Критерії поділу підприємств-позичальників за класами

Коефіцієнт	Клас позичальників
1-й	2-й	3-й
Абсолютної ліквідності	>0,2	0,15-0,2	<0,15
Швидкого покриття	>0,8	0,5-0,8	<0,5
Покриття (поточної ліквідності)	>2	1-2	< 1
Автономії	>0,6	0,4-0,6	<0,4

 

Українські дослідники пропонують такі критерії для оцінювання кредитоспроможності позичальників та ризику банку:

• поточний фінансовий стан позичальника;

• об'єкт кредитування;

• термін та розмір кредиту;

• досвід роботи з позичальником;

• кадровий потенціал;

• якість застави (ліквідність, стабільність цін, придатність до зберігання).

 

Діагностика банкрутства підприємств

У передбаченні можливого банкрутства, крім підприємства, заінтересовані його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники, страхові агенти.

Існують різні підходи діагностики можливого банкрутства під­приємства.

 

Методика діагностики банкрутства, що діє в Україні

В Україні розроблена і діє Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підпри­ємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобі­гання банкрутству підприємств та організацій 27 червня 1997 р. Наве­дена методика відповідає положенням Закону України "Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.95р. №2345-12.

Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи під­приємства, прийняття рішення про визначення підприємства плато чи неплатоспроможним та подання пропозиції щодо доцільності внесен­ня цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

Джерелами інформації для здійснення аналізу є форми фінан­сової звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, роз-шифровка дебіторської та кредиторської заборгованості, бізнес-план, маркетингові дослідження.

Методика передбачає аналіз:

• динаміки валюти балансу та його структури;

• джерел власних коштів на основі коефіцієнтів автономії, фі­нансової стабільності, фінансового лівериджу, забезпеченості власни­ми коштами;

• структури кредиторської заборгованості. Особлива увага звер­тається на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, з оплати праці та соціального страхування та перед іншими кредитора­ми;

•активів підприємства та їх структури як з погляду їх участі у виробництві, так із погляду рівня їх ліквідності;

• структури оборотних засобів на базі коефіцієнта оборотності оборотних засобів, часу обороту, коефіцієнта оборотності запасів та середньої тривалості одного обороту запасів;

• власних обігових коштів і платоспроможності;

• витрат на виробництво;

•прибутковості підприємства;

• використання прибутку.

Результати аналізу заносяться у зведену форму "Основні фінан­сово-економічні показники та коефіцієнти". Після цього роблять ви­сновки щодо доцільності чи не доцільності внесення підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

 

 

Багатофакторні формалізовані моделі діагностики банкрутства

Підприємств

Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв'язку між значеннями показників фінансового стану і пода­льшої долі (розвитку чи занепаду) підприємств дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.

Найвідоміші нині методи діагностики банкрутства підприємств запропонував у 1968 році відомий західний економіст Е. Альтман - Z-моделі. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства визнача­ється коефіцієнтом покриття Кп і коефіцієнтом автономії Кавт за фо­рмулою:

Z = -0,3877-1,0736Кп+0,0579Кавт

Для підприємств, у яких Z = 0, ймовірність банкрутства стано­вить 50 %. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, то ймовірність банкрутства перевищує 50% і підвищується зі збільшенням Z. Ця модель недостатньо точно прогно­зує ймовірність банкрутства (похибка ∆Z = +/- 0,65).

Для того, щоб прогноз був точніший, у західній практиці фінан­сового аналізу застосовують п'ятифакторну модель визначення індек­су Z:

Z = 3,3К1 + 1,0 К2 + 0,6КЗ + 1,4К4 + 1,2К5.

К1 = (прибуток до сплати відсотків і податків / активи);

К2 = (виручка від реалізації/ активи);

КЗ = (ринкова вартість власного капіталу/ залучений прибуток);

К4 = (реінвестований прибуток/активи);

К5 = (власні обігові кошти/ активи).

Критичне значення Z = -2,675. Якщо Z >2,675 це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства. Якщо Z < 2,675 підприємству в найближчі 2-3 роки загрожує банкрутство.

Враховуючи недостатню розвиненість фондового ринку в Ук­раїні, звертання переважної більшості українських підприємств до індексу Е. Альтмана буде некоректним.

Українські підприємства можуть застосовувати тест, запропоно­ваний Е. Альтманом у 1983р.

Z83 = 3,107 К1 + 0,955 К2 + 0,42 К1/3 + 0,847 К4 + 0,717 К5.

Де К1/3 = балансова вартість власного капіталу / залучений капітал

Граничне значення Z83 = 1,23.