2017-12-16
517
| Ознаки | Симпатико-адреналова криза | Вагоінсулярна криза |
| Частота зустрічаємості | Часто | Рідше |
| Наявність передвісників | Відсутні, початок раптовий | Мають місце (в’ялість, розбитість, тривога) |
| Частота пульсу | Виражена тахікардія | Браді- або тахікардія |
| Артеріальний тиск | Підвищений | Знижений |
| Напади задухи | Відсутні | Можуть бути |
| Пітливість | Не виражена | Значно виражена |
| Озноб, похолодання кінцівок | Є | Немає |
| Больові відчуття | В ділянці серця | Головний біль, біль в животі |
Локальні прояви ПВН спостерігаються у вигляді краніоцеребрального, кардіального, абдомінального, дихального синдромів.
Для діагностики ПВН використовують наступні основні критерії:
· повторюваність пароксизмів (не менше трьох протягом трьох тижнів в ситуаціях, які не пов’язані зі значними фізичними навантаженнями або іншими ситуаціями, які загрожують життю, під дією будь-яких речовин і не обумовлені соматичними захворюваннями);
· наявність чотирьох з 12 перерахованих нижче полісистемних вегетативних симптомів і емоційно-аффективних розладів: пульсації, сильне серцебиття, частий пульс; пітливість: озноб, тремор; відчуття нехватки повітря, задишка; затруднене дихання, задуха; біль або дискомфорт в лівій половині грудної клітки; нудота або абдомінальний дискомфорт; відчуття головокружіння, нестійкість, легкість в голові або предобморочний стан; відчуття дереалізації, деперсоналізації; страх зійти з розуму або зробити неконтрольований поступок, страх смерті; відчуття оніміння або поколювання) (парестезії); хвилі жару і холоду;
· виключення наявності інших соматичних і психічних захворювань.
Таким чином, для діагностики ПВН необхідні критерії діагностики включають в себе:
- пароксизмальність;
- полісистемні вегетативні симптоми;
- емоційно-афективні розлади, віраженість яких може коливатись від «відчуття дискомфорту» до «паніки».
Діагностика
Діагностика вегетативних дисфункцій проводиться методом виключення, тобто необхідно бути упевненим у відсутності первинної патології в різних органах. Клінічне обстеження акцентує увагу на ознаках сполучнотканинної дисплазії у дітей; вивченні вегетативного гомеостазу: вихідний вегетативний тонус (ВВТ), вегетативна реактивність (ВР), вегетативне забезпечення діяльності (ВЗ) – ЕКГ в трьох позиціях кліно-, орто- й після фізичного навантаження. Широко використовуються інші методи – УЗД серця, кардіоінтервалографія, холтерівське моніторування, проби з дозованим фізичним навантаженням – степ-тест (проба Майстра). Для оцінки центральної гемодинаміки, стану мозкового й периферичного кровотоку проводиться реоенцефалографія й рентгенографія шийного відділу хребта. Біохімічні аналізи оцінюють усі види обміну, електролітні порушення, гіпер- і гіпокоагуляцію, гормональний спектр. Консультації офтальмолога, невропатолога, психіатра, кардіолога, ендокринолога, отоляринголога обов'язкові при обстеженні дітей з вегетативними дисфункціями.
Лікування
Лікування хворих з вегетативними дисфункціями має бути індивідуальним, комплексним, тривалим, спрямованим на всі ланки патогенезу. Успіх багато в чому залежить від своєчасності й адекватності проведеної терапії. Перевагу слід надавати немедикаментозним шляхам корекції в поєднанні із загальнорежимними та психотерапевтичними заходами.
1. Немедикаментозні методи:
Організація правильного режиму праці й відпочинку, достатній сон, усунення стресових ситуацій та нервово-емоційних перевантажень, активний руховий режим, ранкова гімнастика, перебування на свіжому повітрі 2-3 години на день. Сприятливу дію на вегетативний гомеостаз має плавання, прогулянка на лижах, ковзанах, дозована ходьба, туризм. При вираженій клініці, особливо при пароксизмальному перебігу захворювання, не рекомендуються заняття спортом, участь в соревнованиях. Враховуючи патогенний вплив гіпокінезії, повне звільнення дітей з вегетативною дисфункцією від занять фізкультурою не рекомендується.
Дієтичні заходи, їжа дитини повинна містити достатню кількість основних інгредієнтів (білків, жирів, вуглеводів), необхідних для організму, який росте, має бути смачно приготовленою, красиво оформленою, багатою на аскорбінову кислоту, солі калію й магнію (гречана, вівсяна, пшоняна, кукурудзяна крупи; фініки, курага, персики, ізюм, горіхи, цибуля, петрушка, селера). У харчуванні обмежити кількість кухонної солі, жирні сорти м'яса, борошняні вироби, солодощі. Рекомендувати маслинову, кукурудзяну, арахісову, соняшникову олії – джерела поліненасичених жирних кислот.
Лікувальний масаж. Показані всі види масажу: загальний, точковий з використанням курсів рефлексотерапії – голкорефлексотерапії, поверхневої голкорефлексотерапії (ПГТ); масаж біологічно активних точок (БАТ). Курс складається з 10-13 процедур.
Фізіотерапевтичні методи. При лікуванні вегетативної дисфункції у дітей із симпатикотонією обґрунтованим є застосування процедур, що мають седативну, гіпотензивну, спазмолітичну дію. З цією метою показані гальванізація, діатермія синокаротидної зони, електрофорез на комірцеву зону 5%-го розчину броміду натрію, 4%-го розчину сульфату магнію, 2%-го розчину еуфіліну, 1%-го розчину папаверину.
При вегетативній дисфункції з переважанням ваготонії застосовують електрофорез 5%-го розчину хлориду кальцію, 1%-го розчину кофеїну ефедрину, мезатону за комірцевим методом або за методикою рефлексів, за Щербаком, загальне ультрафіолетове опромінення в поступове зростаючих дозах (від 1 до 2 біодоз), на курс – 16-20 процедур. Для стимуляції функції кори надниркових залоз призначають ДВМ терапію ділянки надниркових залоз (ТhХ-LIV).
Застосовують методику електросну за очно-потиличною методик з тривалістю процедури 20-40 хвилин або 2 дні поспіль з 1-дневною перервою, на курс лікування - 10-14 процедур. При симпатикотонічній спрямованості тонусу застосовують частоту імпульсів 10 Гц, при переважанні ваготонії – 100 Гц.
Враховуючи гальмуючий вплив магнітного поля на ЦНС, а також виражену антиаритмічну й гіпотензивну дію, застосовують перемінне магнітне поле на комірцеву ділянку. Показано водні процедури: загальні хвойні й радонові ванни при ваготонії, сульфамідні – при симпатикотонії.
Психотерапевтичні методики: сприяють корекції тривожності, передачі пацієнту нової інформації або зміні значущості вже існуючої, навчанню адекватного емоційного реагування.
Аутогенне тренування – це система розслаблюючих вправ (слові «аутогенний» означає «той, що самозароджується» або «той, ще йде зсередини»). До аутогенного тренування входять 6 вправ, кожне з яких сконцентроване на одному з почуттів.
Сугестивна психотерапія використовує інформаційний вплив на психічну сферу пацієнта у вигляді навіювання.
Раціональна психотерапія – основним психотерапевтичним прийомом є переконання.
Групова психотерапія – використання сукупності взаємин і взаємодій, що виникають у групі між її учасниками.
