СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 17 страница

[бахтірувати] (слово, вживане цига­нами) «навмисне торгувати у цигана коня, щоб підбити селянина на купів­лю» Я: — неясне; можливо, циганське, пов'язане з ос. Ьаех «кінь», baextaeraeg «погонич коней» (Абаев ИЭСОЯ І 255— 256).

бахур «волоцюга, розпусник; бай­стрюк; гхлопчисько, єврейська дитина]», [бахор] І«хлопчик, шибеник» Me, бахурка «розпусниця», [бахурня] «дітлашня», [бахурча] «малий бахур», [бахуруватий] «розпусний», [бахурнятський] «розпус­ниць кий» Я, бахурувати «розпутничати», ст. бахуръ «єврейська дитина (1616); по­любовник (XVIII ст.)», бахоръ «єврей­ська дитина» (XVIII ст.); — р. [бахарь] «полюбовник», бр. [бахур] «волоцюга; коханець; молодий єврей», [бахар] «ко­ханець», п. bachor «вередлива дитина; байстрюк»; — запозичення з гебрай-ської мови; гебр. bäxür «юнак» (первісно «вишуканий, красивий»), ід. Bacher «юнак; учитель» є похідними від діє­слова Ьахаг «обирати, вибирати». — Фас-

бац

бачити

 

мер I 137; Lokotsch 18; Верхратський ЗНТШ 12, 42-43; Gesenius 100—101.

бац (вигук для передачі різкого короткого звуку), [бабац], бацати «різ­ко вдаряти», [бацягпи] «тс», [бацькати] «штовхати, тикати, стріляти», [бацкати] «штовхати» ВеЛ; — р. бр. бац, п. bac, рас, ч. слц. bac, м. баца се «брудниться», схв. бацати «кидати», бацати «колоти», слн. bacniti (bâcniti) «бити, штовхати», becâti «хвицати»; — очевидно, псл. *bat-sati, утворення з елементом-s- від осно­ви bat- «бити»; менш переконливим є виведення (ЭССЯ 1, HS—119) від гіпо­тетичного псл. *bodbcati «поколювати» або тлумачення бац (Преобр. І 20; Bern. І 37; Фасмер І 138) як звуконасліду­вального утворення; форма бабац є по­двоєнням віддієслівного вигуку бац за аналогією до бабах (<бах). — Шанский ЭСРЯ І 2, 61; Machek ESJĆ 41.—Див. ще батати.

бацила, бацилярний; — р. бацилла, бр. бацала, ч. слц. bacìi, болг. м. бацил, схв. бацил, слн. bacìi; — запозичення з німецької мови; н. Bazillus (мн. Bazil­len) «бацила» утворено в XIX ст. на основі лат. bacillum «паличка», що є демінутивом від baculum «палка» (з *bac-tlom, *bac-(c)lom), можливо, спо­рідненого з гр. βάκτρον «палка», βακτη­ρία «тс», ірл. ст. bace «гак, ковінька», псл. Ьокъ, укр. бік. — ОС 91; Шанский ЭСРЯ І 2, 61; Walde—Hof m. І 92; Meillet-Ernout І 64; Frisk I 211—212; Bern. I 68, 69.— Див. ще бік.— Пор. бактерія.

[бацман] «щось велике» Ва, [баца-ман\ «тс.» Ва, [бацан] «велика квасоля, великий горох» ВеНЗн, [бецай] «тс» ВеНЗн, [бацар] «товстун» Я; —ч. [bac] «вид печива», [bacan, bacân] «тс; невда­лий корж»; — можливо, запозичення з німецької мови; н. Batzen «купа глини, товстий кусок» є похідним від дієслова bâtzen «бути клейким, м'яким», стягне­ного з *backezen.— Machek ESJĆ 41; Kluge—Mitzka 56.— Пор. бецмаи, бець, боц.

[бацукі «водяний щур» Л, [боцук] «тс.» Л; —бр. [бац] «пацюк», п. bac «вид великих щурів», нл. batś, batśo «кастрований кабан»; — як назва ка-

бана, очевидно, похідне від основи псл. bat- «бити» (отже, первісне значення «збитий, звалений», пор. рос. боров від бороть); на щурів назва перенесена за зовнішньою подібністю їх до поросят.— Див. ще'бац.— Пор. пацюк¹, паця.

