2018-01-08
1747
Поводження складних соціально-економічних систем супроводжується не тільки кількісними, але і якісними змінами. Розглянемо поняття «якість» і «якісні зміни».
Якість характеризує цілісну нерозчленовану визначеність предметів і явищ. Усякий предмет володіє нескінченими властивостями. Ми сприймаємо й пізнаємо лише незначну частину цих властивостей. Тим часом усякий предмет завжди з'являється перед нами як щось ціле, нерозчленоване, у вигляді зірки, каменю, будинок; дерева, заводу, фабрики й т.д.
Структура — це категорія, що характеризує розподіл взаємодія в просторі елементів, предметів і явищ, програму їхнього розвитку. Головна особливість структури – цілісність, якісна відмінність від складових її елементів. Структура дуже тісно пов'язана з якістю.
Зміна якості предметів у всіх випадках пов'язана з перебудовою структури їх складових елементів.
Розвиток може розглядатися як сукупна зміна у взаємозв'язку кількісних, якісних і структурних категорій у системі. Зупинимося більш докладно на цих змінах.
Кількісні зміни — це збільшення або зменшення складових частин даного цілого, що виражає збільшеннями або зменшенням їх числових значень, що призводять на певних етапах своєї зміни до якісного стрибка.
Структурні зміни — це зміни взаємовідношення складових частин, які не обов'язково повинні супроводжуватися збільшенням або зменшенням їх числа. Навпаки, число складових частин може залишатися незмінним. Тим часом структурні зміни також можуть приводити до якісного стрибка. Тому можна вважати, що як кількісні, так і структурні зміни відіграють причинну роль у якісних змінах. Згідно діалектиці, рушійною силою всяких змін у системі є протиріччя. Там, де немає внутрішніх або зовнішніх протиріч, там не може бути й змін. Що стосується кількісних змін, то вони обумовлені насамперед протиріччями, що існують у розглянутій системі з оточуючим її середовищем, у структурних змінах головну роль відіграють внутрішні протиріччя між елементами системи. Хоча варто відзначити, що структурні зміни не абсолютно байдужі до зовнішніх протиріч, однак роль останніх тут не велика.
Зупинимося тепер докладніше на механізмах якісних виробів.
Будучи матеріальними процесами, якісні перетворення так або інакше пов'язані з кількісними характеристиками матерії та енергії. Можна представити собі наступні види якісних змін системи.
1. Насамперед, предмети і явища можуть змінювати свою якість за рахунок кількісного додатка матерії й енергії у результаті взаємодії із зовнішнім середовищем. При цьому кількісні зміни матерії та енергії лише тоді змінюють якість, коли впливають безпосередньо на структуру. Конкретні процеси перебудови структури вивчають різні науки. Так, у фізиці встановлена здатність існувати в різних агрегатних станах одних і тих же речовин при різних термодинамічних умовах. B економіці можна встановити залежність структури системи від чисельності робочої сили й величини основних фондів. При певному їх рівні система стає неозорою і відбувається розпад структури (так, в 50-і роки від нафтової промисловості відділилася газова і т.д.).
Якісні зміни в системі можуть відбуватися також у результаті перерозподілу (без порушення балансу) енергії i матерії усередині самої системи. Фізичні системи, наприклад, володіють термодинамічною рівновагою, що відповідає максимуму ентропії. Аналогічно у замкнутих економічних системах: є тенденція до максимізації деякої цільової функції, яку можна розглядати як аналог фізичної ентропії. Усе це веде в остаточному підсумку до нової якості системи.
2. Якісні зміни системи можуть бути результатом зміни якості підсистем (елементів), що утворюють структуру системи. Так, при зміні виду кліток у живому організмі можуть з'являтися якісно нові структури. Аналогічно в економічних систем при зміні виду підсистем (наприклад, автоматизації й комп'ютеризації процесів їх функціонування) можуть з'являтися нові якості.
Тепер зупинимося на загальних властивостях законів розвитку систем. Під законом ми буде розуміти деякий спосіб вираження стійкості зв'язків і відносин між предметами і явищами, а також стійкості структури (організації) самих цих предметів і явищ. Іншими словами, закон виражає собою не тільки порядок перетворень предметів і явищ у процесі їх розвитку, але й спосіб їхнього існування, характер їхньої внутрішньої організації. Закони можна розділити на дві більші категорії:
· закони будови й функціонування характеризують внутрішній зв'язок між елементами системи й умовами збереження цілісності матеріальної структури об'єкта, її відносної стійкості у процесі безперервних змін;
· закони розвитку характеризують певну послідовність, ритм, темп і т.п. перебудови самих матеріальних структур зв'язок між різними співвідношеннями системних об'єктів.
Ця класифікація законів визначає два типи наук:
1) науки, що займаються вивченням законів взаєморозташування й взаємодії одночасно існуючих об'єктів (закони старіння й функціонування): геометрія, механіка, кристалографія, анатомія, фізіологія та ін.;
2) науки, що вивчають зміни одних об'єктів іншими або одних станів об'єктів іншими станами: космогонія, історична геологія, еволюційна біологія, ембріологія, генетика, фізика необоротних процесів і термодинаміка, теорія науково-технічного прогресу та, мабуть, економічна динаміка.
Характерно, що чим вище рівень розвитку, тим сильніше проявляється розходження між законами функціонування та розвитку.
Особливо розходження проявляється в суспільстві. Це, мабуть, один із проявів кумулятивного характеру розвитку, відображаючого закономірність прискорення поступального розвитку пропорційно квадрату відстані в часі від вихідної точки. Саме прискорення розвитку пов'язане з тим, що матеріальні структури системних об'єктів як би містять у собі пройдену історію та її закони. З іншої сторони, процес розвитку характеризується тенденцією до появи однотипних, матеріальних утворень, процесів і відповідно законів і поступовим «випадінням» нетипових утворень. Ці тенденції обумовлюють прояв у поведінці системних об'єктів загальних закономірностей, характерних для різних форм руху та досліджуваних різними науками (термодинамікою, кібернетикою, біологією, економікою, соціологією).
Варто вважати встановленим збіг категорій «закон» і «внутрішня форма». Внутрішня форма (структура) як закон припускає безперервну зміну змісту. Зміна розуміється при цьому як рухливість, динамічність змісту в рамках відносно стійкої форми, тобто відповідно до закону руху при заданому способі організації об'єкта. Що ж стосується закону розвитку, то він характеризує способи істотного перетворення об'єкта, тобто такої зміни, коли в наявності не тільки рухливість змісту, але й істотне перетворення самої внутрішньої форми (структури).
Якщо закони функціонування впливають на хід розвитку не безпосередньо, а опосередковано, у тій мірі, у якій вони впливають на об'єднуючі елементи структури, то перетворення внутрішньої структури обумовлено не звичайної, а особою, екстремальної, рухливістю елементів. Вона досягається у тому випадку, коли зміна умов зовнішнього середовища приводить не просто до зміни стану системи, а до такої її перебудови, що істотно змінює її структуру. Закони розвитку як би підкоряють собі закони дії. Закони функціонування не здатні самі по собі пояснити процес розвитку, вони лише розкривають спосіб руху, його механізм.
Лише перехід від вивчення законів функціонування однієї системи до множини (ансамблю) систем, що розрізняються по своїй структурі й характеру функціонування, дає можливість підійти до розуміння процесів розвитку.
