СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 11 страница

бадьорий, [бадьорний] «кмітливий, спритний» Пі, бадьористий, [бадьор] «жвавість Г; жвава людина Я», бадьо­ритися, [ободярйтися] «зміцніти, опра­витись», підбадьорити, підбадьорли­вий; — запозичення, яке витіснило з лі­тературної мови власне українську форму бодрий, вживану в діалектах; джерелом запозичення вважається або білоруська мова (Булаховський Пит. походж. 164—165), або південноросій­ські говори, в яких форма бадёр, як і бр. бадзёры, зумовлена акаючою вимо­вою ненаголошеного о і появою встав­ного ё між дір. (Ляпунов Наук. зб. Ленінгр. т-ва III, 1—3).— Див. ще бод­рий.

[бажант] «фазан» Ж, [бажанка] «тс.» Па; — р. [бажант], бр. [бажан, ба­зам.]; — запозичення з польської мови; п. ba?ant, як і ч. слц. ba?ant, вл. Ьа-?an «тс», через посередництво середньо-

бажати

базан

верхньонімецької, французької і ла­тинської мов (свн. vasant, φρ. ст. fesant, лат. phâsiânus) прийшло з грецької мови; гр. φασιαν?ς (δρνις) «фасидський (птах)» e похідним від назви міста Φ?σις (-ιδος) «Фасида» (у Колхіді).— Richhardt 34; Sadn.— Aitz. VWb. I 260; Bern. I 47; SW I 108; Kluge—Mitzka 185; Dauzat 312; Дворецкий 1715.

бажати — див. багтй.

[бажок] «шлунок» Я;-—-пов'язане з [божок] «свинячий шлунок», [бог] «шлунок; перший шлунок жуйних тва­рин», богун «тс»; може бути зіставлене з гр. φ?γω «їм, пожираю»; пояснення «від бажати» (Яворницький 9) позбав­лене підстав.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 12.— Пор. бог².

[баз¹] «скотний двір», [база] «хлів» Ж; — р. баз «двір, [скотний двір]»; — запозичення з тюркських або калмиць­кої мов; пор. тат. кар. баз «яма, льох», калм. бас «скотний двір»; зіставлялося (Горяев 9) з нвн. Bânse «амбар», дісл. bas «хлів»; припускався (Iljinskij PF 11, 186—187) перерозподіл гіпотетичного дієслова *obazati (з префікса ob- і ко­реня, наявного в лат. ago «жену», гр.?γω «тс», ав. azaiti «жене»); обидва припущення позбавлені достатніх під­став.— Фасмер І 105; Шанский ЭСРЯ 12,9.

[баз²] (бот.) «бузина, Sambucus ni­gra L.; бузок, Syringa vulgaris L.» Mak, [базнйк] «тс» Ж, Mak, [базнйче] «зарості бузини» Ж; — р. [бас] «бузина», слц. baza, bazina, нл. baz «тс»; — очевидно, псл. *bazb «бузина», споріднене з лат. fägus «бук», гр. φηγ?ς, дісл. bok, двн. buohha, гот. boka «тс.» (іє. *bhäg-); заслуговує на увагу і припущення (Bern. I 111) про походження слц. baza від псл. *bbz- (пор. укр. бзина, боз), у зв'язку з чим українські форми слід було б розглядати як запозичення з сло­вацької мови.— ЭССЯ 1, 172.— Див. ще боз, бузина, бузок.

база, базувати; — р. бр. болг. м. схв. база, п. вл. нл. baza, ч. bâze, слц. слн. bâza; — запозичено з німецької або французької мови через російське або польське посередництво; н. Base, фр. base походять від лат. basis «основа,

8 8-539

фундамент», запозиченого з грецької мови; гр. β?σις «хід, рух, крок, нога, підставка, основа» пов'язане з βα?νω (<*βαν-ιω) «ходжу», спорідненим з лат. venio «приходжу», гот. qiman «прихо­дити», нвн. kommen «тс», дінд. gâmati «іде»; неточним e твердження (Шан­ский ЭСРЯ І 2, 9—10) про запозичення в давньоруську мову безпосередньо з латинської (йдеться, мабуть, про форму базес 1499).—СІС 82; Фасмер І 105; Dauzat 76; Frisk I 208—210.— Пор. базис.

