Товста кишка має довжину 1,5-2 м, просвіт її коливається в межах 5-8 див. Вона поділяється на три частини: сліпу, ободочку і пряму

Межою між сліпою й ободочною кишками є підвздошно-сліпокишечний отвір. Від сліпої кишки відходить відросток (апендикс). Ободочную кишку поділяють на висхідну, поперечну,низхідну й сигмовидну ободочні. Висхідна ободочная кишка від місця початку піднімається нагору, розташовуючись у правій боковій області живота, до правого підребер'я, де робить вигин і переходить у поперечну ободочну кишку. Остання в горизон-тальному напрямку простирається від правого підребер'я до лівого. Вона проектується в надчревній області. У лівому підребер'ї поперечна ободочна кишка, утворює вигин, переходить у низхідну ободочную кишку, що займає ліву бічну частину живота. На рівні лівого крестцово-підвздошного з‘єднання нисхідна ободочная кишка переходить у пряму кишку, що лежить біля тазової поверхні хрестця й закінчується заднім проходом. Стінка товстої кишки має ті ж оболонки, що й стінка тонкої кишки.

Слизова оболонка товстої кишки більш гладка, ніж слизова тонкої. У ній немає ворсинок, замість кругових складок не сильно виступаючі напівмісячні складки. Покривні бокаловидні клітини виділяють багато слизу. У товщі слизової оболонки є кишкові залози й одиночні лімфатичні фолікули. Групових фолікулів немає. У товстій кишці триває переварювання їжі, що протікає повільніше, ніж у тонкої, в умовах бактеріальної флори. У товстій кишці також відбуваються всмоктування води й поступове утворення калових мас.

М'язова оболонка має два шари: зовнішній - з поздовжнім розташуванням м'язових пучків і внутрішній - із круговим. М'язові пучки поздовжнього шару у сліпий і ободочній кишках йдуть у вигляді трьох стрічок. Довжина стрічок коротше, ніж довжина кишки, отчого на ній утворюються випинання.

На зовнішній поверхні товстої кишки, у деяких місцях, звисають чепцеві відростки - вирости серозної оболонки, що містять жирову тканину. Серозна оболонка покриває сліпу кишку з усіх боків, а червоподібний відросток навіть має брижі, що забезпечує йому більшу рухливість. Висхідна й спадна частини ободочної кишки вкриті очеревиною із трьох сторін, фіксовані до стінки живота й малорухомі. Поперечна ободочна й сигмовидна частини вкриті серозною оболонкою з усіх боків, у зв'язку із чим також дуже рухливі.

Очеревина - це серозна оболонка з підсерозною основою, що вкриває органи й стінки порожнини живота, або так називаної черевної порожнини. Та частина серозної оболонки, що прилягає до стінок порожнини, називається паріетальною очеревиною, а та частина, що покриває органи, - вісцеральною очеревиною. Між ними утворюється щелевидна порожнина - порожнина очеревини (не плутати із черевною порожниною!), заповнена невеликою кількістю серозної рідини. Незважаючи на те, що в очеревині виділяють паріетальну й вісцеральну частини, вона є загальним і єдиним серозним покривом черевної порожнини й органів, що перебувають у ній.

У чоловіків порожнина очеревини є замкнутою, вона не сполучається із зовнішнім середовищем. У жінок порожнина очеревини не замкнута, а сполучається із зовнішнім середовищем через отвори маткових труб і порожнини статевих органів.

Переходячи зі стінок черевної порожнини на органи або з органа на орган, очеревина утворює, сальники, зв'язування. Сальників два: малий і великий. Малий сальник - це два листки очеревини, що йдуть із печінки до малої кривизни шлунка й дванадцятипалої кишки. У ньому розрізняють два зв'язування: печінково-шлункову й печінково-дванадцятипалу. В останній розташовані загальна жовчна протока, загальна печіночна артерія, воротна вена, лімфатичні судини й нерви. Великий сальник є продовженням серозної оболонки, що одягає шлунок, що з великої кривизни останнього спускається у вигляді фартуха до рівня лобкових кісток, а потім знову піднімається й переходить на поперечну ободочну кишку. Тому у початковому відділі великий сальник складається із двох листків очеревини, а в нижньому із чотирьох. У великому сальнику може в значній кількості відкладатися жирова тканина.

Майже кожний орган черевної порожнини має зв'язування. Деякі зв'язування складаються з одного листка очеревини з невеликою кількістю пучків колагенових волокон (печінковоо-діафрагмальні), інші - із двох (серповидне й трикутне зв'язування печінки).

Між стінками черевної порожнини й паріетальним листком очеревини перебуває пухка клітковина, добре виражена в області задньої стінки живота, де вона оточує розташовані там органи (бруньки, сечоводи та ін.).

Запитання для самоконтролю:

1. Розкрийте поняття внутрішніх органів

3. Поясніть анатомо-фізіологічні особливості органів травлення. У чому полягає біологічне значення процесу травлення?

4. Розкрийте механізм травлення у ротовій порожнині. Як в організмі людини відбувається регуляція слиновиділення?

5. Зуби їх розвиток з віком.

6. Процес травлення в шлунку та кишечнику.

7. Яку роль відіграють жовч, підшлунковий сік, печінка в процесах травлення.

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: