2017-12-16
319
17 липня 1919 р. Українська Галицька Армія (УГА) і керівництво ЗУНР під тиском польських військ залишили Східну Галичину і переправилися на правий берег р. Збруч, де раніше проходив кордон між Австро-Угорською і Російською імперіями.
Відповідно до договору між урядами УНР і ЗУНР, УГА вливалася в армію УНР для спільної боротьби за незалежність України.
Чисельність об'єднаної армії складала 80 тис. чол. Крім того, за лінією фронту діяли близько 15 тис. повстанців під командуванням отаманів Зеленого й Ангела, що підтримували Директорію.
Об'єднана армія контролювала територію, окреслену
- на півдні Дністром,
- на заході - Збручем,
- на півночі -лінією Гусятин - Ярмолинці - Бар,
- на сході - залізницею Жмеринка-Вапнярка і далі до Дністра.
Ця смуга української землі охоплювала простір 90 км. глибинною і 350 км. вшир і стала базою для контрнаступу з метою відновлення в Україні національної влади.
Успішне продовження боротьби було неможливе без тісної консолідації всіх наявних сил.
|
|
|
Але узгодженості в політичних діях досягти не удалося. Є. Петрушевич і його уряд орієнтувалися на боротьбу з Польщею і радянською Росією і були готові до тактичного союзу з Денікіним.
Директорія УНР була готова до переговорів із радянським урядом для узгодження боротьби з Денікіним.
У результаті для координації дій обох урядів і командування двома арміями був утворений Штаб Головного отамана на чолі з генералом Юнаковим.
План військових дій об'єднаного командування був компромісним: передбачалося розгортання наступу в напрямку Києва й Одеси, причому на південь спрямовувалися частини УНР, а на столицю України - УГА.
Таким чином, замість об'єднання збройних сил план передбачав їхнє розпилення.
Наступ українських армій почався в перші дні серпня і спершу розвивався досить успішно.
Червоні війська, не маючи можливості одночасно стримувати білогвардійські й українські частини, швидко відступали.
ЗО серпня частини Червоної армії без бою залишили Київ.
Майже одночасно до міста ввійшли частини Добровольчої армії, якими командував генерал Бредов, і УГА на чолі з генералом Кравсом.
Спроби досягти компромісу з денікінцями не удалися.
Білогвардійці, що прагнули відновити «єдину і неподільну» Росію, не погоджувалися на поступки, і Кравс, незважаючи на чисельну перевагу, підписав угоду про відступ УГА з Києва до Василькова.
Через деякий час між білогвардійцями й українськими військами розгорнулися військові дії.
Контрнаступ радянських військ і поразка денікінців
11 жовтня 1919 р. радянські війська почали контрнаступ.
У їхньому складі були:
|
|
|
- частини Латиської стрілецької дивізії,
- бригада Червоного козацтва під командуванням В. Примакова
- Окрема стрілецька бригада П. Павлова.
Кінний корпус С. Будьонного перейшов у наступ 15 жовтня.
На правому фланзі Південного фронту 4 листопада наступ почала 12-та армія.
12грудня денікінці залишили Харків, відкривши радянським частинам шлях на Донбас.
16 грудня частини Червоної армії взяли Київ.
