СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 14 страница

ібандйле] «картоплиння» ВеНЗн, [бандилинє] «тс»; — результат контамі­нації форм бадилля і [бандз] «картопля» (див.).

бандит, бандитизм; — р. болг. м. бандит, бр. бандит, п. bandyta, ч. слц. bandita, вл. bandit, схв. бандит, бан­дит, слн. bandit; — через польську мо­ву запозичено з італійської; іт. bandito «вигнанець, висланий» походить від ban­dire «висилати», яке зводиться до франк. *bannjan «заслати» (пор. нвн. Bann «заслання»); у слов'янських мовах се­мантично і фонетично приєдналось до банда, первісно іншого походження.— Шанский ЭСРЯ І 2, 32—33; Фасмер І 120; Kluge—Mitzka 48.—Див. ще ба­ніт.— Пор. банда¹.

[бандос] «колун для дров» Mo;— оче­видно, запозичення з німецької мови; пор. нвн. Bänkaxt «теслярська сокира», утворене з основ іменників Bank «лава» і Axt «сокира», спорідненого з англ. axe, гр. άξίνη «тс», пел. ostrb, укр. гострий.— Kluge—Mitzka 42; Paul DWb. 65.— Див-. ще банка³, гострий.

бандура¹ «кобза; [велика або не­зграбна річ; телепень Ж]», бандурист, бандуриста, [бандуристий] «банду-

рист» Я, бандурник «майстер, що робить бандури; бандурист», [бандуроватий] «дурний» О, ст. бандура (XVIII ст.);— р. бр. болг. бандура «кобза», п. ч. слц. bandura, слн. bandura, схв. бандура «тс.» (у більшості цих мов з україн­ської); — запозичено з грецької мови або, можливо, через польську з італій­ської; іт. pandura (слат. pandora) похо­дить від гр. πανδοϋρα «цитра», яке було запозичене, мабуть, з Лідії.— Фадеев Мовозн. 1970/6, 52—53; Шанский ЭСРЯ І 2, 33; Фасмер І 190; Richhardt 32—33· Brückner 14; Sadn.—Aitz. VWb. I 236^; Bern. I 42; Miki. EW 7; Machek ESJĆS 352; пор. Абаев ИЭСОЯ I 447—449; Moszyński JΡ 37/5, 371.

[бандура²] «картопля», [бандурка, бандурята] «тс», [бандурчаник] «кар­топляний коржик», [бандурчанка] «кар­топлиння», [бандурчина, бандурянца] «тс»; — запозичення з польської і сло­вацької мов; п. [bandurki] «картоплі», слц. [bandurka] «картопля», як і ч. [bandor, bandur], brambor «тс», пов'я­зані з назвою німецької землі Branden­burg; непереконливе зіставлення (Ma­chek ESJĆ 63—64) ч. brambor з лте bim-bulis, bumbulis «картопля». — Закрев-ська Досл. і мат. VI34; S WI 93; Hołub— Lyer 103—104; Hołub—Kop. 75; Frinta Nase fee 39, 259. — Пор. бараболя¹.

[бандури] «нутрощі, переважно у тварини», [бандурник] «дрібний торго­вець, перекупник риби», [бандурити] «натягувати» Я, [вйбандуршпи] «випо­трошити», [вйбандулшпи, вйбандилити] «тс»; — р. [бандура] «нутрощі тварини; нечистоти, заховані в чомусь», п. [ban-dziochy] «нутрощі», ч. (згруб.) bandur «товстун, незграба»; — неясне; мож­ливо, пов'язане з р. [бандать] «бруд­нити».— Пер. бендюх.

[бандурка] «муха-одноденка» ВеУг;— очевидно, пов'язане з [бандури] «ну­трощі, переважно у тварини» як вка­зівка на те, що муха сідає на покидьки.

[бандя] «ледар» Я; — п. bandoch «найманий робітник на жнивах», ban-dos «тс; польова робота, виконувана найманими робітниками»; — пов'язує­ться з п. banda «гурт» і т. д., яке похо­дить від н. Bande.— Brückner 14.—

баник

банкрут

 

Див. ще банда¹. — Пор. байдикувати, банити.

