Експлуатація елементів систем вентиляції і кондиціонування повітря

Кафедра теплогазоводопостачання, водовідведення і вентиляції

 

Методичні вказівки

З виконання лабораторної роботи № 3

„ЕКСПЛУАТАЦІЯ ЕЛЕМЕНТІВ СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ І КОНДИЦІОНУВАННЯ ПОВІТРЯ”

по курсу

«НАЛАДКА І ЕКСПЛУАТАЦІЯ систем тгпв»

Для студентів спеціальності 6.092108 «Теплогазопостачання

І вентиляція» усіх форм навчання

 

Кривий Ріг КТУ 2008

ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКІ

З ПРОВЕДЕННЯ ТА ВИКОНАННЯ

ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

 

1. До виконання робіт в лабораторії наладки і експлуатації систем ТГПВ допускаються студенти, що завчасно ознайомилися з цими методичними вказівками і прослухали інструктаж з правил безпеки при виконанні лабораторних робіт в учбових лабораторіях.

2. Перед початком виконання лабораторної роботи викладач перевіряє ступінь готовності студентів до її виконання, знання студентами методики проведення роботи, а також проводить інструктаж з техники безпеки про що оформлює контрольний лист.

3. Всі вибухонебезпечні роботи й роботи, що пов'язані з регулюванням електричного струму, тиску газу чи повітря, виконуються в суворій відповідності згідно правил техніки безпеки і тільки під наглядом та за вказівками викладача.

4. Студенти зобов'язані виконувати всі вказівки викладача щодо виконання лабораторних робіт, а також правила техніки безпеки.

5. Під час проведення занять в приміщенні лабораторії забороняється:

–проводити чи виконувати дії не передбачені методикою проведення лабораторних робіт;

–відволікатись та відволікати іншіх;

–захаращувати робоче місце невідповідними роботі предметами, такими як сумки, дипломати, верхній одяг тощо;

–вмикати та вимикати пристрої без дозволу викладача;

–залишати своє робоче місце без дозволу викладача;

–торкатись до струмопровідних і нагрітих деталей установки;

–користуватись мобільними телефонами, курити і приймати їжу;

–користуватись зіпсованими приладами тощо.

6. Студенти зобов'язані утримувати робоче місце в чистоті.

7. Перед початком виконання роботи студенти повинні оглянути лабо - раторні стенди та установки, упевнитись, що вони знаходяться в робочому стані, а про всі помічені неполадки проінформувати викладача.

8. По закінченні роботи студенти повинні сповістити про це викладача, здати лаборанту або учбовому майстру всі контрольно-вимірювальні прилади, невести порядок на робочому місці та привести установки в належний робочий стан.

9. Отримавши результати вимірювань, кожен студент повинен скласти звіт про виконання роботи, в якому мають бути: – короткі теоретичні відомості та хід роботи; – принципова схема установки та окремі рисунки; – протокол запису даних вимірювальних приладів; - результати обробки отриманих даних досліду; - обгрунтовані висновки; - при необхідності, додаються графіки, номограми тощо.

10. Після успішного захисту звіт здається викладачу.

11. За невиконання цих правил студенти несуть відповідальність.

 

лабораторна робота № 4

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ЕЛЕМЕНТІВ СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ І КОНДИЦІОНУВАННЯ ПОВІТРЯ

1. ВЕНТИЛЯТОРИ

Вентилятори в роботі повинні мати плавний і відносно безшумний хід, що залежить від якості балансування робочого колеса. При якісному балансуванні воно зупиняється в різних положеннях, при неякісній - повертається у вихідне положення.

Подача повітря вентилятором і тиск, що створюється ним, залежать від на­прямку обертання робочого колеса. У відцентрових вентиляторах воно повинно обертатися за напрямом розвороту спіралі кожуха. Аби змінити на­прям обертання колеса, досить поміняти місцями дві фази на электро­двигуні. У осьових нереверсивних вентиляторах кромки лопаток колеса (тупі кінці) мають бути направлені вперед. Аби змінити напрям обертання, колесо знімають з валу електродвигуна і, обернувши протилежною стороною, знову надівають на вал. При правильному напрямі обертання повітря поступає на робоче колесо з боку двигуна.