[бача] «старший вівчар» ВеЛ; —оче­видно, запозичення з словацької мови; слц. baca «тс», як і п. baca, [baczą], ч. baca, м. бач, схв. бич «тс», а також уг. baesą «тс.» (з слц.), вважається (Machek ESJĆ 41) давнім словом карпатської культури; пов'язується також (Węd-kiewicz MRI I 276—277; Crânjala 201— 202; Sławski I 24) з схв. бача «батько, старший брат».— Sadn.—Aitz. VWb. I 223—224.

[бачалка] «бочонок, невелика кадка» Я; — неясне; можливо, видозмінений ре­зультат контамінації слів бочка і бачок.

бачити, бачця «здається», [бача] «ви­діння» Пі, бачність «обережність», бач­ний «обережний», [бачлйвий] «тс; уваж­ний» Ж, [бачучий] «зіркий», [бачущий] «тс», вибачати «прощати», вибачити «пробачити; [роздивитись, розгледіти Кур]», [збачати] «прощати; помічати», завбачити, завбачливий, [знебачки] «не­сподівано», [знебашки, знеобачка] «тс», [зобачшпи] «попробувати» Кур, [нав-бач] «на вигляд», недобачати, [недобач-ливий] «з поганим зором», [недобачний] «невидимий, неоглядний» Ж, [необачка] «безпечність, нерозсудливість», [необач-ки] «несподівано» Ж, обачити «поба­чити, помітити», [обачитися] «видужа­ти», обачний «обережний», обачливий «тс», [перебачати] «прощати» Ж, перед­бачати, передбачливий, побачення, про­бачати «прощати», пробачення, пробач­ливий, [убачливий] «уважний», ст. бачити «пильнувати» (1436); — р. [бачить] «ба­чити», бр. бачыць, п. baczyć «звертати увагу, зважати; (ст.) бачити», ч. [pfe-baćić] «не помітити», слц. [baciti] «диви­тись»; — більшість дослідників (Bern. І 23—24; Фасмер І 138; Шанский ЭСРЯ І 2, 61—62; Richhardt 32; Sławski I 24; Sł. prasł. I 174—175) вважає запози­ченням з польської мови, в якій пояс­нюється як результат перерозкладу пре­фіксального дієслова *ob-aciti, пов'яза­ного, нібито, з іменником *око; п. Ьа-

баша

башмак

 

czyć виводилось також від іменника *baki «очі» (Brückner 10), від гіпотетичного *Ьакъ «сторож, наглядач, опікун» (Bau­douin de Courtenay Szkice 438—439), від вигуку здивування ba (Lehr-Spławiński JP 26, 166—170), від patrzyć «дивитись» (Machek ESJĆ 425), а також від ір. *abi-âxsaya- «бачити, спостерігати, обері­гати, пам'ятати» (Трубачев Этимология 1965, 43—47); не може бути категорично відкинуте і припущення (Matzenauer LF 1, 4) про запозичення з турецької мови, в якій дієслівна основа bak-«дивитись, турбуватись, звертати увагу, бути обережним» і т. д. є спільнотюрк-ською.

баша «турецький урядовець», ст. баша (1595); — р. бр. болг. паша, п. basza, pasza, ч. pasa, слц. basa, pasa, м. паша, схв. баша, паша, слн. pasa; — запозичення з турецької мови з конта­мінацією турецьких слів раса «високий урядовець; генерал» (від перс, basa, bâdsâh «губернатор», пор. pädsäh «мо­нарх») і bas «начальник, голова» (спіль-нотюркського походження). — Мака-рушка 12; Дмитриев 541—542; Преобр. II31; Lokotsch 131;Skeat432; РадловІУ 1546-1550.

башибузук; — р. башибузук, бр. ба­шибузук, п. baszybuzuk, ч. слц. basibo-zuk, болг. башйбозук, м. башибозук, схв. башибоз(л)ук, слн. basibozuk;— запо­зичення з турецької мови; тур. basibo­zuk «цивільний; солдат іррегулярної військової частини» утворено з основ іменника Ьа$ «голова» і прикметника bozuk «зіпсований, поламаний, поруше­ний, поганий»; первісне значення «про­паща голова». — Шанский ЭСРЯ І 2, 62; Дмитриев 528; Śkaljib 123—124.— Див. ще башка.