[баник] «смажений пиріжок, сир­ник» Г, Ж, [банік] «тс.» St. si. 10, [баніта] «баники» Ж, \баничата\ «тс.» St. si. 10; — p. [банник] «весільний хліб, зашитий в скатертину», [гйбаница] «вид книша або кренделя», [гибанец] «тс», слц. tbanik] «вид пирога», болг. м. баница «пиріжок з бринзою, овочами або м'ясом», м. [баник], схв. гйбаница, gbanica «тс», слн. gibânica «вид пирога», gubânica «тс»; — результат спрощення давнішого *гбаник < gbbanikb, gyba-nica, пов'язаного з пел. * gbb-/gyb-, тим самим, що і в дієслові гнути, р. изгиб та і-н.— Балецкий St. si. 10/1—2, 1—17; БЁР I 31.— Див. ще гнути.

[банити] «тріпотіти на вітрі» (про віт­рила) 'Берл; — неясне.

• [банить] «важко працювати» Л; — неясне; можливо, пов'язане з п. bandoch «найманий робітник на жнивах», bandos «тс; польова робота, виконувана най­маними робітниками», або з [баня]³ «копальня» (в такому разі могло озна­чати «працювати на копальнях»).— Пор. байдикувати, бандя, баня³.

баніт «вигнанець», баніта, баншпа «тс», банітувшпи «шельмувати, лаяти», баніція «вигнання з країни, зіслання», [збагнітувати] «зганьбити, зіпсувати»; — запозичення з польської мови; п. banita «вигнанець», bannita, banit, bannit, ban­dyta «тс.» через іт. ст. bandito «вигна­нець», похідне від bando «оголошення; вигнання з країни», пов'язується з нвн. Bann «вигнання», двн. ban «наказ або заборона під страхом кари», спорідне­ним з лат. fari «говорити», псл. bajati, укр. баяти. — Richhardt 33; Bruckner 14; Sadn.—Aitz. VWb. I 236; Paul DWb. I 68; Kluge—Mitzka 50.—Див. ще баяти.— Пор. бантувати.

банк, [банок] «банк» Я, банкір, бан-ківка «банкнота» Ж, банківнйк (у грі в карти), банкувати «держати банк (у грі в карти)»; — р. бр. банк, п. bank, ч. слц. вл. нл. banka, болг. м. банка, схв. банка, слн. bânka; — запозичення з німецької або французької мови; н. Bank «банк», фр. banque «тс.» походять від іт. banca (banco) «лава, стіл міняйла,

банк», яке зводиться до герм, bank «лава».— СІС 86; Шанский ЭСРЯ І 1, 33; Фасмер І 120; Kluge—Mitzka 49; Dauzat 72.— Див. ще банка³.

банка¹ (посудина; мед.); — бр. бан­ка; — запозичення з російської мови; р. банка походить, очевидно, від укр. банька або п. bańka; спроба пов'язати безпосередньо з псл. banja (Фасмер І 121; Шанский ЭСРЯ І 2, 34) менш пере­конлива. —Bruckner KZ 45, 26; ССРЛЯ І 268. — Див. ще баня², баня⁴.

[банка²] «кільце для скріплення коси з кіссям» Л, [банька] «тс. Л; пряжка ЛексПол.»; — р. [банка] «кільце для скріплення коси з кіссям», [банька] «тс», бр. [банька] «металеве кільце в упряжі, біля хвіртки і т. д. для скріп­лення»; — очевидно, через давніші фор­ми *бантка, * банта походить від н. Band «зв'язок» і т. д.— Див. ще банта.

банка³ «поперечна лава на човні; сидіння для веслярів»; — р. банка «тс»; — через російську мову запози­чено з німецької або голландської; н. Bank «лава», гол. bank «тс.» походять від іє. *bheg- «гнути» з інфігованим -п-.— Шанский ЭСРЯ І 2, 34; Фасмер І 120; Kluge—Mitzka 48—49.

банка⁴ «мілина»; — р. бр. банка «тс»; — через російську мову запози­чено з німецької або голландської; н. Bank «мілина», гол. bank «тс.» є резуль­татами видозміни значення слів н. Bank «лава», гол. bank «тс».— СІС 86; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 34; Фасмер І 120.— Див. ще банка³.

[банкас] «залізний шпеник для за­кріплення дошки при струганні на сто­лярному верстаті»; — п. bankajz, ban-kajza «лапа, скоба»; — через польську мову запозичено з німецької; нім. Bank­eisen «скоба, лапа» є складним словом, утвореним з іменників Bank «лава, вер­стат» і Eisen «залізо», спорідненого з англ. iron, пкельт. ïsarno- (дірл. iarann, кімр. haiarn «тс»).— Шелудько 21; Kluge—Mitzka 160—161.—Див. ще банка³.

