СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 16 страница

бас «низький голос; музичний ін­струмент», басило «дуже гучний, силь­ний бас; [чоловік з грубим голосом ЯК [басок] «басова струна» Пі, басиста «той, хто грає на контрабасі», басистий «[тс]; басовитий», басовитий, басити, [басувати] «мурчати; підтакувати», баса «басом», збаса «тс», підбасок «баритон», підбасовувати «підтакувати», ст. басъ (XVIII ст.); — р. бр.болг. м. бас, п. ч. слц. вл. нл. bas, схв. бас, слн. bas; — через польську мову запозичено з ні-

басаман

басил

 

мецької, французької або італійської; н. Bass «низький голос; смичковий ін­струмент», фр. basse «низький голос» походять від іт. basso «тс», яке відпо­відає нар.-лат. bassus «товстий; низь­кий», можливо, запозиченому з оск-ської мови.— СІС 89; Шанский ЭСРЯ І 2, 51; Фасмер І 129; Преобр. І 19; Hüttl-Worth 17; Dauzat 77; Kluge— Mitzka 54; Ernout—Meillet I 67.

басаман «смужка з тканини, смуга на тілі від удару», [басейман Я, басаму-га] «тс», [басамага] «знак від побоїв» 0, [басамонка] «крайка, тасьма», Іба-самунка, басанунка] «тс», [басанунча] «мала крайка», [басаманити] «робити синяки, бити до синяків» Пі, ст. баса-манъ «облямівка, галун» (1718); — ви­дозмінені запозичення з польської мови; п. [basamuny] «облямівка, галун», pasa-man, pasamon, ст. paseman «тс.» похо­дять від фр. passement «позумент, га­лун, обшивка»; раніше фр. passement виводилось через іт. passamano від ісп. pasamano «край, балюстрада» (Преобр. І 18), тепер воно вважається похідним від фр. passer «проходити» (Dauzat 536).— Див. ще пасаж. — Тимч. 60.— Пор. басан², пасаман.

[басамання] «домашнє начиння»; — пов'язане з басаман «смужка тканини, тасьма»; тасьмою (рос. басон) оздоблю­вались домашні меблі.— Даль І 53.

[басан¹] «сап'ян» Ж; —запозичення з французької мови; фр. basane «тс.» походить від пров. bazana «тс», пов'я­заного з ісп. badana «вичинена бараняча шкіра», яке зводиться до ар. bidâna «підкладка».— Піскунов 13; Dauzat 76; Gamillscheg 89.

[басан²] «облямівка сукні»; — р. ба­сон «тасьма; позумент; кант, галун»; — ставиться в зв'язок з діалектним варі­антом н. Posamént «позумент», яке по­ходить від фр. passement «тс»; в укра­їнській мові, очевидно, є результатом видозміни слова басаман, яке зазнало впливу з боку [басан¹]. — Фасмер І 131; Преобр. І 18.— Див. ще басаман.

[6acâHbJ «крита галерея навколо цер­кви»; — можливо, результат видозміни форми опасання «тс», похідної від пас «пояс».— Див. ще пас¹.

10*

Ібасаран] (бот.) «айстра, Aster amel-lus L.» ВеНЗн, [басантйр, базандйр] «тс.» ВеНЗн; — неясне.

басарйнка «подарунок, хабар», [ба-сарйнок, басарймок, басаврйнок] «тс», [басарунок] «корм, який дають корові під час доїння; додаток до зарплати», базарйнка «подарунок, хабар; гости­нець з базару», ст. басарунокъ «вина­города за побої» (XVII ст.); — р. [баса­рйнка] «панщина, праця за оренду зем­лі», п. basarunek «винагорода, відшкоду­вання; хабар», ст. beserunek, basarynek «тс»; — через польську мову запозиче­но з німецької; свн. bezzerunge «виправ­лення» є похідним від прикметника bezzer «кращий» (нвн. besser), пов'яза­ного з нвн. bass «дуже, надзвичайно», двн. baz, дангл. bet «тс», спорідненими з снн. bate «перевага», дісл. bâti «тс», двн. bazën «поліпшуватися», гол. baten, дангл. batian «тс».— Тимч. 60; Фасмер І 130; Brückner 17; Kluge—Mitzka 54, 70.

