На початку січня1920 р. Червона армія цілком зайняла Донбас.
У січні-лютому розгорнулися бої за Правобережжя.
У перші дні лютого червоні частини ввійшли до Миколаєва і Херсона, а потім за
допомогою робітників, які підняли збройне повстання, - до Одеси.
Україна була очищена від денікінців. Наприкінці березня 1920 р. склав зброю останній їхній оплот - Новоросійськ.
Тільки Крим, невдалий штурм якого вели ослаблені більшовицькі війська, усе
ще залишався під контролем білогвардійців.
Таким чином, боротьба між
- Добровольчою армією,
- Червоною армією
- об'єднаними українськими арміями, що тривала протягом другої половини 1919 р., завершилася перемогою більшовиків.
Формальне визнання радянською Росією незалежності УСРР
28 грудня 1920 р. представники РСФРР Ленін і Чичерін і представник УСРР Раковський підписали в Москві договір про військовий і господарський союз між Російською Федерацією і Україною.
У ньому відзначалося, що обидві республікивизнають «незалежність і суверенність» кожної зі сторін і укладають договір із метою оборони і господарського будівництва.
Для практичного здійснення цих завдань об'єднувалися сім наркоматів обох республік: військових і морських справ, ВРНГ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів сполучення, пошти і телеграфу.
За договором об'єднані наркомати входили до складу Раднаркому РСФРР і мали в Раднаркомі УСРР своїх «уповноважених».
Керівництво об'єднаними наркоматами здійснювалося через Всеросійські з'їзди рад, до складу яких уключалися представники УСРР.
Хоча формально УСРР мала статус самостійної держави, вона була тісно пов'язана з РСФРР.
Це було обумовлено економічними зв'язками між республіками, однаковою політичною структурою, а також активною об'єднавчою політикою правлячої більшовицької партії, у структурі якої керівні комітети партії в національних республіках фактично мали права обласних комітетів, і підпорядковувалися рішенням ЦК РКП(б).
Республіки формально розцінювали ці зв'язки як федеративні, хоча фактично керівництво УСРР підпорядковувалося керівництву РСФРР і РКП(б).