башка «голова» СУМ, Ж, башкови­тый «розумний»; — р. башка; — запо­зичення з тюркських мов, очевидно, через російську; тур. bas «голова», аз. крим.-тат. тат. баш, як. бас, ойр. паш «тс.» є спільнотюркською основою; форма з -ка утворилась, мабуть, на грунті російської мови; менш перекон­ливе припущення (Фасмер—Трубачев І 139) про її походження від тюркської форми давального відмінка baska.— Ма-

карушка 5; Козырев Тюркизмы 11—13; Шанский ЭСРЯ І 2, 62—63; Преобр. І 20; Шипова 71; Менгес 97; Дмитриев 528; Lokotsch 22; Räsänen Versuch 64.

башкир, Башкйрія; — р. болг. баш­кир, бр. башкір, п. Baszkir, ч. слц. вл. Baskir; — запозичення з тюркських мов; башк. тат. башк,урт, узб. башкир і т. д. певної етимології не мають; пов'язу­ються народноетимологічно з тюрк, баш «голова» і курт «вовк».— Фасмер І 139; Дмитриев 493; Räsänen Versuch 64.

башлик, ст. башликъ (1749); — р. бр. башлык, п. baszłyk, ч. baslik, слц. baś-lik, болг. башлък, м. башлак, схв. баш-лук, башлик; — запозичення з тюрк­ських мов; тур. baslik, тат. башлык і т. д. є похідними від тюрк, bas «голо­ва».— Москаленко УІЛ 46; Шанский ЭСРЯ І 2, 63; Фасмер І 139; Дмитриев 528; Brückner 18; Sadn.—Aitz. VWb. I 254; Lokotsch 22; Räsänen Versuch 65.— Див. ще башка.— Пор. шлик.

башловка (іст.) «розподіл здобичі; [зняття шкури з тварини для приготу­вання м'яса ЯК [башлування] «зняття шкури» Я, ст. башловка «розподіл здо­бичі» (XVIII ст.); — ρ., [башловкаі «по­чесний подарунок із здобичі»; — суфік­сальне утворення від запозичення з ту­рецької мови; тур. розм. ba'sla «дару­вати» є результатом спрощення форми bagisla «тс», похідної від bagis «пода­рунок», запозиченої з перської мови; перс, bähs «частка, частина» пов'язане з ав. baga- «частка», baya «бог», дінд. bhâgah «обдаровуючий, пан», укр. бог; невірне зіставлення Кравчука (ЛБ VIII 71) з тур. bash «головний».— Радлов IV 1453, 1556; Räsänen Versuch 56.— Див. ще бог.

башмак «[черевик Ж]; (тех.) колод­ка», башмачник (тех.), ст. бачмаґа «чере­вик» (1599); — p. бр. башмак, п. [basz-maki] (мн.), ст. baszmag; — запозичен­ня з турецької мови; тур. basmak «чере­вик» (пор. тат. башмак «тс») є або по­хідним від тюркського bas- «нога» (пор. каз. баша «нижня частина ноги, лапа»), або результатом семантичної видозміни basmak «однорічне теля»; у технічному значенні слово башмак увійшло в укра-

башта

бая

 

їнську мову з російської, у якій є запо­зиченням з татарської мови.— Моска­ленко УІЛ 29; Макарушка 5; Шанский ЭСРЯ І 2, 63; Фасмер І 139; Козырев Тюркизмы 19; Дмитриев 528; Brückner 10; Sadn.—Aitz. VWb. I 254—255; Bern. I 45; Reychman JP 31/5, 208.

башта¹, [бахта] «башта», [башня] «тс.» Ж, [башнйк] «баштовий сторож» Ж, ст. башта (XVI ст.); — р. башня, бр. башта, п. baszta, ч. слц. вл. basta, схв. ст. basta; — через чеську і, мож­ливо, польську мови запозичено з іта­лійської; іт. bastia «бастіон, фортеця» походить від пізньолат. bastia, пов'яза­ного з дієсловом bastîre «будувати», запозиченим з франкської мови, в якій *bastjan означало «обплітати тином».— Шанский ЭСРЯ І 2, 64: Фасмер І 139; SW І 104; Brückner 18; Bern. I 45; Ho­łub— Lyer 94; Sadn.—Aitz. VWb. I 252—253; Battisti—Alessio I 455.

[башта²] «висока стара смерека», [баштанник] «старий смерековий ліс»;— неясне; можливо, виникло на грунті ви­разу типу *баштова смерека, баштовий ліс (пор. вираз корабельний ліс); не­переконливо пов'язувалося з тур. bos-tan «город» (Кобилянський Гуц. гов. 82).— Пор. башта¹.

баштан, [боштан] «баштан; гарбуз О», баштанник, баштанництво, башта­нище «поле, на якому був баштан», баш-гпапйсько «тс.» Mo, [баштанина] «все, що росте на баштані» Я, ст. баштан (XVIII ст.); — р. бр. [баштан] (з укр.), п. basztan (з укр.), болг. бостан, м. бостон, схв. башта; — запозичення з турецької мови; тур. bostan «город» по­ходить від перс, bostan «город, сад; баштан», пов'язаного з bo «запах».— Кобилянський Діалект і літ. м. 243; Шанский ЭСРЯ І 2, 64; Фасмер І 139; БЕР І 69; Bern. І 77; Lokotsch 27; Horn 54.

[баштармак] «дерев'яні вила на 4—5 ріжків Mo, Дз; дерев'яні тризубі вила Кур; тризубі граблі», [поштармак] «тс.» Дз; — запозичення з якоїсь тюркської мови; пор. тур. beç «п'ять», каз. узб. тармак «зубці», каз. ї/ш тармакка «вила з трьома ріжками»; виведення від тур. bosturmak «бути вільним, очище-

ним» (Дзендзелівський НЗ УжДу 13, 69) необгрунтоване.— Радлов III 1, 873.— Пор. бармакй.

баюра «велика калюжа; вибоїна на дорозі; ямка в долівці; [яма, провалля До]», [баюр] «баюра», [байоро] «тс». [банюра, банюр] «тс; глибоко розмите місце в річковому березі, глибока яма в річці», [балюра] «баюра», [бандюра] «тс; глибока яма в річці», [банджюр] «тс», [банджюра] «ополонка» ВеЛ, баю­ристий; — п. bajoro «калюжа, баюра», bajura, bajor «тс», [baniory] «глибокі місця»; — через форму банкіра пов'я­зується з псл. banja «яма, заглибина» (Sławski І 26; Brückner 12).—Толстой Сл. геогр. терм. 234.— Див. ще баия³.

[баюри] (у виразі взяти на б. «взяти на плечі, на шию») Ж; — очевидно, по­в'язане з тур. bayir «горб, схил гори».

[баюс] «вус», [баюса] УЛГ, [баюси] ВеЛ, [баюсатий] «вусатий»; — запози­чення з угорської мови; уг. bajusz «вус, вуса» етимологічно не з'ясоване.— Дзендзелівський УЛГ 62—64; MNTESz І 220; Bârczi 14.— Пор. бавуса.

[баютка] «маленька хатина, курінь» Ва; — очевидно, запозичення з сербо­хорватської мови, пов'язане з пересе­ленням у степову Україну вихідців з південнослов'янських територій; схв. 6âjma (6äjma) «барак, колиба», як і слн. bâjta «хатина, халупа», вважається запозиченням з італійської мови; іт. baita «притулок, хатина (в горах)» оста­точної етимології не має; пов'язується з баск, baita «дома, близько», beiti «землянка», фрак, baita, b'âite «шкіряне шатро, куртка пастуха», гебр. baith «хата».— Skok І 94; Miki. EW 6; Batti­sti—Alessio І 409.— Пор. бойтар.

бая¹ «вид сукна», байка «тс; фланель; зимовий каптан ЕЗб 30»; — р. бр. байка «товста шерстяна тканина», п. baja, [baj], beja, bajka «грубе сукно; зимова спідниця; товстий каптан; бумазея», ч. pâj, pâja «грубе сукно», слн. bâja «тс»; — через польську мову запози­чено з німецької; нн. baie (нвн. Boi) через гол. Ьааі «шерстяна тканина» зводиться до фр. ст. baie (boie), яке походить від лат. badius, baius «кашта­новий, гнідий».— Richhardt 32; Шан-

бая

бджола

 

ский ЭСРЯ 12, 12; Фасмер I 107; Преобр. I 12; Brückner 12; Machek ESJĆ 427; Matzenauer 101; Kluge—Mitzka89.— Пор. бойк.

[бая²] «авжеж» О, [баякати]; — ре­зультат злиття часток ба і ая «так».— Див. ще ба¹, ая.

[баяк] «авжеж, звичайно», [баяґже] «тс.» О; — результат злиття частки ба і питального прислівника як, паралель­ний до складеної стверджувальної част­ки аякже. — Див. ще ба¹, як.

баян (вид музичного інструмента), баяніст; — бр. баян, п. bajan «тс»; — запозичення з російської мови; р. баян є недавнім результатом перенесення на інструмент імені давньоруського співця Бояна, пов'язаного, очевидно, з бои «бій» і пізніше зближеного з баяти «розповідати» (інакше Менгес 80—82).— Шанский ЭСРЯ І 2, 65; Фасмер І 203.— Див. ще баяти, бити.

[баяти] «розповідати; ворожити», [байкати] «розповідати (писати) байки; балакати», [бай] «казкар» Пі, байка, байкар, байкарство, байківнйця «збір­ник казок і легенд» Ж, [байко] «казкар, брехун» Я, баечник «тс», [байла] «во­рожбит» Ж, [байло] «тс.» Ж, Ібайчар] «балакун, базіка, пліткар», [баюн] «каз­кар, брехун» Я, [баян] «співець» Я, [байкий] «говіркий» Ж, баєчний, бай-бай (приспів колискової пісні), [баю-баю, баюлі] «тс.» Я, [забаяч] «заклинач, ворожбит, знахар» Ж; — р. баять «го­ворити», бр. [баиць] «говорити, базі­кати, плести нісенітницю», др. баяти «розповідати байки; чарувати», п. bajać «розповідати казки; базікати, вигаду­вати», ч. bâjiti «розповідати казки», ст. bâti, baju «тс», слц. bâj «міф», bâjka «байка», вл. заст. bać «розповідати каз­ки, говорити нісенітницю», нл. bajaś «базікати, розповідати казки», болг. бая «замовляю, ворожу», м. бає, схв. бЩати «тс», слн. bâjati «базікати, заклинати, ворожити, пророкувати», [bajûlje] «якісь дитячі пісні», стел, ва­нти «розповідати байки, замовляти, за­ворожувати, заклинати»; — псл. bâja­ti; — споріднене з дінд. bhânati «гово­рить», sabhä «збори», лат. fari «гово­рити», гр. φημί (дор. φαμί) «говорю»,

вірм. ban «слово, мова», пн.-фриз. bä-len «говорити», дангл. böian «хвали­тися»; з іє. *bhä-; невірно пов'язується (напр., Sławski I 25; Шанский ЭСРЯ I 2, 65) з лит. boti «звертати увагу», яке походить від п. dbać чи бр. дбаць і не має приписуваного йому іноді при пере­кладі значення «питати».— Фасмер— Трубачев І 140; ЭССЯ 1, 138—139; Sł. prasł. І 182; Sadn.— Aitz. VWb. I 115; Bern. І 39; В üga І 584; Fraenkel 53; Mayrhofer II 469—470; Holthausen РВгВ 48, 460; Pokorny 105—106.— Пор. базікати, балакати, баніт, бари, барити, басні.

бгати «складати, згортати; [вити (гніздо)]; втискувати, впихати, м'яти; робити з тіста пироги, коровай», [бгай-ниця] «жінка, що робить із тіста ве­сільні хліби», [бгал] «колода для виги­нання полозів» Ж, [бгаляр] «майстер, що вигинає обіддя, полози», [бгальняі «дві вбиті в землю колоди для вигинання санних полозів; колодка для вигинання рибальських та інших крючків Я», бганка «складка, зморшка», [бганок] «па­кунок», [бгачкйй] «гнучкий», [набгом] «напхом, щільно», [обгава] «бгал» Ж, [убигати] «втискувати»; — р. [бгать] «гнути, м'яти», [бгаться] «протискува­тися», [обьіга] «теплий одяг, ковдра», бр. [бгаць] «пхати, тиснути»; — за­гальноприйнятої етимології не має; вва­жається (Miki. EW 82; Bern. I 366) результатом метатези основи *gbb-ati «гнути»; пов'язується також (Потебня РФВ 4, 125; Ильинский РФВ 62, 253— 254, 259; Machek Slavia 23, 65; Sł. prasł. I 463) з дінд. bhujâti «гне», гот. biugan «гнути», нвн. biegen «тс», лит. pabügti «злякатись», які походять від іє. *bheugh- «гнути».— Фасмер—Труба­чев І 140.— Пор. гибати, гнути, бігти.

бджола, [бжола], бджоляник «погріб для зимівлі бджіл; сад, де розводять бджіл Пі», [бжолянйк] «тс», бджоляр, [бджолня] «бджоли» Я («вулик»?), [бджолйця] «кропива» Mo, бджільництво^ [бджолове] «подать з вулика», бджолян-кувати «займатися бджільництвом», [пчеля] (с. р.) «бджола» Ж, [пчелята] (мн.) Ж, [пчельня] «пасіка» Л, Mo, [пчілка] «бджола», [пчільнйк] «пасіка»

бе

бевзь

 

Ж, [пчільнйцтво] Ж, Іпчола] «бджола», [толарі «пасічник» ВеУг, [пчолйнець] «омшаник» Г, ВеЗн, [пчолйнок] «вулик» ВеУг, [пчоляр] «пасічник» Ж, [пчолярня] «омшаник» Л, [пчільнйй Ж, пчільнйчий Ж, пчолянйй Ж, пчолячий]; — р. болг. пчела, бр. пчала, др. бъчела, бьчела, п. pszczoła, ст. pczoła, ч. слц. vcela, вл. нл. pćoła, полаб. cela, м. пчела, схв. пчела, слн. éebéla, ćbela, zbela, vcela, стел, бъчелд, бьчелд;—пел. Ьъсе1а i bbćela; — єдиної етимології не має; здебільшого виводилось від звуко­наслідувальної основи *Ьък-, пов'язу­ваної з основою bükati, bucati (<*bou-kati, *boućeti), і вважалося спорідне­ним з бик (Miki. EW 25; Wiedemann AfSlPh 10, 652; Brückner 446; Sł. prasł. I 456—457); більш переконливою зда­ється точка зору Мейє, який пов'язує псл. Ььсеїа з лит. biüs «бджола», bite, лтс. bite, двн. bini, bïa, нвн. Biene, ірл. bech «тс», що зводяться до основи іє. *bhei- (Meillet MSL 14, 362, 476, 477; Fraenkel 45); у такому разі слов'янський звуковий варіант з Ьъс- може бути вто­ринним результатом впливу основи *boućeti; висловлювалась думка (Иль­инский.ИОРЯС 23/1, 158—162) про походження різних звукових варіантів назви бджоли у слов'янських мовах від окремих звуконаслідувальних коре­нів: *Ьък-, *Ььк-, *bbz-, *vbk-, *кът-, *сьЬ_;; припускається також (Machek ESJC 679) початкова звукова форма *ćbbela (слн. ćbela), пов'язана з псл. сьт-еіь.— Фасмер III 416; Преобр. II 158; Sadn.—Aitz. HWb. 215; ЭССЯ 3, 104—105; Kofinek 136—137; Bern. I 116; Рокоту 116; Walde—Hofm. I 555.— Див. ще бик, буча².

бе¹ (вигук для відтворення крику кози або вівці), бекати «кричати, як коза або вівця; погано говорити», [бе-котить] «бекати» Л, [бечати] «мекати» (про козу) ВеЗа, [бевкати] «бекати» (про овець) ВеУг, [бекало] «хто погано говорить» Я; —р. Ібекать], п. be, be­czeć, ст. bekać, ч. слц. bé, вл. be, bjekać «бекати, кричати», болг. бее, м. бе, схв. бе, бекати, слн. bê; — загально­слов'янське звуконаслідувальне утво­рення, паралельне до лтс. bë, лат. bee,

гр. βη, нвн. bäh і т. д.— ЭССЯ 1, 183-— 184; Sì. prasł. І 201—202; Bern. I 48.

бе^а (вигук для вираження огиди), бека (дит.) «гидота», беця «тс», [бецяти] (дит.) «какати», бецькати «тс»; — р. бя (вигук гидливості), бяка «бека», п. be, ч. bąkany, bekany (дит.) «гидкий», [be'] «тс», слц. baka «гидота», вл. bak «гид­кий», слн. bàk (дит.) «тс»; — загально­слов'янське утворення афективного ха­рактеру.— Фасмер І 261; Machek ESJĆ 42—43; Schuster-Śewc Probeheft 18.

бебех¹ (вигук для передачі ззуку падіння чи удару), [бебевх] «тс», бебех­нути «сильно кинути, вдарити; упасти», Ібебевхнути] «тс», бебехнутися «упасти», [бебесі] (дит.) «упасти, звалитися»; — р. [бебёх] «удар», [бебехнуть] «ударити кулаком»; — звуконаслідувальне утво­рення, паралельне до бабах. —Ильин­ский РФВ 62, 237.—Див. ще бах¹, бабах.

[бебех²] «велике черево» О, бебехи «перина, подушки (переважно єврей­ські); нутрощі, тельбухи»; — р. [бебеки] «перини, подушки; нутрощі», [бебехи] «нутрощі», бр. бебахі «нутрощі; ган­чір'я», п. bebechy «нутрощі, тельбухи; черево; злиденна постіль, пожитки», bebech, [bech] «товста дитина»; — оче­видно, пов'язане з бабёшки, бабухатий і под.; позбавлене підстав зіставлення з баба (Brückner 19) і з бебех (Sławski І 29; Ильинский РФВ 62, 237).—Див. ще баба², бабиці.

[бебешка] «широка блуза без пояса» Ва, [бибешка] (заст.) «вид жіночої кофти» Дз, [бабешка] «тс.» Mo; — очевидно, по­в'язане з [бебех²·] «велике черево» (див.).

бебрати — див. бабрати.

бебряний — див. бобер.

бев (вигук для передачі протяжного звучання дзвона), бевкати «дзвонити в один дзвін; говорити дурниці», [бев-хати] «глухо ударяти»; — звуконаслі­дувальне утворення,, паралельне до бов (пор.).

бевзь «бовдур, йолоп», бевзень «тс»;—очевидно, з давнього *Ьъ1г-, bblzbnb, пов'язаного з блазень. — Шахма­тов ИОРЯС 7/2, 340,—Див. ще бла­зень.

бевка

бедрак

 

[бевка] «пійло для худоби; варена страва з рідко розведеного у воді бо­рошна»; — очевидно, запозичення з східнороманських мов; пор. молд. бэу-турэ (рум. bäuturä) «пійло», пов'язане з дієсловом бя (bea) «пити», що зво­диться до лат. bibo «п'ю».— Мельни-чук Молд. эл. 165; Scheludko 119, 126. [бег! «якась психічна хвороба; зов­нішня пухлина» Я; — неясне; можливо, пов'язане з схв. bàga «якась хвороба коней».

[бегар] «палка», [беґарйна] «тс.» О, [беґарці] «палички до цимбал» ВеУг, [бегеря] «велика пастуша палка», [бе-ґера] «кийок, палка» Mo, [бегир] «дрю­чок, палиця» Па, [биґар] «палка», [бй-гар, б'іґар] «тс.» О; — задовільної ети­мології не має; можливо, пов'язане з бйґа (у виразі збивати биґи); пор. також п. wekiera «кий з булавою на кінці; вид танцю», [wiekiera] «тс», яке виводилось (Brückner 606) від укр. [ве-ґеря] «видтанцю».—Пор. бйґа, бйґасень. [бегекати] «мекати, бекати, блеяти, співати по-козячому, монотонно гово­рити»; — утворено на основі вигуку бе-(ге), що передає крик кіз і овець, мож­ливо, під впливом рум. behäi «мекати, бекати, блеяти»; менш переконлива дум­ка (Vincenz 4) про пряме запозичення з румунської.— Пор. багакати, бе¹, бе-ґечати, беговатий.

бегемот «гіпопотам»; —р. бр. болг. бегемот, п. ч. behemot; — запозичення з німецької мови; н. Behemoth походить від гебр. behemoth, що є формою мно­жини до гебр. behëmâh «нільський гіпо­потам», яке відбиває єг. p-ehe-mau «тс.» (букв, «водяний бик»).— Шанский ЭСРЯ 12, 67; Фасмер І 142; Преобр. І 21; Kopaliński 118; Matzenauer 108.

[беґечатиі «співати по-козячому; — звуконаслідувальне утворення на основі вигуків бе, беге, що відтворюють крик кіз і овець.— Пор. бегекати.

[беговатий] «буркотливий, сварли­вий Ж; дражливий ВеЗн», [биговатий] «тс.» ВеЗн; — не зовсім ясне; пов'язує­ться (Scheludko 126) з рум. begäi «бе­кати», утвореним від вигуку behe, що передає крик кіз і овець.— Пор. беге­кати.

[беґонїти] «бекати, мекати»; — звуко­наслідувальне утворення, можливо, зу­мовлене впливом звуконаслідувального уг. bégetni «бекати», bégni «тс».

бегонія (бот.); — р. болг. бегония, бр. бягонія, п. begonia, ч. begonie, слц. begonia, схв. бегонща, бегонща, слн. begónija; — запозичення з французької мови; фр. begonia утворено Плюм'єром (1646—1706) від прізвища любителя бо­таніки Бегона (Bégon, 1638—1710).—■ СІС 91; Шанский ЭСРЯ І 2, 67—68; Dauzat 81.