басейн; — р. бассейн, бр. болг. ба­сейн, п. basen, ст. basyn, ч. слц. слн. bazén, вл. basenk, м. басен, схв. басен, базён; — запозичено через російську мову з французької; фр. bassin (< ba­sin < слат. *bacclnum) «басейн» похо­дить від слат. bacca «посуд для води».— СІС 89; Шанский ЭСРЯ І 2, 53; Фасмер І 132; Dauzat 77.— Див. ще бак.— Пор. басйн.

[басетля] «віолончель», [басетня] «тс», [басётник] «віолончеліст», [басоля] «віолончель»; — р. [басоля] «басовий гу­док», бр. басэтля «контрабас», басоль «тс», п. basetla «контрабас; товста жін­ка», ч. basetl «віолончель», basetka «мала-віолончель»; — через польську мову за­позичено з італійської; іт. bassetto «не­великий контрабас» є похідним від basso «контрабас».—Sł. wyr. obcych 71; Brück­ner 17; S W I 103.— Див. ще бас.

[баси] «смуги», [збасувати] «побити до синяків» Ж; — результат спрощення слова басамани «смуги» під впливом паси. — Див. ще басаман, пас.

[басйн] «яма для зберігання дощової води на поливання городини» Ва, [ба-сина] «тс.» Ва, Дз; — п. basyn «басейн, водозбірна яма»; — через польську мову

14?

баска

басоля

 

запозичено з французької.— Див. ще басейн.

[баска] «довга кофта з оборками Я; жіночий жакет, пошитий в талію Дз»; — р. баска «широка оборка на платті; [кофта в талію]»; — запозичення з фран­цузької мови; фр. basque «оборка» є ре­зультатом видозміни під впливом bas-quine «широка сукня» давнішої форми baste «оборка», яке походить від іт. basta «складка», пов'язаного з дієсло­вом bastir «зшивати», похідним від франк, bast «кора», *bastjan «працювати з корою», споріднених з нвн. Bast «лико», двн. дісл. bast, дангл. baest «тс», можливо, також лат. fascia «за­в'язка», сірл. base «нашийна пов'язка», іллір. βαστά «взуття»; думка Шан-ського про походження р. [баска] від р. [баса] «краса» здається сумнівною.— Шанский ЭСРЯ І 2, 51; Dauzat 77, 78; Kluge—Mitzka 55.

баскак «татарський збирач податків на Русі; татарський урядовець»; — р. бр. баскак, др. баскакъ, п. ч. baskak; — запозичення з давньотатарської мовн; тат. ст. баскак «тс.» задовільного пояс­нення не має; можливо, воно є запози­ченням з половецької мови; менш пере­конливим є пояснення др. баскакъ (Фас-мер І 131; Преобр. І 18) як запозичення з чагатайської або іншої тюркської мови, в якій воно мало бути утвореним від тюркського кореня bas «давити» і мало означати «гнобитель».-— СІС 90; Аракин Тюркизмы 115—117; Шанский ЭСРЯ I 2, 51—52; Дмитриев 526; Семе­нов ИАН ОЛЯ 6/2, 137—146; Sadn,— Aitz. VWb. I 256—257; Räsänen Ver­such 64.— Пор. басма.

[баскалйчитися] «чинити опір; пру­чатися, комизитися», [баскалшпи] «рва­тися, квапитися, хапатися» Ж, [баска-лшпися] «пручатися, метатися, рватися» Пі; — р. [бйскалшпься] «ламатися, ма­ніритися, красуватися, кокетувати», [базгала] «пустун, гульвіса, жартівник», [базгальничать] «дуріти, пустувати»; — очевидно, похідне від основи псл. bas-, збереженої в р. [бас] «прикраса», [баса] «краса» і, мабуть, спорідненої з дінд. bhäsah «світло, блиск», bhäsati «світить, блищить», оскільки припущення про

запозичення р. [бас, баса] з мови комі викликає сумніви; на словотвір і україн­ські значення могли вплинути близькі за звучанням форми іншого походжен­ня.—Фасмер І 129—130.

баскетбол, баскетболіст; — р. бр. баскетбол, п. вл. слн. basketball, ч. слц. нл. basketbal, болг. баскетбол; — нове запозичення з англійської мови; англ. basket-ball складається із слів basket «корзина», яке походить, оче­видно, від вал. basged «чаша, корзина» (пор. запозичене з бритської мови лат. bascauda «чаша, полоскальниця») і ball «м'яч», запозиченого з французької мо­ви.— СІС 90; Шанский ЭСРЯ І 2, 52; NSD 234; Walde—Hofm. І 97.—Див. ще бал³.

басма «[чорна шовкова хустка на шию Я, ЖІ; (іст.) грамота татарського хана»; — р. басма «зображення татар­ського хана; печать, знак; турецька повсть; [тасьма]», бр. басма «лист хана», болг. басма «тонка хустина; набивна тканина», м. басма «ситець», схв. басма «вид полотна»; — запозичено давніше з татарської і пізніше з турецької мов; тат. басма «тиск», тур. basma «друку­вання, ситець» походять від спільно-тюркського кореня bas «тиснути, да­вити».— СІС 90; Шанский ЭСРЯ І 2, 52; Фасмер І 131; Дмитриев 526; Sadn.— Aitz. VWb. I 256; Bern. I 45; Miki. TEI I 257; Räsänen Versuch 64.— Пор. баскак.

[басні] «теревені, пусті балачки» Ж;— р. басня «байка», баснь «тс», n. baśń «оповідь, переказ», ч. слц. basen «вірш», вл. basnica «байка», нл. basen «вірш», заст. basnja «байка», болг. басня «тс», м. басня «тс; [замовляння, заклинання]», схв. басма «магічне слово, заклинання», басна «байка», слн. basen «тс», bâsna «приповідка», стел, г.лемк «тс»; — псл. basnb, похідне утворення з суфіксом -snb від *bati, bajati «розповідати» з іє. *bhâ- «тс».— Шанский ЭСРЯ І 2, 53; Фасмер І 131; Bern. І 45; Sławski І 28; Brückner 18; Machek ESJĆ 47; Schuster-Śewc Probeheft 21; ЭССЯ 1, 161—162; Sł. prasł. I 193; Sadn.—Aitz. VWb. I 120.— Див. ще баяти.

басоля — див. басетля.

баста

баталев

 

баста (виг.) «кінець, досить», бас-тувати «страйкувати», забастовка «страйк»; — р. бр. болг. баста «кінець, досить (зокрема, в грі в карти)», п. ч. слц. basta «досить», схв. баста, слн. basta «тс»; — запозичення з італійської мови; іт. basta «досить» є особовою фор­мою дієслова bastare «бути достатнім», яке розвинулось у народній латині з ети­мологічно неясного гр. βασταν (βαστά­ξει/ν) «нести» з семантичним переходом «переносити, витримувати; тривати, бути достатнім (спочатку в грі в карти)»; форма забастовка запозичена з росій­ської мови, в якій є похідною від діє­слова забастовать. —СІС 90; Шанский ЭСРЯ І 2, 53; Фасмер І 132; Преобр. І 18; Kopaliński 114; Hołub—Lyer 94; Kluge—Mitzka 55; Frisk I 225; Boisacq 116.

бастіон; — p. болг. м. бастион, бр. бастыён, п. ч. bastion, слц. слн. bastion, схв. бастион; — запозичення з фран­цузької мови; фр. bastion «тс.» або по­ходить від іт. bastione «форт, бастіон», утвореного від bastia «невелика фор­теця», або є похідним від фр. bastille «укріплення», що виводиться від пров. bastida «збудована». — СІС 90; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 54; Фасмер І 132; Вино­градов Очерки 52.— Пор. башта¹.

[бастуня] «бугшприт; (перен.) вели­кий ніс» Я; — болг. бастун «палка», м. бастун, схв. [бастун, баштун] «тс»; — запозичено з італійської мови, можливо, через посередництво ново­грецької (нгр. μπαστούνι «палиця»); іт. bastone «палка; бугшприт» походить від пізньолат. bastum «палка», очевидно, запозиченого з грецької мови; гр. *βάστον «носилки» утворено від основи βαστάξω «несу, піднімаю», можливо, пов'язаного з βαίνω «іду».— Bielecki, Bollettino dell'Atlante Linguistico Medi­terraneo 8, 56—58; БЕР І 35; Dauzat 77-78; Frisk I 225; Walde—Hof m. I 98. басувати «ставати дибки, скакати, пустувати, гордо виступати (про коня)», баский «гарячий, жвавий, шпаркий», [басований] «галопуючий» Пі, [баско] «завзятий працівник; баский кінь» Я; — р. [басовать] «басувати», бр. [басоваць] «пустувати, дуріти»; — остаточно не з'я-

соване; зіставляється (Даль І 52) з р. [баса] «краса».

