Різниця між правом ІВ і речовими правами

РЕГУЛЮВАННЯ РУХУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

План

1. Особливості прав інтелектуальної власності (ІВ)і їх правового захисту

2. Лібералізація руху прав ІВ в угоді про TRIP’s

3. Цивільні договори з передання прав ІВ

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВ ІВ І ЇХ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ

 

Права ІВ формуються на основі здобутків творчої діяльності, корисних для культури й добробуту суспільства. В ідеалі, ті блага, які пропонує суспільству своїм твором чи винаходомавтор, спонукають суспільство вшанувати й винагородити творця. Отже зміст інституту захисту прав ІВ полягає у наданні авторам, винахідникам та іншим власникам таких прав – на певний, обмежений в часі, термін – виняткових прав розпоряджатися об’єктом ПІВ, зокрема, для отримання певних майнових благ. Як зазначає В. Л. Чубарєв, перший закон про охорону винаходів було прийнято в Анг­лії у 1623 р. У 1710 р. було прийнято Статут Королеви Анни, що вважається першим, принаймні в європейській історії, законом про авторське право. В ХІХ столітті, коли формувалися загальні принципи правового захисту прав ІВ, обов’язок вшановувати і віддячувати авторів брала на себе, зазвичай, його держава. Тому формально захист прав ІВ і нині відбувається окремо в кожній державі і регулюється, в кінцевому рахунку, національним законодавством. Теоретично, в тій державі, де твір чи винахід не захищений, він може вільно використовуватися. Проте сучасні регіональні системи захисту ПІВ забезпечують, щоб в усіх державах, які беруть участь в таких системах, ПІВ захищалися за спрощеною процедурою, і власник ПІВ, захистивши свої права в одній з таких держав, мав підстави сподіватися, що його права не будуть порушені і в інших державах-членах такої регіональної системи. Сучасне міжнародне регулювання ПІВ також, передовсім, спрямоване на забезпечення оперативного і спрощеного захисту ПІВ в кожній державі, в якій бажає захистити свої права їх власник. Всесвітня організація прав інтелектуальної власності (ВОІВ) з її регіональними бюро забезпечує систематизацію й моніторинг всіх ПІВ. Але основною підставою захисту залишається ініціатива і зусилля самих власників ПІВ.

 

Різниця між правом ІВ і речовими правами

По-перше, право власності на річ і права ІВ не пов’язані між собою. Як зазначено в ст. 419 ЦК України: власник речі, яка містить об’єкт ПІВ, не є автоматично власником прав ІВ на цей об’єкт, в той же час власник ПІВ, які місить річ, може не бути власником речі.

По-друге, права ІВ самі по собі «розщеплені» на майнові та особисті немайнові, чого не існує в інших категоріях речових прав. Майнові права творця, у загальному вигляді, зводяться до ви­ключного права на використання свого твору у будь-якій формі та у будь-який спосіб, зокрема, з метою отримання доходу. Особисті немайнові права включають: 1) право авторства;2) право на ім’я (під своїм ім'ям, під псевдонімом або анонімно); 3) право на публікацію (чи будь-яке інше оприлюднення) твору; 4) право на відкликання твору (заборону публікувати); 5) право на недоторканість твору (внесення змін, правок без згоди автора)

По-третє, на відміну від права власності, відповідно до якого «право на річ слідує за власником» (тобто визнається скрізь і завжди, доки законом чи волею власника не буде встановлено інше), право ІВ обмежене як в просторі, так і в часі: в просторі – тому, що захищається тільки в межах тієї держави (чи регіональної системи держав), де вони виникли чи були визнані у законному порядку (твір, опублікований в одній державі, може бути виданий в іншій без згоди автора, або патент, що захищає виключні права його власника в одній державі, не захищає ці права в державах, де вони не захищені і т.п.); в часі права ІВ обмежені тому, що, за первинним задумом, всі здобутки творчої діяльності стають надбанням всього людства без всяких обмежень – після терміну, встановленого для виключних прав творця, наприклад, 50 років – для художніх творів (в більшості держав), 20 років – для винаходів.

Слід зазначити, однак, що сучасне непомірне розширення обсягу прав ІВ призводить до того, що, по-перше, власниками прав ІВ стають не лише самі творці інтелектуальних здобутків, але й комерсанти чи чиновники, які викупають, чи іншим чином відчужують у них відповідні права і, по-друге, що віднесені до прав ІВ й захищені міжнародним і національним правом повноваження власників ПІВ, іноді виявляються продуктами дуже специфічної діяльності, яка не є корисною ні для добробуту, ні для культурної спадщини людства,будучи, по суті, або схемами ефективного збагачення, або (і) «розкрученими» малоестетичнимизнаряддями специфічного бізнесуз руйнування суспільної моралі.

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: