СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 50 страница

[вйпір] «чинбарський брусок (з ду­бильної кори, торфу)» Ж, [випірнай] «дубильний» Ж; — неясне; можливо, пов'язане з прати (шкіру тварин, яку вичинюють за допомогою дубильної кори).

вйплішити — див. пліш.

випороток «мертвонароджена чи ви­різана з утроби матері тварина; хутро такої тварини», [βύηοροκ Ж, вйпорток] «тс»; — р. [выпорток, выпороток, вы-праток], бр. выпарак «тс», др. испоро-токъ «жива дитина, вирізана з утроби матері», п. wyporek «випороток», wypru-tek «тс», ч. spratek «недоношена тва­рина; шкурка з недоношеної тварини», [vyparek] «теля-недоносок», болг. изпо-рец, цел. испр*кт*кк*к; — псл. *jbzpor-tbkb, *]'ьгрМъкъ; — здається пов'яза­ним з пороти (випорювати); враховуючи р. запорток «тухле яйце», Преображен-ський (II 110) підводить усі ці форми під р. портить «псувати» і припускає для нього первісне значення «висиджувати, гріти висиджуванням» або «носити в жи­воті», вважаючи його спорідненим з лит. pereti «висиджувати, виводити пташе­нят», лтс. perêt «сидіти на яйцях, виси­джувати курчат», двн. farro (far) «бичок», лат. рагіо «народжую», гр. πόρτις (πόρ­τα!, πόρις) «теля, телиця», ос. firtfon «худоба», дінд. prthukah «дитина; зві­рятко», похідними від іє. *рег- «вибира-

випрягати

вирйнниця

 

тися назовні, народжуватися»; сумнів­но.— Фасмер 1369; ЭСБМII 273;Machek ESJĆ 571; Miki. EW 258.— Див. ще пороти. — Пор. запорток.

випрягати, вйпряг, випрямний — див. прягти.

випуклий, випуклість, випуклястий, випучйстий, вйпучний — див. пук.

вир, [вер] «вир» Ж, [вйрей] «тс.» ВеБ, [вйрник] Ж, виристий, [варити] «виру­вати», вирувати; — р. діал. болг. вир, бр. вір, п. wir, ч. слц. слн. vir, м. вир «калюжа, водоймище», схв. вар, стел. вирі; — пел. уігь; —споріднене з лит. vyrius «вир», лтс. virags, лат. vertex «тс», аром, virò «глибоке місце у воді»; інші ступені чергування відображені у стел, вкрити (псл. *vbrëti) «кипіти, клекотіти», ч. vfiti, укр. [вріти], лит. vìrti «кипіти», лте. vift «кипіти, вари­тися», а також в укр. [ізвір] «джерело», схв. извор «тс», укр. варити; безпосеред­ній зв'язок з вити (Machek ESJĆ 690) остаточно не доведений.— Фасмер І 318; ЭСБМ II 153; БЕР І 150; Skok III 622— 624; Fraenkel 1260; Trautmann 361.— Пор. варити, врі'ти, ізвір.

вира (іст.) «штраф за вбивство», βίρα «тс», вирати «збирати подать» Я, ст. βάρα (XV ст.); — р. вира, бр. віра, др. вира, вирьное; — здебільшого вважає­ться запозиченням з германських мов, зокрема, від варягів; пор. перший ком­понент двн. свн. wërgëlt (нвн. Wergeid) «штраф за вбивство чоловіка», утворе­ного з двн. wër «чоловік» і geld «від­плата, вартість» (Горяев 49; Преобр. І 85); видається ймовірним і припущення Фасмера про праслов'янське походжен­ня цього слова: псл. vira «штраф за вбивство чоловіка» як похідне від псл. *virb «чоловік», що відповідає лит. vyras «чоловік», прус, würs, лат. vir, гот. wair, wër, ав. vira, дінд. virâh «тс».— Фасмер І 318; ЭСБМ II 153— 154; Kluge—Mitzka 856.

