2017-12-16
472
У квітні 1920 р. А. Денікіна на посаді головнокомандуючого збройними силами півдня Росії змінив П. Врангель.
Він змінив політику:
- відмовився від вимоги «єдиної і неподільної Росії»,
- пообіцяв автономію донському і кубанському козацтву,
- шукав контактів з урядом УНР,
- намагався нормалізувати відносини із селянством, оголосивши в законі про землю 7 червня 1920 р. передачу землі виборним земельним радам для наділення нею селян.
Держави Антанти вимагали від Врангеля почати новий наступ і цим полегшити ситуацію для польських військ.
6 червня врангелівська армія, оснащена Антантою, вийшла з Криму, захопивши Північну Таврію, Олександрівськ (нині - Запоріжжя), Синельникове, значну частину Донбасу.
У вересні 1920 р. ЦК більшовицької партії визнав першочерговим завданням ліквідацію врангелівського фронту.
Одночасна боротьба на польському і врангелівському фронтах змусила радянське командування провести нові мобілізації.
21 вересні 1920 р. для боротьби з Врангелем був створений Південний фронт під командуванням Михайла Фрунзе в складі 2-ї Кінної а також 6-ї і 13-ї армій.
|
|
|
24 вересня на Південний фронт була спрямована 1-ша Кінна армія і великі підкріплення, з яких у жовтні була утворена 4-та армія.
Врангель спробував розбити сили Південного фронту вроздріб до підходу резервів.
Йому удалося завдати окремої поразки 13-й армії. Однак, наступ врангелівських військ на правому березі Дніпра проти 6-ї і 2-ї Кінної армії закінчився
14 жовтня повною поразкою білогвардійців.
Наприкінці жовтня Південний фронт, маючи значну перевагу сил, перейшов у наступ і через кілька днів розбив головні сили Врангеля в Північній Таврії.
Найбільш боєздатним білогвардійським частинам удалося відійти в Крим. 7-11 листопада 1920 р. радянські війська штурмом оволоділи укріпленнями Перекопського перешийка, переправилися через Сиваш і 17 листопада завершили визволення Криму.
Залишки врангелівських військ за допомогою французької ескадри були
Евакуйовані в Туреччину.
Розгромом Врангеля була в основному завершена Громадянська війна.
14 листопада 1920 р. у Харкові на засіданні ЦК КП(б)У було прийняте рішення про ліквідацію армії Махна.
Найбільш боєздатні частини махновців у складі армії М. Фрунзе брали участь у визволенні Криму і були роззброєні після розгрому військ Врангеля.
26 листопада загони Червоної армії розгромили Гуляйпільський гарнізон махновців.
11 теоретиків анархізму були вислані за кордон.
Н. Махно, ухиляючись від великих боїв, до серпня 1921 р. вів партизанську боротьбу проти більшовиків у степових районах Південної України, після чого перейшов на територію Румунії й емігрував до Парижа.
|
|
|