Лопатки робочих коліс не повинні мати вм'ятин, прогинів або розривів. В непрацюючих вентиляторах робоче колесо повинно вільно обертатися від зусилля руки, не створюючи биття або зсуву на валу і не зачіпаючи кожуха. Зсув усувають регулюванням тяги. Величина биття робочого колеса, виміряна по зовнішніх кромках дисків у відцентрових вентиляторах № 2 – 6,3, не повинна перевищувати 1 мм в радіальному і 2 мм в осьовому напрямі, у вен­тиляторах № 6,3 — 12,5 ця величина має бути не більше 2 мм в радіальному і 3 мм в осьовому напрямі, у вентиляторах з номерами вище 12,5 відповідно 3,5 і 5 мм.

Зазори між кромкою переднього диска робочого колеса і кромкою вхідного патрубка у відцентрових вентиляторах в осьовому і радіальному напрямах не повинні перевищувати 1% діаметру робочого колеса. Зазори між задньою стінкою кожуха і робочим колесом повинні складати 4% його діаметру. Зазор регулюють переміщенням патрубка вздовж фланця, фіксуючи його в потрібному поло­женні болтами. В осьових вентиляторах зазор між лопатками і обичайкою в усіх точках повинен складати 0,5% діаметру робочого колеса.

Різниця між діаметром отвору в задній стінці кожуха вентилятора і діаметром валу не повинна перевищувати, мм: у вентиляторах від № 2 до № 6,3 — 4, від 6,3 до № 12,5 — 8, № 12,5 і більш — 12.

Температура нагріву корпусу підшипників не повинна перевищувати 70 °С. При підвищенні її більш вказаного значення підшипники необхідно оглянути. очистити і знову змастити, а при виявленні тріщин, раковин або корозії за­мінити.

Причинами передчасного виходу з ладу підшипників можуть бути не­правильна установка, попадання пилу, бруду, вологи або сторонніх часток, а також неправильний підбір мастила.

При підборі мастила слід враховувати навантаження на підшипники, швидкість обертання робочого колеса, метеорологічні умови довкілля. При великих швидкостях обертання і вологості, а також при низькій температурі повітря застосовують рідкі мастила, при значній вологості — солідол. Рід­кими мастилами заповнюють корпус підшипника до центру нижньої кульки. Як правило, для мастила підшипників вентиляторів застосовують консистентні смаз­ки (типу УС-2). Такими мастилами заповнюють корпус підшипника на 2/3 його об’єму. Повніше заповнення корпусу може викликати перегрів підшипника.

Мастило підшипників слід оглядати: при заливці корпусу рідкими мінеральними маслами — не рідше одного разу в місяць; при використанні консистентних мастил - не рідше одного разу в 3-4 місяці.

Один раз на тиждень мастило рекомендується поповнювати через масельнички в кор­пусі підшипника. Повну зміну мастила з промиванням корпусу бензином, перевір­кою стану роликів і доріжок кочення слід робити: при використанні рідких масел - не рідше одного разу в 6 міс; при використанні консистент­них мастил — не рідше одного разу в рік.

Для запобігання попадання в підшипник пилу і бруду довкола валу в канавках стінок корпусу рекомендується укладати фетр або шкіру.

Болти, що кріплять вентилятор до підставки, мають бути надійно закріпле­ні контргайками. Перед пуском слід перевірити справність кріплення венти­лятора, зварних і заклепувальних з'єднань, м'яких вставок, огорож, вібропідставок, а також заземлення вентиляційного устаткування і повітропроводів.

Вали вентиляторів встановлюються строго горизонтально. Вертикальні стінки кожухів не повинні мати перекосів і нахилів. При муфтовому з’єднанні вентилятора з електродвигуном їх вали мають бути соосні, при ре­мінній передачі — строго паралельні (пристосування для центрування валів показані на Рис. 1). Середні лінії полотен шківів вентилятора і електродви­гуна повинні збігатися.

Правильність установки вентилятора і електродвигуна перевіряється натя­гнутим шнуром, що прикладається при однаковій ширині шківів до їх кромки, при різній — до кромки ширшого шківа. У першому випадку шнур не повинен мати зламів, в другому відстань від натягнутого шнура до кромки більш вузь­кого шківу має бути однакова з обох боків (Рис. 2).