виражати, виразити, вираз, вираз­ник, виражальний, виразистий, вираз­ний Г, Ж, виразовий; — р. выражать, бр. выражаць, п. wyrażać, вл. wyrazyć «вибити», ч. vyrâzeti «вибивати; видава­ти (звук)», слц. vyrâzat! «вибивати, кар-

бувати», болг. изразя «висловлюю», м. изрази, схв. изражавати, слн. izrâ-żati «тс»; — префіксальне утворення від псл. raziti «бити, ударяти»; первісне значення префіксального утворення — «вибивати, викарбовувати»; сучасне зна­чення вважається результатом кальку­вання нвн. ausdrücken «виражати; ви­тискувати», яке в свою чергу є калькою лат. exprimere «тс».— Шанский ЭСРЯ І 3, 230—231; ЭСБМ II 279; Мейе ОЯ 274.— Див. ще ви-, раз, разити.

виразка, виразок — див. разити.

вирган, вігран, вірган — див. вар­ган.

вирґела — див. вергела.

[вирґилес] «вайло, бельбас, здоро­вило, телепень» Me; — очевидно, ре­зультат зближення слів [вергела] і Гер­кулес. — Див. ще вергела.

вирезуб (іхт.) «Rutilus frisii (Leucis-cus frisii, Cyprinus dentex)», веризуб, [верйза Mo, вйриз Ж, виризуб Ж, виро-зуб Л—Г], ст. виризуб, верезуб (XVI— XVIII ст.); — р. вырезуб, [верйзуб, вере­зуб], п. wyrozub, [wyroząb, wiroząb, wydroząb] «тс»; — виводиться з давні­шого *вирізозуб (у нижній щелепі цієї риби вищерблені зуби, ніби з вирізкою); може бути пов'язане з [верш] «вигнутий»; менш переконливе припущення про зв'я­зок із схв. вирити «виглядати, стирча­ти» і стел, оувирити «витріщити» (Bruck­ner 639).— Коломиец Общесл. назв. рыб 59; Фасмер І 370; Преобр. І 104.

[вйриґлі] «особливі па в танцях» Я, [виригльовувати] «виробляти особливі па» Я; — неясне.

виринути «винирнути», виринати, вйрнути СУМ, Бі, зринути «тс», [нав-виринки] Ж;—р. [вырыняться]; — ре­зультати видозміни форми виниряти (пор. р. вынырять, бр. выныраць) під впливом дієслова ринути «сильно тек­ти».— Див. ще ниряти.—Пор. ринути, пірнати.

вирйнниця (бот.) «морська зірочка, Callitriche verna L.» Ж; — очевидно, по­в'язане з виринати; назва може бути зумовлена тим, що тичинки цієї підвод­ної рослини тягнуться вгору, доки пиль­ники не виринуть на поверхню води, після чого відбувається запилення. —

виринь

вируґовувати

 

Вісюліна—Клоков 160; Нейштадт374.— Див. ще виринати, ниряти. — Пор. ви­ринь.

[виринь] (бот.) «пухирник звичайний, Utricularia vulgaris L.» Ж; — пов'язане з виринати; назва мотивується біоло­гічними властивостями цієї водяної рос­лини: без кореня, живе в напівзануре-ному стані, перезимовує на дні водойм у вигляді зимових бруньок, а потім виринає.— Словн. бот. 455; Нейштадт 507—508.— Див. ще виринати. — Пор. вирйнниця.

вирій, [вирай, вйрей Пі, Ж, вйр'є Бі, ейрєй Пі, ирай Ж, ирей Ж, ир'їй Ж, ір'є Бі, ірій Ж!, Ыриця] «пташка, що повер­нулася з вирію»; —р. йрий, бр. вырай, др. ирии, п. wyraj;—загальноприйня­тої етимології не має; можливо, пов'я­зане з псл. *jarb «весна», що разом з гот. jer «рік» походить від іє. *iör- із ступе­нем чергування jsr-, звідки виникло Ir-, представлене в др. ирии з давнім прикметниковим суфіксом -ии; укра­їнська форма з початковим в виникла внаслідок злиття прийменника в з імен­ником у сполученні в ирій (куди?); форми вирий, ирай під впливом рай; заслуговує на увагу також спроба по­в'язання з прус, iuriay «море» (Марты-нау Белар. лінгв. 7, 69); менш задо­вільні інші пояснення: як запозичення з іранської мови,— пор. ір. аігуа- «арій­ська країна» (Фасмер—Трубачев II 137—138); як пов'язаного з oc. ir (irae) «осетини» (Vasmer RSI 6, 176—177; Фи­лин Образ, яз. 279), з іменником рай (Brückner 452), з псл. *vinb «вир» (Toivo-nen FUF 24, 104—126), з гр. έαρ(ήρ) «весна» (Горяев 123; Преобр. І 273), з дінд. aranyah «чужий, далекий» і з лит. óras «повітря» (Потебня РФВ 6, 146, 155) та ін.— Ильинский РФВ 74, 138—140; Филин Происх. яз. 529—530; ЭСБМ II 279—280; Топоров III 95—96.