[бат¹] «батіг Mo; палка», батюга «ве­ликий батіг», [батура, батурмен] «тс»; — р. [бат] «дрючок», бр. [бат] «довгий батіг», п. bat «батіг; тонкий по­сторонок; тілесна кара, побиття», схв. бат «молоток, дрючок, батіг», бата «тс», слн. bat (bât) «дрючок, дерев'я­ний молоток»; — пел. Ьагъ «палка», по­в'язане з дієсловом baiati «бити, ру­бати»; — очевидно, похідне від іє. *bhät-«бити», з яким пов'язані також галль-сько-лат. battuo «б'ю», двн. Batu- «бит­ва», дангл. beadu «тс», лат. con-fOto «збиваю» (Bern. I 46); зіставлення з кімр. bathu «бити, рубати» (Фасмер І 133) непевне, оскільки останнє може бути запозиченим з латинської мови (Walde—Hofm. І 99).—ЭССЯ 1, 167— 168; Sł. prasł. I 195—196.— Пор. бата­ти, батіг¹.

[бат²] «вітрильний човен», ст. бать (XVII ст.); — походження остаточно не з'ясоване; може бути пов'язане з р. [бат] «видовбаний з однієї колоди чо­вен», яке виводиться від дісл. batr «чо­вен», що походить від дангл. bât «тс.» (Elis. Meyer ZfSlPh 5, 144; Kluge—Mitzka 91; Skeat 54), або з п. bat «вітрильний човен», яке походить від іт. batto «човен», battello «тс» (Brückner KZ 48, 162), що зводиться до того самого дангл. bât; Фасмер (І 133) пов'язує р. [бат] «видовбаний з однієї колоди човен» з [бат] «дрючок», припускаючи почат­кове значення «колода, стовбур».

[батайно] «атож, аякже» ВеЗа; — результат лексикалізації стверджуваль­ного виразу ба та айно. — Див. ще айно, ба¹, та.— Пор. байно.

[батал] «якийсь городній овоч» Я; — очевидно, походить від тур. battal «покинутий, непридатний» (щодо якоїсь несортової овочевої культури), запози­ченого з арабської мови, де battal «по­ганий, незайнятий» є похідним від діє­слова baiala «бути фальшивим, пустим, бездіяльним; припинятися, бути скасо­ваним».— Пор. байтала.

[баталев] «збивачка в масничці; по­суд на молоко Ко», [батал â] «копистка,

баталія

батіг

 

якою мішають сир» О, [баталей] «зби-вачка в масничці», [баталіє О, бателев Ж, ботелев] «тс», [баталіє] «копистка для вимішування мамалиґи» ДзАтл II, [баталюв] «тс.» ДзАтл II, [баталія] «колотівка, мішальник» ЕЗб 4; — запо­зичення з східнороманських мов; рум. bätäläu «праник для білизни; товкач» утворене за допомогою суфікса -äläu від основи дієслова bâte «бити», яке похо­дить від лат. batt(u)ere «тс», запозиче­ного з галльської мови і спорідненого з псл. Ьагъ, baiati, укр. бат, батати. — Scheludko 126; Шаровольський 36. за-ходозн. 54; Кобилянський Гуц. гов. 82; DLRM 74.— Див. ще бат¹, батати.

баталія «бій, битва», баталіст «ху­дожник, який малює батальні картини», батальний, ст. баталія (XVIII ст.); — р. болг. баталия, бр. баталія, п. bata­lia, ч. batalie «утруднення», слц. patâ-lia «неприємність», схв. баталща, слн. (заст.) batâlja; ■— через польське посе­редництво запозичено з французької мови; фр. bataille походить від слат. battualia «вид фехтування», пов'язаного з battuere «бити», можливо, запозиче­ним з галльської мови.— СІС 90; Шан­ский БСРЯ І 2, 55; Kopal iński 114; Dau-zat 77; Walde—Hoi m. I 99.— Пор. бат¹, батальйон, батарея.

батальйон; — р. батальон, бр. ба-тальён, п. batalion, ч. слц. batalion, вл. bataljon, болг. баталион, м. баталщон, схв. баталон, слн. bataljón; — запо­зичення з французької мови; фр, batail­lon походить від іт. battaglione, утворе­ного від battaglia «військова частина; бій, битва», що походить від лат. bat­tuere (> battere) «бити», запозиченого з галльської мови.— СІС 90; Шанский ЭСРЯ І 2, 55; Смирнов 57; Виноградов Очерки 52; Фасмер І 133; Преобр. І 19; Dauzat 78; Walde—Hof m. І 99.— Див. ще бат¹, батати.— Пор. баталев.