[базала] «тюхтій, неповороткий», [ба-залій] «тс» Я; — частково відповідає р. [базгала] «пустун, гульвіса, жартів­ник», [баскала] «джиґун, франт», [баз-лан] «плакса», [базло] «непотріб, мот­лох», схв. базало «гультяй, нероба», ба-зати «тинятись»; — можливо, зазнало впливу форм байдала, байтала; похо­дження не з'ясоване; може бути пов'я­зане з основою баз- у дієслові базікати', пор.їтур. basikh (непристойний вираз про жінку).— Фасмер І 106; Ильин­ский РФВ 60, 431.—Пор. базікати, байдала, байтала.

[базалуччя] «різний мотлох»; — р. [базло] «щось старе, непридатне» (про худобу, одяг); — очевидно, запозичен­ня з турецької мови; пор. тур. bozul-mak «псуватись; бути розбитим, висна­женим, схуднути»; оформлення слова могло зазнати впливу з боку ст. база· лучье «наплічник» (XVIII ст.), яке зво­диться до тур. ст. bezel- «бути оздобле­ним, намальованим».— Тимч. 50; Clau-son 391.

базальт; — p. бр. базальт, п. ч. слц. вл. bazalt, болг. базалт, м. базалт, схв. базалт, слн. bazalt; — запозичення з німецької або французької мови; н. Basalt, фр. basalte походять від пізньо-лат. basaltes «пробний камінь», яке по­в'язується з гр. β?σανος «тс», що виво­диться від er. baban (вид сланцю, що використовувався як пробний камінь).— СІС 82; Шанский ЭСРЯ І 2, 10; S?. wyr. obcych 73; Dauzat 76; Chantraine I 166.

[базан] «задня щогла трищоглового корабля»; — р. [базанная (снасть)] «ко­рінна (мотузка, що зв'язує вершину

базар

базя

щогли з носом корабля)»; — результат видозміни форми бізань «задня щогла», р. бизань «тс», запозиченої з голланд­ської мови; гол. bezaan походить від іт. mezzana «тс», яке зводиться до ар. mazzän «щогла».— Шанский ЭСРЯ І 2, 116—117; Kluge—Mitzka 68—69.

базар, [базаренко] «син базарного торговця» Я, [базарйнка] «базарні то­вари, подарунок з базару; дрібниці, іграшка» Пі, [базарйсько] «місце, де буває базар», [базарище] «тс», базару­вальник «той, хто продає що-небудь на базарі», базарчук «?» Ж, [базарянйні «дрібний базарний торговець» Я, [ба-зарковий] «базарний», базарувати, база­рювати, розбазарювати, [розбазар'я] «закінчення базару», ст. базаръ (XVIII ст.); — р. бр. базар, др. базаръ, п. ч. вл. bazar, слц. слн. bazar, болг. базар, пазар, м. базар, пазар, схв. па­зар; — запозичено в давньоруський пе­ріод з татарської мови; тат. базар похо­дить від перс bazar «критий ринок».— Акуленко 137—138; Макарушка 5; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 10; Фасмер І 105—106; Lokotsch 23.

базарйнка «подарунок, хабар; [пеня, штраф за заподіяне каліцтво]»; — ре­зультат контамінації слів базар і [баса-рунок] (див.).

базграти «невміло або неохайно пи­сати чи малювати», базгранина «маза­нина», [базграч] «мазій» Я; — бр. [баз­гранина], ч. [ba?grat] «погано писати; мазюкати», [bazgranina, ubazgratf], слц. [bazgrivy] «замазаний»; — очевидно, за­позичення з польської мови; п. bazgra? з похідними bazgracz, bazgra?a «мазій» вважається новотвором неясного похо­дження.— S?awski І 29; Machek ESJ? 49; Sadn.— Aite. VWb. I 259.

[Базйлій, Базйль, Базь]; — чоловіче ім'я, запозичене з польської мови; п. Bazyli, як і ч. Bazili, слц. Bazil, похо­дить від лат. Basilius (Basileus), що зво­диться до гр. Βασιλε?ς, від якого по­ходить і укр. Василь (див.).

