Ек1сфк0сткмъ,еисекъстъ,еисекъсткмъ;- 2 страница

II 198.

вібрувати, вібратор, вібрація; — р. вибрировать, бр. вібрьїраваць, п. wi­brować, ч. vibrovati, слц. vibrovat', болг. вибрйрам, м. вибрйра, схв. вибрй-рати, слн. vibrirati; — запозичення з німецької мови; нім. vibrieren походить від лат. vibrare «дрижати, коливатися, примушувати коливатися», спорідне­ного з свн. wTfen «вібрувати», двн. wipf «помах, розмах», wipfil «верхів'я де­рева».—СІС 126; Шанский ЭСРЯ І З, 91—92; ССРЛЯ 2, 345; Walde—Hofm. II 780; Kluge—Mitzka 864.

вібчий

вівці

 

[вібчий] «чужий» ВеЛ; — результат закономірного фонетичного розвитку др. обьчии, спорідненого з п. obcy «чу­жий» (спочатку «той, що мені не нале­жить»), ч. слц. obecny «спільний», болг. общ, схв. onhu, општй, слн. óbći, стел. овьштк;—псл. *òbbtjo «те, що навколо; кругле селище», утворене з прийменника оЬ(ь)- «об-» та суфікса -tjo-; значення форми [вібчий] розвинулось, очевидно, під впливом польської мови.— Кобилян-ський Мовозн. 1967/6, 43—44; Трубачев ВЯ 1957/2, 94—95; Фасмер — Трубачев III ПО; Преобр. І 633; Brückner 369; Machek ESJĆ 404—405.— Див. ще о¹.— Пор. обчество, общий.

Івів] (наслідування котячого крику або плачу кволої дитини) Me, [вівкати] «надокучливо чи слабо нявчати Me; кричати, плакати Ж», Швкоти] «нявчан­ня, крик» Ж; — звуконаслідувальне утворення.

Ві'вдя — див. Євдокі'я.

вівса, вівси, вівсик, вівсина, вівейсько, вівсище, вівсоватка, вівсюг, вівсюгува­тий, вівсюк, вівеюнець, вівсяний, вівся­ник, вівсяниця, вівсянка — див. овес.

вівсянка (іхт.) «Leucaspius delinea­ti^ Heck.», [вівсик Ж, овес Л —Г, овсян­ка Л—Г] «тс»; — р. [овсянка], бр. [ау-сянка], п. [owsianka], ч. [ovesnice, oves-nićkal, слц. [ovsienka, ovsianka, oves-nićka];—похідні утворення від овес; назви зумовлені забарвленням або неве­ликим розміром і формою риби.— Leder 69; ЭСБМ II 207; Ferianc Nazv. ryb 41.— Див. ще овес.

вівтар, ст. волтаръ (XVII ст.); — р. алтарь, [олтарь], бр. алтар, др. алтарь, олътарь, п. ołtarz, ч. oltaf, слц. слн. oltar, болг. олтар, м. олтар, схв. олтар, стел, алътарк, олътдрк; — запозичення з латинської мови; лат. altare, altar «жертовник, пристрій для спалювання жертви» зводиться до *ada-leio «спалюю» (звідки пізніше adoleo «тс»), однак у мові римлян слово стало вторинно пов'язуватися з прикметни­ком altus «високий» і відповідно поясню­валось як «високе місце, підвищення»; можливо, що лат. altare, aitar дійшло до слов'ян не безпосередньо, а через

двн. altari. — Шанский ЭСРЯ І З, 80—81; Vasmer I 14; Walde—Hofm. I 32, 13.

вівторок, [второк, вівтірковий], вів­торковий; — р. вторник, [овторник], бр. ауторак, др. въторьникъ, овъторь-никъ, п. wtorek, ч. litery, слц. utorok, вл. wutora, нл. wałtora, "болг. м. втор­ник, схв. уторак, уторник, слн. vtórek, tórek, стел. ETvTopKNMKTi, въторъкъ;— псл. vbtorbkb, vibtorbnikb, пов'язане з vbtorb «другий» (як назва другого дня тижня; першим вважався понеділок); форма вівторок закономірно виникла з др. вовъторъкъ, а це — з овъторъкъ шляхом додавання протетичного в-, але о- в овторокъ залишається неясним; пор. також [олжа] із лъжа. — Жовто­брюх Іст. граматика 160; Кочерган УМЛШ 1967/1, 26—30; Шанский ЭСРЯ І 3, 209; Фасмер І 364; ЭСБМ II 208; Brückner 588, 636—637; Machek ESJĆ 671—672; Schuster-Śewc ZfSl 7, 660; БЕР І 197; Skok III 552.—Див. ще втора.

