Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень

Легальне визначення економічної конкуренції сформульовано в ст. 1 Закону України «Про за­хист економічної конкуренції» відповідно до якої економічна конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають мож­ливість вибирати між декількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт госпо­дарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Учасниками відносин у сфері економічної конкуренції є декілька категорій осіб:

· виробники продукції, товарів, робіт, послуг;

· споживачі;

· особи, що регулюють відносини у сфері конкуренції (уповноважені органи держави, що мають відповідні повноваження та діють з метою підтримання конкурентного середовища, попередження та недопущення негативних проявів конкуренції та монополізму, накладення на порушни­ків передбачених законом санкцій; особи, що, мають ринкову владу та дик­тують іншим учасникам ринку, споживачам свої умови доступу на ринок та/або реалізації товарів).

Конкуренція може бути: добросовісною (нормальною тощо) та недобросовісною (непорядною).

Добросовісна конкуренція:

· стимулює суб’єктів господарювання до ефективної діяльності з метою забезпечення споживачів товарами (послугами) високої якості, у необхідній кількості та асортименті;

· вимагає від суб’єктів господарювання дедалі вдосконалювати виробництво товарів (робіт, послуг) щодо їх якості, асортименту, доступності цін для населення;

· підвищує життєвий рівень суспільства (споживачів) та сприяє прогресові в економіці.

Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності (ст.32 ГК). Така конкуренція нехтує інтересами споживачів та інших учасників ринкових відносин; дозволяє отримувати незароблений прибуток.

Одним з негативних наслідків (проявів) нечесної конкуренції є монополізації ринку підпри­ємцем, що її застосовує, та виникнення монополізму. «Монополізм» (у перекладі з грецької «продаю один») можна визначити як домінування окремого підприємця або групи підпри­ємців на ринку певного товару. Монополістичними (антиконкурентними) вважа­ють дії чи бездіяльність суб'єктів господарювання або органів влади та управління, спрямовані на обмеження, недопущення або припинення конкуренції.

Відповід­но до ст. 12 Закону «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

· на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

· не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

За загальним правилом монополь­ним (домінуючим) визнається становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку певного товару перевищує 35% і він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монополістом може бути визнано суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Монополістом може бути визнано кожного з декількох суб'єктів гос­подарювання:

· двох і більше - якщо стосовно певного товару між ними немає конкуренції чи є незначна конкуренція і, крім них, на ринку немає жодного кон­курента або вони, разом узяті, не зазнають значної конкуренції (ч. 4 ст. 12);

· не більше трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать більші частки, а сукупна їхня частка на ринку перевищує 50%, а також не більше ніж п'ять суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші част­ки, а сукупна їхня частка на ринку перевищує 70%, і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови ч. 4 ст. 12 Закону (ч. 5 ст. 12).

Монополізм має негативну та позитивну сторони. Негативна сторона полягає в обмеженні конкуренції з боку монополіста, який бажає неподільно панувати на ринку певного товару, диктуючи умови реалізації своїх товарів. Це призводить до зниження якості товарів, зменшення їх асортименту та підвищення цін на товари.

Позитивна сторона монополізму стосується випадків, коли монопольне становище одного або групи підприємців виникає у результаті використання новітніх технік і технологій, які дозволяють випускати принципово нову продукцію (товари) або продукцію з новими властивостями. Подібний монополізм підвищує конкуренцію з боку інших підприємців, які мобілізують свій економічний, науковий і технічний потенціал, аби знайти своє місце на ринку нового товару (наприклад, американська фірма «Майкрософт»). Позитивним є також природні монополії (на зразок підприємств водо-, газо-, електропостачання тощо), які забезпечують найнижчу собівартість продукції (робі, послуг). Проте вони потребують контролю з боку держави та встановлення низки обмежень з метою запобігання зловживання своїм монопольним становищем на ринку.