готельного господарства. Нині існує понад ЗО різних класифікацій готельних підприємств на національному та міжнарод­ному рівнях, у готельних ланцюгах, асоціаціях і союзах.

Французька національна класифікація встановлює для турис­тичних готелів шість категорій, серед яких п'ять - із присвоєнням визначеної кількості зірок (*, **, ***, ****Ь або *****), одна категорія - без зірки.

Підприємство готельного господарства не може претендувати на присвоєння однієї з категорій, якщо воно не відповідає мінімальним вимогам-критеріям, які об'єднані в такі групи:

Група А. Кількість номерів.

Група В. Загальні приміщення.

Група С. Устаткування готелю.

Група М. Комфортність номера.

Група Е. Обслуговування.

Група Р. Доступність інвалідам та особам з обмеженою рух­ливістю.

Однак ця класифікація не прийнята у різних країнах через складність приведення до єдиних стандартів, що використовуються в різних державах.

Відповідно до німецької класифікації готельні підприємства поділяють на 5 класів, 3 метою гармонізації з Європейською системою в цій класифікації передбачається відповідність кожного класу визна­ченій кількості зірок:

туристичний клас - *;

стандартний клас-**;

комфортний клас - ***;

перший клас _****;

люкс-*****.