Моральний кодекс для франчайзингу

Європейська Федерація Франчайзингу(ЄФФ) ще в 1972 р. (з моментусвого заснування) прийняла «Моральний Кодекс для франчайзингу» (TheEuropeanCodeofEthicsforFranchising),на основі якого Всесвітньою Радою з Франчайзингу було прийнято Моральні«принципи».

В 1980 р. Європейські Співтовариства іЄвропейський Суд визнали Моральний Кодекс ЄФФ взірцем для визначення франчайзингуі встановлення прав іобов’язків для суб’єктів франчайзингових відносин і національних законодавців.

Кожна національна асоціація франчайзингу, що є членом ЄФФ, а також всі члени цих національних асоціацій автоматично через своє членство, визнають положення Морального Кодексуі зобов’язані ними керуватися.

Кодекс регулюєтакі основні положення: головні вимоги до франчайзеріві потенційнихфранчайзі, права іобов’язкифранчайзераіфранчайзі, вимоги до договору про франчайзинг (обов’язкові положення, які повинні бути включені в текст договору) та інші.

Особливої уваги заслуговують положення Кодексу, які стосуються надання франчайзером належної інформації. В Кодексі передбачено, що для того, щоб надатиможливість потенційним франчайзівступити у договірні відносини, маючи найбільш повну інформацію про всі аспектимайбутньої угоди, франчайзіповинен отримати копію Морального Кодексу, а також повну й чітку інформацію про франчайзинговівідносини– в письмовому вигляді і в розумні строки до підписання угоди.

ЄФФ розробила також «Керівні принципи» для інтерпретації поняття «розголошення інформації», для уникнення зловживань в цій сфері. Кодекс передбачає в якості обов’язкової, умову, що рекламна інформація, призначена для залучення потенційних франчайзі, не повинна містити двозначні чи неясні формулювання, при цьому уточнюючи, що будь-яка інформація рекламного чи публічного характеру, що прямо чи опосередковано вказує на майбутні результати діяльностічи доходи потенційних франчайзі, повинна бутиоб’єктивною і не вводити в оману.

Положення Кодексузастосовуються до договорів між франчайзеромі окремими франчайзі, а також між майстер-франчайзііокремими франчайзі. Кодекс не регулює відносини між франчайзеромімайстер-франчайзі.

Жодна асоціація-член ЄФФ не може в односторонньому порядку змінити чи відмовитися від прийняття цілісної версії Кодексу. Хоча національні асоціаціїмають право доповнювати Кодекс власними правилами й нормами, шляхом прийняття «національних доповнень» до Кодексу, при умові, що цідоповнення не суперечитимуть і не ушкоджуватимуть дію стандартних положень його тексту. Перед тим, як зазначені доповнення будуть прийняті на національномурівні, вони повинні бути затверджені ЄФФ.

Отже Моральний Кодекс для франчайзингуінаціональні доповнення до нього є прикладом корпоративного самоуправління підприємців в сфері франчайзингу, що певною мірою може компенсувати недоліки державного регулювання в цій сфері.

[1]Включаючи засоби індивідуалізації товарів, та засоби протидії недобросовісній конкуренції, зокрема, захист комерційної таємниці

[2]Винахід - це технічне рішення, що відповідає вимогам патен­тоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і при­датне до використання (Закон «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р.); промисловий зразок - нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, придатне для відтворення промисловим способом (Закон «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р.)

[3]Знак - це словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні ко­льорів (Закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р.).

[4]Закони України: Про авторське право і суміжні права;Про видавничу справу; Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів; Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні;Про електронний цифровий підпис;Про захист від недобросовісної конкуренції; Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах;Про інформаційні агентства; Про інформацію; Про кінематографію; Про науково-технічну інформацію; Про наукову і науково-технічну експертизу; Про охорону прав на винаходи і корисні моделі; Про охорону прав на зазначення походження товарів; Про охорону прав на знаки для товарів і послуг; Про охорону прав на промислові зразки; Про охорону прав на сорти рослин; Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем; Про професійних творчих працівників та творчі спілки; Про рекламу;Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних;Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України;Про телебачення і радіомовлення.

[5]Відбувався періодичний перегляд конвенції на конференціях: у 1886 р. (Рим), 1890 та 1891 рр. (Мадрид), 1897 та 1900 рр. (Брюссель), 1911 р. (Вашингтон), 1925 р. (Гаага), 1934 р. (Лондон), 1958 р. (Лісабон), 1967 р. (Стокгольм). Остання конференція з перегляду йшла в чотири сесії: 1980 р.- Женева, 1981 р.- Найробі, 1982 та 1984 рр.- Женева. Починаючи з 1900 р. кожна конференція завершувалась прийняттям Акту з перегляду Конвенції. За винятком Актів, прийнятих у Брюсселі та Вашинг­тоні, які вже не є чинними, всі інші діють, хоча найбільш визна­ним є Стокгольмський Акт від 14.07.1967 р., який 30.09.1968 р. було ратифіковано Верховною Радою колишньої УРСР.