банкет, банкетник — див. бенкет.

банкрут, банкрот, банкрутство, банкротство, банкрутувати, банкро­тувати, збанкрутілий, ст. банкрутъ

банник

банувати

 

(XVIII ст.); — р. бр. банкрот, банкрут, п. bankrut, ч. слц. вл. нл. bankrot, болг. банкрут, м. банкрот, схв. бан­крот, слн. bankrót «тс»; — через поль­ську і російську мови запозичено з фран­цузької і німецької мов; фр. banqueroute «банкротство», нім. Bankrott (< Ban­kerott) «тс.» зводяться до іт. banca rotta «поламана лава» (контори банкру­тів розбивали); іт. rotto «зламаний, роз­битий» походить від лат. ruptus «тс», пов'язаного з дієсловом rumpere «рвати, розбивати, ламати», спорідненим з дінд. röpayati «обриває, відламує», двн. roub «грабіж», схв. rììpa «яма».— СІС 87; Шанский ЭСРЯ І 2, 35; Фасмер І 121; Dauzat 72; Walde—Hofm. II 451.— Див. ще банк, банка³.

банник «ганчірка, щітка на держаку для прочищання і змащування дула гармати»;— р. банник «тс», [банец] «ру­чайка клоччя, яку прядільник обмотує навколо поясниці», бр. баннік «банник», болг. банник «тс.» (з p.); — остаточно не з'ясоване; можливо, походить від давнішої форми *гбаник, пов'язаної з дієсловом *гбати < гъбати «гнути»; пов'язується також з р. банить «мити, чистити» (Даль І 113).— Пор. баник, баня¹, бгати.

бант, [банта] «бант» Я, бантик; — р. бр. бант, п. bant «перев'язка», вл. нл. bant «стрічка, бант»; — через росій­ську або польську мову запозичено з ні­мецької; свн. bant (нвн. Band) «стрічка, тасьма, зав'язка» пов'язане з дієсловом binden «в'язати», спорідненим з гр. πείσμα «канат», дінд. bândhu «родич».— Наконечна 139—140; Шелудько 21; Шанский ЭСРЯ І 2, 35; Фасмер І 121; Weiss-Brzezinowa Prace językozn. 21, 156; Paul DWb. I 96; Kluge—Mitzka 48,78.— Пор. банта, бйнда.

банта «перекладина, яка скріплює крокви в даху», [бант] Ж, бантина «тс», бантиння (зб.), [бантувати] «на­бивати банти» Ж; — п. banta, [bant] «тс»; — через польську мову запози­чено з німецької; н. Band «зв'язок» є по­хідним від дієслова binden «в'язати»; пор. н. Bândrute «бантина» (з Band «тс» і Rute «прут»), видозмінене в нл. bandrug, bandruga, bandtrugi «тс».—

Шелудько 21; Brückner 15.— Днв. ще бант.

[бантажити] «бити, карати» Я, [бан-т'іжшпи] «бити, шмагати» Я; — схв. ст. bantiżati «прогнати, вислати», ban-diźati «тс»; — очевидно, результат ви­дозміни не зафіксованого в українських джерелах слова *бантіжити «виганяти, банітувати»; семантична зміна могла від­бутись під впливом слів батіг, батожи­ти; можливий також зв'язок з банту­вати «нищити, бурити».— Див. ще ба­ніт, бантувати, батїг¹.

[банти] «солодке печиво», [банть, банті] «тс.» Я; — очевидно, результат видозміни слова баник або якийсь сло­вотворчий варіант, споріднений з цим словом; можливий також зв'язок із словом бант (за зовнішньою подіб­ністю форми печива).— Пор. баник, бант.

[бантувати] «турбувати, штовхати, бурити Ж; нищити ВеЛ», [банітувати розумом] «баламутити», ст. бантовати «турбувати» (XV ст.); —п. bantowaè «ображати, бити, галасувати, тріскати нагаєм», ч. [bantovaf] «обшукувати ко­мусь кишені; будити; баламутити», слц. bantovat' «непокоїти, морочити, обра­жати», схв. bânta «труднощі, неприєм­ність; штраф», бантовати «набридати, перешкоджати, турбувати», слн. bânto-vati «ображати»; — запозичення з угор­ської мови; уг. bânt «зачіпати, турбувати, ображати» історично є каузативним ут­воренням від дієслова bân «шкодува­ти»,—Machek ESJĆ 46; Skok I 108; Sadn.— Aitz. VWb. I 237; Bern. I 42; Reychmann JP 37, 383—384; MNTESz I 240; Bârczi 15.— Див. ще банувати.— Пор. бантажити.

[банувати] «тужити; нидіти», [бані­тувати] «тужити, плакати» О, [бана] «туга» Ж, [банлйвий] Ж, [банно] «сумно, шкода, страшно», ст. бановати (XV ст.); — п. [banować], ч. [banovati] «шко­дувати, тужити», слц. banovat', болг. [банувам] «тс»; — запозичення з угор­ської мови; уг. ban «шкодувати, кая­тись», bânat «сум, туга, горе» етимоло­гічно неясні.— Дэже St. si. 4, 93; 7, 160; Балецкий St. si. 9, 338; Sadn.— Aitz. VWb. I 237; Bern. I 42; Miki. EW 7; Bârczi 15; MNTESz і 236.

бануш

бар

 

бануш, бануша — див. балмуш.

баня¹ «лазня; [цілюще джерело ВеЛ]», банник, банщик, бачити «мити, купати», передбанник, ст. баня «лазня» (XV ст.); — р. болг. баня «лазня», др. баня «тс», нл. banja «ванна», болг. бани «курорт з цілющими джерелами», схв. бан>а «купання; курорт; ванна», баїьати се «купатись (у теплій воді)», м. баььа «лазня, ванни, гарячі джерела, курорт», слн. bânja «ванна», стел. EdNia «лазня»; — псл. banja, запозичене з на-роднолатинської мови; нар.-лат. bäneum (< balneum) «лазня, купальня» похо­дить від етимологічно неясного гр. βαλανεϊον «тс», очевидно, середземно­морського походження, яке раніше зі­ставлялося з дінд. galanah «капаючий» (Froehde y Fick I⁴ 404); менш перекон-ливе^припущєння (Преобр. І 16; Machek ESJĆ 45) про безпосереднє праслов'ян­ське запозичення з грецької мови, як і думка (Тогр 256; Ильинский ИОРЯС 23, 197—202; Brückner 14;Ondrus St. si. 4, 242—243) про власне слов'янський характер слова.—Филин Образ, яз. 215; Шанский ЗСРЯ І 2, 36; Фасмер І 121—122; Sławski І 26; БЕР І 32; Skok І 108—109; ЭССЯ 1, 151—152; Sł. prasł. І 189—190; Frisk I 212—213; Boisacq 113.— Пор. баня³, баня³.

баня² «купол на будівлі», ст. «круг­лий мідний посуд Я; невеликий глечик Пі», [баня] «чашечка», баняк «чавунний горщик, казан, глиняний або скляний посуд, дзбан», [банячка] «яйце» Я, бань­ка «куля; посуд з вузьким горлом; во­дяна бульбашка; білок ока», баньки «очі», банькач «з випуклими очима», банькатий, банькуватий «тс», ст. бан'ка «опукла посудина; купол» (XVI ст.), банька (XVII ст.); — р. банка, бр. банька «банка», п. bania «опукла річ; опуклий посуд; купол», ч. bań «купол; опукла посудина або річ», слц. bana «купол, опукла річ», bafiaty «опуклий», вл. нл. banja «кухоль, гарбуз», слн. bânjka «посуд для рідини»; — здебіль­шого пояснюється як результат видо­зміни значення слова баня¹ «лазня» через проміжний ступінь «ванна, посуд для води» (Шанский ЭСРЯ І 2, 34; Фас­мер І 121; Machek ESJĆ 45; ЭССЯ

1,151—152; Sadn. — Aitz. VWb. I 85— 86; Bern. I 43); висловлювались і запе­речення зв'язку між значеннями «опук­ла річ» і «лазня» (Bruckner 14; Преобр. І 15).— Див. ще баня¹.— Пор. баня³.