Справність шківів, міцність їх кріплення на валу, наявність биття і ступінь зносу канавок необхідно контролювати не рідше одного разу на тиждень. Паралельність валів вентилятора і електродвигуна слід перевіряти не рідше одного разу на місяць.

Ковзання ремінів і зменшення внаслідок цього частоти обертання робо­чого колеса вентилятора в порівнянні з розрахунковою більш ніж на 4 % не допускається. При плоскоремінній передачі відстань між шківами має бути не менше подвоєної суми, при клиноремінній — не менше за півсуми діаметрів обох шківів плюс три висоти реміня.

Застосовувати накладки або металеві скоби для з'єднання плоских кли­нових ремінів, як і натяжних роликів або направляючих рамок для запобігання зісковзування ремінів, не допускається.

При плоскоремінній передачі нижня частина реміня має бути ведучою, тобто, що набігає на шків електродвигуна.

Ремінні передачі повинні мати огорожу.

Справність приводних ремінів, їх натягнення і ступінь зносу не­обхідно перевіряти не рідше одного разу на тиждень. Забруднені ремені про­мивають теплою водою, замаслені — чистим неетилованим бензином.

Справність кожуха вентилятора (відсутність вм'ятин, проіржавлених місць, цілісність фарбованого покриття, прокладок і болтових з'єднань окремих елементів кожуха) перевіряють не рідше одного разу на місяць. По мірі забруднення слід очищати робоче колесо (без зняття валу) і внутрішню поверхню кожуха. Якщо вентилятор часто забруднюється, для його очищення обладнують люки з герметичними кришками.

Терміни очищення встановлюються робочими інструкціями залежно від місцевих умов.

Рис. 1. Центрування валів

Рис. 2. Допустимі амплітуди зсуву рами вентилятора Ц4-70 над крайніми віброізоляторами:

1, 2 – нормативні амплітуди зсуву відповідно при заводських і експлуатаційних випробуваннях.

Відцентрові вентилятори витяжних систем, що видаляють сильно зволожене повітря, а також призначені для мокрого очищення або факельного викиду повітря, повинні мати дренажні пристрої, за допомогою яких видаляється волога з кожуха (гідрозасувки).

При появі шуму або вібрації вентилятора, незалежно від причин, що їх викликали (знос підшипників, ослаблення розтяжок робочого колеса тощо),

необхідно негайно відключити електродвигун і прийняти заходи до усунення несправностей. Електродвигун слід відключити при появі в ньому диму, вогню або шуму, а також після відключення електроенергії. Після подачі струму перевіряють правильність обертання робочих коліс вентиляторів.

Амплітуда вібрації рами вентилятора, що перевіряється не рідше одного разу на місяць, має бути не вище значень, приведених нижче.

 

Тип вентилятора і його номер Допустима амплітуда коливання, мм

Ц4-76; № 12 0,20 Ц4-76; № 16 0,23

Ц4-76; № 20 0,30

Ц4-100; № 16/2 0,21

Ц4-100; № 20/2 0,30

Допустимі амплітуди коливань віброізольованої рами агрегатів з вентиляторами Ц4-70 приведені на рис. 2. Ці значення можуть бути прийняті як допустимі і для вентиляторів інших типів.

В кришних вентиляторах один раз на тиждень слід перевіряти м'якість хо­ду і регулювати роботу клапанів, що самовідчиняються, які повинні відчинятися повітряним потоком при включенні і закриватися під дією власної маси при виключенні вентилятора.

 

2. КАЛОРИФЕРНІ УСТАНОВКИ

 

Калорифери для зберігання від забруднення, що знижує їх продуктивність, встановлюють за фільтрами. З боку входу і виходу повітря калорифери повинні мати вільний простір шириною не менше 0,7 м. При теплоносії температурою більше 100 ºС вони мають бути віддалені від зго­раємих конструкцій не менше чим на 0,1 м. Зазори між калориферами і огороджуючими конструкціями герметизують.

Термометри для визначення температури теплоносія (води) і повітря встановлюють на відстані не менше 0,5 м від калориферів, захищаючи їх екра­нами від дії променистого тепла. Якщо теплоносієм служить пара, на тру­бопроводах встановлюють манометри.

Рівномірність прогрівання, а також герметичність трубок калориферів і місць їх з'єднання з торцевими стінками перевіряються не рідше одного разу на тиждень, стан ребристої поверхні — не рідше одного разу на місяць. При збільшенні аеродинамічного опору калориферів до 50 % потрібна очист­ка їх ребристої поверхні.