батарея (військ., тех.), батареєць, \баталерія] «батарея» Я, ст. батерія (XVIII ст.); — p. болг. батарея, бр. батарея, п. bateria, ч. baterie, слц. bateria, вл. baterija, м. батерща, схв. батгрща, слн. baterija; — запозичення з німецької або французької мови; фр. batterie (звідки і нім. Batterie) пов'язане

з дієсловом battre «бити», яке походить від лат. battuere (> battere).—СІС 90; Москаленко УІЛ 49; Шанский ЭСРЯ І 2, 55—56; Фасмер І 134; Преобр. І 19; Dauzat 78.— Див. те батальйон.

[батати] «різати великими кусками, батувати, панахати» Me, батувати «тс; [бити Пі]», [батальня] «бительня» Me, [батала, батальнйця] «тс.» Ле, [батйв-ний] «задерикуватий, упертий» Ж, [роз-батшпи] «розірвати, розпанахати»; — р. [батовать] «бити, вдруге обмолочу­вати (зерно)», [ботать] «стукати, то­рохтіти», др. батати «бити, ударяти», схв. батати «бити, стукати»;— псл. baia­ti «бити», пов'язане з іменником bate; — споріднене з двн. Batu- «битва», дангл. beadu «тс», галльсько-лат. battuo «б'ю», можливо, також лат. con-füto «збиваю»; іє. *bhlt- «бити».—ЗССЯ 1, 164—165; Sł. prasł. І 194; Sadn.— Aitz. VWb. І 70, 72—73; Bern. I 46.—Пор. бат¹, батіг¹.

батист (вид тканини); — р. м. ба­тист, бр. батист, п. batyst, ч. слц. вл. batist, болг. батиста, схв. батист, слн. batist; — запозичення з французь­кої мови; фр. batiste «тс.» походить від ст. (soie, toile) bâtisse (batiche) «сорт шовку, полотна», утвореного від основи *bat-, поки що не ідентифікованої; по­милково виводилось (Dauzat 78; Фас­мер І 134; Шанский ЭСРЯ І 2, 56) від власної назви Baptiste, імені вигаданого фламандського майстра XIII ст., який, нібито, уперше виготовив цю тканину.— Gamillscheg 93; Höfler ZfRPh 80, 455— 464.

батіг¹, [бат'ій] ЛЧерк, [бат'їжє] «ба­тоги, довгі стебла, вуса у рослин» Ж, [батожжя] «батоги, нагаї», батожилно «пужално», батожйна, [батожник] «той, що займається лише батогами і кіньми» Ж, [батуг] «батіг» ДзУЗЛП, [батуга] «великий батіг», батожистий, батожи­ти; — р. батог «палка, хворостина, батіг», др. батогь «батіг», п. batog «иагай, канчук», ч. ст. baton «батіг», стел. GdTçfb «тс»; — похідне утворення від бат «палка» з тим самим суфіксом -og-, що і в слові пиріг; спроба пов'я­зати з тюрк, botak, budak «гілка, сук»

батіг

батрак

 

(Miki. TEI І 17; Sławski І 28; Добродо-мов Этимология 1967, 253—258) зда­ється менш обгрунтованою.— Дзендзе-лівський УЗЛП 18—20; Шанский ЭСРЯ І 2, 56—57; Фасмер І 134; Преобр. І 19; Iljinskij PF 13, 498; Brückner 18; ЗССЯ 1, 165—166; Sł. prasł. I 195; Sadn.—Aitz. VWb. I 73—74; Bern. І 46.— Див. ще бат¹, батати.

[батіг²] (бот.) «Chondrilla juncea L.; зміячка, Scorzonera rosea W. К.» Г, Mak, [батіжки] «підмаренник, Galium verum L.; цикорій, Cichorium intybus L.» Mak, [батіжник] «цикорій; ферула, Ferula L.» ВеНЗн, ВеЗа, Mak, [батіжок] «цикорій»Мак, [батоги] «тс; хондрила» Г, Ж, Мак, [батошки] «свербіжниця, Knautia arvensis L. (Scabiosa arvensis L.); вероніка колосиста, Veronica spi-cata L.» Mak;—p. [батога] «голубий цикорій»; — назви пов'язані з батіг¹ і мотивуються, головним чином, подіб­ністю стебел (іноді коренів) відповідних рослин до батогів.— Заверуха 124; Мер­кулова Очерки 119—120; Machek J m. rostl. 236.— Див. ще батіг¹.