[баня³] «солеварня, копальня» ВеУг; ст. баня «залізорудна копальня» (XV ст.); — п. bania «тс; солеварня», ч. banë «копальні», слц. bana «копаль­ня»; — пов'язується з словом баня¹ «лазня» з видозміною значення, обумов­леною тим, що первісні лазні викопува­лись у землі, або тим, що давні копальні мали округлу форму (Sławski І 26; Machek ESJĆ 45; Murko WuS 5, 1—42; Sł. prasł. I 189—190); менш перекон­лива думка про первісне значення «ни­зина» і про зв'язок з п. banior «мочар» (Bruckner 14).— Див. ще баня¹.— Пор. баня², баюра.

[баня⁴] «гарбуз» ВеЗа, Мак; — бр. [баня], п. bania «тс; тиква; диня», вл. нл. banja «гарбуз»; — очевидно, результат перенесення назви баня «круглий посуд» на гарбуз за схожістю форми предме­тів.— Див. ще баня².

баня⁵ — див. бамія.

[баняс] «знахар» Ж, [буняс] «тс» Ж; — неясне; можливо, пов'язане з ба­ляси «теревені»; може бути зіставлене також з уг. banya «відьма», яке є ре­зультатом помилкового виведення від давнього складного іменника jóbanya «бабуся», утвореного з основ jób (jobb) «гарніший» і апуа «мати» (Bârczi 15).— Пор. баляс.

[банькрат] «домкрат» Mo, [банькрет] «тс»,Me;—очевидно, результат видо­зміни форми домкрат (див.).

[бар¹] «мокре місце між горбами», [баруля] «яр, провалля» До; — р. [бар] «болото; глибоке місце в морі», др. бара «болото», п. [bary] (мн.) «схили гір», [barzyna] «болото», ч. [bara] «болото», [bafina] «тс», слц. [bara] «болото, тря­совина», [barina] «калюжа, трясовина, болото, струмок», вл. bara «калюжа», болг. бара «стояча вода, калюжа», м. бара «калюжа», схв. бара «калюжа, стояча вода», слн. bara «болото, трясо­вина»; — псл. bara, «калюжа, болото»;— остаточно не з'ясоване; зіставляється (Фасмер І 122; БЕР І 32; Младенов

бар

бараболя

 

ИОРЯС 17/4, 228—229; Krahe Giotta 22, 125) з алб. bërrâk «болотистий грунт», гр. βόρβορος «намул», брет. béra «текти», дінд. barburâm «вода», Barbara, Barbari (назви річок), іллір. Barbanna (назва річки); вважається (ЗССЯ 1, 153—155; Machek ESJĆ 47) західнобалканським субстратним елементом; виводиться (Sł. prasł. I 191; Rozwadowski Studia 28—31) від іє. *bher- «бурхливо рухатись; бриз­кати; кипіти»; припускалось (Bern. I 431) походження від камас. bare «бо­лото».— Sadn.— Aitz. VWb. I 157— 158; Клепикова 595—602.

бар² «ресторан; стойка»; — р. бр. болг. бар, п. ч. слц. bar, вл. bara, схв. bar, слн. bar; — запозичення з англій­ської мови; англ. bar «стойка» походить від φρ. barre «бар'єр», яке зводиться до нар.-лат. *barra «бар'єр», етимологічно неясного.—СІС 87; Шанский ЭСРЯ І 2, 37; Dauzat 75.

бар³ «наносний підводний вал у при­бережній зоні моря або в гирлі річки; мілина»;—р. бр. бар «тс»;—запози­чення з англійської мови; англ.bar «об­мілина» походить від фр. barre «бар'­єр»,—СІС 87; Шанский ЗСРЯ І 2, 37; Фасмер І 122; ССРЛЯ І 118.—Див. ще бар².

[бараб] «зайда» ВеУг, [бараба] «тс. ВеУг; пройдисвіт О», [барабер] «зайда» ВеУг; — п. [baraba] «пройдисвіт», ч. [baraba] «голодранець, Еолоцюга»; — очевидно, запозичення з сербохорват­ської мови; схв. бараба «груба людина, босяк; наволоч», барабер «босяк», як і слн. baraba «нікчема, негідник», по­ходять, мабуть, від іт. [baraba] «роз­пусник, нероба», [barabba] «тс», яке зводиться до імені біблійного злодія Barabba (лат. Barabbas) «Варавва», ут­вореного з арам, bar «син» і abbä «бать­ко».— Онишкевич СЛиЛ 69; Machek ESJĆ 46; Skok І ПО; Sadn.—Aitz. VWb. I 243; Klein 147.

