СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 13 страница

balta «тс», болг. [балтйя] «сокира», м. балта, балтща, схв. балта, балта, слн. bâvta, balta; — запозичення з ту­рецької мови, в частині випадків через угорську (уг. balta «топір»); тур. balta «сокира» споріднене з каз. кирг. туркм. балта «тс», як. балта «коваль­ський молот», узб. балга «молоток», чаг. балса «довга булава», монг. balta (baltu) «топір, алебарда» і є похідним утворен­ням від тюрк, bal «колоти, рубати».— Дзендзелівський УЛГ 60—62; Мака-рушка4; БЕР 130; Skok І 102; Sadn.— Aitz. VWb. I 232; Bern. I 41; Miki. EW 6; Lokotsch 18; Радлов IV 1500-1502; Räsänen Versuch 61.

балдахін, ст. балдахинъ, балдахіумь (XVIII ст.); — р. болг. м. балдахин, бр. балдахін, п. baldachim, ч. слц. bal-dachyn, схв. балдахин, слн. baldachin;— запозичення з німецької мови; н. Bal­dachin походить від іт. baldacchino «балдахін», яке зводиться до пізньолат. baldacinus «шовкова матерія з Багда­да», пов'язаного з пізньолат. Baldac «Багдад».— СІС 85; Шанский ЭСРЯ І 2, 23; Фасмер І 114—115; Kluge—Mitz-ka 45.

[балди] «ганчір'я» Я; — п. balda «каглянка, ганчірка для затикання кагли (димоходу)»; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з балда «сокира», р. балда «наріст, товсте кореневище, дубина, трамбовка, ручна баба»; в та­кому разі слід припустити, що димоходи в минулому затикались дерев'яними об­рубками, назва яких була перенесена на ганчір'яні каглянки.— Див. ще бал­да², балта².

[балдйкати] «базікати» Я; — р. [балдыкать] «базікати, балакати»; — очевидно, результат контамінації форм балакати і галдикати «вести пусті роз­мови» (див.).

[ба-ле] (вигук на позначення по­диву) ВеЛ, [ба-ле-ба] «тс.» ВеЛ; — складне утворення, що виникло, оче­видно, з часток [ба] «та» і [але] «не­вже».— Див. ще але², ба¹.

[балеґа] «кізяк рогатої худоби», [ба· лйга] «тс» Ж, [балік] «коров'ячий чи кінський кізяк» Mo, [белеґа] «кізяк»,

балет

балка

 

[баледжянйк] «жук гнойовик» ВеУг, [ба-лежанйк, балежанка] «тс.» ВеНЗн; — м. балега «кізяк», схв. балега «тс»; — запозичення з румунської і молдав­ської мов; рум. bäligä (balegä), молд. балигэ (балегэ), як і алб. bâgël'ë «тс», можливо, походять від пн.-іт. [bagola] «тс», здрібнілого утворення від baga, що зводиться до лат. baca «ягода», спо­рідненого з кімр. bagwy «гроно», корн. bagas «тс»; припускається також (Skok 1100—101) ілліро-фракійське походжен­ня слова.— Шаровольський 36. захо-дозн. 54; Scheludko 126; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. 2, 122; Sadn.— Aitz. VWb. I 230—231; Bern. I 41; Meyer IF 6, 116; СДЕЛМ 45; DLRM 65; Walde-Hofm. I 91.

балет, балетник «артист балету», балерина; — р. бр. болг. м. балет, п. ч. слц. вл. balet, схв. балет, слн. balét; — запозичення з французької мови; φρ. ballet «тс.» походить від іт. balletto, демінутива до ballo «бал, танець»; фор­ма на -ник є українським утворенням від. запозиченого слова.— СІС 85; Шан­ский ЭСРЯ-1 2, 23—24; Фасмер І 115; Dauzat 70.— Див. ще бал¹.

[балець] «покривало для голови, хус­тина (у весільному обряді); коровай»; — запозичення з румунської мови; рум. bait «фата» походить від лат. balteus «пояс; кайма», яке вважається запо­зиченням з етруської мови.— Schelud­ko 126; Puçcariu 15; Walde—Hofm. I 95. [бали] «розмови, балачки» (б. точити «розводити теревені»), [балата] «ворож­бит» О, балу-балу (передача звучання балаканини), галу-балу «тс», [балута-беньки] «теревені» Ж; — р. балы «ляси, жарти» (б. точать «точити ляси»), [ба-лить] «жартувати», [балйть] «тереве­нити», бр. [бал] «дурниця, брехня», п. [balu-bału] «балу-балу», ст. bałuch «га­лас», bałuszyć «галасувати», слц. balu-sit' «говорити в гарячці, уві сні; верзти; турбувати», м. балави «плете дурниці», схв. балити «плести нісенітницю», бало «базіка», балоььа «тс»; — очевидно, від псл. bal- «балакати, гомоніти»; — в та­кому разі може розглядатись як пра­слов'янське утворення з суфіксом -1-від іе. *bhä- «розповідати».— Мельни-

чук Этимология 1967, 63; ЭССЯ 1, 150.— Див. ще баяти.

балик «пров'ялена спинка риби», ст. баликъ (1759); — p. бр. балык, п. [ba-łyk], болг. балък;- —запозичення з Крим- -сько-татарської або турецької мови; Крим.-тат. balyk «риба», тур. balik «тс.» споріднені з кирг. каз. тат. як. балык, узб. балик, аз. чаг. балыс, уйг. белик, алт. палык, хак. палых, чув. пула. — Тимч. 53—54; Макарушка 4; Шанский ЭСРЯ І 2, 27; Фасмер І 119; Дмитриев 525; Bern. I 41—42; Радлов IV 1496, 1166; Егоров 164; Räsänen Versuch 61.

балістика «розділ фізики, що ви­вчає рух тіла, кинутого під кутом до горизонту; наука, що вивчає закони руху артилерійських снарядів», баліс­тичний; — р. баллистика, бр. баліс­тика, п. balistyka, ч. слц. balistika, вл. balisticki, болг. м. балйстика, схв. балйстика, слн. balistika; — запози­чення з німецької мови; н. Ballistik утворено від лат. ballista «баліста, ма­шина для метання каменів або колод», що походить від гр. βαλλιστής, пов'яза­ного з βαλλίζω «кидаю снаряд», похід­ним від βάλλω «кидаю».— СІС 85; Кора-liński 107; Hołub — Lyer 92.— Див. ще бал¹.— Пор. гіпербола, емблема, пара­бола, проблема, символ.

балія, ст. балія (1756); — р. [балья], бр. балея, балейка; — запозичення з польської мови; п. balia походить від нім. Bal je «бак, чан», запозиченого з французької мови; фр. baille «тс.» зво­диться до лат. *bajula, пов'язаного з ети­мологічно неясним bajulus «носій (во­ди)».— Richhardt 32; Brückner 12; Bern«І 41; Dauzat 68; Gamillscheg 72; Walde-Hofm. I 93—94.

балка¹ «степовий яр, долина», [бавка] «русло висохлої річки», [балище] «сте­повий яр», [балок] «балка», [балчан-ський] Я, вибалок, [перебалочок] «неве­лика балка», прибалок, прибалковий; — р. балка, п. [bałkal (з укр.); — остаточно не з'ясоване; здебільшого пов'язується з болото, болоння «долина», лтс bala «долина», лит. baia «болото» (Uhlenbeck 97; Bern. I 40; Erîiout—Meillet I 253; Шанский ЭСРЯ I 2, 24); зіставлялось

балка

балувати

 

також з тур. bulak «джерело» (Rozwa­dowski RSI 2, 103), з каз. балкаш «боло­тисте місце» (Vasmer RSI 3, 255—256), з дангл. bale «підвищення між двома борознами» (Matzenauer 103), з топоні­мом Балкан (Соболевский РФВ 71, 439); виводилось від псл. ob-valiti «обвалити» через фонетично закономірну форму o-baliti (Марусенко Досл. з мовозн. 2, 64—68).—Фасмер І 115—116; ЭССЯ 1, 149—150; Sadn.— Aitz. VWb. I 127.

балка² «брус, колода», балок «тс», [балька] «балка Я; поперечна жердина колодязного журавля Л», [балькей] «балка для хати» Я, Ібальок] «брус», {вальок] «сволок» Л, [бальчос] «попереч­ний сволок» ВеБ, [балл] «тс.» Я, [белька] «балка», [баляр] «майстер, що виробляє бельки і клепку» Я, [балєрка] «місце і пристрій для різання дощок» Ж, ст. бал'ки (1599);—р. балка, бр. [балька], п. belka «брус, перекладина»;—запо­зичено (частково через польське посе­редництво) з німецької мови; свн. balke (двн. bal ko, нвн. Balken) «балка» по­ходить від зах.-герм. *balkan- «тс», спорідненого з гр. φάλαγξ «стовбур дерева», лит. balźiena «дрючок», p. [бо-лозно] «дошка».■— Акуленко 134; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 24; Фасмер 1 115; Kluge—Mitzka 46.

балкон; — р. бр. болг. балкон, п. вл. balkon, ч. слц. слн. balkon, м. бал­кон, схв. балкон; — запозичення з фран­цузької мови; фр. balcon походить від іт. balcone, яке зводиться до двн. balko «колода».— Москаленко УІЛ 52; Аку­ленко 141; Шанский ЭСРЯ І 2, 24—25; Фасмер І 116; Dauzat 70.— Див. ще балка².— Пор. балгони.

[балмуш] «мамалиґа на сметані» Ж, [балмус] «густа рідина», [побити на б.] «сильно побити», [бамуш] «мамалиґа на сметані» Ж, [бануш] «тс; суп з ялови­чиною», [бануша] «яєчня»; — п. [bal-mosz] «мамалиґа на сметані»; — запози­чення з румунської мови; рум. balmoç «їжа з яєць і кукурудзяного борошна», bälmus «тс», як і уг. bâlmos, походить від болг. [балмуш (бял мъж, бел муш)] «каша з бринзи і борошна», яке зво­диться до тур. bulamaç «борошняна каша для дітей», [belmuż (belmiz)] «со-

лодка їжа з прісної бринзи», пов'яза­них з дієсловом bulmak «змішувати, бруднити».— Scheludko 126; Crânjala 206; БЕР І 29; Георгиев Бълг. етим. и оном. 10; Балецкий St. si. 10, 4—5; Sadn.—Aitz. VWb. I 231; MNTESz I 232.

[баловець] «сорт слабого тютюну» Ж, [баловець] «бакун» О; — неясне; мож­ливо, пов'язане з балувати (пор.).

балон; — р. бр. болг. м. балон, п. вл. нл. balon, ч. слц. слн. balón, схв. ба­лон; — запозичення з французької мови; фр. ballon походить від іт. [ballone] (< pallone), утвореного від palla «куля».— СІС 85; Шанский ЭСРЯ Г 2, 26; Виноградов Очерки 54; Фасмер I 117; Dauzat 70.—Див. ще бал².

балотувати «голосувати за когось, щось», балотувальний, перебалотуваль­ний; — р. баллотировать, бр. балаці-раваць, п. balotować, ч. balotovati, слц. balotovat', болг. балотйрам, схв. бало-тйрати, слн. balotâza «балотування»;— запозичено з німецької мови через поль­ське і, можливо, російське посередни­цтво; нім. ballotieren «балотувати» по­ходить від фр. ballotter «проводити по­вторне голосування», пов'язаного з bal­lotte «кулька для голосування», яке виводиться від balle «куля» (Gamill-scheg 76) або від іт. ballotta «куля для балотування», похідного від [balla] «куля» (Dauzat 70).— СІС 85; Шанский ЭСРЯ І 2, 26—27; Фасмер І 117; Смир­нов 54; Виноградов Очерки 51; Kluge— Mitzka 47.— Див. ще бал².

[балта¹] «рідке болото, трясовина, калюжа»; — болг. [балта] «болото»; — запозичення з східнороманських мов; рум. balta, молд. балтэ «тс» спорідне­ні з псл. *bolto «болото». — Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. 2, 122; Scheludko 126; СДЕЛМ45.—Див. ще болото.

балта², балтйна — див. балда².

балувати «пестцти СУМ, Пі; [гуляти, розважатися; витрачати, розкидати; знати добре, мати досвід у чомусь О]», баловство «пустощі, пестощі», балощі, [баланці] «тс.» Ж, [баловня] «пестощі, пустощі» Ж, [балуха] «пустунка» Л, [баловшпий] «пустотливий» Я, балува­ний «розбещений, вередливий»; — р. ба-

балух

баляс

 

ловить, бр. балаваць, др. баловати «лі­кувати», слц. fbalovac] «поводитися (з кимсь)», слн. [balovâti] «говорити дурниці», стел. ιΐίΐΛΟΕίΐΝΐΐκ «лікування, ліки», бдлии «лікар»; — похідне утво­рення від основи псл. bal- «розмовляти», яка зводиться до іє. *bhä- «говорити, розповідати»; паралельне до балакати, балу-балу і под.; зв'язок з дінд. bâlâh «молодий, дитячий, дитина» (Uhl en-beck 189; РВгВ 18, 238; Абаев ИЭСОЯ І 249) малоймовірний, як і зіставлення (Соболевский Slavia 5, 441) з лат. fallo «обдурюю».■— Шанский ЗСРЯ І 2, 27; ЭИРЯ НІ 63; Фасмер І 147; Преобр. І 15; ЭССЯ 1, 148; Sadn.—Aitz. VWb. І 118—120; Bern. I 42.—Див. ще бали, балакати, баяти.

[балух] «забава, бенкет», [балуша] «тс»; — п. [bałuch] «галас», [bałuszyć] «галасувати»; — очевидно, пов'язане з основою псл. bal- «розмовляти», похід­ною від іє. *bhä-«говорити» і представ­леною також у словах бали «розмови, балачки», балакати, балувати. — Brück­ner 12; Sadn.— Aitz. VWb. I 119.— Див. ще бали, баяти.— Пор. балакати, балу­вати.

балухи «баньки, очі», балухатий, \ба-лахатий] «вирячкуватий» Па, вибалу­шувати; — запозичення з польської мови; п. [bały] «балухи», bału-chy, [bałonie] «тс», як і ч. balata «тс», слц. balatko «скляна кулька», похо­дять, очевидно, від нім. Ball «куля»; необгрунтовано пов'язується (Brück­ner 13; Machek ESJĆ 43) з p. балда «на­ріст на дереві, палка».·— Див. ще бал².

[балушє] (ж. р.) «коза коло рота періста» ВеНЗн; — неясне; можливо, по­в'язане з рум. bale «слина, піна (біля рота)»; в такому разі первісно означало «(коза ніби) з заслиненою мордою».

[балхва] «кольорова смужка в тка­нині»; — бр. [балхва] «кольорові нитки для вишивання», [баухва] «тс»; — не­ясне; можливо, запозичення з тюрк­ських мов; пор. кирг. балкы «напів­шовковий», каз. былкы «тс», що похо­дять, очевидно, від ар. balqä'u «строка­тий, перістий».

[балцанка] «оплетена лозою банка або бутель», [балсанка] «металевий по-

⁹ 8-539

суд» Ва, [бальзанка] «бляшанка для зберігання рідини, напр., гасу», [бак-салка] «тс.» Л, [баласцанка] «металевий посуд, сулія для олії, гасу» Ва; — запо­зичення з польської мови; п. balsamka «банка, посуд для бальзамів і духів, флакон» є похідним від balsam «баль­зам»; пов'язування з рум. balj «петля, вузол» (Puçcariu 15) позбавлене будь-яких підстав.— Див. ще бальзам.

[балюля] «кирпата дитина» Ва; — неясне; можливо, пов'язане з вигу­ком [баюлі] (приспів у колисковій пісні) і первісно стосувалося малої ди­тини.

баляндраси «теревені», [балянтраси] «тс» Пі, баляндрасник «балакун», ба-ляндрасити «балагурити»; — р. [балян­драси] «теревені», [балендрясы, балян-трясы, балентрясы] «тс», [балентряс] «жартун», [балендряс, балянтряс] «тс», бр. [билиндрасы] «теревені»; — не зов­сім ясне утворення від основи псл. bal- «розмовляти, розповідати», мож­ливо, викликане впливом форм баляси, баландіти. — Фасмер І 115.—Див. ще балакати, баланда¹, бали, баляси.

[баляс] «гомін», баляси «теревені» (б. точити «теревенити», б. підпускати «обдурювати»), [балясник] «балагур, пус­тун», [балясувшпи] «балагурити, гала­сувати, пустувати»; — р. балясы «тере­вені», балясник, балясить, балясничать, [балызник] «балакун», бр. баляснік «ба­лагур, веселий оповідач», ч. мор. [Ьа-lâsat] «умовляти», схв. балезгати «плес­ти нісенітницю», балезгало «базіка»;— очевидно, утворення від основи псл. bal- із суфіксом -(j)as- (nop. галас, ви­крутас, вихиляс, п. gonias, obertas і ін.); може бути зіставлене з лит. baläzyti «гудити»; вираз б. точити міг розвину­тися під впливом омонімічного етимо­логічно відмінного баляси «поручні, стовпці балюстради» (але пор. і точити ляси, точити теревені, розмова точить­ся); етимологічне ототожнення баляси «теревені» з баляси «поручні, стовпці балюстради» (Шанский ЭСРЯ І 2, 29— ЗО; Фасмер І 119 і ін.) є помилковим.— Мельничук Этимология 1967, 63—64.— Див. ще балакати, бали, балувати.— Пор. баляси.

баляси

бамбиза

 

баляси «поручні», балясина «точе­ний стовпець в огорожі, поручнях і под.»; — р. балясы, балясина, бр. ба-ляса, балясіна «тс»; — запозичення з польської мови; п. bal as «вал, круглий стовп, стояк» походить від іт. balaus­tro (balaustrata, пор. φρ. balustrade) «стовпець поручнів», утвореного від лат. balaustrium (< гр. βαλαύστιον) «квіт­ка дикого граната» за подібністю форми стовпця до гранатової квітки; у поль­ській мові при запозиченні могло на­бути. форми з кінцевим -as під впливом власне польських слів із суфіксом -as типу gonias, obertas (пор. укр. [ба­ляс]).— Richhardt 32; Шанский ЭСРЯ I 2, 29—30; Фасмер I 119; S W I 26; Brückner 12.

[бальвір] «фельдшер» Я, [байбїр-ство] «знахарство (до худоби)» Ж, ст. балбЬръ «голяр, лікар» (XVI ст.), бал-вера (1581), балвЬръ (1624); — бр. ст. барверъ «цирульник, лікар» (1507), бар-беръ (1541), балверъ (XVII ст.) «тс»; — запозичення з польської мови; п. bal­wierz «цирульник; фельдшер», bal bierz «тс», як і ч. barbir «тс», слц. barbier «цирульник», схв. барбйр «тс.» через н. Barbier «перукар» зводиться до іт. barbiere чи φρ. barbier «тс», утворених від основи barb- «борода» (лат. barba), спорідненої з псл. *borda, укр. борода. — Шелудько 21; Тимч. 52—53; Brückner 12; Sadn.— Aitz. VWb. І 244; Dauzat 73; Walde—Hof m. І 96.—Див. ще бо­рода.

бальвувати — див. байлова. бальзам, [бальсан] Я, [бальсамник мировець] «фіміам з бальзамника Bos-swelia serrata РчОхЬ.»Ж, бальзамувати, ст. балсам (XVII ст.), балсан (XVIII ст.), валсамъ (XVII ст.); — р. бр. бальзам, [бальсам], др. валсамъ, п. вл. balsam, ч. balzâm, слц. нл. balzam, болг. м. балсам, схв. балсам, слн. bâlzam;— запозичення з грецької мови, спочатку безпосередньо (в формі валсамъ, бал­сам), пізніше через німецьку і латин­ську мови (в формі бальзам, з н. Balsam, лат. balsamum); гр. βάλσαμον «бальза­мін; ароматична камедь бальзаміну» по­ходить від гебр. bäsam «бальзам, аро­мат» або ар. basäm «бальзамове дерево;

бузина».— СІС 85; Шанский ЭСРЯ І 2, 28; Фасмер—Трубачев І 11-9; Buffa Slavia 36/2, 173; Lokotsch 25; Kluge — Mitzka 47; Frisk I 217; Gesenius 131.

бальзамін (вид рослини), [бальзамі­ни, бальзамина, байсаміна]; — р. баль­замин, бр. бальзамін, [балъзам'ша, баль-сам'та), п. balsamina, ч. слц. balzamina, болг. балсамйн, слн. balzamina, balza-minka; — запозичене двома шляхами, через російську і польську мови, з ла­тинської; лат. balsamina є похідним від balsamum «бальзам».— СІС 85; Шанский ЭСРЯ І 2, 28.— Див. ще бальзам.

[бальо] (дит.) «бублик; гостинець» Ж, Me; — результат характерного для ди­тячої мови скорочення назви [обарінок] «бублик».— Див. ще обаринок.

[бальога] «лівша»; — запозичення з угорської мови; уг. balog «тс.» є по­хідним утворенням від bal «лівий», спо­рідненого з удм. ст. palljan «тс».— MNTESz I 226; Bârczi 14.

бам (вигук для передачі звучання дзвона), бамкати «бити в дзвін»; — п. ч. слц. bam, м. бамка «стукати, уда­ряти, бити», слн. bàm, barn; — спільно­слов'янське звуконаслідувальне утво­рення, аналогічне до бом, бум, бім, балам (пор.).

[бамбара] «ягода; полуниця, Fraga-ria vesca L. Mak», [бамбёра] «тс»; — очевидно, запозичення з німецької мови; нвн. Brombeere «ожина» походить від свн. brämber «тс», утвореного з основ brame «терен», спорідненої з англ. broom «рокитник», і ber «ягода» (нвн. Beere), спорідненої з гот. basi «тс», можливо, також з сірл. base «червоний».— Ше­лудько 21; Paul DWb. I 74; Kluge— Mitzka 59.— Див. ще барма¹.

[бамберка] «лісковий горіх» ВеНЗн, [бамбарка] «тс.» ВеНЗн; — результат контамінації слів бамбулька і бамбара (див.).

[бамбиза] «вайло;, здоровило» Пі; — бр. бамбіза «тс»; —запозичення з поль­ської мови; п. [bombiza] «незграбний пу­зань; протестантський ксьондз», [bam-biza] «тс.» пов'язується з лат. bombyx «шовкопряд», спеціально видозміненим єзуїтськими школярами з опущенням кінцевого χ як знака початкових звуків

бамбиляти

бамбух

 

слова ksiądz для глузливого підкрес­лення негідності протестантських слу­жителів культу бути ксьондзами; оче­видно, було підтримане в ужитку схо­жістю з бамбула, п. bambuła «вайло»; пор. лит. bambìzas «кальвініст» того ж походження.— Brückner 35.—Пор. бам­була.

[бамбиляти] «слабо дзвонити», [бамбалай] «дзвін» О; — п. [bąbelać się] «гойдатися», ч. [bambulati] «хитати, ки­вати, гойдати», [bambylati, bombolati, bombélat, bambat] «тс»; — очевидно, як і [бомбитися], запозичення з поль­ської мови, в якій це слово пов'я­зане з bąbel «висулька, кулька і под.»; значення «дзвонити» розвинулось під впливом співзвучних слів бам, бамкати; виведення з основи *koleb- через гадані проміжні форми * kol b él -, *kombél-, *bombel- (Machek ESJĆ 44—45) зали­шається непереконливим.— Пор. бам, бомііатися.

[бамбір] «гул» О, [бамборшпи] «бити у дзвони; вдаряти» О, [бамбурити] «тс.» О; — звуконаслідувальне утворен­ня, частково зближене з [бамбиляти] «слабо дзвонити» (пор.).

бамбук; — р. бр. болг. бамбук, п. bambus, bambusa, ч. слц. bambus, вл. bambusnica «бамбукове стебло», м. бам-бус, схв. бомбує, слн. bambus; — запо­зичено з новолатинської мови через ро­сійське посередництво; нлат. bambuc, bambusa, очевидно, походить від фр. bambou, яке через португальську або голландську мову запозичено з малай­ської; мал. bambù «бамбук» є результа­том видозміни мал. mambu «тс».— Шан­ский ЭСРЯ І 2, ЗО; Фасмер І 120; Lo-kotsch 18; Holthausen EW 13; Dauzat 71.

бамбула «вайло» (про людину або неповороткого вола чи коня), [бамбу-лух] «телепень» ВеБ, [бамбулйстий] «товстолиций; нечемний» МСБГ, бамбу-луватий «незграбний», [забамбулитися] «неакуратно одягтися; потовстіти» МСБГ; — п. [bambuła] «вайло», [bam-buch], ч. bambuła «тс», слц. bambuch «дурень»; — очевидно, як і бамбулька «кулька», результат видозміни рано запозиченої з польської мови основи, збереженої в формі bąbel «булька, бань-

9*

ка, набряк» і под.; в такому разі поль­ські діалектні форми є зворотними запо­зиченнями з української мови або ре­зультатами розпаду носового голосного на чистий голосний і носовий приголос­ний; можливо також, що польські зву­кові форми з bam- походять з литов­ської мови (пор. лит. bambalas «пузань; хрущ» при bâmba «пуп», bamblys «ле­дача дитина, злодійчук; віхоть соломи, листок, стовбур дерева»); значення «вайло» могло підтримуватися схожістю з словом [бамбиза] «тс», п. [bambiza, bombiza] «тс; протестантський ксьондз», лит. bambìzas «кальвініст»; менш імо­вірне походження Bifl_vyr. bamba «дур­ний» (Machek ESJĆ 44).— Fraenkel 33.— Див. ще бамбух.— Пор. бамбиза.

[бамбулька] «кругла ягода на кар­топлинні; кулька; бутон; круглий ґу­дзик» ВеЗа, [бамболі] «великі яйця» Я;— ч. bambule «куляста річ, великий ґу­дзик, куля», [bambulina] «бульба», слц. bambolec «куляста річ», bombolec «тс», bambulnik «вид декоративної рослини (з бульбами під землею)», нл. bambulka «ягідка на картоплинні», bombolica «набряк»; — очевидно, давнє запози­чення з польської мови, пов'язане з п. bąbel «булька, банька, набряк»;основа bąb- у польській мові відповідає основі буб- в укр. бублик, [буба] (дит.) «рана, нарив, болячка, вавка», схв. бубу/ьи-ца «прищик» і под.; менш переконливе пояснення (Machek ESJĆ 44) з припу­щенням незасвідчених проміжних форм bulbul-, bumbul-.—Див. ще буба, буб­лик.— Пор. бамбула.

[бамбура] «велика, груба річ» Ж; — неясне; можливо, результат контаміна­ції форм бамбула «вайло» і бандура в переносному значенні «велика, груба річ»; переміщення наголосу на кінце­вий склад могло бути викликане емоцій­ним фактором.

[бамбух] «шлунок ВеЛ; коров'ячий шлунок ВеУг», [бембух] «шлунок» ВеЛ; — п. [bambuch] «незграбна, груба людина», слц. bambuch «пузо; ду­рень»; ■— не зовсім ясне; можливо, ре­зультат контамінації основ типу [ба­бешки] «нутрощі тварин», [бабухатий] «пузатий» І бамбула; пор., проте, близькі

Бамія

Бандероль

 

форми лит. bambalas «пузань», bâmba «пуп», лтс. bamba (bumba) «куля», які зіставляються з шв. [bamb] «пузо», норв. [bembel] «пуп» (Mühl.—Endz. І 261; Fraenkel 33), але споріднені і з псл. bçb- (укр. буба, бубон і т. д.).— Пор. баба², бабиці, бебех², бендюх.

бамія (бот.) «Hibiscus esculentus Мо-nos.», [баня] «тс.» Мак; — р. бамия, болг. бамя, [бамия, бабня], схв. бамгьа, бамща, бамла; — запозичення з ту­рецької мови; тур. bamya, bamye «тс.» походить від ар. bämijä «тс».— СІС 85; БЕР І ЗО; Skok І 104; Sadn.— Aitz. VWb. I 234; Miki. TEI I 256.

баналюки «дурниці» (б. плести), [бандилюґи МСБГ, бандилюки МСБГ, банелюки, банялюки] «тс»; — запози­чення з польської мови; п. banialuki «дурниці», ст. banieluka «беззмістовна книжка» походить від імені королівни Банялюки (можливо, пов'язаної з на­звою югославської місцевості Bänja Luka, букв, «банова лука»), персонажа віршованої казки Ієроніма Морштина (1650).— Brückner 14; Jonke Knjiż. jezik 319—320.

банальний, банальщина; — р. ба­нальный, бр. банальны, п. вл. banalny, ч. banalni, слц. banalny, болг. м. бана­лен, схв. баналан, слн. banalen; — запо­зичення з французької мови; φρ. banal «звичайний, банальний», яке спочатку означало «належний сюзеренові», потім «спільний для жителів села», потім «загальний, без оригінальності», похо­дить від франк, ban «відозва сюзерена до жителів (зокрема, для створення вій­ська)», спорідненого з двн. ban «наказ, заборона», псл. bajati «мовити», укр. баяти.— СІС 86; ІЇІанский ЭСРЯ І 2, 30—31; Dauzat 71; Kluge—Mitzka 50.— Див. ще баніт, баяти.

банан; — р. бр. болг. банан, п. ba­nan, ч. слц. banân, вл. banana, м. схв. банана, слн. banana; — запозичення з французької мови; фр. banane походить від порт, banana, запозиченого з афри­канської мови баконго; можливо, по­в'язане з ар. banän «палець» (за зовніш­ньою подібністю плоду).— СІС 96; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 31; Фасмер І 120; Ho­łub— Lyer 92; Dauzat 71.

банда¹, [бандина] «велика компанія», [бандор] «голова банди» Пі; — р. бр. болг. м. банда, п. ч. слц. вл. нл. banda, схв. банда, слн. banda; — запозичення з німецької мови; н. Bande «банда»; походить від іт. banda «корогва, прапор загін, зграя» або від фр. bande «тс», засвоєного через народну латинь з яко­їсь германської мови (пор. гот. bandwa «прапор, знак», споріднене з дісл. benda «подавати знак», гр. φαίνω «показую», дінд. bhäh «світло»).— СІС 86; Шанский ЭСРЯ І 2, 31; Фасмер І 120; Sadn.— Aitz. VWb. I 235—236; Kluge—Mitzka 48; Feist 79—80.— Пор. бандит.

банда² (заст.) «дім розпусти» Пі, [бандур] (заст.) «хазяїн дому розпусти», [бандур] «шинкар; звідник» Ж; — р. [бандырь] «хазяїн дому розпусти»; — неясне; можливо, походить від рум. pandiir «опришок», яке разом із схв. пандур «посіпака; сільський поліцей­ський стражник» зводиться до уг. pan-dur, що зіставляється з сл. *pçdarb «погонич, пастух», похідним від псл. po-diti «гнати».— Machek ESJĆ 432; Skok І 107; DLRM 580; Bârczi 234; Kniezsa I 1, 383—384.— Пор. пудити.

бандаж, бандажист, б'андажува-ти; — р. бр. болг. бандаж, п. bandaż, ч. слц. bandaż, вл. нл. bandaża, схв. бандаж, бандажа, слн. bandaża; — за­позичення з французької мови; фр. ban­dage є похідним від дієслова bander «перев'язувати», ст. bender, яке похо­дить від франк. *bïnda, спорідненого з ивн. binden «в'язати», англ. bind «тс».—СІС 86; Шанский ЭСРЯ І 2, 31—32; Фасмер І 120; Dauzat 71. — Див. ще бант, бйнда, бинт.

[бандала] «великий чорний біб, що в'ється по тичках» Ж; [бандолі] «сорт крупної квасолі» МСБГ, [бсьгазала] «ве­лика квасоля» ВеНЗн; — неясне; пор. р. [бандал] «дуже товста палка», тур. bakl a «біб» (з ар. bägilä' «єгипетські боби»).

бандероль, [бандероля], обандероли­ти; — р. бандероль, бр. бандэроль, п. вл. banderola, ч. banderol «стрічка; (ст.) корогва», слц. banderola «стрічка», болг. бандерол, схв. бандерола, слн. banderola «стрічка»; — через польську

баиджюр

бандя

 

і російську мови запозичено з фран­цузької; фр. banderole «вимпел, пере­в'язь, бандероль» походить відіт. bade-ruola «прапорець, вимпел», демінутива до bandiera «прапор», яке походить від германського кореня band- (пор. гот. bandwa «прапор»).— СІС 86; Шанский ЭСРЯ І 2, 32; Dauzat 72; Mestica 175. — Див. ще банда¹.

банджюр, банджюра, бандюра, ба­нкір, банюра — див. баюра.

[бандз] «картопля», [бундз] «тс.»Мак, [бандзі] «картопляники», [бандзовйня] «картоплиння» ВеНЗн; — п. [bandz] «картопля» (з укр.?); — можливо, ре­зультат видозміни форми [бандура] «тс.» під впливом звукової форми слова [бундз] «грудка сиру; вузол».—Пор. будзі.

Ібандикувати] «повільно працювати» Ж; — очевидно, результат контаміна­ції слів [бандя] «ледар» і байдикувати. — Див. ще байдики, бандя.