Розділ 2. Місце підприємства на ринку. Шляхи формування виробничої програми

РОЗРАХУНКОВО – ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

ДО КУРСОВОГО ПРОЕКТУ З ДИСЦИПЛІНИ

«Планування діяльності підприємств»

на тему: «Планування заходів щодо підвищення економічної ефективності виробництва»

 

 

Виконавець:
студентка ІV курсу групи ТМ- ІV-3	_______________ (підпис)	Максимишен Євген
Науковий керівник: к.ф.- м.н., доцент	_______________ (підпис)	Рябікова Г.В.
Захищений з оцінкою	_______________	_______________ (дата і підпис наукового керівника)

 

Київ 2011

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………..3

Розділ І. Планування заходів щодо підвищення економічної ефективності виробництва………………………………………………………….………………4

Розділ ІІ. Місце підприємства на ринку. Шляхи формування виробничої програми…………………………………………………………………………….10

2.1. Аналіз зовнішнього середовища підприємства………………………….......10

2.2. Сегментація ринку……………………………………………………………..11

2.3. Вивчення ємності ринку підприємства………………………………………13

2.4. Оцінка конкурентоздатності товару підприємства…………………….........13

2.5. Планування ціни на товар підприємства……………………………………..15

2.6. Прогнозування об’ємів продажу товарів підприємства……………….........17

РОЗДІЛ ІІІ. Планування використання ресурсів підприємства для забезпечення виконання виробничої програми………………………………………………….18

3.1. Планування виробничої програми підприємства……………………………18

3.2. Планування виробничої потужності підприємства…………………….........20

3.3. Розрахунок балансу часу при плануванні виробничої програми …….........21

3.4. Розрахунок завантаженості виробничого обладнання………………………22

3.5. Планування потреби в матеріально-технічних ресурсах……………………22

3.6. Баланс матеріальних ресурсів підприємства………………………………..25

3.7.1. Планування росту продуктивності праці…………………………………..28

3.7.2.Визначення планової чисельності робітників та керівників для виконання виробничої програми………………………………………………………………35

3.8. Планування фонду заробітної плати на підприємстві………………………37

Висновки………………………………………………………………………...39

Список використаних джерел…………………………………….........40

ВСТУП

Кожне підприємство намагається збільшити свої прибутки і мінімізувати витрати. Для реалізації цього завдання необхідно ефективно планувати діяльність підприємства. Сутність планування, як функції управління підприємством, полягає в обґрунтуванні цілей і шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення ефективних методів, способів і ресурсів всіх видів, необхідних для виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв’язку. Планування є основною ланкою та організаційним початком всього процесу реалізації цілей підприємства.

Підвищення рівня інтенсифікації виробництва є однією з найважливіших проблем розвитку економіки на сучасному етапі. Під інтенсивною формою розширеного відтворення розуміють форму, за якої темпи росту показників, що характеризують результати виробництва, випереджають темпи росту витрат на забезпечення їх зростання.

Підвищення рівня інтенсифікації виробництва хоча і зумовлене науково-технічним прогресом, але здійснюється з залученням додаткових ресурсів і у кожний наступний період часу вимагає відповідних витрат. Якщо їх використання у підсумку забезпечує підвищення інтенсифікації виробництва, то необхідність таких екстенсивних витрат очевидна. Це визначає важливість

внутрішніх задач, пов'язаних з вибором найбільш ефективного варіанта реалізації цих витрат, їх кількості і якості, конкретизації програм використання ресурсів у забезпеченні інтенсифікації виробництва.

Метою курсової роботи є планування інтенсифікації виробництва в умовах ринку.

Завданням даної роботи є визначення суті, цілей та вимог інтенсифікації в умовах ринку.

 

РОЗДІЛ 1.

Планування інтенсифікації виробництва в умовах ринку

Інтенсифікáція виробн́ицтва (лат. intensio — напруження, посилення і лат. facio — роблю)– такий розвиток (процес) суспільного виробництва, що ґрунтується на найбільш повному та раціональному використанні технічних, матеріальних, природних, фінансових і трудових ресурсів на базі науково-технічного прогресу. Інтенсифікації виробництва досягають удосконаленням функціонування всіх основних процесів, що беруть участь у відтворенні сукупного суспільного продукту. Інтенсифікація виробництва є поєднання передових методів господарювання та досягнень науково-технічної революції; вдосконалення структури, галузевих, міжгалузевих і територіальних пропорцій виробництва. Дальше піднесення зрослих масштабів виробництва відбувається в основному внаслідок використання інтенсивних факторів (зростання продуктивності суспільної праці, економія сировини й матеріалів, краще використання виробничих фондів, підвищення ефективності капітальних вкладень і нової техніки, наукової організації виробництва і праці, вдосконалення методів управління народним господарством тощо).

