Здатність нирки до сечоутворення, у результаті якого виводяться з організму продукти обміну речовин, пов'язана з особливістю її кровообігу

Через нирки дорослої людини за одну годину проходить більше 40 літрів крові, а за добу близько 1000 літрів. Кровоносна система нирки починається нирковою артерією, що входить у ворота нирки й розпадається на більше дрібні артерії, що проходять між пірамідами нирки до коркової речовини. Від кожного нефрону (ниркова капсула) відходить артерія.

У чаші ниркової капсули судина, розгалужується на артеріальні капіляри й утворює клубочок нирки. Тісний контакт судин клубочка з його капсулою, підвищують тиск усередині капілярів клубочка створюють умови для утворення сечі. Сеча утворюється із плазми крові. По мірі протікання крові по судинах клубочка усередину капсули переходять майже всі складні компоненти, крім білків і формених елементів, утворюючи так називану первинну сечу. За добу її виробляється близько 100 літрів. При проходженні первинної сили через канальці у кров всмоктуються вода, деякої солі, цукор, у результаті чого утворюється остаточна сеча. Кількість остаточної сечи всього 1,0-1,5 літра. Вона має більше високу концентрацію, чим первинна сеча. Наприклад, у ній в 70 разів більше сечовини й у 40 разів більше аміаку. Таким чином, у тільцях нирки утворюється первинна сеча, а в канальцях нефрону - остаточна сеча, що через збірні трубочки які проходять у корковому, а потім мозковій речовині нирки, стікає до отворів на верхівці піраміди спочатку в малі чашечки, потім у більші й, нарешті, у ниркову балію, продовженням якої є сечовід. Малих чашечок 7-10, вони оточують сосочки ниркових пірамід. Великих чашечок 2-3, а ниркових балій одна. Всі ці утворення розташовуються в пазусі нирки і вкриті жировою тканиною.

Сечоводи

Сечоводи - порожні трубки, що з'єднують ниркову лоханку із сечовим міхуром. Як і нирки, вони лежать на задній стінці черевної порожнини за очеревиною. У сечоводі виділяють черевну, тазову й пухирцеві частини. Остання розташована в товщі сечового міхура.

Стінка сечоводу має слизову, м'язову й сполучнотканинну оболонку. Сеча по сечоводу просувається завдяки перистальтичному скороченню гладкої м'язової тканини його стінки.

Сечовий міхур

Сечовий міхур - це порожній орган, куди безупинно порціями стікає сеча із сечоводів. Він розташований у малому тазі, за симфізом. Крім двох отворів сечоводів у міхурі є третє - внутрішній отвір сечівника, через яке періодично спорожняється міхур. Стінка його має три оболонки: слизову (з підслизовою основою), м'язову й сполучнотканинну. У міру наповнення міхура, ємність якого рівняється приблизно 0,5 літра, стінка його розтягується, а складки слизової оболонки розправляються. Скорочення гладкої м'язової тканини при відкритому отворі в сечівник сприяє спорожнюванню сечового міхура.

Статеві органи

У процесі еволюції організм пристосувався до відновлення подібного собі потомства. Цьому сприяли два види спеціальних статевих залоз. Особливість залоз полягає в тім, що в кожній з них стали розвиватися статеві клітини, злиття яких обумовлювало початок розвитку нового, подібного батьківським, організму. Пристосування організму до розмноження за допомогою статевих залоз привело й до формування шляхів які слугують для виведення із залоз дозрілих статевих клітин.

Функціональні, функціонально-структурні й генетичні особливості цих статевих органів є приводом диференціації їх на чоловічі й жіночі.

Запитання для самоперевірки:

1. Наведіть загальну характеристику органів сечовиділення

2. Поясніть будова нирки.

3. Який механізм сечоутворення у людини?