При порушеннях режимів роботи калориферів виявляють їх причини і усувають несправності (табл. 1.).

 

Найважливішим елементом обслуговування калориферних установок є контроль за дотриманням встановленого режиму їх роботи, що забезпечує

створення нормальних санітарно-гігієнічних умов в приміщеннях і економне витрачання теплоенергоресурсів. Розрахунковий режим роботи калориферів досягається ручним (автоматичним) регулюванням кількості теплоносія, що поступає в них, або співвідношенням об'ємів повітря, що проходить через калорифери і обвідним каналом, або вказаними параметрами одночасно.

 

 

Таблиця 1.

Рекомендації по усуненню порушень в роботі калориферів

 

Порушення режиму роботи	Причини порушень	Рекомендації по виправленню
Зниження видатності калорифера	Зниження температури (тиску) теплоносія Зменшення подачі теплоносія     Забруднення ребристої поверхні   Відкладення солей жорсткості на внутріш-ній поверхні трубок	Відновити розрахункові парамет-ри теплоносія Випустити повітря з повітро-збірника (трубопроводу). Очистити забруднювач на вході в регулюючий клапан Очистити ребристу поверхню калориферів ручним, пневма-тичним або гідропневматичним способом, промити в содовому розчині Очистити внутрішню поверхню трубок
Заморожування працюючого калорифера	Перевищення поверхні нагрівання калориферів над розрахунковим	Змінити співвідношення, збіль-шивши прохід повітря через обвідний канал. Зменшити фактичну поверхню нагрівання калориферів
Заморожування працюючого калорифера	Розрив циркуляції внас-лідок попадання повітря в повітропроводи Зниження тиску води в подаючому трубопрово-ді (швидкість її перемі-щення по трубам кало-рифера)	Видалити повітря встановленням вантуза або повітрозбірника   При відсутності автоматичного регулювання використовувати часткову рециркуляцію або пропускати частину нагрітого повітря із нагнічувального повіт-ропроводу до всмоктуючого. В одноходових калориферах з вер- тикальним розташуванням тру-бок подавати теплоносій зверху вниз
Заморожування працюючого калорифера	Надходження зовніш-нього повітря в підігрі-тий калорифер	Відрегулювати подачу гарячої во-ди в перший за рухом повітря калорифер. Прогріти калорифери, подаючи теплоносій за 3-5 хв до запуску системи
Заморожування не працюючого   калорифера	Недостатня герметич-ність утепленого клапа-   на	Відрегулювати утеплений клапан на вході зовнішнього повітря.   При виключенні вентиляційної установки не переривати пов-ністю подачу теплоносія в кало-рифер або встановити в запірній арматурі на подаючому трубо-проводі обвідну лінію діаметром 10 мм
Заморожування калорифера при теплоносії- пари	Надходження зовніш-нього повітря в непро-грітий калорифер     Часткове наповнення трубок калорифера охо-лоджувальним конден-сатом Зниження надходження пари в перший за рухом повітря калорифер	Перед увімкненням установки на протязі 3-5 хв продувати калорифери паром при відключених конденсатовідвод-чиках та відкритій обвідній лінії Встановити конденсатовідводчик нижче калориферів не менше ніж на 300 мм   При регулюванні температури повітря не зменшувати над-ходження пари в перший за рухом повітря калорифер

 

 

Продуктивність електрокалориферів СФО, що працюють в автоматичному режимі, регулюється по температурі повітря в повітропроводі або в приміщенні. З підвищенням температури повітря відключається спочатку одна, потім інша секція калориферів. Одна секція, що включається з пуском вентилятора, працює постійно. Передбачено автоматичне відключення калорифера при зупинці вентилятора або при підвищенні температури ребристої поверхні більше 180 ºС.

При включенні електрокалорифера контролюють температуру трубчастих нагрівальних елементів. Не рідше одного разу в місяць перевіряють роботу секцій, заземлення електрокалорифера, очищують його ребристу поверхню. Один раз в рік перевіряють аеродинамічний опір і продуктивність приладу.

Несправності, що виникають в процесі експлуатації електрокалориферів

СФО, усувають одним із способів, приведених в табл. 2.

 

Таблиця 2.