У чому сутність прямого інвестування як моделі виходу фірми на зовнішній ринок? Охарактеризуйте форми прямого інвестування, умови застосування, переваги та недоліки кожної з форм?

Фірма може використати таку модель виходу на зовнішній ринок, як пряме інвестування у виробництво в іншій країні шляхом придбання існуючого чи створення нового підприємства.

Прямі інвестиції здійснюються шляхом передачі капіталу з однієї країни в іншу, але капітал не завжди є єдиним внеском інвестора чи единим засобом придбання акціонерної власності. Фірма-інвестор може надати технологію, кваліфіковані кадри і ринки в обмін на частку участі в капіталі закордонної фірми. Існують такі варіанти прямого інвестування:

а) придбання частинки власності в діючому підприємстві;

б) створення нового підприємства.

Кожен варіант має свої переваги й недоліки і стає більш вигі-дним за певних умов. Перевагами прямого інвестування є:

— зі збільшенням компанією досвіду виробничої діяльності на закордонному ринку вона одержує можливість зниження ви-трат на сировину, робочу силу, інші фактори виробництва, а та-кож може розраховувати на пільги, надані урядом;

— створення нових робочих місць сприяє формуванню позитивного іміджу компанії в країні перебування;

— за рахунок постійної роботи з органами влади, споживача-ми, місцевими постачальниками і посередниками компанія адап-тує свою продукцію до потреб ринку;

— компанія цілком контролює інвестиції і проводить таку ви-робничу, товарну, цінову, збутову, комунікаційну політику, яка найкраще відповідає її стратегічним цілям.

Основний недолік прямого інвестування полягає в тому, що компанія не застрахована від погіршення ринкових умов, деваль-вації валюти, експропріації її власності у випадку політичних по-трясінь, а також від інших ризиків, характерних для діяльності на зовнішніх ринках.

Якщо компанія виходить на декілька зовнішніх ринків і вико-ристовує багатонаціональну стратегію, то вона пристосовує свої стратегічні дії до конкретно! ситуації на ринку кожної краї-ни. У цьому випадку загальна міжнародна стратегія є сукупністю стратегій щодо кількох країн. Таким чином, фірма намагається адаптуватися до умов різноманітних зовнішніх ринків. Необхід-ність у багатонаціональній стратегії виникає завдяки існуючому різноманіттю культурних, економічних, політичних і конкурентна умов у країнах світу. Головною перевагою цієї стратеги є її відповідність місцевим умовам країни, а недоліками — недостатке використання потенційних конкурентних переваг, зростання витрат компанії на дослідження, рекламу тощо.

Альтернативним варіантом виступає глобальна стратегія, яка базується на припущенні, що споживачі великої кількості країн віддають перевагу відносно дешевим стандартним товарам порі-вняно з дорогими диференційованими. Для компанії, яка викори-стовує цю стратегію, весь світ — це єдиний ринок без національ-них кордонів і національних відмінностей між споживачами.

Ця стратегія з успіхом застосовується такими транснаціональни-ми корпораціями, як 8опу, Соса-Соіа, Рерзі Со, МсБопаІсІз, Ргосїег & ОатЫе та ін.

При виході на міжнародний ринок доцільно йти від простого до складного, відпрацьовуючи методи проникнення і впрова-дження на доступніші ринки. Таку стратегію іноді називають стратегією лазерного променя.