базис;—р. болг. базис, бр. базіс, ч. basis, слц. bâzis, схв. базис; — оче­видно, нове запозичення з німецької мови; н. Basis походить від лат. basis

«основа, фундамент», до якого зводиться й форма база (див.).

базікати, базіка, базікало, [базічня] «балаканина», [базі] «тс», [базйч] «базі­кало»; — р. [базйть] «голосно кричати, плакати, лаятись», бр. [базйкаць] «базі­кати», м. базика «дражнить»; — оче­видно, похідне утворення від основи псл. *Ьа- «розмовляти», аналогічне до балакати, багакати тощо.— Див. ще баяти.

[базш] «водосховище, викопана і за­цементована яма» Mo; — запозичення з молдавської мови; молд. базйн (рум. bazin) «басейн» походить від фр. bassin «тс».— СДЕЛМ 44.— Див. ще басейн.

[базінка] (бот.) «суниці лісові, Fra-garia vesca L.» Mak, [базюмка, базюнка] «тс.» Мак; — видозмінене запозичення з білоруської мови; бр. [пазёмка, па-земкі] «тс.» утворено з прийменника па «по» і основи іменника зямля «зем­ля».— Див. ще земля, по.

[базок] «ремінь при музичному ін­струменті» Я; — очевидно, результат ви­дозміни форми пасок під впливом на­зви музичного інструмента бас. — Див. ще бас, пас¹.— Пор. базувати¹.

[базувати¹] «грати на контрабасі»; —? похідне утворення від назви музичного інструмента бас; пор. ч. basovati «аком­панувати на басах; співати басом», слц. basovat' «грати на контрабасі»; зміна с в з, пов'язана з назвою бас, спостері­гається і в слові базок. — Див. ще бас — Пор. базувати², базок.

[базувати²] «теревенити, базікати» Пі; — очевидно, результат видозміни дієслова базікати під впливом фоне­тично близької форми [базувати] «грати на контрабасі».— Див. ще базікати, ба­зувати¹, бас.

базука «реактивна протитанкова зброя»; — р. бр. базука, п. bazooka, схв. базука, слн.. bazuka; — запозичен­ня з англійської мови; англ. bazooka «тс.» є результатом семантичної видо­зміни слова bazooka «тромбоноподібний звуковий інструмент», створеного в США (XX ст.).— СІС 83; Klein 156.

базя¹ (дит.) «вівця, ягня», [базкк] «баран» О, [базьо] «тс.» О, базька «ягня», [баська] «тс», [байзюк] «мале ягня» Я,

базя

байда

[базнйк] «ягня; ягняча шкурка» Ж, [базькйй] «пухнастий, шерстистий» Ж, [базь-базь] (вигук для підкликання овець), [базю-базю] «тс.» Me; — p. [базь-базь] (вигук для підкликання овець), [базя-базя, бась-бась, башь] «тс», п. bazia «овечка», ba? (вигук для від­гону овець), ba?, bazi, baska, baszka «тс», м. ба]ка (дит.) «вівця», ба} (вигук для підкликання овець); — здрібніла форма від іменника баран (з дитячої мови).— SW І 107.

[базя²] «сережка (на дереві)» Ж, [базь-ш, базінка ВеНЗн] «тс», [базьки] (бот.) «подорожник, Plantago major L.» Mak, [базьочкй] «тс»; — m bazia «сережка», ba?ka, basiurka «тс»; — результат ви­дозміни значення слова базя «вівця», зумовленої подібністю пухнастих коти­ків на дереві до ягняти; пор. інші ана­логічні назви того самого суцвіття: ко­тик, баранчик, багнітка і т. д.

базь — див. базя¹.

[бай] (спол.) «та й» О; — результат злиття сполучників ба та і (й). — Див. ще ба¹, і.

[байбар] «кашовар» Я, [байбарча] «син байбара» Я;—неясне.

[байбара] «довгий батіг пастухів Г, СУМ, Ж; лозина, хворостина, ломака, батіг; степова трава Ва», Ібайбарак] «тс.» Ва; — неясне; можливо, пов'я­зане з [барбара] (див.).

