2017-12-16
475
| Синдром і основні клінічні прояви | Патофізіологічна основа порушень |
| Нейроциркуляторний синдром: упорні головні болі головокружіння кардіалгії | Порушення церебрального кровотоку і недостатність тонусу вен, порушення венозного відтоку |
| Психоемоційні розлади: психоемоційна нестабільність мнительность схильність до нав’язливих станів, тривоги та ін.) | Розлади нормального взаємовідношення між корою головного мозку і підкорковими структурами |
| Синдром дисадаптації: в’ялість підвищена втома зниження працездатності неадекватність до фізичних навантажень метеочутливість підвищена чутливість до гіпоксії та ін. | Виснаження резерву адаптації, загальна енергетична недостатність з порушенням біоритміки організму |
| Гіпоталамічний синдром: порушення терморегуляції ожиріння порушення сну та ін. | Порушення функції гіпоталамічної ділянки |
| Синдром порушення транскапілярного обміну: набряк обличчя, кінцівок, поліартралгії та ін. | Підвищення периферійного венозного тиску, порушення капілярного кровообігу і внутрішньотканинного тиску |
|
|
|
Вегетативно-судинна дисфункція є найпоширенішою формою вегетоневрозу в дітей і підлітків. Це клініко-патогенетична форма вегетативних дисфункцій, клінічні прояви якої пов’язані з порушеннями нейрогуморальної регуляції серцевої діяльності і системного кровообігу в результаті функціонального пошкодження вегетативных структур різного рівня. При ВСД патологічний процес найбільш чітко представлений саме серцево-судинною дисфункцією.
В залежності від головного симптомокомплексу, виділяють дизрегуляцію за:
- васкулярним типом (з артеріальною гіпертензією та гіпотензією)
- кардіальним або кардіоритмічним типом (дизрегуляторна кардіопатія).
При цій формі вегетативної патології на перший план виступають клінічні симптоми порушення серцевої діяльності, тоді як судинні явища є вторинними.
Для правильної діагностики артеріальної дисфункції необхідно пам'ятати рекомендації ВООЗ по визначенню цифр АТ, з урахуванням складності розмежування норми й патології. Великого значення набуває вже сам факт правильного вимірювання артеріального тиску дитині. Після вимірювання АТ середні значення та відрізні точки перцентильного розподілу систолічного артеріального тиску (САТ) і діастолічного артеріального тиску (ДАТ) у школярів визначають за існуючими таблицями АТ для школярів 7-17 років. До групи осіб з підвищеним АТ входять діти із САТ і ДАТ, що перевищують значення 95% відрізних точок розподілу, до групи із зниженим АТ входять діти із САД, значення якого знаходяться нижче 5% кривої розподілу.
|
|
|
Вегетативна дисфункція з артеріальною гіпертензією відмічається у дітей з цифрами артеріального тиску, що перевищує 95-й перцентиль. Для них властиве лабільне підвищення артеріального тиску без ознак стійкого органного утягнення. Хворі скаржаться на головний біль, кардіалгії, дратівливість, стомлюваність, швидку зміну настрою. Для цієї групи дітей характерними є підвищена емоційна лабільність, можливість розвитку нападів на тлі хвилювання. Звертає на себе увагу той факт, що за останнє 10-ліття значно збільшилася кількість дітей, які страждають на вегетативну дисфункцію з артеріальною гіпертензією зі швидким формуванням стабільної первинної гіпертонії в підлітковому віці.
Артеріальну гіпотензію у дітей з вегетативними порушеннями можна діагностувати при рівні артеріального тиску в межах 5-25-го перцентилю кривої розподілу. Скарги дітей з артеріальною гіпотензією є численними й різноманітними, головний біль локалізується переважно в лобно-тім'яній ділянці. Час виникнення, інтенсивність і характер головного болю залежать від емоційного стану дитини, часу доби й інших факторів. Скарги гастроентерологічного характеру властиві 1/3 дітей цієї групи (зниження апетиту, диспепсичні розлади, абдоміналгії). Різні кризові стани можна вважати важливою рисою хворих на артеріальну гіпотензію, особливо якщо вона поєднується з гіпервентиляційними порушеннями й вестибулопатіями.
Дизрегуляторний кардіоритмічний тип вегетативної дисфункції обумовлений порушенням нейрогуморальної регуляції, реєструються у вигляді різних змін на ЕКГ Парасимпатична активація вегетативної нервової системи проявляється кардіалгіями, атріовентрикулярною блокадою І-ІІ ступеня, синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта (скорочення інтервалу Р-R менше за 0,10сек.), розширенням комплексу QRS більше за 0,10-0,2сек., наявністю хвилі на висхідному комплексі QRS, вторинними SТ-Т змінами, частим поєднанням з екстрасистолією. Симпатична спрямованість вегетативної нервової системи супроводжується порушенням процесу реполяризації (на ЕКГ – зглаженість або негативне значення зубців Т І, II, АVL, V5, V6, іноді в поєднанні із зсувом нижче ізолінії сегменту SТ). Можливі німі варіанти пролапсу мітрального клапана та інші дизритмії.