барабан¹, барабанник, барабанщик, барабанити, ст. барабань (XVII ст.); — р. бр. болг. барабан, п. [baraban] (з укр.), м. барабан; — через російську мову запозичено з татарської; тат. ба­рабан, яке має в українській і поль-

ській мовах ближчий відповідник гпара-бан (taraban), зазнало в російській мові асимілятивної зміни початкового д на б; менш імовірний зв'язок з тур. Ьаіа-ban «тс», яке походить з перської мови (Горяев 11; Mikl. TEI, Nachtr. 1, 10; 2, 81), або з перс, baland «високий» і bang «звук» (Корш у Преобр. І 16).— Шанский ЗСРЯ І 2, 37; Фасмер І 122; SW І 96; Sadn.—Aitz. VWb. I 243; Дмитриев 564.— Пор. тарабан.

[барабан²] «запічок» Mo; — р. [ба­рабан] «залізна піч; отвір у пічній трубі»; — неясне; можливо, результат зміни значення барабан¹ (див.).

[бара-бара] (вигук для підкликання овець) Mo; — р. [бар-бар, барь-барь, бари-бари] «тс», схв. [bar] (вигук для заспокоєння вівці під час доїння); — один з варіантів давнього вигуку для підганяння і підкликання овець; пов'я­зується з баран (Фасмер І 123).— Див. ще бир.— Пор. баран.

[барабер] «шляховий робітник» ВеУг, [бараб, бараба] «тс.» ВеУг; — очевидно, запозичення з чеської або словацької мови; ч. baraba «робітник на залізницях чи тунелях», слц. заст. barâber «тс», можливо, походять від н. Bähnarbeiter «шляховий робітник», яке зблизилося з формами ч. [baraba] «голодранець, волоцюга», укр. [бараб] «зайда, пройди­світ», [бараба] «тс».— Пор. бараб.

бараболя¹ «картопля», [барабаня Ж, барабуля Мак, бараб'їль Ж, барабій Мак, барабін Ж, барабан Мак, барболя Ж, балабурка, гараболя Ж, ґараґоля Мак] «тс», бараболиння «картоплиння», бара-болисько «поле з-під картоплі» Ж, [бара-бол'шник] «пиріг з картоплею», [бара-ббляник] «тс.» Я; — п. [barabola] (з укр.), ч. brambor «картопля»;—фоне­тичні видозміни назви німецької землі Brandenburg, через яку картопля поши­рювалась на схід; на ці фонетичні ви­дозміни могла мати вплив звукова фор­ма давніших українських слів типу балаболка «дзвінок, брязкальце»; — з української мови походить рум. bara-buia «картопля», barabói, звідки болг. барабой «тс»; думка (БЕР І 32—33) про походження рум. baraboi від ч. ЬгашЬог безпідставна.— Закревська

бараболя

баран

 

Досл.імат. VI31—32; Bern. І 81—82.— Пор. балабон², бандура*, гандабурка, мандибурка.

[бараболя²] (бот.) «земляна груша, бульба, Heliantus tuberosus L.» Mak, [барабольча] «жовтець-пшінка весняна, Ficaria verna Huds.»Mak, [барабольчак] «тс.» Ж, Mak, [барабольки] «тс. Г, Мак; ранник, Scrofularia nodosa L.», [бар-болькй] «ранник» Ж; — результат пере­несення і словотворчої видозміни назв бараболя «картопля», [барболя] «тс»; перенесення зумовлене схожістю коре­невих бульб цих рослин до бульб кар­топлі.— БСЭ 17, 13; ЗО, 165; 47, 407.— Див. ще бараболя¹.

[барабосити] «базікати, теревени­ти»; — р. [барабошить] «бурмотіти, го­ворити нісенітницю», [барабоша] «ба­зіка, пуста людина», [барабошь] «нісе­нітниця, теревені», п. barabas «крик, галас»; ■— давнє слов'янське складне утворення з двох словотворчих варіан­тів основ bar- і bas- (bos-), похідних від кореня ba-, того самого, що і в словах баяти, балакати та ін.; недостатньо очевидним є встановлюваний Шанським (ЭСРЯ І 2, 38) зв'язок із схв. брбосати «говорити схлипуючи», гр. βάρβαρος «заїка».— Фасмер І 123; Погодин РФВ 39, 1—2.— Див. ще бали, бари, баяти.

барабуля (іхт.) «султанка, Mullus barbatus», [барабулька, барбуля, бар-булька, барбун Ж1 «тс»; — р. барабуль­ка, [барбуля, барабуля, барабуня, бар-буня, барвена], болг. барбун, схв. бар­бун, барбон, слн. barbón «тс»; — запо­зичення з турецької або новогрецької мови; тур. barbunya через нгр. μπαρμπού­νι «тс.» зводиться до іт. barbone «тс; велика нечесана борода», похідного від лат. barba «борода», що є спорідненим з псл. *borda, укр. борода; назва зумов­лена наявністю вусиків на нижній губі барабулі; пор. російську назву тієї ж риби краснобородка.— Шанский ЭСРЯ І 2, 38;Фасмер І 125; БЕР І 33; Sadn.— Aitz. VWb. I 250; Battisti—Alessio I 429, 431, 434.— Див. ще борода.— Пор. барма²

барак; — р. барак, п. слц. barak, ч. barâk, вл. baraka, болг. барака, м. ба­рака, схв. барака, слн. baraka; — запо-

зичення з французької мови; фр. baraque «тс.» походить від іт. baracca «намет», що зводиться до ісп. barraca «глиняна хатина», похідного від barro «глина», яке є, очевидно, словом іберійського походження.— Шанский ЭСРЯ І 2, 38— 39; Фасмер І 123; Dauzat 73.

[баралі'жний] «вільний, незайнятий, бездіяльний» Ж, [бороліжний, бороліз· ний] «тс.» Ж; — неясне; можливо, ви­никло внаслідок контамінації слів пере-ліжний «перелоговий» (від переліг) і пар (про землю), що могла призвести до утворення прикметника *пароліжний, який у зв'язку з затемненням значення зазнав дальшої формальної видозміни.

баран «самець вівці; гребінь замету, крижини; [вал або колесо для підтягу­вання тягарів Берл; залізна баба ВеУг]», [барани] «кожух з овечих шкур; сорт груш ВеНЗн», [баранар] «торговець баранами»Ж, [бараняр] «тс; злодій, що краде баранів», [баранець] «невеликий важіль для підіймання міш­ків у млині Пі, Я; бекас; якірці земляні, Tribulus terrestris L. Дз; якір для вилов­лювання відра з колодязя До», бара­нина СУМ, Ж, бараниця «вичинена овеча шкура; запона з овечого хутра», [баран-коша] «назва вівці» Доп. УжДУ 4, [ба-ранник] «баранячий пастух», [баранок] «вид теплого одягу» Пі, баранці «легкі хмарки; піняві хвилі», [баранча] «ягня», [барані] «тс», [баранчик] «бекас; хвос­тик кавуна; частина вуздечки», [баран-чук] «баран; дурна людина Я; (орн.) сорокопуд, Lanius L. ВеУг», [барашка] «кучер на голові» Ж, [барашки] «пев­ного виду хмари» Я, [бараній] Ж, ба­ранячий, [баранкуватий] «вирячений, як у барана» Я, [бараніти] «дивитись бараном, губитись, дурнішати» Я, [баран-коватіти] «скручуватись, морщитись» Ж, обаранити «оточити, напасти з усіх боків», ст. баранъ (XVI ст.); — р. бр. баран, др. баранъ, боранъ, п. слц. нл. baran, ч. beran, baran, вл. boran, схв. bàran; — загальноприйнятого по­яснення немає; спроба (Meyer EW 33", Bern. І 43—44; Meijlet RSl 2, 69—70) пов'язати з гр. βάριον «вівця», βάριχος «вівці, барани», алб. berr «вівця, дріб­ний скот», bari «пастух» викликає

барандГйка

баранячка

 

