Говорячи про співвідношення прав і свобод, слід додати і те, що вживання терміна «свобода» найбільш характерне для країн з англосаксонською системою права

Право на свободу зазвичай витлумачується як заборона рабства та інших форм підневільного стану. Відповідно до доктрини правової держави та «правління права» держава не лише зобов’язана дотримуватися власних законів, а й не може допускати яких-небудь актів сваволі стосовно своїх громадян.

Свобода і недоторканність особи становлять єдину концепцію. Свобода в поєднанні з недоторканністю має на увазі насамперед гарантії від незаконного втручання з боку державного органу. Іншими словами, недоторканність особи означає фізичну безпеку, тобто свободу від арешту або позбавлення волі.

Свобода та особиста недоторканність – найважливіші права людини, яких вона набуває від народження, які установлюються і міжнародними документами обов'язкового характеру, і національним законодавством.

Так, відповідно до ст. З Загальної декларації прав людини кожна людина має право на життя, на свободу та на особисту недоторканність.

Обов’язки громадянина – вид та міра необхідної належної поведінки, які повинні бути встановлені державою та прописані у законодавстві. Основні обов’язки встановлюються Конституцією.Виконання громадянином своїх обов’язків – це загальна передумова нормального існування суспільства та держави. Слушно сказано у ст. 13 Конституції Словаччини «обов’язок можна встановлювати тільки на основі закону, в його рамках і при дотриманні основних прав і свобод».