[байбарак] «чоловічий або жіночий верхній одяг», ст. байбаракъ «кожух, критий сукном або іншою матерією» (XVII ст.); — р. ст. байберек «вид тка­нини (парча)», [баберёк] «тс», п. [baj-barak] «вид верхнього одягу», [bajborak] «вид шовкової тканини», схв. bajbèrek (bejbèrek) «строката вишивка на полот­ні»; — запозичення з тюркських мов; очевидно, складне слово, утворене з тур. (крим.-тат. аз. каз.) baj «багатий» і чаг. bäräk «вид грубого сукна», що похо­дить від перс, bäräk «матерія з козиного пуху».— Тимч. 50; Фасмер І 107.

[байбарзо] «байдуже», [байбарзі] «тс.» Mo; — запозичення з польської мови; п. bajbardzo «тс.» є складним сло­вом, структура якого остаточно не з'я­сована; припускається утворення з час­ток ba «ба», і «і» та прислівника bardzo

8*

«дуже» (SW I 83), але можливо, що йдеть­ся про утворення з дієслівної форми baj «говори» і bardzo, аналогічне до укр. байдуже. — Див. ще барзо.— Пор. ба¹, баяти.

байбірство — див. бальвір. [байварчик] «острів» Я; — неясне. [байда¹] «паля», [байдик] «дерев'яна підставка під війя або дишло» Я, [бай-дажок] «кілок для розправляння під­крилка ятера» Дз, ст. байда «паля, заго­стрена колода» (XVII ст.); — бр. байда «паля»; — виводиться (Тимч. 50) від нвн. [Beute] «діжа; вулик»; можливо, пов'язане з байда «довбаний човен»; у такому разі зберігає в собі сліди дав­нішого значення «колода, стовбур», від якого може бути виведене і значення «довбаний човен», а також «гультяй, ледар».— Пор. байда², байда³.

[байда²] «довбаний човен» Я; — р· [байда] «барка», п. bajda «корито»; — зв'язок з польським словом, яке виво­диться від нвн. [Beute] «діжа; вулик» (SW I 83), залишається непевним; мож­лива спорідненість з байдак «річкове судно»; в такому разі різні значення слів байда («човен», «паля», «дошка» і т. д.), байдак і байдики можуть бути виведені із значення «брус, колода», властивого р. байдак. — Фасмер І 107.

байда³ «гультяй, ледар», [байдич] «ледар» Я, [байдикувати] «бродити, ти­нятися, бути нежонатим» Я, [байдувати] «ледарювати»; — очевидно, результат метонімії від назви байди «цурки, чур­баки», байдики «тс.» на основі виразу байди (байдики) бити «не працювати, ледарювати».— Див. ще байда¹.

[байда⁴] «незграбна жінка»; — афек­тивне утворення, можливо, похідне від байда «ледар», зумовлене впливом слова [байтала] «бамбула, бовдур».

[байда⁵] «окраєць, шматок хліба, ве­лика скибка», [пайда] «тс» Ж, [байдак] «шматок (хліба, цукру, дерева)», [бай-дурка] «круг, грудка (сиру)» О; — п. pajda «великий шматок хліба», bajda, схв. bajda «тс»; — очевидно, походить від тур. paj «порція».— Brückner 391; Nitsch Hist. p. s?own. 91—92.—Див. ще пай, пайда.

байдак

байдуже

байдак¹ «річкове судно», [байдак] «не­великий млин (на Дніпрі)» Я, байдачник «робітник на байдаку», ст. байдакъ «судно» (XVII ст.), сюди ж, мабуть, і [байдак] «велика крижина» Берл.; — р. байдак «судно; [невеликий плавучий водяний млин]», ст. байдакъ, бодакъ, п. bajdak, bejdak, bajdas; — вважається (Фасмер І 107) запозиченням з якоїсь східної мови, точно не визначеної; мож­ливо, споріднене з байда «довбаний чо­вен».

[байдак²] «вільне місце» Ж; — р. [байдан] «пустир, незабудоване місце», бр. байдан «земля, залишена для пасо­виська»; — можливо, у словнику Желе-хівського кінцеве к помилково замість н; у такому разі можна припустити давнє запозичення з татарської мови, в якій б виступає на місці м і через це форма байдан могла бути варіантом запозиче­ного з перської мови майдан. — Дмит­риев 527.— Див. ще майдан.

[байдаки] «селезні, які збиваються в зграї, коли качки водять виводки», б. гонити «ледарювати», б. бити «тс»;— очевидно, результат перенесення назви байдак «вид судна»; вираз б. бити зблизився і змішався у значенні з фоне­тично подібним виразом байдики бити. — Див. ще байдак¹.— Пор. байда¹.

[байдала] «ледар» Я; — результат ви­дозміни форми байда «ледар» під впли­вом слова [байтала] «бамбула, бовдур» і, можливо, [базала] «тюхтій, непово­роткий».— Див. ще байда³, байтала.

байдара, байдарка; — бр. болг. бай­дарка, ч. bajdarka, схв. байдара; — очевидно, запозичення з російської мови; р. байдара, байдарка вважається утво­реним від байда «довбаний човен» або від байдак «річкове судно».— Шанский ЭСРЯ І 2, 12; Фасмер І 107; Преобр. І 12.— Див. ще байда².

[байдати] «молоти дурниці, говорити нісенітницю», [байдиУи] «теревені» (б. плести «базікати, розводити тереве­ні»); — п. [bajda?] «розповідати», bajda «вигадка, байка», ч. [bajdat] «базіка­ти»; — афективне утворення, пов'язане з баяти, можливо, вже праслов'янське (псл. *bajbda, як *vorzbda, стел. врл Ж к да).— S?awski I 25;Machek ESJ?

42; ЭССЯ 1, 140—141; Sadn.—Aitz. VWb. I 116—117.—Див. ще баяти.

[байде] «байдуже»; — можливо, ре­зультат скорочення слова байдуже.— Грінч. І 20.— Див. ще байдуже.— Пор. байделе.

[байделе] «байдуже» Я; — неясне; може, якось пов'язане з байде.

байдики (у виразі б. бити «не пра­цювати»), [байди] (у виразі б. бити «тс»), байдикувати «бити байдики»; — р. [байдйк, бадйк, батйк, бадег] «батіг, палка, хворостина», бр. байды (у ви­разі б. біць «байдикувати»), п. bajdy-kowa? «байдикувати» (можливо, з укра­їнської мови);— очевидно, пов'язане з байда «колода, чурбак», значення якого лише частково збереглось в укр. [байда] «паля», [байдйк] «дерев'яна підставка під війя або дишло»; можливо, б. бити означало якийсь вид дитячої гри (пор. гру в цурки); думка (Парасунько НЗ КДПІ 33, 107—109) про угорське по­ходження форм байди, байдики (уг. *bajd, мн. *bajdak, пор. уг. faid «глу­хар», комі-зирянське байдог «куріпка») потребує додаткової аргументації; не­переконливим є виведення (Кравчук УМЛШ 1960/6, 60) сучасного значення виразу бити байдики з припущення, нібито виготовлення дрібних речей з де­рева вважалося в минулому легкою роботою.— Пор. байда², байда³.

[байдйха] «кухонний тарган, Peri-pianeta orientalis» ВеНЗн, [байдоха] «тс.» ВеНЗн; — неясне; можливо, по­хідне від [байда] «незграбна жінка» (>«неакуратна господиня»).

[байдрак] «будяк, Carduus L.; осот, Cirsium L. ВеНЗн; чортополох, Ono­perdon acanthium L. Ж»; — результат видозміни деетимологізованої форми бодлак чи бодяк. — Див. ще будяк.

[байдрачка] (бот.) «свербіжниця, Knautia arvensis Coult.» Mak; — похідне утворення від [байдрак] «будяк; чорто­полох»; назва зумовлена подібністю кві­ток свербіжниці і чортополоху.— БСЭ 23, 40.— Див. ще байдрак.

байдуже, байдужісінько, байдужливо, байдужно, байдужки, байдуженьки, бай-дужечки, [байдуженно, байдужовато] Я, байдужий, байдужливий, байдужний,

байдур

байрак

байдужість, байдужність, байдужіти, байдужніти, збайдужілий; — р. [бай­дуже], п. [bajdu?e] (з укр.); — власне українське складне утворення, струк­тура якого тлумачиться як об'єднання наказового способу дієслова бай «го­вори» і дуже (Фасмер І 107); це тлума­чення підтверджується вживанням бай­дуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.).— Див. ще баяти, ду­жий. — Пор. байбарзо.

[байдур] «зальотник, джиґун, зали­цяльник, ловелас»; — п. [bajdura] «пле­тун»;?— очевидно, складне утворення з основ слів баяти і дурити (див.).

байка¹, байкар, байкарство, бай­ти, байківнйця, байко — див. баяти. байка² — див. бая. [байла] «шутий, безрогий» Ж; — не­ясне.

[байлаш] «спроба» Ж, [байлйчити] «пробувати, перевіряти, куштувати» Ж, [байлувати] «тс.» Ж, [пробайлунок] «спроба» Ж; — неясне; можливо, по­в'язане з уг. bajlódni «возитись».— Кравчук ЛБ VIII 70; Чопей 7.

[байлйк] «безплатна примусова ро­бота, на яку виганяли селян румун­ські бояри на Ізмаїльщині» Mo; — запо­зичення з турецької мови; тур. baylik — утворення з суфіксом -lik «-CTBO, -щина» і т. д. від іменника bay «пан, господар»— є, очевидно, калькою або відповідником до укр. пан-щина; пор. тур. крим.-тат. і ін. baylik «багатство» (з давні­шого «господарство»).— Радлов IV 2, 1428.

[байло] (лайл.); — неясне; можливо, пов'язане з Ібайла] «ворожбит», р. [бай­ло] «базіка», похідними від баяти; може розглядатись і як результат контаміна­ції слів [байтало] «нероба, волоцюга» і вайло «тюхтій, телепень».

[байлова] «виносне дишло», [байлога] «тс», [байловка] «тс; жердина для підіймання якоря на великий човен», [байлувити] «припрягати другу пару волів і витягати віз на гору; лупцювати», [бальвувати] «зчіплювати, зв'язувати»;— запозичення з тюркських мов; пор. ак-ног. байла «прив'язувати, зав'язува­ти, зв'язувати», тур. bagli — «зв'язаний,

прив'язаний», baglamak «зв'язувати прив'язувати».— Кравчук ЛБ VIII 70* [баймуд] «дурень, телепень»; — складне утворення від основ дієслова баяти «розповідати, ворожити» і прик­метника др. мудьныи «повільний», пов'я­заного чергуванням голосних з р. мёд-ленный «повільний»; первісне значення «такий, що повільно говорить».— Див. ще баяти.

[байно] «атож, саме так» Ж; — ре­зультат злиття підсилювальної частки ба «та» і стверджувальної частки [айно]. — Желех. І 10.—Див. ще ба¹, айно.— Пор. батайно.

[байодити] «базікати, брехати» Я; — афективне утворення від баяти «розпо­відати», близьке до [байдати]. — Див. ще байдати, баяти.

[байор] «крайка», [байорка] «крайка; широка стрічка; обвита металевою нит­кою товста струна», [байорок] «товста струна; золота нитка», [байорці] «пле­тені шнурочки при поясі» Ко, [баюр] «крайка, шнурок» Ж, [боюрок] «вузький пояс» Ж, [боюрка] «тс»; — п. bajorek «металева нитка для гаптування і оздоб; обвита металевим дротиком струна», болг. баер «намисто», байр «жіноча при­краса»; — запозичено з румунської мо­ви, очевидно, через польське посеред­ництво; рум. baier(ä) «шнурок, тасьма» виводиться з лат. bajulus «носій» неяс­ного походження (VrabieRomanoslavica 14, 129; DLRM 63) або з лат. varius «різнобарвний» (Puçcariu 14—15); менш переконливе припущення (SW І 84) про запозичення через польську мову з італійської (іт. bagliore «блиск»); без­підставно пов'язується (БЕР І 26) з тур. bayir «могила, горб»; рум. [baiurä] є зворотним запозиченням з української мови.— Vasmer RS1 3, 167; Crânjala 205; Sadn.—Aitz. VWb. I 226.

байрак¹ «лісок у яру; лісова долина», [бар'як] «тс.» Кур, ст. байракъ «порос­лий лісом яр» (XVI ст.); — р. буерак «сухий яр, водомий, водорий», [байрак, барак] «тс»; — запозичення з турець­кої мови, хоча відносно турецького слова-оригіналу думки розходяться; більшість авторів вказує на тур. bayir

байрак

бак

«горб, зарослий деревами схил гори» (пор. монг. bügerag «піщаний горбик», калм. böräg «тс») (Кобилянський Діа­лект і літ. м. 243; Шанский ЭСРЯ І 2, 214; Фасмер І 231; Paasonen JSFOugr 21, 42; Ramstedt 57), інші виводять від тур. buyrak «ущелина, прірва» (Мака-рушка 4; Lokotsch 28); пор. також тур. burak «непридатна земля». — Менгес 188; Sadn.— Aitz. VWb. I 227.

[байрак²] «вудила вуздечки Г; чер­кеська сідельна збруя Ж»; —очевидно, запозичення з якоїсь іранської мови; пор. ос baräg «вершник», bairag «лоша», перс, bâragï «кінь» і т. д., які зводяться до дієслівної основи bar- «їздити вер­хи».— Абаев ИЭСОЯ І 232, 236—237.

[байрак³] «велика вівчарка» Ж; — неясне.

[байса] «пусте базікання» Ж; — по­хідне утворення від дієслова баяти «розповідати», можливо, аналогічне до р. плакса. — Див. ще баяти.

байстрюк «нешлюбна дитина», [ба-стрюк, байстер, бастир ВеБ], байстря, [бастря] «тс», [байстр ятник] «чоловік жінки, що має нешлюбну дитину» Я, ст. байструкъ, байстря (XVII ст.); — р. [бастрюк] «нешлюбна дитина», [бай-стрык] «тс», бр. [байструк], п. [baj-struk], ст. baster, bastrz? «тс»; — через польське посередництво запозичено з ні­мецької мови; свн. bastart (нвн. Bas­tard) «нешлюбна дитина» походить від фр. ст. bastart «тс», яке зводиться до пізньолат. bastardus «тс», утвореного від bastum «в'ючне сідло»; отже, bastar­dus означало «син в'ючного сідла» (жар­тівливий натяк на стосунки між служ­ницями постоялих дворів і погоничами мулів); виводиться також (Kluge—Mitz-ka 55) від германського етноніма Bas­tarnen «бастарни»; пропонувались і інші тлумачення; п. [bajstruk] із вставним j (як у айстра) є зворотним запозиченням з української мови.— Richhardt 32; Фасмер І 132; Brückner 17—18; Bern. І 45; Dauzat 78; Gamillscheg 92.

[байтала] «незграба, бовдур», [бай-тало] «нероба, волоцюга», [байталува-тий] «грубий, неотесаний»; — п. bajta?a «недотепа, незграба, нездара», [bajda?a]

«тс»; — очевидно, запозичення з ту­рецької мови; тур. battal «непридатний, громіздкий» походить від ар. baiala «бути недійсним, бездіяльним, безро­бітним», battal «незайнятий, безробітний, поганий».— Stachowski Arab. Lehnw. І 26.— Пор. байдала, батал.

байца «протрава; міцна горілка», [байцувати] «травити, роз'їдати, при­пікати»; — р. байцевшпь «фарбувати тверді предмети їдкими речовинами, ви­травляти, морити», п. bejc «протрава», bejca «хімічний і фарбувальний розчин; грунт під фарбу», болг. байц «столярна фарба», байца «розчин для закріплення фарби», схв. ба'щ, баща «тс»; — запо­зичення з німецької мови; нвн. Béize «протрава; міцна горілка» пов'язане з діє­словом beizen «травити, роз'їдати; при­пікати; полювати з соколом», двн. beiz-zen «змушувати їсти» як каузативом до дієслова beißen «кусати», спорідненого з дінд. bhid- «колоти», лат. rindere «тс», псл. biti, укр. бити. — БЕР І 27; Kluge—Mitzka 63.— Див. ще бити.

[байдарка] «частина ткацького вер­стата»; — запозичення з румунської мови; рум. brä|ärä «скоба; браслет» по­в'язане з brat «рука, ручка», що похо­дить від лат. bracchium «рука», запо­зиченого з грецької мови; гр. βραχ?ων «верхня частина руки» тлумачиться як форма вищого ступеня від прикметника βραχ?ς «короткий», нібито в значенні «коротший від передпліччя».—Schelud-ko 126; Puçcariu 18; Walde—Hofm. І 114; Frisk I 264.