У наш час масштаби і темпи розвитку продуктивних сил потребують особливої уваги науки і практики до проблем удосконалення планування, раціонального природокористування, використання вторинної сировини, охорони навколишнього середовища.

В умовах інтенсифікації виробництва до планування природо-користування ставляться нові вимоги:

1) забезпечити оптимальні темпи і пропорції в розвитку груп галузей, що займаються відтворенням і використанням сировини;

2) зміцнити взаємозв’язок планування природокористування з плануванням науково-технічного прогресу, розвитку окремих галузей та сфер народного господарства.

Методологія планування раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища включає сукупність мети і завдань, принципів, методів, організаційну структуру, систему показників, логічну послідовність процесів і етапів, нормативів, що базуються на теорії короткострокового планування економіки. Така методологія побудована на загальних принципах планування розвитку народного господарства, а також на вимогах, що враховують специфіку відтворення природних ресурсів та господарську діяльність у природоємких галузях. Економічна наука і практика господарювання висувають завдання розробки та подальшого удосконалення науково обгрунтованих планових рішень на всіх стадіях освоєння природних ресурсів. При цьому органічно повинні сполучатися галузеві та територіальні інтереси на всіх рівнях управління – народне господарство, галузь, об’єднання, підприємство. Процес планування природокористування включає такі етапи: прогнозування, перспективне та поточне планування оперативне регулювання, облік, контроль, аналіз.

Регіональна економіка та природокористування на виділити: народне господарство, галузь, підгалузь, об’єднання, підприємство, ділянки. За ресурсною ознакою планується раціональне використання матеріальних, трудових, фінансових і природних (земельних, водних, мінеральних, лісових ресурсів, повітряного басейну) та інших ресурсів, а також засобів виробництва. Планування за стадіями підготовки і використання ресурсів здійснюється за підготовчими роботами, видобуванням, первинною переробкою, за переділом, утилізацією вторинних ресурсів, етапами відтворення ресурсів. За виробничою ознакою і функціональними підсистемами можна виділити такі напрямки (види) планування:

1) планування науково-технічного прогресу;

2) виробничих потужностей та використання основних фондів;

3) виробництво основної продукції та допоміжних процесів;

4) матеріально-технічне забезпечення;

5) транспорт;

6) реалізація продукції;

7) розвиток і функціонування самої системи планування.

Всі вказані напрямки так чи інакше пов’язані з раціональним природокористуванням та охороною навколишнього середовища. Ефективність планування природокористування визначається організаційною структурою. В нових умовах господарювання підприємствам (об’єднанням) належить головна роль у плануванні і здійсненні політики ресурсозбереження. Для цих цілей необхідно розробляти науково обгрунтовані нормативи природокористування на тривалу перспективу, як вартісні, так і натуральні. Особливо важливою у цьому зв’язку є система планового ціноутворення.
Сучасний процес інтенсифікації передбачає залучення капіталу з метою підвищення ефективності виробництва. Тому надзвичайно важливим є визначення ефективності капіталовкладень.

Чітке визначення критерію ефективності капітальних вкладень вперше було здійснено академіком Т.С. Хачатуровим. Дослідник характеризує його, як показник абсолютної ефективності капітальних вкладень.

В.Д. Десятов і В.Н. Щукін Н.М. Морозов вважають, що в галузевому аспекті економічність капіталовкладень () є відношенням приросту прибутку до капіталовкладень, які сприяли цьому приросту:

 

,

 

де – приріст прибутку за плановий період;

– капітальні вкладення на будівництво об’єктів виробничого призначення.

У цьому аспекті становить інтерес відповідь на питання стосовно того, чи враховуються при цьому фінансові державні відшкодування щодо капітальних вкладень. Якщо так, то економічний ефект капіталовкладень буде значно вищим, а це дещо змінює реальну результативність. В іншому випадку (якщо не враховуються державні відшкодування) значення буде меншим.

