Колізійні норми щодо недоговірних зобов’язань відповідно до Регламенту (ЄС) № 864/2007 «Щодо права, яке підлягає застосуванню до недоговірних зобов’язань («Рим II»)»

Важливими є положення норм Європейського Союзу щодо недоговірних зобов’язань. Регламент ЄС «Щодо права, яке підлягає застосуванню до недоговірних зобов’язань («Рим II»)» застосовується у ситуаціях, які містять конфлікт законів щодо недоговірних зобов'язань у цивільній і торговій сфері. Він не застосовується, зокрема, до податкової, митної та адміністративної сфер, а також до відповідальності держави за дії та бездіяльність, вчинені при здійсненні публічної влади («acta iure imperii»).

Згідно зі ст. 2 Регламенту ЄС під шкодою розуміють будь-який збиток, що є результатом заподіяння шкоди, безпідставного збагачення, дій в чужих інтересах без доручення або «culpa in contrahendo».

«Culpa in contrahendo» – вина, яка сталася при укладенні договору. Це недобросовісна поведінка однієї зі сторін по відношенню до контрагента при узгодженні умов договору, який готується.

Правом, що підлягає застосуванню до недоговірних зобов'язань, які виникають унаслідок заподіяння шкоди, є право держави, в якій настає шкода, незалежно від того, в якій державі трапився юридичний факт, що тягне настання шкоди, і в якій державі або в яких державах наступають непрямі наслідки цього юридичного факту (ст. 4 Регламенту). Як бачимо, аналогічні колізійні прив’язки передбачені в законодавстві України.

Однак якщо особа, яка притягається до відповідальності, і особа, якій завдано шкоду, в момент настання шкоди мають своє звичайне місце проживання в одній і тій же державі, то застосовується право цієї держави. Якщо ж з усіх обставин справи випливає, що заподіяння шкоди має явно більш тісні зв'язки з іншою державою, то застосовується право цієї іншої держави. Явно більш тісний зв'язок з іншою державою може ґрунтуватися, зокрема, на відносинах, які раніше склалися між сторонами, з таких як договір, що тісно пов'язаний з відповідним заподіянням шкоди.

Правом, яке застосовується до недоговірних зобов'язань, які виникають внаслідок порушення права інтелектуальної власності, є право держави, у якій пред'являється вимога про захист.

Правом, яке застосовується до недоговірних зобов'язань, що виникають унаслідок ділових переговорів, які передують укладанню договору («сulpa in contrahendo»), незалежно від того, чи був фактично укладений договір чи ні, є право, що застосовується до договору або яке підлягало б застосуванню до нього, якби договір був би укладений.

Відповідно до ст. 14 Регламенту ЄС сторони можуть обрати право, яке підлягає застосуванню до недоговірних зобов’язань (свобода вибору):

a) за допомогою угоди, яка укладається між ними після того, як стався юридичний факт, що тягне за собою настання шкоди; або

b) коли всі сторони займаються комерційною діяльністю, – також за допомогою угоди, яка вільно укладена між ними до того, як стався юридичний факт, що тягне за собою настання шкоди.

Такий вибір повинен бути прямо виражений або випливати з обставин справи і не завдавати шкоди правам третіх осіб.