Медикаментозна терапія

При недостатній ефективності лікувально-оздоровчих заходів призначають медикаментозну терапію в залежності від форми вегетативної дисфункції.

Нейроциркуляторна дисфункція: хворим з підвищеною збудливістю рекомендують призначати фітозбори, що мають седативну дію: настоянка валеріани, кропиви собачої, препарати трави пасифлори; комбінацію препаратів – санасон (валеріана, шишки хмілю), персен (валеріана, м'ята перцева, м'ята лимонна), новопасіт (гвайфенезин, екстракт глоду, хмілю, меліси, звіробоя, валеріани, бузини). Курси лікування проводять довгостроково, протягом 3-12 місяців. Препарати необхідно передувати через 2-4 тижні (із двотижневою перервою між курсами).

При НЦД, перебіг якої супроводжується порушеннями венозного відтоку і явищами внутрішньочерепної гіпертензії, рекомендуються курси діакарбу (по 1/4-1/2-1 таблетці 1-2 рази за добу), лазиксу (гіпотіазиду) (по 2-4 мг на 1 кг маси тіла за добу), гліцеролу 0,5 г на 1 кг з фруктовим соком), сечогінних трав.

 

Транквілізатори (анксиолітики)

При призначенні цих препаратів треба враховувати спрямованість вегетативної дисфункції (ваго-і симпатикотонія). При підвищеній збудливості показані транквілізатори із седативним ефектом, які призначають в 2 прийоми на день (вдень і ввечері). Седуксен – 0,005 г 2 рази на день, тазепам – 001 г 2 рази на день, феназепам – 0,5 мг 2 рази на день. При ваготонії: амізил – 1 мг 2 рази на день, при змішаному варіанті вегетативній дисфункції – белоїд або беласпон – по 1 таблетці 2 рази на добу, рудатель – по 5 мг 2 рази на день, грандаксин – 1 таблетка (0,05г – добова доза). Тривалість прийому транквілізаторів від 4 до 6 тижнів.

 

Нейролептики

Знімають реакції на зовнішні подразники, мають вегетотропну дію: френолон у дозі 5-15 мг на добу, сонапакс у дозі 10-20 мг на добу та терален у дозі 5-15 мг на добу.

 

Антидепресанти (імізин, амітриптилін та ін.) призначаються тільки психоневрологом.

 

Ноотропні препарати (нейрометаболічні стимулятори) мають прямий активуючий вплив на навчання, поліпшення пам'яті та розумову діяльність, підвищують стійкість мозку до агресивних впливів (ноотропіл – 20-80 мг/кг/добу, аміналон – від 1 року до 3 років – 1-2г/добу, 4-6 років – 2-3 г/добу, пантогам – 20-60 мг/кг/доба, фенібут – дітям до 8 років 0,05-0,1 г, 8-14 років – 0,15 г). Тривалість курсу лікування ноотропами становить 1-1,5 місяця, повторні курси через 2-3 місяці. Ноотропні препарати, як правило, призначають одночасно із судинними засобами для поліпшення мозкового кровообігу та мікроциркуляції (кавінтон, цинаризин, трентал, танакан, вінпоцетин) у дозуваннях в залежності від віку курсом 2-3 тижні. При порушенні венозного відтоку хворим на вегетативну дисфункцію призначають ескузан – по 5 крапель 3 рази на день на протязі 3 тижнів.

 

Вегето-судинна дисфункція: хворим із гіпертензивним типом ВСД поряд з використанням немедикаментозних методів лікування, седативних засобів показане призначення базисної терапії, що включає судинні та ноотропні препарати. При стабільній артеріальній гіпертензії показане призначення невеликих доз β-адреноблокаторів (атенолол – 0,7 мг/добу 1 раз на день, обзидан – 0,5 мг/кг/добу в 2 прийоми), або інгібіторів ангіотензінперетворюючого ферменту (АПФ) – еналаприл (0,2 мг/кг/добу), або антогоністи Са пролонгованої дії (ніфедипін, амлодипін 1,25-2,5 мг на добу) протягом 1-3 місяці під контролем АТ, пульсу.

При гіпотонічному типі ВСД призначають психостимулятори, що підвищують активність симпатичної системи. Із цією метою можна скористатися настоянкою женьшеню, лимоннику китайського, елеутерококу, радіоли рожевої, заманихи, пантокрину. Всі ці препарати призначають по 1-2 краплі на рік життя в першій половині дня, 2 рази на день за 30 хвилин до їжі протягом 1-2 місяців, чергуючи їх між собою з перервою в 2-3 тижні. З інших засобів застосовують полівітамінні комплекси з мінералами («Джунглі», коензим Q 10, L-карнітин, магне-В6, мультитабс, вітамін В6, вітамін С).