бак¹ «посуд для рідини»; — р. бр. бак «тс», болг. м. бака «металевий посуд для їжі, корму», схв. баквица «дерев'я­ний посуд для води»; — запозичення з французької, німецької або голланд­ської мови; фр. bac «чан, бак» походить від нар.-лат. baccus, запозиченого з гал­льської мови; гол. bak «резервуар, таз», н. Back «глибока дерев'яна миска», англ. back «посуд, чан» походять від нар.-лат. bacca «посуд для води», спо­рідненого з лат. baccus.— CIC 83; Шанский ЭСРЯ І 2, 13; Фасмер І 108; Skok І 97; Dauzat 66; Kluge-Mitzka 43.

бак

бакен

[бак²] (частка) «пак»; — розглядає­ться (Потебня РФВ 4, 163) як один з ви­падків паралелізму п і б в слов'янських і балтійських мовах; може бути й ре­зультатом видозміни частки пак під впливом частки (і вигуку) ба. — Див. ще пак.

бака (у виразах забивати баки «зби­вати з пантелику, замилювати очі», сві­тити баки «підлабузнюватись»); — бр. [бакі] «очі» (б. забіваць «замилювати очі»), бакулы «балухи, очі», п. baka (bak? або baki?wieci? «підлабузнюва­тись»);— похідне утворення з первісним значенням «очі» від дієслова бачити. —

Фасмер І 108; Vaillant RES 22, 7; Il'jinskij PF 11, 183; Bern. I 24.—Див. ще бачити.

[бакай] «глибока яма в річці, ставку; наповнена водою вибоїна; випорпане курми гніздо в землі ЛЧерк», [бакаль] «озеро», [бакані] «заболочена рівнина» Пол, [батя] «яруга» ВеНЗн, [бакаїстий] «з ямами під водою; вибоїстий», [бакаю­ватий, бокаїстий НЗ УжДУ 26] «тс»; — р. бакай «річкова протока; прохід у плавнях», [бакалда] «яма з водою; вибо­їна з водою», [бокалда] «тс»; — очевид­но, запозичення з якоїсь тюркської мови; пор. тур. крим.-тат. узб. уйг. каз. bok «кал, гній, бруд», які зістав­ляються з монг. bog «бруд, сміття»; менш переконливе зближення з р. [бак­лан] «колода», [бакулька] «вистругана паличка», [баклуша] «заболонь у де­рева», схв. бакула «тс.» та ін. (ЭССЯ 1, 142—143); позбавлені підстав зістав­лення з гал. baccus «заглибина, впадина» (Горяев 1896, 9), з р. бок (Соболевский Slavia 5, 441) або з укр. бак «резерву­ар».— Фасмер І 109; Радлов IV 2, 1645; Räsänen Versuch 79; Ramstedt 48—49.

бакалія¹ «група харчових продуктів і предметів споживання», [бакалея] «овочі» Пі, бакалійник «торговець бака­лією», [бакалійщик] «продавець овочів» Пі, ст. бакалія «південні сушені плоди» (XVIII ст.); — р. бакалея «сушені пло­да, чай, кофе, какао, цукор, солодощі», бр. бакалея «тс», п. bakalie «бакалія, бакалійні товари», болг. бакалйя «то-

вари й продукти домашнього вжитку», м. бакалница «бакалійна крамниця»,, бакаллак «бакалійні товари, бакалійна торгівля», бакал(ин) «бакалійник, влас­ник бакалійної крамниці», схв. бакал­ница «бакалійна крамниця»; — запози­чення з турецької мови; тур. bakkal «торговець овочами», bakkal іуе «бака­лія» походить від ар. baqqâl «зеленяр, торговець овочами, плодами, солони­ною, в'яленою рибою, ковбасами», baq-qâliyyâ «бакалія», пов'язаного з baql «сушені плоди і овочі».—СІС 83; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 14; Фасмер І 109; Преобр. І 50; Skok І 95; Stachowski Arab. Lehnw. I 25; Räsänen Versuch 59; Lokotsch 16; Sadn. — Aitz. VWb. I 228.