СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 12 страница

бакалія² — див. вакелія.

бакан «червона фарба, кошеніль»; — р. бр. бакан «багряна фарба, венеціан­ський лак», болг. бакам «дерево, з якого добувають червону фарбу; вид фарби», м. бакам «тс», схв. бакам «вид косме­тичної фарби, рум'яна»; — запозичення з турецької мови; тур. bakkam «кра­сильне дерево, з якого добувають чер­вону фарбу» (пор. чаг. b?kam a-fadzy «дерево, з якого роблять фарбу»), по­ходить від ар. baqqam «тс».— Фасмер І 109; РЧДБЕ 98; Skok І 95; Sadn.— Aitz. VWb. I 228—229; Räsänen Ver­such 59; Lokotsch 16—17.

[бакати] (на щось) «звертати вину» Ж; — р. Ібакать] «балакати, розмов­ляти», [бакулить] «тс», [бака] «балакун, оповідач», [баку-лы] «пусті слова, плітки, чутки», бр. [бакаць] «теревенити; по­вільно говорити, запиваючись читати», п. ст. b?ka? «гукати, звати, лаяти», ч. bakati «сварити, нацьковувати», [bâ-kat] «теревенити», схв. ст. bakati «кри­чати; лаяти»; — псл. bakati «белака-ти»; — похідне утворення від іє. *bhâ-«розповідати, говорити», паралельне до дієслова баяти. — Желех. І 10; Фас­мер І 109; ЭССЯ 1, 141—142; Christian! AfSlPh 34, 364.—Див. ще баяти.

бакен «поплавець на якорі для по­значення фарватеру і небезпечних місць», бакенник, бакенщик; — р. бакен, бакан, [бакон], бр. бакен «тс», п. bakan «бакен, сигнальна башта, маяк», болг.

бакенбарда

бакрач

бакен, бакан; — через російську мову запозичено з голландської; гол. baak «сигнал, знак», мн. baken, споріднене з снн. bâke «освітлювальний вогонь», фриз. ст. bäken «тс», які через проміжну форму основи *baukna- виводяться від лат. bucina «сигнальний горн».— СІС 83; Шанский ЭСРЯ І 2, 14; Фасмер І 109; Matzenauer 101; Meulen 24; Kluge— Mitzka 45.

бакенбарда, бакенбарди, заст. бакен­бард, заст. бакен; — р. бакенбарда, п. bakenbardy, болг. бакембарди (з рос), схв. бакенбарди, бакенбарти; — запо­зичення з німецької мови; н. Backen­bart «бакенбарди» є складним утворен­ням з основ іменників Backe «щока», спорідненого з гр. ψαγ?νες «тс», φ?γω «їм», укр. [бог] «шлунок», та Bart «бо­рода», спорідненого з псл. *borda, укр. борода.— Шанский ЭСРЯ І 2, 14—15; Фасмер І ПО; Brückner 12; Kluge— Mitzka 43, 54.— Див. ще бог², бо­рода.

[бакир¹] «казан, переважно мідний», [бакарний] «мідний» ЕЗб. ЗО; — болг. [бакЪр] «мідна посудина для води, мід­ний казан», м. бакарник «мідний казан», схв. бакар «тс», слн. bâker «мідь»; — запозичення з турецької мови; тур. bakir «мідь», як і тат. бакыр «тс», каз. бацьір «бронза», виводиться від перс babyr.— БЕР І 28; Skok І 96; Lokotsch 17; Bern. I 40; Räsänen Versuch 58.— Пор. бакрач.

[бакйр²] — див. набакйр.

[баклаг] «фляга», баклага, баклажка «тс», баклажок «мала баклага; [рід пи­санки]», [баклб] «баклага», [бокла] «плоске барильце», боклаг, боклага, Ібоклава Ж, боклай Ж, бокло] «тс», [боклажок] «плоске барильце; пуголо­вок; #орт яблук», [боклак] «кільцевид-ний глиняний посуд», [буклажки] Crân-jalä, [буклак] «глечик, кухоль» Ж, [бо-клатий] «пузатий», ст. боклага (1565), боклагъ (1699); —p. баклага, баклажка, [боклаг, боклах] «фляга, сулія; дерев'я­ний посуд різного вигляду», [баклаха] «глиняний посуд», [бакловка] «посуд для молока», бр. біклага «фляга», баклага «тс», п. buk?ak «бурдюк, дзбан», buk-?aha, fbok?ak, bok?a?ka], ст. bok?aszek