[батка] «виткана кольорова смуга (на домотканих виробах)» Me, [батка-тий] «різнокольоровий» (шовк) Я; — п. bat «тонкий посторонок»; — очевидно, пов'язане з дієсловом [батати] «бату-вати», давніше «ударяти» через значення «бич, нагай, мотузка, стьожка» або без­посередньо через значення «ударяти ля­дою (під час ткання)».— Див. ще бата­ти, бат¹.

[батлама] «різноманітна болотяна тра­ва; всяка всячина; сміття» Я, [батлаук] «бур'ян, переважно болотяний» Я, Дз, Mo, [батлавук] «трава з роду осок» Дз, [батлаука] «тс.» Дз; — р. [батлаук] «тя­гуча трава», [батлаука] «невелике бруд­не болото», [батмак] «тс»; — запозичен­ня з якоїсь тюркської мови; компонент бат- зводиться до тур. крим.-тат. bat «грузнути, в'язнути, тонути», тур. batak «болото, трясовина», batakli «болотис­тий»; пор. р. [басалык] «болотяний, кис­лий грунт», [басалук] «тс.» (Фасмер І 130).— Räsänen Versuch 65.— Пор. пат-лама.

[батлан] (бот.) «стрілиця, Sagittaria sagittifolia L.» Mak; — p. [батлан]

«тс»; — очевидно, пов'язане з [батлама] як назва болотяної рослини; менш пере­конливе виведення (Меркулова Очерки 133—134) від тат. batmancbq «водяний горіх, Trapa natans L.» як похідного від batman «міра ваги; повний горщик, глечик».— Див. ще батлама.

[батлачик] (бот.) «китник, Alopecu-rus nigricans Hornem.; Alopecurus pra­tensis L.; Alopecurus ruthenicus Weinm.» Mak, [батлачок] «Alopecurus ruthenicus» Mak; — p. батлачок «тс», [батлачик] «водяний горіх, Trapa natans L.; стрі­лиця, Sagittaria L.; зміячка, Scorzonera L.», бр. батлачык «китник»; — очевидно, пов'язане з [батлама] «болотяна трава», [батлавук] «трава з роду осок»; назва може бути зумовлена вологолюбністю китника.— Див. ще батлама.

батова (заст.) «запорозька валка в'ючних коней; лава, ряд; загін, партія; кілька пар волів цугом; [юрба; валка]», [батава] «тс», [батівня] «валка в'ючних коней», [батовня] «тс.» Пі, Ж, [батовня] «юрба» Я, [батовий] «в'ючний», [бато-вати] «робити батову; зв'язувати коней поводами» Пі, [батувати] «тс; брати в полон» Ж; — п. [batownia] «валка по­в'язаних в'ючних коней» (з укр.), bat «тонкий посторонок»; — очевидно, по­хідне від *бат «посторонок, повід» (пор. η. bat «тонкий посторонок»), пов'язаного з бат «нагай, батіг, палка».— Див. ще батати, бат¹.— Пор. батка.

батон «білий хліб довгастої фор­ми»; — р. бр. батон «тс»; — запози­чено з французької мови через росій­ську; фр. bâton «палка» є похідним від пізньолат. bastum, очевидно, запозиче­ного з грецької мови.— Шанский ЭСРЯ І 2, 57; Dauzat 78; Walde—Hof m. І 99.— Див. ще бастуня.

батрак, батрацтво, батрачити, ба­тракувати; — р. бр. батрак; — оче­видно, запозичення з татарської мови; тат. батрак «найманий робітник» за­гальноприйнятого пояснення не має; вважається (Радлов IV 2, 1516) запози­ченням з російської мови; р. батрак виводиться також (Соболевский РФВ 70, 1913, 77; Фасмер І 134—135) від р. [батырь] «підрядчик в артілі крюч-ників», яке походить від тат. батыр

батувати

бахмат

 

«силач, молодець».— Шанский ЭСРЯ I 2, 57; Преобр. I 19.

батувати¹ — див. батати.

батувати² — див. батова.

