Особистість вчителя як найважливіший чинник виховання підростаючого покоління

Педагогічна психологія, як відомо, включає спеціальний розділ - "психологія вчителя", де підкреслюється найважливіша соціальна роль вчителя, його місце і функції в суспільстві.Відповідно, професійно-педагогічна підготовка і самопідготовка вчителя розглядаються в якості однієї з провідних проблем педагогічної психології. Положення про важливу, визначальної ролі вчителя в процесі навчання і виховання є загальновизнаним у всіх педагогічних науках. Як ще на початку нашого століття підкреслював П. Ф. Каптерев, "особистість вчителя в обстановці навчання і виховання займає перше місце, ті чи інші властивості його будуть підвищувати або знижувати виховний вплив навчання". Які ж властивості вчителі були визначені ним як основні? Перш за все, були відзначені "спеціальні учительські властивості", до яких П.Ф.Каптерев відніс "наукову підготовку вчителя" і "особистий учительський талант". Перше властивість об'єктивного характеру і полягає в ступені знання вчителем навчального предмета, в ступені наукової підготовки з даної спеціальності, за родинним предметів, в широкому освіту; потім у знайомстві з методологією предмета, загальними дидактичними принципами, і, нарешті, в знанні властивостей дитячої натури, з якою вчителю доводиться мати справу; друга властивість - суб'єктивного характеру і полягає у викладацькому мистецтві, в особистому педагогічнийHYPERLINK "http://ua-referat.com/%D0%A2%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%82" \o "Талант"талант творчості "[6, с.595]. Друге включає і педагогічний такт, і педагогічну самостійність, і педагогічне мистецтво. Вчитель повинен бути самостійним, вільним творцем, який сам завжди в русі, в пошуку, в розвитку. Думка П. Ф. Каптерева про те, що творчого вчителя і учня об'єднує, "пов'язує потреба самоосвіти і розвитку", і що він, по суті, представляють два протилежних кінця одного поля, однієї "сходів", є основоположною для розуміння психологічної природи і необхідності справжнього навчального співробітництва вчителя та учнів у процесі навчання.

Поряд зі "спеціальними" вчительськими властивостями, які були віднесені до "розумовою", П.Ф. Каптерев відзначив і необхідні особистісні - "морально-вольові" властивості вчителя. До них віднесені неупередженість (об'єктивність), уважність, чуйність, (особливо до слабких учням) сумлінність, стійкість, витримка, самокритичність, справжня любов до дітей.

Всіма сучасними дослідниками наголошується, що саме любов до дітей слід вважати найважливішим особистісної та професійної рисою вчителя, без чого не можлива ефективна педагогічна діяльність. Підкреслимо також важливість самовдосконалення, саморозвитку, бо, як точно відзначив ще К.Д. Ушинський, вчитель живе до тих пір, поки він вчиться, кА тільки він перестає вчитися, в ньому помирає вчитель.

Очевидно, що розроблені у радянській педагогічній психології та педагогіці в працях Н.К.Крупської, А.С Макаренка, В.А. Сухомлинського та в дослідженнях А.І. Щербакова, В. А. Сластенина, І.В. Страхова і ін уявлення про професійних знаннях, уміннях дозволили виділити основні компоненти професіограми вчителя. Вони відображають те, що він повинен професійноусвідомлювати. Відповідно, вони і повинні виступати для нього об'єктами професійно-педагогічної підготовки і самопідготовки. Показово, що в цій галузі психолого-педагогічного знання підготовка вчителя і розглядається переважно в плані ознайомлення його з основними педагогічними функціями, що реалізують їх діями (вміннями) і лежать в їх основі здібностями.