«тс», м. баклица «дерев'яна баклага», схв. бакла «дерев'яний посуд»; — запо­зичення з тюркських мов; пор. тат. баклак «вид посуду», бакла «тс», крим.-тат. бакла «мірка для збіжжя»; менш обгрунтоване пов'язання (Шанский ЭСРЯ І 2, 15—16) з р. баклуша «обрубок деревини», [баклан] «чурбак»; значення «барильце» в карпатських говорах могло з'явитись під впливом румунської мови, в якій [butléga] «барильце», [bätlag, bî-tloagä] «тс.» (Scheludko 126) є, очевидно, турцизмами.— Макарушка 4; Фасмер І ПО; Преобр. І 12; Brückner 48; Дмит­риев 563; Cranjalä 216.

баклажан «помідор, Solanum lyco-persicum; (синій) Solanum melongena L.», [бадаржан] «помідор» Mak, [бади- Mak, баклахан Mak, батлажан Mak, падлажан Mak, поклажан Кур, Па, патлажан Me, патлажана Me] «тс», [баклажани] «вид узору на писанці» Я; — р. баклажан, [бадаржан], бадижан, [батлажан], бр. баклажан, п. bak?a?an, ч. bak?a?an, patlazän, слц. bak?a?an, болг. баклажан, патладжан, м. патли-цан, схв. патлйцан; — запозичення з турецької мови; тур. patlican- «тс.» походить від перс, bädindzän (>bâdin-g'ân), ар. bâdinzân «тс».— Акуленко 137; Шанский ЭСРЯ І 2, 15; Фасмер І ПО; Skok І 99; Sadn.— Aitz. VWb. I 230; Дмитриев 525; Lokotsch 14; Miki. TEI 2, 140; Радлов IV 1176, 1179.

баклан «водяний птах, Phalacroco-rax Briss.»; — p. бр. баклан «тс»; — запо­зичення з тюркських мов; пор. тат. ст. баклан «дика гуска», баглан, баклан каз «тс», тур. baglan «дрохва»; менш пере­конливе припущення про зв'язок з гр. πελεκ?ν (Горяев 1896, 9; Преобр. І 13).— Булаховский Семас этюды 184; Шанский ЭСРЯ І 2, 16; Фасмер— Труба-чев І 110; Дмитриев 525.

[бакрач] «відро» Mo; — болг. бакрач «мідний казан», схв. бакрач «казан, казанок, чавун»; — запозичення з ту­рецької мови; тур. bakraç «мідний чер­пак, казанок» є похідним від bakir «мідь».— Дювернуа І 53; Стаховский Этимология 1965, 198.— Див. ще ба­кир¹.— Пор. боґрач.

бактерія

балабан

бактерія, бактеріальний, бактери­зувати; — р. болг. бактерия, бр. бак­терия, п. bakteria, ч. bakterie, bakterie, слц. bakteria, вл. нл. bakterija, м. бак-rnepuja, схв. бактёрща, слн. baktêrija;— запозичення з німецької або французь­кої мови; н. Bakterie, φρ. bakterie походять від лат. bacterium «паличка», яке зводиться до гр. βακτ?ριον, βακτ?­ρια «тс», пов'язаного з β?κτρον «палка», спорідненим з лат. baculum «тс», дірл. bace «гак».— СІС 83; Шанский ЭСРЯ І 2, 17; Frisk I 211—212.—Пор. багет, бацила.

бакун «сорт тютюну», [бакунь Мак, батунь Мак, батюн Пі, багун Мак] «тс», бакуняр (заст.) «контрабандист бакуну»;—р. бакун, и. bakun, bakón, baku?; — очевидно, пов'язане з нвн. [bako, bâgo] «тютюн», яке виникло в ре­зультаті переосмислення початкового to- в старій формі tobacco «тютюн» як артикля; кінцеве -ун пояснюється впли­вом слова тютюн (Sadn.—Aitz. VWb.

I 105—106); менш переконливі зістав­
лення (Горяев Доп. 1, 2) з назвою міста
Баку і з англ. baccy «тютюн».— Дзен-
дзелівський St. si. 6/1—2, 141; Фасмер І
111.—Пор. баґа.

[бакунт] «сплав міді з цинком»; — неясне.

[бакша]; — р. бр. болг. бахча, п. bachcza, м. бавча «сад, город», схв. {бахча, бакча, багца] «тс»;?—? запози­чення з тюркських мов; крим.-тат. бах­ча, тур. bagcä, каз. бакша і т. д. зво­дяться до перс, bägcä «садочок», похід­ного від bâg «сад».— Шанский ЗСРЯ І 2, 60—61; Фасмер І 111; Горяев 1896, 9; Дмитриев 527; Sadn.—Aitz. VWb. I 228; Bern. I 39; БЕР 136.— Див. ще баг.

бакшиш «дарунок, хабар (у Туреч­чині); надбавка (до зарплати і под.); чайові»; — р. бакшиш «чайові, могорич, хабар», п. bakszysz, ч. слц. baksis, болг. бакшиш, м. бакшиш, схв. бакшиш, слн. baksis «тс»; — запозичення з турець­кої мови; тур. bahsis. bahsis «тс.» зво­диться до перс, bahsis «тс», похідного від дієслова bähsidän «дарувати», спо­рідненого з ав. baxs- «тс».— Фасмер І 111; БЕР І 28; Miki. TEI І 253, Nachtr.

II 79; Horn 43.

бал¹ «вечір з танцями», Ібаль] «пиш­на гулянка, п'янка» Па, балувати «проводити час на балах», балювшпи «тс»; — р. болг. м. бал, бр. баль, п. нл. bal, ч. слц. слн. bai, схв. бал; — через російську (варіант з твердим л) і поль­ську (з м'яким ль) мови запозичено з французької; фр. bal (первісно «та­нець») утворене від дієслова ball er «тан­цювати», що походить від гр. βαλλ?ζω «танцюю», пов'язаного з β?λλω «кидаю», можливо, спорідненим з тох. А, В klâ «падати», ав. ni-Yrä-ire «жбурляються» (пас).—СІС 84; Акуленко 141; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 17—18; Фасмер 1111; Dauzat 69; Kluge—Mitzka 46; Frisk I 215—217.

бал² «оцінка, одиниця виміру»; — р. балл «оцінка, одиниця виміру; куля при балотуванні (ст.)», бр. болг. бал, слн. bal; — запозичення з німецької або французької мов; н. Ball «куля», фр. balle «м'яч, куля» походять від франк. або іт. діал. balla «куля», спорідненого з двн. bal «кулястий предмет», дісл. bçllr «куля», дангл. beali oc «яєчко», лат. follis «балон», гр. φαλλ?ς «penis».— СІС 84; Шанский ЭСРЯ І 2, 25; Фасмер І 116—117; Dauzat 70; Kluge—Mitzka 46.

[бала] «бовдур, тюхтій»; — схв. бало «сопляк, слюнтяй, базіка», балоіьа «тс»; — очевидно, пов'язане з бали «те­ревені» (пор. цілком аналогічне байло); може бути зіставлене і з тур. [balai «хлопчик» (пор. дінд. baia «молода, дурна істота»).— БЕР І 28.—Див. ще бали.

балабан¹ (орн.) «різновид сокола», ст. болобанъ (XVII ст.); —p. [балабан] «великий сокіл, Falco cherrug Gray; яструб», болг. [балабан} «чапля; голу­б'ятник (хижий птах)», схв. балабан «чапля»; — запозичення з турецької мови; тур. balaban «яструб-перепелят-ник; бугай (птах)», крим.-тат. balaban «вид хижого птаха» виводиться від перс. balaban «бугай (птах)».— Фасмер 1111; Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 279—280, 10/2, 75; Skok І 98; Менгес 90, 91; Sadn.—Aitz. VWb. I 124; Miki. EW 6; Räsänen Versuch 59.— Пор. балабан².

[балабан²] «велика квасоля» ВеБ, [балабанка] «тс ВеНЗн; сорт дуже ве>

балабан

балаган

ликої картоплі»; — запозичення з ту­рецької мови; тур. balaban «величезний» відповідає крим.-тат. balaban «голова­тий» і разом з ним зводиться до balaban «вид хижого птаха».?— Радлов IV 1494— 1495; Räsänen Versuch 59.—Див. ще балабан¹.

[балабан³] «вид печива»; — очевидно, запозичення з турецької мови; об'єктом запозичення могло бути тур. balaban у значенні «великий», або «великий ба­рабан», або «вид птаха» (за зовнішнім ви­глядом печива, пор. укр. гусочка «вид печива» і под.); проте можливе також припущення про зв'язок із словами балабух і под., зокрема про видозміну слова балабух під впливом балабан¹, балабан?. — Радлов IV 1494. —Пор. ба­лабан¹, балабан², балабух.

[балабан⁴] (бот.) «гадючник шести­пелюстковий, Filipendula hexapetala Gil ib.; перстач, Potentina tormentilla Sehr.» Mak, [балабанка] «гадючник шес­типелюстковий» Мак, [талабан, талбан, тарабан, тарлабан] «тс.» Мак; — не­ясне.

[балабас] «сорт слив» ВеНЗн; — оче­видно, результат видозміни форми ба­лабух (див.).

[балаболка]«торохтійка, пустомолот» Я, [балабун] «балакун, базіка» Я, [бала­бани] «нісенітниця, пуста балаканина» (б. бити «говорити дурниці») Я, [бала-бошити] «базікати»; — р. [балабола] «балакун», [балабан] «тс», бр. [бала­болка] «торохтійка», балабон «базіка», балабоніць «торохтіти», болг. блаболя «бубоню», ч. Ыaboliti «белвкотати»; — очевидно, псл. *bolboliti, звуконасліду­вальне утворення, зближене пізніше на східнослов'янському мовному грунті з основою бал- «балакати, гомоніти»; пор. лат. balbus «заїка», balbutio «заїка­юсь».—Фасмер І 111—112; Шанский ЭСРЯ І 2, 18; Преобр. І 13; Machek ESJ? 55; Sadn.— Aitz. VWb. I 121 — 122; Bern. I 69. — Пор. балабон¹, бали, балбута.

[бала-бом] (передача звучання дзво­на) Я, [балабомкати] «дзвонити» Я; — звуконаслідувальне утворення, фоне­тична структура якого, можливо, за­знала впливу з боку балабон «дзвоник,

Î22

брязкальце», балабонити «дзвонити, бренькати». - Див. ще балабон¹.— Пор. балам.

балабон¹ «дзвоник, брязкальце», [ба· лабалька, балаболка, балаболька], бала-бончик «тс», [балабонити] «дзвонити, бренькати»; — р. [балабончик] «бряз­кальце, дзвінок», балаболка «підвіска, дрібна висяча прикраса», бр. балабон «дзвінок»; - утворення не зовсім яс­ного походження; довгий час вважалося запозиченням з татарської мови (Янов­ский І 317); пов'язується також (Фас­мер І 112) з балабола «базіка».— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 18.— Пор. балаболка.

[балабон²] «земляний горіх» Mo, [ба­лабанка] «рід рослини з бульбами, схо­жими на картоплю»; — п. [ba?abon] «картопля», [ba?abun, ba?aban, ba?a-baja, ba?abajka] «тс»; — очевидно, ре­зультат контамінації форм типу [бала­бан] «велика квасоля», [балабанка] «тс; сорт великої картоплі» і балабон «дзвоник, брязкальце»; з другого боку, початкова частина слова бала- могла бути зближена з словами балабух і под. за ознакою круглої форми.— Див. ще балабан², балабон¹.— Пор. балабух, Ґалаґан, ґалаґон.

[балабух) «грудка; невелика булоч­ка», [балабух] «невелика хлібина» Ж, [балабуха] «грудка», [балабухи] «галуш­ки з часником Пі; хлібні пишки Ва», балабушка «грудка; [здобна булочка Пі; кукурудзяний пряничок Mo]», [бала-бушок] «грудка», [балабушок] «невели­кий хлібець» Ж, [балабошки] «круглі товсті коржики» Я; — р. [балабуша] «булка, білий хлібець», [балабушка, ба-лабка] «тс», [балабошки] «пампушки, млинці», бр. [балабуша] «житній або пшеничний хліб», [балабушка, балай-вушка] «тс», п. [ba?abuch] «гречаний або житній пиріг» (з укр.), [ba?abuszek, ba?abuszka] «тс»; — не зовсім ясне; можливо, експресивне утворення; ком­понент бала-, здається, означає «щось кругле, кулясте».— Sadn.— Aitz. VWb. І 124.

балаган «тимчасова будівля (для тор­гівлі, театральних вистав тощо); без­ладдя», балаганник, балаганити «пусту­вати, блазнювати»; — р. бр. балаган,

балаґувати

балалайка

п. ba?agan; — через російську мову за­позичено з тюркських; башк. каз. кирг. туркм. узб. уйг. балаган походять від перс, bälähänä «верхня кімната; висо­кий балдахін», яке складається з bälä «високий» і hänä «будинок».— Супрун УЗ КиргГУ 3, 93; Шанский ЭСРЯ І 2, 18—19; Фасмер І 112; Дмитриев 566; Будагов І 235—236.

[балаґувати] «жити в бездіяльно­сті»;—слц. [balagovac] «гаяти час»;— очевидно, споріднене з болг. балагувам «мурмочу, базікаю», яке зводиться до основи псл. bal- «говорити, базікати»; пор. також блавучити «сидіти без діла, лінуватися».— ЭССЯ 1, 144; Sadn.— Aitz. VWb. I 123.—Див. ще бали.

балагула «критий дорожній віз; єв­рейський візник», [балагула] «тс»; — бр. балагол «підвода, візник», п. [ba?a-gu?a, barago?a] «вантажна підвода; ба­гатий фурман; великі дзвінки для ко­ней»; — запозичення з мови ідиш; ід. balagole «візник» походить від гебр. baal «господар» і agalath «підвода».— Верхратський ЗНТШ 12, 42; Фасмер І 112; Altbauer JP 17, 47—49; SW І 90.

балагур «балакун, жартівник, бай­кар», балагурити «жартувати, весело розмовляти», [балагуркати] «збивати з пантелику, заговорювати» О; — р. бр. діал. балагур; — складне утворення з основ бала- «теревені, жарти» і гур- (псл. gur-) як фонетичного варіанта ос­нови говор-. — Шанский ЭСРЯ I 2, 19; Фасмер І 112; Смолина РР 1967/3, 66 -69; Погодин РФВ 39 2; ЭССЯ 1, 145; Sadn.—Aitz. VWb. I 122—123. — Див. ще бали, говорити, гуркати.

[балагура] «натовп, юрба» Me; — результат видозміни слова балагула «підвода, на якій їздять євреї», під впли­вом форми балагур. — Див. ще балагула, балагур.

балада «вид віршованого твору»; — р. баллада, бр. болг. м. схв. балада, п. ballada, ч. слц. вл. balada, слн. balada «тс»; — запозичення з французької мо­ви; фр. ballade походить від пров. ba­lada «танець», згодом «поема під час танцю», пов'язаного з baiar «танцювати», яке зводиться до лат. ballare «тс».—

СІС 84; Шанский ЭСРЯ І 2, 25; Фас­мер І 117; Dauzat 70.— Див. ще бал¹.

[балазала] — див. бандала.

[балай] (у виразі на галай, на б. «непродумано, похапцем, абияк») Me; — субстантивоване утворення на грунті виразу на галай-балай «непродумано» і под.— Див. ще галай-балай.

балакати «розмовляти, розповідати, говорити», [балякати] «тс», балаки «розмови; надокучливе базікання», бала­канина, [балаканка, балакня], балачка, [баляка] «безглузда розмова» Пі, [ба-ляки] «розмови» (у виразі б. підпускати «дурити, обдурювати»), [балакай] «гово­рун, балакун, базіка» Я, [балакайло, балакарь ЯІ «розповідач», [балакер] «ба­лакуча людина, що вміє цікаво розпо­відати» Mo, [балаклій], балакун, бала­куха, балакливий, [балакуватий], бала­кучий;?— р. балакать, бр. балакаць, п. [ba?aka?], слц. bal achat' «брехати, базікати», схв. ст. balakati; — похідне утворення від основи бал- (псл. bal-) «розмова, базікання»; зіставлення з ос­новою bol- y словах типу [балаболка] (Miki. EW 5; Bern. I 40) позбавлене під­став.— Шанский ЭСРЯ I 2, 19; Фасмер І 112; ЭССЯ 1, 145; S?. pras?. I 184—185; Sadn.— Aitz. VWb. I 121; Bern. I 40.— Див. ще бали.— Пор. балаболка, бала­гур, балалайка.

балалайка «музичний інструмент», [балабайка] «тс. Г; вид дитячої гри Я», балалаєчник, [балабайник] Я, ст. бала­байка (XVIII ст.); — бр. балалайка, [балабайка], п. ba?a?ajka, ba?abajka, ч. слц. ba?a?ajka, болг. балалайка, схв. балалайка, слн. ba?a?ajka; — запози­чення з російської мови; р. балалайка, [балабайка, балабайка,]; очевидно, пер­вісною була форма балабайка як складне утворення з двох синонімічних основ bal- «балакати, гомоніти» і baj- «розпо­відати»; пор. р. [балобайка] «балалайка; пуста людина, базіка», [балобой] «базіка, пустомолот, брехун»; спроби виведення з татарської мови (Яновский І 317; Горяев 1896, 10; Lokotsch 17) необгрун­товані.— Шанский ЭСРЯ І 2, 19—20; Фасмер І 113; Bern. І 40; Миртов 14.— Див. ще бали, баяти.

балам

баланс

[балам] (передача звучання дзвона), [баламкати] «бити в дзвін; гойдати СУМ; гойдатися Ж», [баламкотіти] «дзвонити, бренькати» Я; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до бала-бом (пор.).

баламут¹ «порушник спокою, підбу­рювач, спокусник, обдурювач, дури­світ», баламута «тс; вид гри в карти Пі», [баламутки] «крутійство» О, [бала­мутна] «порушення спокою» Я, бала­мутство, баламутити, ст. баламуть «пуста людина, вітрогон» (XVI ст.); — р. бр. баламут «спокусник, обдурювач, підбурювач», п. ba?amut «тс», ч. baia-muta «базікало», [ba?amuta] «брехун», balamutic «підбурювач», balamutil «тс», слц. ba?amuta, balamutina «замішання, сум'яття, непорядок, хаос; поширення нліток»; — пояснюється по-різному: як складне утворення з основ bal- «розмова, балаканина» і m?t- «смута, суперечка» (Шанский ЭСРЯ І 2, 20—21; Фасмер І 113; Преобр. І 14; Bern. І 40; Machek ESJ? 43; ЭССЯ 1, 145—147; S?. pras?. І 185—186); менш переконливо, як запо­зичення з монгольської мови — монг. ba?amut «пустун, норовливий» (Miki. TEI Nachtr. І 10; Горяев 1896, 10; Lokotsch 17; S?awski I 26; Sadn.—Aitz. VWb. I 125—126), як пов'язане з тюрк. bulamak «перешкоджати» (Korsch AfSlPh 8, 650) або як споріднене з гр. φηλ?ς «облудний» (Petr BB 21, 208; Prellwitz 487).— Див. ще бали, мутити.

[баламут²] (іхт.) «скумбрія, Scomber scofflbrus»; — p. [баламут] «чорномор­ська скумбрія», болг. паламуд «пала-міда, морська риба з родини скумбрій, Pal amis sarda»;—запозичення з ту­рецької мови; тур. palamud (вид риби) походить від нгр. παλαμ?δα «тунець», пов'язаного з гр. παλ?μη «долоня», спорідненим з лат. palma «тс», двн. folma «рука», діяд. pânih «тс».— Рад-лов IV 1166; Frisk II466; Boisacq 741.

[балан] «білий віл Г; білий кінь, со­бака Mo; білявий хлопець Me», [балая] «біла корова ВеНЗ«, Me; білява дів­чина Me»; — п. [ba?an] «світло-жовтий або білий віл»; — запозичення з східно-романських мов; рум. bälan (молд. бэ-

лан) «білявий, білий», рум. bai aia (молд. бэлае) «біла» (кличка корови) є суфік­сальним утворенням від рум. bai «бі­лявий; білої масті», молд. бэл «тс», яке походить від болг. ст. бЪлъ «бі­лий».— Scheludko 126; Мельничук Молд. элементы 164; Клепикова 63; Nifä-Armac та ін. Romanoslavica 16, 74—75.— Див. ще білий.

[баланда¹] «нудний балакун», [ба· ландіти] «базікати»; — р. [баланда] «балакун, пустомолот», [баландать] «марнувати час, базікати», [баландать] «тс»; — похідне утворення від основи псл. bai- «розповідати, балакати».— Див. ще бали.— Пор. беленді'ти.

[баланда²] «незграбна людина», [ба-ландати] «хитати туди й сюди, гойда­ти»; — р. [баланда] «повільна, незграб­на людина; нероба, пройдисвіт», п. [Ьа-?anda] «повільна, незграбна людина» (з укр.); — не зовсім ясне; може бути пов'язане з р. валанда «повільна, не­зграбна людина», яке вважається запо­зиченням з литовської мови (лит. ν^-Ι and à «дозвілля»), еаландать «повільно працювати, марнувати час» (Шанский ЭСРЯ І 2, 21); може розглядатись і як результат видозміни значення слова ба­ланда¹ «балакун» (>«непрацьовитий»> «повільний, незграбний))).

баланда³ «дуже рідка пісна юшка; [їжа з м'ятої картоплі ЛПол]»; — запо­зичення з російської мови; р. [баланда] «погана їжа, бурда; окрошка» є, оче­видно, результатом видозміни слова [баланда] «лобода; гичка», що вважає­ться запозиченням з литовської мови; пор. лит. balânda «лобода», лтс. balanda «тс», похідні від лит. baiti «біліти», лтс bäls «блідий, білий», споріднених з пел. Ьё1ъ, укр. білий. — Шанский ЭСРЯ І 2, 21; Фасмер І 113; Преобр, І, XXVI; Горяев 1896, XXXVII.

баланс «порівняльний підсумок при­бутків і витрат; рівновага», заст. бі­лане «тс», балансувати «утримувати рів­новагу», балансер «акробат, канатохо­дець», балансир «довга палиця для збе­рігання рівноваги на канаті; коромисло, важіль, який передає рух поршня або служить для рівномірного розподілу

баланці

балбера

ваги; маятник годинникового меха­нізму»; — р. бр. болг. баланс, п. слц. balans, ч. bilance, вл. bai ansa, м. баланс, схв. баланс, слн. bil anca «підсумок при­бутків і витрат», balans «рівновага»; — запозичення з французької мови; фр. balance «ваги, рівновага» походить від лат. bilanx «ваги з двома чашками» (через нар.-лат. *bilancia), утвореного з основ Ы- «двічі, два» і Іапх «чашка, шалька», спорідненого з гр. λ?κος «ко­рито, миска», λεκ?νη «тс», псл. l?k? «гну», укр. лук. — СІС 84; Шанский ЭСРЯ І 2,21; Dauzat 69; Walde — Hofm. І 761.—Див. ще біс³, лук. — Пор. ло-ханя.

баланді — див. балувати.

баласт, баластувати; —р. балласт, бр. болг. баласт, п. ч. слц. вл. balast, м. баласт, схв. баласт, слн. balast; — через російське посередництво запози­чено з голландської або нижньонімець­кої мови; гол. ballast виводиться від дат. або шв. barlast (букв, «пустий ван­таж»), утвореного з основ прикметника bar «позбавлений, порожній, голий», спорідненого з двн. днн. bar «голий», псл. bosb, укр. босий, та іменника last «вантаж» (пор. нвн. Last «тс»), похід­ного від laden «вантажити», спорідне­ного з дісл. hlaöa, гот. hlapan «тс», лит. klóti «стелити», псл. klasti, укр. класти. — СІС 84; Шанский ЭСРЯ І 2, 25; Фасмер І 117; Kluge—Mitzka 46.— Див. ще босий, класти.

[баласури] «скляні сережки» Ж, Я, Ібарасулі] «велике скляне намисто»; — п. [ba?asury] «намисто, скляні сережки» (з укр.); — можливо, запозичення з ту­рецької мови; тур. billûrsal «криштале­вий», billûrsu «подібний до кришталю» походять від ар. ballür «кришталь, скло», billaur «тс».— Кравчук ЛБ 8, 70.

[балафут] «рушник» Ж; — очевидно, запозичення з перської мови, в якій могло становити вираз, утворений з перс, bala «верхній, високий; угорі» і futa «кусок тканини для обгортання в лазні; покривало, рушник, фартух», що походить від ар. futa «рушник, фар-

тух для лазні».— Кравчук ЛБ VIII, 70— 71.— Пор. фота.

балахон «просторий верхній одяг»;— р. балахон, [балахна, балахня], бр. ба­лахон, п. [ba?achon] (з укр.) «тс»; — можливо, давньоруське запозичення з татарської мови; виведення від перс. bäläjäme «верхній одяг» (Преобр. І 14) у фонетичному відношенні сумнівне.— Шанский ЭСРЯ І 2, 22; Фасмер І 114.

[балахрестити] «пустувати, бешкету. вати, жартувати, теревенити»; — р. [балахрьїст] «швендя, волоцюга», [ба-лахлыст, балахньют] «тс», [балахрыс-тить] «швендяти, байдикувати, відри­вати від роботи», [балахлыстить, ба-лахныстшпь] «тс»; — результат скла­дення основи бала- «розповідати, базі­кати» з етимологічно неясною основою, пізніше ототожненою з хрестити. — Фасмер І 114; Преобр. І 14.— Див. ще бали.— Пор. балагурити.

[балаш] «залізна руда»; — не зо­всім ясне; можливо, походить від рум. balä§ «різновид рубіна» або від р. балас «коштовний камінь» (пор. схв. bàlas «рубін»), які виводяться від ар. balabs, ар.-перс, balxas «тс», пов'язаних з міс­цевою назвою Balaxsan, що походить від іранської назви місцевості BadaJ}-san, де видобувався цей камінь; звідти ж слат. balascius (коштовний камінь), іт. baiaselo, φρ. balais «тс».— Фасмер І 113—114; Skok І 99; Miki. TEl.Nachtr. 2, 81; Dauzat 69; DLRM 64; Lokotsch 14.

[балбера] «ряд рибальських гачків на вірьовці з поплавками», [барбера Берл., балбйра] «тс», Ібалберка] «по­плавок у рибальських сітях», [бомбиркй] «тс.» Я; — р. [балбера] «кора дерева; поплавок з неї», [балберка] «поплавок у рибальських сітях»; — очевидно, за­позичення з італійської мови; іт. bar-baia «велика рибальська сітка» є по­хідним від barbo (назва риби, яку лов­лять цією сіткою, лат. barbus), пов'я­заним з іт. barba «борода», що походить від лат. barba «тс», спорідненого з двн. bart «тс», псл. *borda, укр. борода; свою назву цей вид риби дістав від вусиків на щелепах, які в італійській мові мають назву barba «борода».—

балбута

балеґа

Battisti—Alessio I 429, 431, 434; Wab de—Hofm. I 96; Ernout—Meillet I 66.— Див. ще борода.— Пор. барабуля, бар-бун.

[балбута] «балакун, базіка» Я; — п. ст. bal bot «недоріка», [ba?bota?] «бель­котати», болг. [балбутин] «простак, ду­рень», [балабутин] «тс»; — очевидно, запозичення з латинської мови (через середовище семінаристів і под.); лат. balbus «заїкуватий», balbütio «заїкаюсь» походять від звуконаслідувальної основи bal-, очевидно, спорідненої з псл. *bol-, укр. балаболка; менш перекон­лива думка (Brückner 12) про власне польське походження наведених поль­ських форм.— Walde—Hofm. I 94.— Пор. балаболка.

[балгони] «дерев'яні стовпи, на яких укріплюється навіс перед амбаром» Я; — очевидно, результат видозміни слова балкони (ми. від балкон) з перехо­дом к>ґ>г і зміною значення; пор. р. [балхон] «балкон».— Див. ще балкон.

балда¹ «телепень; незграбна жін­ка»; — р. балда «телепень; шишка, дрю­чок», бр. [балда] «нижня ручка поз­довжньої пилки», ч. balda «телепень; [дрючок]», слн. balda «чурбак, полі­но»; — остаточно не з'ясоване; вважа­ється давнім запозиченням у слов'ян­ські мови з тюркських, у яких значення «дрючок» уже не збереглось; можливо, в тюркських мовах було споріднене з тур. balta «сокира»; виведення безпо­середньо від тур. balta «сокира» (Фасмер І 114) або bal dek «ефес шаблі» (Korsch AfSlPh 9, 487; Machek ESJ? 43) грун­тується на припущенні незвичайного напрямку розвитку семантики; вислов­люється також думка (Шанский ЭСРЯ І 2, 22—23; Кравчук Тез. докл. втор. симп. 29) про слов'янське походження слова.— Чернякевич Веснік БДУ 1971/2, 65.— Див. ще балда².

балда² «великий молот; [велика со­кира]», [балда] «топір, топірець» Ж, [балта] «топір, велика сокира» Г, ВеЗн, [балтйна] «топірець», ст. балта «топір» (1627); — р. [балта] «сокира», [балда] «великий молот, ручна баба, товсте ко­реневище, дубина», бр. [балта] «сокира», п. ст. baita «бойовий тонір», be?ta, слц.