Основні напрямки захисту прав ІВ

Перелік прав ІВ є динамічним, і загалом він поступово зростає. Тому в різних правових актах його подають по-різному. Для прикладу, у Конвенції про заснуван­ня Всесвітньої організації інтелектуальної власності (1967 р.) зазна­чено, що інтелектуальна власність включає права, пов'язані з:

1) літературними, художніми і науковими творами;

2) виконавчою діяльністю артистів, звукозаписом, радіо- та телевізійними передачами;

3) винаходами у будь-якій галузі людської діяльності;

4) науковими відкриттями;

5) промисловими зразками;

6) товарними знаками, знаками обслуговування, фірмовими назвами та комерційними позначеннями;

7) протидієюнедобросовісній конкуренції

У Цивільному кодексі України (2003 р.) цей перелік значно ширший:

Стаття 420. Об’єкти права інтелектуальної власності

До об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

1. літературні та художні твори;

2. комп’ютерні програми;

3. компіляції даних (бази даних);

4. виконання;

5. фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

6. наукові відкриття;

7. винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

8. компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

9. раціоналізаторські пропозиції;

10. сорти рослин, породи тварин;

11. комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

12. комерційні таємниці.

У найзагальнішому вигляді право ІВ по­діляються на дві великі групи: «авторські й суміжні права» та «права промисло­вої власності», в широкому їх тлумаченні[1]: перші виникають з моменту створення або виконання самого твору, хоча й можуть підтверджуватися відповідним державним актом; другі виникають тільки з виданням державного акту, що підтверджує такі права.