[батуринка] «вид верхнього жіно­чого одягу» Г, Ж; — утворено від назви міста Батурин, звідки походив зразок відповідного одягу.— Грінч. І 33.

[батюта] «юнак з особливостями ди­тини» Ж; — новотвір афективного ха­рактеру, можливо, пов'язаний з батько (пор. вираз батьків синок).

батяр, батярувати —див. бетяр.

батько, батя, [батьо Ж, божусь Ж, батюк Я], [батюхна] «батенько» Я, батюшка «піп» (з рос), батьківщина СУМ, Ж, батькувати «лаяти батька; бути батьком», безбатченко «позашлюб­ний син», [побатько] «прийомний батько» Ж, [побатькатися] «стати в стосунки батька й сина»; — р. батя, батька «батько», [батко] «тс», [баті «брат», бр. [бацька], др. батя «батько», ч. bât'a (звертання до простакуватого чоловіка), слц. bât'a «дядько; [батько; старший брат]», болг. баща «батько», [бате] «старший брат», м. бате, батко «тс», схв. бата «братик», бШа «тс», [бача] «батенько, свекор», баштана «батьків­щина»; — очевидно, псл. bata, batja, яке може бути зіставлене з дінд. pita «батько», лат. pater, гр. πατήρ «тс»; вважається також результатом фонетич­ного спрощення псл. bratrb «брат»; зна­чення «батько» в такому разі розвину­лось уже після спрощення; думки про запозичення з іранських мов (Соболев­ский РФВ 64, 149), про субстратне бал-канське походження (Polâk RS1 18, 28), як і про запозичення з тюркських мов (Miki. EW 8), недостатньо обгрунтова­ні.— Бурячок 10—23; Трубачев Терм. родства 21, 195; Шанский ЭСРЯ I 2, 58—59; Machek ESJĆ 48; БЕР І 37; Skok I 86; ЭССЯ 1, 163—164; Sł. prasł. I 196—197; Sadn.— Aitz. VWb. I 224— 226; Bern. I 45—46.

баул «дорожній сундук», [баула] «шкі­ряна сумка» Я, [багул] «тюк» Пі, ст. бавулъ (1748), баулець (1722); — р. бр. баул, болг. баул, схв. баул, baûl, [ба]'ул]; — запозичення з італійської мови; іт. baule «скринька для білизни,

чемодан» походить від тюрк, baul «сун­дук».—СІС 91; Шанский ЭСРЯ І 2, 59; Фасмер І 135—136; Преобр. І 20; Skok І 123; Niedermann ZfSlPh І 449.

бах¹ (вигук для передачі звуку від удару, пострілу, сильного тріску), ба­хати, бахкати, бахкало «хлопавка»; — р. бр. бах, п. слц. bach, ч. bâch, схв. бйхйт «стук, грюкіт»; — псл. Ьахъ, зву­конаслідувальне утворення.— Шанский ЭСРЯ І 2, 59; ЭССЯ 1, 134; Sł. prasł. I 180.— Пор. бабах, бех, бух.

[бах²] «бахур» ВеБ; — очевидно, за­позичення з польської мови; п. bach «бахур» є результатом скорочення слова bachor «тс».— Див. ще бахур.

• [баха] «випуклість, складка» Ж, Іба-хастий] «опуклий, зморшкуватий» Ж;— не зовсім ясне; можливо, пов'язане, як запозичення, з свн. bâche «стегно, око­рок», що e варіантом форми backe «тс», від якої походить фр. ст. англ. bacon «бекон»; з другого боку, може бути по­в'язане з п. [bachórz] «пузо», [bachora] «тс», ч. слц. bachor «пузо, рубець (час­тина шлунка жуйних тварин)», болг. [бахур] «товста кишка (у тварин)», які виводяться (Laskowski RS1 26/1, 51— 57) від псл. *Ьах- «набухати, набря­кати».— Пор. бахматий.

