2017-12-16
498
| Синдром і основні клінічні прояви | Патофізіологічна основа порушень |
| Синдром порушення функції збудливості міокарду: тахі-, брадикардія, екстрасистолія, прискорення атріовентрикулярної провідності, сповільнення внутрішньошлуночкової провідності | Порушення збудливості коркових структур, глибинних вегетативних відділів мозку, нейросекреції, гормональних відхилень, реципрокних порушень між СНС і ПСНС |
| Гіперкінетичний синдром: артеріальна гіпертензія, підвищення ударного об’єму крові | Активація симпатоадреналової системи, гормонів гіпофізу, кори наднирників |
| Синдром скоротливої дисфункції міокарду: неприємні відчуття в ділянці серця, задишка при фізичному навантаженні, артеріальна гіпотензія | Порушення функції підсилюючого нерва (за І.П.Павловим). Підвищення кінцевого діастолічного тиску з порушенням розслаблення міокарду |
| Синдром тонічної дисфункції міокарду: пролапси клапанів серця, порушення тонічності папілярних і хордальних м’язів серця | Порушення реципрокних взаємовідношень СНС і ПСНС, зміна тонічності серцевого м’язу |
| Міокардіальний (міокардіодистрофічний) синдром: упорні кардіалгії, які підсилюються при фізичному навантаженні, ознаки порушення реполяризації | Зміна мембранного потенціалу і каналів іонного транспорту, зниження ударного об’єму крові |
|
|
|
Вегето-вісцеральна дисфункція – це клініко-патогенетична форма вегетативних дисфункцій, пов’язана з порушенням вегетативної регуляції внутрішніх органів в результаті функціональних порушень у вегетативних структурах різного рівня. Супроводжується патологічним симптомами з боку внутрішніх органів і систем. Найбільш частими проявами ВВД є дискінезії жовчовивідних шляхів, дискінезії травного тракту, мікційна недостатність (нейрогенний сечовий міхур, денний і нічний енурез та ін.), ваготонічний (холінергічний) тип бронхіальної астми та ін.
Численні скарги з боку органів дихання надходять від дітей з парасимпатичною спрямованістю вегетативної дисфункції. Вони мають схильність до раптової задишки під час помірного фізичного навантаження, глибокого вдиху без видимих причин, розвитку пароксизмів невротичного кашлю (спазматичний вагусний кашель), який розцінюється педіатрами як псевдоастма. Гіпервентиляційні порушення поєднуються зі слабкістю, кардіалгіями, неприємними відчуттями (парестезії) у різних частинах тіла. Скарги стають частішими при швидкій зміні погоди. Погіршення настає навесні й восени, що пояснюється педіатрами як наслідок перенесеної безсимптомної гострої респіраторної інфекції.
|
|
|
З боку травної системи у дітей з вегетативною дисфункцією ваготонічної спрямованості найбільш характерними є скарги на болі в животі, нудоту, блювання, печію, порушення апетиту, підвищену слинотечу, часті ковтальні рухи, схильність до метеоризму. Для дитячого віку характерними є епізоди короткочасних абдомінальних кризів, під час яких дитина блідне, припиняє гру. Ці напади супроводжуються яскравим вегетативним забарвленням, мають переважно парасимпатичну спрямованість. Серед інших симптомів слід зазначити болючі відчуття за грудниною, пов'язані зі спастичними скороченнями м'язів глотки, стравоходу.
З віком можна прослідкувати определенную динаміку скарг: на першому році життя – це частіше всього зригування, кольки; 1-3 роки – закреп або пронос; 3-8 років – епізодичне блювання; 6-12 років – біль в животі нападоподібного характеру, дискінезії жовчовивідних шляхів.
Необхідно відмітити, що перебіг НЦД, ВСД, ВВД, як правило, перманентний. Прогресуюча вегетативна недостатність характеризується пароксизмами, і оскільки це потребує іншого підходу до лікування, є необхідність виділити її в окрему форму вегетативної патології.
Пароксизмальна вегетативна недостатність – це клініко-патогенетична форма, що характеризується вегетативними кризами (пароксизмами), які провокуються емоційним, розумовим або фізичним перенапруженням, а також зміною погодних умов. Найбільш істотним фактором патогенезу цих кризів є дизрегуляція ерготропної та трофотропної діяльності вегетативної нервової системи.
· вагоінсулярні (ваготонічні) генералізовані кризи розвиваються поступово, розпочинаються з передвісників, супроводжуються слабкістю, відчуттям припливу жару, ядухи, почервонінням обличчя, головним болем, запамороченням з потемнінням в очах, рясною пітливістю, алергічним висипом, локальними набряками Квінке, болем у животі, нудотою. Знижується артеріальний тиск, температура тіла, реєструється брадикардія, синусова аритмія, екстрасистолія. З'являються позиви на випороження, іноді профузні проноси. Пароксизми можуть закінчуватися непритомностями.
· симпатоадренаяові (симпатичні) генералізовані кризи частіше зустрічаються в дитячому віці, мають раптовий початок, без передвісників, супроводжуються приголомшливим ознобом, похолоданням кистей, стоп, сухістю в роті, серцебиттям, кардіалгіями. Спостерігається підвищений артеріальний тиск, гіпертермія, різка тахікардія аж до пароксизмальної. Напад супроводжується руховим порушенням, почуттям страху, закінчується поліурією.