вирла «випуклі очі», вирлач, вирла­тий, [вірлатий] Ж; — бр- вірлатьі «ви­трішкуватий», схв. врлав «косоокий, з пошкодженим оком»; — очевидно, по­хідне від тієї самої основи псл. *v^bil-(*v^bfdl-?) «повертання, обертання, ви­вертання», що й верло «важіль»; спроба

пов'язання з слн. viréti «здійматися, стирчати; дивитися недобрим оком», схв. viriti «дивитися», р. [вирити] «тс», [вирять] «сторонитися, ухилятися» (Куркина Этимология 1970, 100—101) потребує додаткового обгрунтування.— Див. ще верло.— Пор. вирлоокий.

вирло — див. верло.

вирлоокий «балухатий», [верлооки] Л, вирлоокість; — р. [верлиокий] «косо­окий; який повертає в усі боки очима», [верлиока] «казкова одноока істота», бр. вірлавокі «витрішкуватий», схв. врлоок «з ушкодженим оком»;—псл. *v^bflo-окъ; — утворене з основ *v^bfl- «вертіти, вивертати» й око. — ЭСБМ II 61—62.— Див. ще вирла, όκο.— Пор. берлоокий.

вирок, [вирік] Ж; — бр. вь'ірак; — очевидно, запозичення з польської мови; п. wyrok, як і ч. слц. vyrok «вислів, сентенція», походить від дієслова wyrzec «висловити», wyrzekać «висловлювати», утвореного з префікса vy- «ви-» і діє­слова rzec «ректи».— Худаш 122.—ЭСБМ II 280.—Див.ще ви-, ректи.

[виромйр] (зоол.) «червоноока коло­вертка, Philodina erythrophtalma» Ж;— складне слово, утворене з основ іменни­ків вир і мир, перший з яких відбиває біологічні особливості тварини (під час руху коловертного апарату, що міс­титься в передньому кінці тіла, в воді утворюється вир), а другий, очевидно, не має конкретного значення і вжитий як тавтологічний засіб афективного за­барвлення або виник унаслідок деети­мологізації з колишнього компонента з певним конкретним (тепер затемненим) значенням.— УРЕ 7, 10; БСЭ 22, 14.— Див. ще вир.

[вйрпці] «постоли» ДзАтл І; — не­ясне; можливо, пов'язане з верба (тобто *вербці, первісно як «взуття, зроблене з кори або пагонів молодої верби»); пор. також [керпці] «постоли».

[вируґовувати] «виганяти, усувати, прибирати» Ж, [вируга] Ж, ст. вьіруґо-вати «вигнати, викинути» (1635); — за­позичення з польської мови; п. wyrugo­wać, wyrugowywać «усувати, звільняти, виживати, виганяти» походить від rugo­wać «виселяти, виганяти, усувати з по­сади», rugi «вигнання з країни, масове

виручити

високопарний

 

звільнення», запозиченого з терміноло­гії німецького міського права; нім. rügen «ганити, осуджувати», Rüge «до­гана» споріднене з псл. *rekti, укр. ректи. — Richhardt 113; Brückner 468; Kluge—Mitzka 613. —Пор. ругати. виручити, виручати, виручка; — р. выручить, бр. выручыць, др. виручити, п. wyręczyć; — очевидно, утворене на давньоруському грунті з префікса вы- «ви-» і втраченого в сучасних східносло­в'янських мовах дієслова *ручити «по­ручитися», похідного від рука; первісно, мабуть, мало конкретне значення «про­стягнути руку порятунку».—Шанский ЭСРЯ ІЗ, 231; БулаховскийТрудыИРЯ 1187; ЭСБМ II 281; Brückner 458; То­поров III 82. — Див. ще ви-, рука.

вир'яний, вер'яний — див. верм'я-ний.