[бахйли] «шкіряні штани Mo; галоші для валянок Л», Ібахлй] «саморобні га­лоші для валянок» Mo; — р. [бахилы] «чоботи з високими халявами, на під­тяжках», бр. бахіт «постоли»; — оче­видно, запозичення з південно-західних тюркських мов, у яких баллы (тур. bagli) «зв'язаний» є похідним утворен­ням від основи бах- (bag-) «зв'язувати, з'єднувати»; менш переконливим є ви­ведення від р. бах, бахать (Шанский ЭСРЯ І 2, 59—60) або від слат. bacie «вид жіночого взуття», що походить від гр. βακνίδες «вид взуття» (Mikkola Be­rühr. І 82), як і пов'язування з башмак (Miki. EW 8).—Фасмер—Трубачев І 136; Вахрос І 63—66.,

[бахмат] «верховий кінь; в'ючний кінь» Ж, ст. бахматъ (1542); — р. [бах­мат] «малорослий міцний кінь», бр. ст. бахматъ, бохматъ, п. bachmat «тс»; — не зовсім ясне; вважається запозичен­ням з татарської (точніше, ногайської)

бахматий

бахур

 

мови, в якій пояснюється як складне єлово, утворене з пахн «широкий» (перс. pehn «тс») і am «кінь», спільнотюрк-ського походження^ виводиться також (Menges Festschr. Cyzevskyj 187—195) від тюрк. Mähmäd «Магомет».— Труба-чев Назв. дом. жив. 57; Одинцов Этимо­логия 1971, 195—201; Сетаров Тюркиз­мы 233—234; Фасмер I 136—137; SW 180; Lokotch li; Miki. EW 414.

[бахматий] «мішкуватий, занадто ши­рокий (про одяг); неповороткий (про людину) Пі», [бахматний] «обвислий, присадкуватий; настовбурчений», ст. бахматоеатый «низький, присадкува­тий» (XVIII ст.); — р. [бахмет] «не­зграбний, неповороткий», п. [bachmaty] «мішкуватий, незграбний, занадто широ­кий», bachmatowaty «низький, присадку­ватий, пузатий», bachmat «пузань»; — очевидно, результат контамінації слів [баха] «опуклість, складка», [бахастий] «опуклий, зморшкуватий» і [бахмат] «верховий кінь; в'ючний кінь».— Див. ще баха, бахмат.

[бахмутка] «вид солі»; — бр. [бах-мутка] «сіль з кримських озер»; — по­в'язане з назвою міста Бахмут (тепер Артемівськ, Донецької обл.), в якому здавна були розташовані соляні копа­лини.— Грінч. І 34; БСЭ 3, 130.

бахра — див. багор¹.

бахрома «тороки по краю текстиль­ного виробу», [бахрома] «вид шовкової тканини» Ж, бахромчастий «з бахро­мою», бахромчатый «тс»; — р. [бахро­ма] «тороки», болг. махрама «велика хустина з узорами», бахрама «тс»; — запозичення з тюркських мов; тур. makrama «велика хустина з узорами», крим.-тат. maxrama «вуаль для жінок» походять від ар. mahrama «хустина»; початкове м чергується з б уже в кип­чацьких тюркських мовах.— Шанский ЭСРЯ І 2, 60; Фасмер І 137; Дмитриев 527; Преобр. І 20; Mikl. TEI II 121; Korsch AfSÌPh 9, 654; Räsänen Versuch 322.—Пор. нафрама.

[бахта] «фабричне біле полотно» Me, [бахтовий] Me; — р. [бахта] «вид на­бивної бавовняної тканини; велика фа­та, покривало», [бафта, пахта] «тс»; -^

запозичення з якоїсь тюркської мови; чаг. baxta «бавовна», кирг. бакта, туркм. уйг. узб. пахта «тс.» походить від перс, päßta «тс».— Фасмер І 137; Радлов IV 1138, 1444, 1464; Räsänen Versuch 378.

[бахтарма] «зворотний бік шкіри», [бутурма] «тс»; — р. бахтарма «нижня поверхня гриба; спід, виворіт, зворот­ний бік шкіри; верхня плівка бересту; бахрома», [бахтерма] «нижня поверхня гриба»; — задовільного пояснення не має; зіставляється з тюрк, bastyrma «здавлене, стиснене».— Jakobson Word 7, 189; Фасмер — Трубачев І 137; Преобр. І 56.

[бахтати] «буйно рости»; — слн. bori­teti, bohotâti «тс», bohôt «достаток, над­мір», bohóten «пишний», bohotéti «бути пишним, повним чого»; зіставляється також з р. [бахорь] «вихор», схв. [бах] «зухвалець», бахат «зухвалий», баха· тати се «чванитися», слн. bâhati se, нл. bachaś, bachtaś «тс», ч. bachaty «товстий, пузатий»; —походження неяс­не.—Sadn. —Aitz. VWb. I 76—78; ЭССЯ 2, 163.— Пор. бухтіти.