Електролітична дисоціація

Процес розщеплення електролітів на іони у водних розчинах і розплавах називається електролітичною дисоціацією.

Теорія електролітичної дисоціації для водних розчинів була сформульована шведським вченим С. Арреніусом у 1887 р.

Основні положення цієї теорії:

1. При розчиненні у воді молекули електролітів дисоціюють (розщеплюються) на позитивно і негативно заряджені іони. Іони можуть бути утворені з одного атома - прості іони і кількох атомів – складні іони. Наприклад прості іони: натрій-іони Na⁺, мідь (ІІ)-іони Cu²⁺, хлорид-іони СІ^-, сульфід-іони S^2-; складні іони: сульфат-іони O₄^2-, перманганат-іони MnO₄^2-, амоній-іони NН₄⁺.

2. Дисоціація– це зворотній процес. Як правило, він не відбувається до кінця, а в системі встановлюється динамічна рівновага, тобто такий стан, при якому швидкість дисоціації дорівнює швидкості зворотного процесу – утворення вихідних молекул. Тому у рівняннях дисоціації замість знака “дорівнює” ставлять знак зворотності (Û). Наприклад: НСІ Û Н⁺ + СІ^-.

3. Іони у водному розчині перебувають в хаотичному русі. Якщо в розчин електроліту занурити електроди і прикласти до них електричну напругу, то іони набувають напрямленого руху; позитивно заряджені іони переміщуються до катоду (негативно зарядженого електроду), а негативно заряджені іони – до анода (позитивно зарядженого електроду).

Завдання для виконання самостійної роботи.

1. Що таке електроліз?

2. Гіпотеза електролітичної дисоціації.

3. Причини електролітичної дисоціації.

4. Основні положення електролітичної дисоціації.

5. Характеристика сильних і слабких електролітів.

6. Закон Вант-Гоффа.

7. Які розчини називаються ідеальними?

8. Які розчини назваються реальними?

9. Що таке ізотонічний коефіцієнт?

10. Для яких розчинів вводять ізотонічний коефіцієнт?

Самостійна робота № 9