заперечення з фонетичних міркувань (Трубачев Назв. дом. жив. 74—75); припущення про запозичення з тат. (каз.) bärän «ягня» (Mikl. TEI Nachtr. 2, 83; Дмитриев 526; Räsänen Versuch 62) необгрунтоване, оскільки тат. bärän само є запозиченням з російської мови; деякі дослідники припускають утво­рення за допомогою суфікса -апъ від основи bor-, тієї самої, що і в рос. боров, др. боровь «кабан і баран вихоло­щений» (Шанский ЭСРЯ 1 2, 39; Brück­ner 15; Linde I 55—56) або від звукона­слідувального комплексу bar- (Schus-ter-Śewc Probeheft 25—26); Трубачов виводив від дієприкметника дтюрк. *baran «ідучий», вбачаючи тут паралель до інших назв вівці з аналогічною ети­мологією: гр. πρόβατα, оск. *eituvo, хет. iiant і т. д.— всі з первісним зна­ченням «іти» (Трубачев Назв. дом. жив. 75—76); останнім часом висловлено дум­ку (ЭССЯ 1, 158) про походження псл. Ьагапъ від гіпотетичного ір. * varan, встановлюваного на підставі дінд. ura-па- «ягня, баран», вірм. garn «ягня», гр. άρήν «вівця, баран».— Фасмер — Трубачев І 123—124; Si. prasł. I 191— 192; Moszyński JP 35/2, 122—123; Sadn.— Aitz. VWb. I 239—240.

[барандійка] «бляшана посудина, по­дібна до сулії» Я; — неясне; можливо, утворене від первісного тюрк. [*berändä] (форма відкладного одн.) «з металу най­вищої якості», пор. кирг. беран «най­краща сталь».

[баранець¹] (бот.) «п'ядич, плаун, Lycopodium complanatum L. Пі, Lyco-podium annotinum L.» Mak;— p. плаун-баранёц «Lycopodium sel ago L.», [бара-нёц] «плаун, Lycopodium annotinum L.», бр. [бронец] «тс», баранец «Lycopodium selago L.», [варанец] «плаун звичайний, Lycopodium clavatum L.»; — пов'язане з баран; назва, очевидно, зумовлена тим, що рослина застосовувалась проти ковтунів у овець (пор. інші назви плау­на: [колтунник], ч. koltunova zelina).— Machek Jm. rostl. 27.— Див. ще баран.

[баранець²] (бот.) «арніка гірська, Ar­nica montana L.» Mak, [баранка, баране зілє, бараня траеа] «тс.» Мак; — р.

[баранья трава] «тс»; — пов'язане з баран; мотивація назви неясна.

баранка «рульове колесо»; — нове за­позичення з російської мови; р. баранка «тс.» виникло як результат перенесення назви баранка «бублик» за подібністю.— Див. ще обарйнок.— Пор. баранок².

[баранки] (бот.) «кульбаба, Taraxa­cum officinale Wigg.» Mak, [барашки] «цвіт у вигляді сережок, базьки» Я; — р. [барашки] «сережки у берези»; — по­хідне утворення від баран, паралельне до [базя] «сережка на дереві»; назва зу­мовлена подібністю пуху кульбаби і сережок до м'якої шерсті ягняти.—Див. ще баран.— Пор. базя².

[барання] «бруд, що налипає на спи­цях колеса»; — неясне.

[баранок¹] «рубанок», [баран] «вели­кий рубанок, яким працюють двоє» МСБГ; — р. баранок «рубанок», бр. ба­ран «тс»; — не зовсім ясне; можливо, виникло з рубанок шляхом метатези і зближення з словом баран. — Фасмер І 124.— Див. ще рубанок.

[баранок³] «крендель, бублик» Пі; — запозичення з російської або білоруської мови; р. баранка, бр. баранок, [бараник] «тс» утворилися від дієслова обварити (>*обваренок, обваранок) подібно до укр. обарйнок «тс» з випадінням в і по­чаткового о; пор. схв. барити «варити», м. бари.— Шанский ЭСРЯ І 2, 40—41; Фасмер—Трубачев І 124; Преобр. І 16.— Пор. обарйнок, обаряти.

[баранчик] (бот.) «первоцвіт, Pri­mula officinalis Jacq.», [баранчики] «тс; ряст, Corydalis solida Sm. Mak»; — p. [баранчики, барашки] «первоцвіт»; — похідне утворення від баран; назва зумовлена подібністю квіток первоцвіту і рясту до баранячих ріжків.— СРНГ 2, 107; БСЭ 46, 342.— Див. ще баран.

[баранчики] (бот.) «козельці лугові, Tragopogon pratensis L.» Mak; — ре­зультат семантичного зближення назви козельці, похідної від козел, з назвою баран (див.).

[баранячка] «вид грибів, Clavaria flava Seh. Ж; вовнянка, Agaricus neca-tor Bull.» JVak, [барані ріжки] «Clavaria flava. Sch.» Mak; — похідне утворення від баран; назви зумовлені зовнішньою