Підвищення рівня інтенсифікації виробництва є однією з найважливіших проблем розвитку економіки на сучасному етапі. Під інтенсивною формою розширеного відтворення розуміють форму, за якої темпи росту показників, що характеризують результати виробництва, випереджають темпи росту витрат на забезпечення їх зростання.

Підвищення рівня інтенсифікації виробництва хоча і зумовлене науково-технічним прогресом, але здійснюється з залученням додаткових ресурсіві у кожний наступний період часу вимагає відповідних витрат. Якщо їх використання у підсумку забезпечує підвищення інтенсифікації виробництва, то необхідність таких екстенсивних витрат очевидна. Це визначає важливість внутрішніх задач, пов'язаних з вибором найбільш ефективного варіанта реалізації цих витрат, їх кількості і якості, конкретизації програм використання ресурсів у забезпеченні інтенсифікації виробництва.

Показники, які характеризують співвідношення результатів виробництва до затрат, буде визначати рівень його інтенсифікації: R = E/F, де Е – показник ефекту виробництва, F – показник витрат, пов'язаних з досягненням цих результатів, R – можна розглядати як коефіцієнт ресурсної ефективності виробництва. Оскільки підсумки розвитку і функціонування виробництва багатозначні з точки зору показників, які їх характеризують, то ця багатозначність стосується виразу рівня інтенсифікації виробництва. Тому, з одного боку, виникає можливість різної оцінки рівня інтенсифікації виробництва і різноманітних шляхів його досягнення, з другого боку, складність обґрунтування доцільного рівня інтенсифікації виробництва, який визначається в різних показниках і їх взаємної відповідності. Можна виділити загальні показники оцінки рівня інтенсифікації виробництва і часткові показники, які характеризують, наприклад, рівень інтенсифікації використання тих чи інших видів ресурсів, окремих напрямків розвитку виробництва. Частковими показниками оцінки рівня інтенсифікації виробництва можуть слугувати як традиційні показники ефективності використання різних видів ресурсів – матеріаломісткість, фондомісткість, трудомісткість, такі показники, які визначають ефективність функціонування і розвитку виробничих систем, видів виробництв, напрямків технічного розвитку, впровадження засобів техніки, зокрема, показники ресурсної ефективності виробничої системи. Для макроекономічної системи на рівні національної економіки показниками, які характеризують результати виробництва, можуть бути національний дохід, прибуток, вивільнені ресурси, зокрема, енергоресурси для подальшого розвитку суспільного виробництва. Витратами виступають затрати праці, які зумовили власне ці кінцеві результати. Вони можуть бути представлені через затрати живої і уречевленої праці, а витрати ресурсів – фондові, сировинні, трудові, які зумовлюють ресурсну потребу для досягнення відповідних цілей. Це можуть бути окремі види ресурсів, зокрема, затрати з технічного розвитку. Глобальні показники рівня інтенсифікації виробництва акумулюють наслідки дії інтенсивних і екстенсивних чинників економічного зростання і відображають наслідок їхньої дії. Зрозуміло, що при цьому треба визначати і часткові показники рівня інтенсифікації окремих виробництв. Водночас ці показники є глобальними щодо інтенсифікації виробництва, підприємств, які спрямовані на інтенсифікацію виробництва за аналогією з показниками системи більш високого рівня. Підвищення рівня інтенсифікації виробництва регіону має низку особливостей, які зумовлені специфікою регіонального управління виробництвом. Одними з важливих напрямків можуть бути такі:

•забезпечення ефективної пропорційності у розвитку виробництва регіону,

яка визначатиме його спеціалізацію і траєкторію розвитку;

• забезпечення розвитку виробництва регіону на основі реалізації принципу

комплексності використання сировини;

• здійснення принципу регіонального доповнення використання ресурсів;

• надання пріоритету вирішенню завдань організаційно-технічного розвитку виробництва регіону з врахуванням перспективи його розвитку і конкретизації шляхів підвищення інтенсифікації виробництва.

Як показано на рис., досягнення цілей розвитку виробництва в регіон і здійснюється через оптимальне застосування виробничого, технічного і трудового потенціалу, які розглядаються у варіаційній постановці:

Рис. Загальна схема програми розвитку і інтенсифікації виробництва

 

На інтенсифікацію виробництва впливають значною мірою чинники удосконалення його структури і управління. Потреба врахування і компромісного поєднання загальнодержавних і регіональних цілей зумовлює потребу в чіткості, відповідній структурі і координації організаційної діяльності.

РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ ПІДПРИЄМСТВА НА РИНКУ. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