Вегето-вісцеральна форма ВД: ШКТ – напади абдоміналгій мають яскравий вегетативний окрас, переважно з гіперактивацією парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Основні принципи лікування абдомінального болю спрямовані на проведення корекції психічної, вегетативної та соматичної сфер. Використовуються раціональна психотерапія, голкорефлексотерапія, препарати десенсибілізуючої дії (піпольфен, супрастин, тавегіл), нестероїдні протизапальні препарати (вольтарен, найз, нурофен).

Дискінезії жовчовивідної системи:

· Гіпотонічна форма частіше діагностується у дітей з перевагою тонусу парасимпатичного відділу ВНС. Призначається дієта, збагачена солями магнію, грубою рослинною клітковиною (висівки, гречана каша, морква, сир, відвар шипшини). Використовуються холекінетики: фламін – 1/2 таблетки (0,05 г) 3 рази на день за 30 хвилин перед їжею (курс лікування: 10-20 днів), холагол – по 3-5 крапель на цукровому сиропі 3 рази на день за 30 хвилин до їжі, холосас – по 1 десертній ложці 3 рази на день за 30 хвилин до їжі; фізіотерапевтичні процедури тонізуючого характеру: фарадизація, гальванізація, грязелікування, тюбажі 2 рази на тиждень, мінеральні води з високою та середньою мінералізацією, переважно сульфато-магнієві та сульфато-натрієві не більше 400-500 мл на день, розділивши на 2 прийоми.

· Гіпертонічна форма ДЖВШ відповідає парасимпатичній спрямованості вегетативної нервової системи. Рекомендовано дієту з обмеженням вживання механічних і хімічних харчових подразників, жирів. Використовуються засоби седативної дії (бром, барбітурати, рідше транквілізатори), препарати, що знімають спазм гладкої мускулатури травного тракту (папаверин, но-шпа), теплові процедури, физіопроцедури седативного типу – електрофорез із новокаїном, папаверином, сульфатом магнію, мінеральні води – гідрокарбонатно-хлоридно-натрієві, відносно низької мінералізації, 5-6 разів на день невеликими порціями.

 

Пароксизмальна вегетативна недостатність:

· Купування симпатоадреналового кризу: хворому необхідно забезпечити ліжковий режим, установити правильний ритм дихання, надати зручного положення, яке сприяє м'язовій релаксації; провести заспокійливу психотерапевтичну бесіду. При неефективності цих заходів призначають корвалол або настойку валеріани (по 1 краплі на рік життя), а за необхідності транквілізатори – седуксен (по 0,1 мл/рік життя в/м або 0,4 мг/кг усередину), тазепам (10-20 мг/добу усередину). За наявності у хворого високого АТ показані судиннорозширювальні засоби: в/м 0,5-1% розчин дибазолу по 0,5-2 мл, 2 мл 1-2% розчину папаверину в/м, 24% розчин еуфіліну по 0,5-1 мл в/м, діуретики. При вираженій тахікардії призначають β-адреноблокатори (неселективні) – анаприлін 20-40 мг під язик.

· Купування вагоінсулярного кризу: дитину необхідно покласти горизонтально, забезпечити приплив свіжого повітря, обкласти грілками, розтерти тіло, показані заспокійливі препарати. З метою стимуляції серцево-судинної й дихальної діяльності, підвищення АТ слід ввести 10% розчин кофеїну (0,1 мл/рік життя підшкірне); кордіамін (0,1 мл/рік життя), 1% розчин мезатону (0,1 мл/рік життя підшкірне, не більше за 1 мл).

 

Профілактика

Розробка й впровадження первинної профілактики дозволить попередити виникнення й подальше поширення вегетативних дисфункцій у дітей. Для цього необхідно реалізувати основні принципи:

· Раннє виявлення й урахування вегетативних дисфункцій у дітей.

· Своєчасна госпіталізація й спрямоване обстеження для уточнення клініко-патогенетичної форми вегетативної патології.

· Раціональне, адекватне, поетапне лікування з урахуванням терапевтичної корекції й комплексу реабілітації.

· Систематична диспансеризація.

· Наступність у спостереженні дітей і підлітків з виявленими вегетативними дисфункціями.

 

 

6.МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ: