Пакт Молотова-Ріббентропа 1939р.: його зміст і оцінка

23 серпня 1939 р. у Москві було підписано радянсько-німецький пакт про ненапад, відомий як «пакт Молотова - Ріббентропа». Він був розрахований на 10 років. У преамбулі й 6 статтях договору зазначалося, що обидві країни зобов'язалися «утримуватися від усякого насильства, від усякої агресивної дії й усякого нападу» одна проти одної, не підтримувати жодної третьої держави, проводити взаємні консультації, розв'язувати конфлікти виключно мирним шляхом. Важливим додатком до пакту був таємний протокол про поділ Європи на «сфери життєвих інтересів» між двома державами. Протокол складався з короткої преамбули і наступних чотирьох пунктів:

1. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія,Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є межею сфер інтересів Німеччини і СРСР.

2. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарви, Вісли і Сяну…

3. Стосовно Південно-Східної Європи з радянської сторони підкреслюється зацікавленість СРСР у Бесарабії. З німецької сторони заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях.

4. Цей протокол зберігатиметься обома сторонами в суворій таємниці.

Радянсько-німецький договір мав величезні наслідки:

• Він зірвав на певний час спроби західних держав зіштовхнути між собою Німеччину й Радянський Союз, проте об'єктивно сприяв Німеччині в розв'язанні нової агресії в Європі.

• Договір відвернув напад Японії на СРСР і війну Радянського Союзу на два фронти.

• Не тільки Японія, а й інші союзники Німеччини були незадоволені її договором з СРСР. Італія висловила «глибоке почуття образи», Іспанія заявила про нейтралітет. «Антикомінтернівський пакт» не спрацював, єдність блоку агресорів у той час була підірвана.

• Договір Молотова—Ріббентропа (пізніше дехто на Заході називав його «пактом Сталіна—Гітлера») був вимушеним кроком, який дав можливість Радянському Союзу відтягнути війну проти себе майже на два роки, зміцнити свою обороноздатність.

Оцінка. Питання про те, яке значення пакт Молотова-Ріббентропа, мав для розвитку міжнародних відносин в Європі напередодні Другої світової війни, є одним з найбільш дискусійних в історії міжнародних відносин новітнього часу. Нині можна виділити два основні підходи до оцінки цієї події. Прибічники першого, що представляють в основному західну історичну і політичну науку, вважають, що пакт Молотова-Ріббентропа став своєрідним символом єдності цілей двох тоталітарних режимів, що прагнули до зруйнування існуючої системи світоустрою і створенню "нового порядку", що відповідає їх ідеологічним принципам. Вважається, що Радянський союз і гітлерівська Німеччина в 1939 р. уклали тимчасовий пакт для того, щоб поділити сфери впливу в Східній Європі. Гітлер був зацікавлений в цій угоді, оскільки з його допомогою розраховував забезпечити нейтралітет СРСР відносно його дій в Західній Європі, тоді як Радянський Союз також був зацікавлений в налагодженні стосунків з Німеччиною для того, щоб, гарантувати їй своє невтручання в європейський конфлікт, направити німецьку агресію на захід, почекати, поки німецька армія не ослабіє в боях з британськими і французькими частинами і потім, і тоді завдати Німеччині "удару в спину". Що ж до прибічників другого підходу, то на їх думку, договір про ненапад зіграв значну роль в зміцненні безпеки Радянського Союзу, зупинив на якийсь час німецьку експансію на східному напрямі і дозволив Радянському Союзу виграти час для реорганізації збройних сил і модернізації озброєння. Очевидно, що обидві точки зору далекі від об'єктивності.

98.Похід Червоної Армії в Західну Україну і створення тимчасових органів народної влади.

Вступ Червоної армії на територію Польщі був зустрінутий у польському суспільстві з болем і навіть викликав ворожу реакцію. Офіційні представники та преса західних країн, особливо Англії та Франції, засудили радянську акцію, але невдовзі вирішили не втручатись у цей конфлікт.

Частини Червоної армії вели подекуди бої з польськими військовими підрозділами. Так, тяжкі кровопролитні бої тривали протягом 20—21 вересня з польськими захисниками міст Гродно, Львів, Вільно, Кобрин, Сарни, Люблін. Радянські втрати становили до 1000 загиблих та 2000 поранених. Під час руху назустріч траплялися незначні сутички між частинами німецьких та радянських військ, але вони були спровоковані певною неорганізованістю дій. Після 12-денного маршу Червона армія вийшла на Західний Буг і Сян, де зупинилася. Перемога була відзначена парадами радянських та німецьких військ у Бресті, інших містах колишньої Польщі.

Між СРСР і Німеччиною 28 вересня 1939 р. було укладено договір про дружбу і кордони, який викреслив Польську державу з карти Європи. За цим договором до складу СРСР відійшла і більшість території Західної України. Натомість, на-пропозицію Сталіна, весь терен від Вісли до Бугу перейшов до Німеччини. Військові частини обох сторін, які в окремих місцях перейшли обумовлену лінію розмежування, одержали наказ відійти, що і було виконано. Кордони СРСР посунулися на захід на 250—350 км.Вступ Червоної армії викликав неоднозначну реакцію місцевого населення — від повного неприйняття до палкої підтримки. Ще не встановивши повного контролю над Західною Україною, радянське керівництво почало юридичне оформлення її нового статусу. Детально розроблений план дій у цьому напрямі був затверджений 26 вересня 1939 р. в Москві на засіданні політбюро ЦК ВКП(б). Цей план передбачав скликання у Львові Народних Зборів Західної України, які повинні були вирішити питання про входження Західної України в СРСР, про характер нової влади, про націоналізацію банків і великої промисловості, про конфіскацію поміщицьких земель. На засіданні були визначені: день проведення виборів, норма представництва (1 депутат на 5000 виборців), а також повністю узгоджений порядок денний Народних Зборів. 22 жовтня вибори у Народні Збори відбулися. За офіційними даними, в голосуванні взяли участь 92,8% виборців, з них 90,9% віддали свої голоси заздалегідь підібраним органами влади кандидатам. Переважну їх більшість (92,9%) становили українці. Водночас голосування засвідчило неоднозначність ставлення різних соціальних та національних груп до змін, зумовлених вступом Червоної армії. Не з'явились або проголосували проти понад 7 тис. осіб. Незадоволення викликав і спосіб, у який відбувалося скликання Народних Зборів, що виключав будь-яку можливість справді таємної процедури голосування політичних сил.

Народні Збори Західної України, які відбулися 26— 28 жовтня 1939 р. у Львові, одноголосно прийняли декларації про встановлення радянської влади на всій території Західної України і возз'єднання з Радянською Україною. Цими рішеннями було розв'язане питання про суспільний і державний устрій Західної України. 1 листопада 1939 р. позачергова сесія Верховної Ради СРСР прийняла закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР. Наприкінці року попередній адміністративно-територіальний устрій краю було скасовано. На його території утворилося 6 областей: Волинська, Дрогобицька, Львівська, Рівненська, Станіславська, Тернопільська.