вирячити «витріщити», вирячувати, [вирячити, вйрячок], вирячкуватий, [βί-рачкуватий] Ж; — р· [вь'ірачить] «витрі­щити», бр. [вырачыць], п. wyraczyć «тс»; — результат гіперистичного по­м'якшення ρ в деетимологізованому дієслові *вирачити, похідному від рак «Potamobilus. astacus»; витворення цього дієслова могло бути зумовлене тим, що у рака очі розміщені зверху. — ЭСБМ II 220.—Див. ще рак.—Пор. ви-карячити.

висикака, висікака — див. сікатися.

висіти, виснути, вис, [etica], [висінь] «висота» Ж, [висиня], [вислюга] «шибе­ник» Бі, [висник] «тс.» Ж, висок (тех.), висулька, вйслий, [виснйй, висючий Я1, висячий, звис, [звйса] «маятник» Ж, [звйсник] «стрімкий берег», [звйсок] «за­лишок» Ж, Хзвисйстий] «обвислий» Ж» звислий, [зависати] «покладатися, розра­ховувати» Me, навис, повись «паморозь», провис, [свйсель] «вільні кінці верхів і еподів рибальської сітки» Дз, [евйслі] «нижній кінець плавної сітки», [увйслий] «вертикальний»; — р. висеть, бр. ві-сець, др. висЬти, п. wisieć, ч. viseti, слц. visiet', вл. wisac, нл. wisaś, болг. вися, м. виси, схв. висоти, слн. viséti, стел, висоти;¹ — псл. *visëti, visnçti;— переконливо не з'ясоване; порівнюва­лося з дінд. visäti «іде, прибуває» (Büga

RR II 689), з лит. vypsóti «ґавити, ло­вити гав» і vaipytis «лупати очима» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 125; БЕР І 153), з oc. awynsyn/awingun «вішати», перс, avez-, avext- «висіти, вішати» (Абаев ИЭСОЯ І 87—88).— Шанский ЭСРЯ І 3, 105; Фасмер—Трубачев І 319—320; ЭСБМ II 161; Skok III 596— 597; Moszyński PZJP 198.— Пор. вішати.

виск, [вискотня], вискнути, вискоті­ти, вищати; — р. ст. вйскати, бр. віск, п. wisk, болг. виск, м. виск «іржання, виск», схв. виска «тс», виснути, стел. еиштлти, EifCNAvTH «пищати, шєпоті-ти»;—псл. viskb, паралельне до vizgb;— звуконаслідувальне; порівнюється з нвн. wiehern «іржати» від свн. wihen, wie-henen, wieheren, двн. wihön (можливо, замість *wijön, *hwijön), герм. *hwi-«галасувати, іржати», хет. vijai- «кри­чати», а також лат. vltulor «радісно кри­чу, торжествую», дат. vie, англ. [wicker! «іржати» та ін., що зводяться, очевид­но, до іє. *иоі-; елемент -sk- вважається давнім інхоативним суфіксом.— Фас­мер І 313; Преобр. І 83; БЕР І 152; Skok III 597; Kluge—Mitzka 860; Wal­de—Hofm. I 807; Korinek 219..

вискік — див. скакун.

[вислюгати] «тинятися, вештатися без діла» Я; — неясне.

висок «скроня; волосся на скроні»;—■ р. висок «тс», [виски] «волосся взагалі», бр. [вісок]; — похідне утворення від висіти; первісне значення «пасмо во­лосся, що спадає на чоло» засвідчено в окремих російських говірках; думка про походження від іє. уїК-, яке збері­гається в лат. cervix «потилиця» (Otręb-ski LP 2, 256), помилкова.— Шанский ЭСРЯ І 3, 106; Фасмер—Трубачев І 320; Преобр. І 85; Желтов ФЗ 1876 І 18; ЭСБМ II 162, 164.— Див. ще висіти.

[високол] (фольк.) «сокіл» Я; —епі­тет сокола, утворений, очевидно, в ре­зультаті контамінації слів високий (тоб­то «той, що високо літає») і сокіл (див.).

[високопарний] Я, ст. высокопарный (XVII ст.); — р. высокопарный «високо­мовний; (ст.) який Високо літає (XV ст.)», болг. високопарен, схв. високопй-ран; — складне слово, утворене з основ

високосний

вись

 

прислівника високо і дієслова парити «ширяти».— Див. ще вись, парити.

високосний, [висектовий] Пі, ст. ви-сектовый (XVIII ст.); — р. високосный, бр. высакосны, др. високостъ, високость-ный, болг. високосен, м. високосен, стел.