Лекція № внутрішні органи

План лекції

1. Поняття внутрішніх органів

2. Анатомо-фізіологічні особливості органів травлення. Біологічне значення процесу травлення

3. Механізм травлення у ротовій порожнині. Регуляція слиновиділення.

4. Зуби їх розвиток з віком.

5. Травлення в шлунку та кишечнику.

6. Роль жовчі, підшлункового соку, печінки в процесах травлення.

Ключові слова: травлення, секреторна функція, ферменти, залози, травний канал, ковтання, зубна формула, дентин, печінка, жовч, перистальтичні рухи, підшлункова залоза, пепсин.

Література

1. Коляденко Г.І. Анатомія людини. – К. Либідь 2001.

2. Леонтьева Н.Н. Маринова К.В. Анатомия и физиология детского организма. – М. Просвещение, 1986.

3. Маруненко І.М., Неведомська Є. О., Бобрицька В.І. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни. – К. Професіонал, 2004.

 

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Внутрішні органи розташовані усередині тіла людини, переважно в його основних порожнинах – грудній і черевній, хоча окремі органи перебувають в області голови, шиї й у порожнині таза. Основна функція внутрішніх органів - участь в обміні речовин. До внутрішніх органів відносять: органи травлення, подиху, сечові й статеві органи. Оскільки в цих органах відбувається переміщення їжі, повітря й статевих клітин, більшість із них мають форму трубки, і лише окремі органи не мають усередині порожнини й називаються паренхіматозними органами. Стінка трубчастих (порожніх) органів має три оболонки: слизову, м'язову й серозну. У деяких органах замість серозної оболонки зовні є сполучнотканинна оболонка - адвентиція. Крім того, виділяють ще підслизову й підсерозну основи. У товщі цих оболонок перебувають внутрішньоорганні кровоносні й лімфатичні судини, нервові сплетення.

Слизова оболонка знаходиться всередині органа й вкрита епітелієм, що залежно від функції органа має різну будову. У слизовій оболонці з підслизовою основою знаходяться бокаловидні клітини які являють собою одноклітинні залози. Слиз яка ними виділяється воложить вільну поверхню епітелію, захищаючи його від можливого руйнуючого механічного або хімічного впливу. Багатоклітинні залози мають усередині прошарок сполучної тканини, судини й нерви. Секрет який виділяється цими залозами, звичайно стікає по протоці у порожнину органа. У секреті втримуються активні органічні речовини які впливають на хімічні процеси в тих органах, куди вони потрапляють (наприклад, стікаючи в тонку кишку, вони сприяють травленню). Форма залоз нагадує трубочки, мішечки або їхнє сполучення. У слизуватій оболонці зустрічаються також скупчення лімфоїдної тканини у вигляді поодиноких і групових лімфатичних фолікулів (пухирців), із властивими для цієї тканини функціям (розвиток лімфоцитів, фагоцитів і ін.).

М‘язева оболонка складається із гладкої м'язової тканини. Звичайно вона представлена двома шарами: із круговим (глибоким) і поздовжнім (більше поверхневим) напрямком пучків. Скорочення і розслаблення цих пучків обумовлює зміну просвіту органу й просування в ньому вмісту.

Серозна оболонка, її вільна поверхня, вкрита особливим видом епітелію, так званим мезотелієм. Клітини його виділяють серозну рідину, що воложать зовнішню поверхню органа, що зменшує тертя його об сусідні органи.

Паренхіматозні органи складаються зі скупчення специфічних клітин, які утворюють їх основу (паренхіму), сполучної тканини, що одягає органи з поверхні, а усередині утворює строму органу й вивідних протоків. Частина паренхіматозних органів не має вивідних протоків.

При описанні проекції органів грудної й черевної порожнин тіла людини користуються загальноприйнятими орієнтирами. Такими орієнтирами є: ключиці, ребра, міжребірья, грудина, реберні дуги, хребці, лопатки, підвздошні гребені, верхні передні підвздошні ості, лобкове зрощення, пахові зв'язування, пупок, молочної залози.

На передній і бічній поверхнях живота чотирма лініями виділяють дев'ять областей. Одна горизонтальна лінія проводиться на рівні передніх кісткових кінців 10-х ребер, тобто приблизно на рівні нижніх крапок реберних дуг, інша - на рівні верхніх передніх підвздошних остей. Вертикальні лінії проводяться симетрично по зовнішньому краю прямих м'язів живота. У верхньому відділі живота виділяють надчревну, праву підреберну й ліву підреберну області, у середньому відділі - пупочної праву й ліву бічні, у нижньому відділі - лобкової, праву й ліву пахові області.

АНАТОМО- ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

До органів травлення відносяться порожнина рота, гортань, стравохід, шлунок, тонка й товста кишка.

Форма й структура органів травлення пристосовані до прийому й переробки їжі, усмоктуванню живильних речовин, просуванню харчових мас і продуктів травлення.

У міру просування їжі по стравоходу вона видозмінюється, оскільки підлягає механічній й хімічній обробці. Переміщення, здрібнювання, перемішування вмісту органів травлення відбувається при активній, участі їхніх м'язових утворень, у той час як розщеплення - химічна обробка - обумовлена впливом соків численних залоз (наприклад, привушної, підшлункової, залоз шлунка, кишок). Лише після того як основний склад їжі доведений до певних хімічних сполук, живильні речовини переходять у кров і лімфу, головним чином з порожнини тонкої кишки.

Порожнина рота