Охарактеризуйте етапи становлення ринку командно-адміністративної системи в радянській Україні

Економічна політика держави сформувала адміністративно-командну систему управління народним господарством. Негативно на економічний розвиток впливала ідеологія посилення класової боротьби в умовах соціалістичного будівництва. У 1929-1932 рр. проведено господарські реформи, що остаточно скасували ринкові економічні відносини і непівську модель господарювання. Реформи передбачали: управління промисловістю, розвиток госпрозрахункових відносин; обмеження товарно-грошових і розширення організаційно-розподільних відносин; перехід до централізованого директивного планування; реорганізацію кредитної системи та фінансування підприємств.

В управлінні промисловістю реалізувався галузевий принцип. У Постанові ЦК ВКП(б) "Про реорганізацію управління промисловістю" (грудень 1929 р.) проголошувалося, що головною ланкою управління є підприємство. Усі підприємства підпорядковувалися головним управлінням Вищої ради народного господарства, які виконували планово-регулювальні та оперативно-господарські функції. В 1932 р. ВРНГ було реорганізовано у народний комісаріат (наркомат) важкої промисловості. Наркомати стали основною ланкою управління. Здійснювалося їх розукрупнення і створювалися нові. У1939 р. у СРСР налічувалося 34 наркомати.

Із запровадженням адміністративно-командних методів управ­ління економікою критика концепцій ринкової економіки дедалі більше втрачала характер наукової полеміки, і наприкінці 1920-х — на початку 1930-х років вона була зведена до викриття «анти-марксистських» і «антинаукових» теорій. У грудні 1929 р. И. В. Сталін виступив із промовою на конференції аграрІїв-марксистів. Ця промова Сталіна послугувала сигналом до розправи із багатьма економістами, які мали власну принци­пову позицію, чим було завдано відчутного удару по економічній науці. «Наука почала існувати в умовах ідеологічної автаркії та повного відокремлення від здобутків світової економічної дум­ки». «Економісти відтепер відштовхувалися не від практики, а від «теорії», точніше — від політичних установок. Остаточно відновилися методи позаекономічного примусу, властиві для періоду "воєнного комунізму". Централізоване планування було основою здійснення програми побудови соціалістичної економіки. П'ятирічні державні плани розвитку стали головною формою планування економіки.

У 1929 р. були прийняті партійно-урядові ухвали «Про заходи з упорядкування управління виробництвом і встановлення єдино­начальності» та «Про реорганізацію управління промисловістю», а в 1930 р. — «Про кредитну реформу», «Про податкову рефор­му» тощо. У 1931-—1932 рр. додатково прийняли ухвали, що кон­кретизують заходи з управління промисловістю, кредитною си­стемою і господарським розрахунком. На початку 1930-х років зросла кількість промислових нарко­матів і главків, які були центрами оперативного керівництва під­приємствами. Посилювалася єдиноначальність, що призвело до затвердження командного стилю в управлінні промисловістю і директивних методів керівництва. Усе це зумовило виникнення адміністративно-командної си­стеми управління економікою, формування якої розпочалося у процесі індустріалізації.