[бедзвін] «безмен»; — результат ви­дозміни деетимологізованої форми без­мен, зближеної з дзвін. — Див. ще без­мін.

[бедзвір] «здоровило; звірина» Я; — очевидно, результат контамінації слів [безув'їр] «бузувір» і звір. — Див. ще бузувір, звір.

бедзь — див. бендзь.

[беді] (у виразі б. збивати «байдику­вати») Ж; —очевидно, діалектний фоне­тичний варіант форми бйги з характер­ним для гуцульських говорів розширен­ням наголошеного и в e і переходом -ri (< Ги) в д'і.— Див. ще бйґа.

[беднар] «бондар» ВеЛ; — запозичен­ня з словацької мови; слц. [bednâr] (літ. debnâr) є відповідником ч. bednâf, п. bednarz, укр. бондар. — Верхратський Говір лемків 390; Buczek JP 34/4, 245—257.— Див. ще бондар.

[бедра] (у виразі з казки коза б., півбока обдрата) Я, [бедратаї «чорна, руда або сіра з білою поперечною сму­гою» (про корову) ВеБ; — форма жін. р. давнього прикметника *бедрий із значенням «рябий, перістий, рудий з бі­лим», з якою пов'язані і п. [biedrawa] «періста; червона; біла; біла на хребті (про корову)», [biedrona, biedrula] «тс»; прикметникова форма походить від псл. bedro (bedra) і первісно означала «пля­мистий на бедрах».— Коломієць Мо-возн. 1967/3, 49—52.— Див. ще бедро.— Пор. бабарунка, бездрик.

[бедрак] (ент.) «борозняк, личинка хруща»; — не зовсім ясне; очевидно, пов'язане з п. pędrak «тс; карапуз, ма­люк», звідки й укр. [пендрак] «кара-

бедренець

бедро

 

пуз, малюк»; виводиться також (ЭССЯ 1, 180—181) від основи bed-/bod- «ко­лоти»; пов'язання з [бедрик] (ент.) «со­нечко» (там же; Sadn.— Aitz. VWb. I 262) недостатньо обгрунтоване.— Див. ще пендрак.

[бедренець] «голодранець» Пі; — очевидно, результат видозміни слова обідранець під впливом слова бедро або бедринець. — Див. ще драти.

[бедрик¹] (ент.) «сонечко, Coccinella L.»; — п. biedronka, ст. biedrunka, ч. bedrünka, bedrunka; — похідне утво­рення від пел. *bedrb «перістий, пля­мистий (на бедрах)», збереженого у виразі коза бедра; пор. [бедрата] «чорна, руда або сіра, через середину впоперек біла» (про корову) ВеБ; менш перекон­лива спроба виведення (ЭССЯ 1, 180— 182) від основи bed-/bod- «колоти» або пов'язання з укр. бедринець (бот.), стел. БЕДргыТі «багатий» (Lunt Language 29/2, 128—133).— Коломієць Мовозн. 1967/3, 49—52; Sławski І 32.—Див. ще бедра, бедро.— Пор. бабарунка, без-Дрик.

[бедрик²] (у виразі щедрик-б. із щед­рівки); — результат видозміни деети-мологізованої форми ведрик, фонетично зближеної з бедрик¹ «сонечко»; менш переконливе пов'язання (Lunt Language 29/2, 128—132) форми бедрик, як основ­ної в цьому значенні, з стел. БЕДр-кігн «багатий».— Див. ще ведрик.

[бедрик³] (у виразі на б. «на май­бутнє»); — очевидно, результат видо­зміни деетимологізованої форми безрік; проміжним варіантом могла бути форма бездрик (тепер також «сонечко») з фоне­тичним д між зір, як у роздрухатися, ніздрі та ін.—Коломієць Мовозн. 1967/3, 51.— Див. ще бездрик, безрік.

бедринець (бот.) «Pimpinella L. (вжи­вана для лікування рослина, гостра на смак); [смовдь оленяча, Peucedanum сег-varia Guss.; цикута отруйна, Cicuta vi-rosa L. Пі]», [бедрець] «бедринець ломи­каменевий, Pîmpinell a saxifraga L.» Mak, [бедрінець Ж, бедренець Мак, бедрйч Ж, бердінець Мак, бидринець Мак, педри-нець Мак, ядринец Мак] «тс», [бедренец] «тс; родовик лікарський, Sanguisorba officinalis L.» Mak, ст. бедренець «Pim-