вівцебик (зоол.) «мускусний бик, Ovi-bos moschatus»; — р. овцебык, бр. ауца-бык; — наукова калька лат. ovibos, утвореного з ovis «вівця» і bös «бик» (пор. нім. Schafochs «тс»).

вівця, вівчар «чабан; порода собаки», вівчарка «пастушка овець Ж; порода собаки», вівчар енко, вівчарик «чабанець», вівчарня «овеча кошара», вівчарство, [вівчйнець] «вівчарня» Ж, овеча, овеча-тина, овечатник «кошара», овечина, овечка, [овечник] «кошара», [овча Пі, овчар, старик Пі, Ж, овчарка Пі, овчар­ник Пі], овчина, вівчарити, вівчарювати, [вівчий], овечий; — р. болг. овца, бр. авечка, др. овьца, п. owca, ч. ovee, слц. ovea, вл. wowca, нл. wejca, полаб. vica «вівця», схв. овца, слн. óvea, стел. обкцо; —псл. ovbca<*ovïkâ, результат розширення i-основи зменшувальним суфіксом -ikä; — споріднене з лит. avis, лте ovs, дінд. avikä «вівця», avih «тс», гр. гомер. δϊς, лат. ovis, ірл. <5і, двн. оа, гот. awistr «вівчарня», хет. hauaś «вівця», вірм. hoviw «пастух» (<*hovi-pä «ове­чий' пастух»).— Критенко Вступ 510, 546; Трубачев Назв. дом. жив. 69^-70; Фасмер—Трубачев НІ 116; ЭСБМ II 209;

Вівчарик

Відати

 

Machek ESJĆ 423; Геор гиев Бълг. етим. и оном. 128; Иванов ВСЯ 2, 5.

вівчарик (орн.) «бекас, баранчик, Capella (Scolopax) gallinago L.», [овча-рик Ж, овчарник Пі] «тс»; — похідне утворення від вівця; назва зумовлена, очевидно, специфічним звуком, схожим на бекання овець, який утворюється крильми бекаса під час польоту.— БСЭ 4, 400.— Див. ще вірця.

[вівчура! «вовча шкура як одяг» Ж; — запозичення з польської мови; п. wilczura є похідним від wilk «вовк»; щодо суфікса -ига пор. п. lisiura «лисяче

Хутро».— ДИВ. ЩЄ ЕОЕК.

[вігані «сукман» ВеУг; — п. ст. wi-gano «дамська сукня», слц. vigan «бала­хон»; — запозичення з угорської мови, в якій Vigano «сукня, спідниця» походить від прізвища віденської танцюристки Вігано. — Bârczi 338.

вігонь (зоол.) «вид лам; тканина з вовни цієї тварини», вігоневий; — р. вигонь, бр. вігонь, п. wigoń, ч. vikune, слц. vikuna, болг. вигон, схв. вигон>а; — запозичення з французької мови; фр, vigogne, давніше vicugne «тс.» походить з іспанської мови; ісп. vicuna засвоєно з мови кечуа (wikunia).— СІС 126; Шанский ЭСРЯ 13,93; Kopaliński 1041; Dauzat 751.

від (прийменник), відо, од, одо, від- (префікс), віді-, од-, оді-; — р. от, ото, бр. ад, др. отъ, п. ч. od, ode, слц. od, odo, вл. wot, wote, нл. wot, болг. m. од, схв. од, ода, слн. od, стел, отъ; — усі форми з псл. otb, форми з-д виникли за аналогією до над, під (под), перед; псл. otb<*ot зводиться до прислів­ника іє. *ati, *eti «через що; назовні; звідки»; — споріднене з лит. at-, пре­фіксом, що означає рух від чого і до чого, також ata-, ati-, лтс. at-, прус. at-, et-, гот. id-, двн. it-, ita- «no-, до-», ірл. aith-, aid- «по-, від-», дінд. âti, ав. aiti- «через, пере-», лат. at «але», et «і», гр. Ιτι «ще, все ще», фріг. έτι.— Фасмер III 168; Skok II 542; ESSJ SI. gr. I 155—157; Rozwadowski RSl 2, 87; Traut­mann 16; Fraenkel 20; Walde—Hofm. I 75, 421; Pokorny 70—71.

[відай] «певно, напевно, мабуть», [ві-

дав, відей] «тс»; — не зовсім ясні утво­рення від дієслова відати; тлумачаться (Німчук Славіст, зб. 149) як результати фонетичних видозмін 1-ї ос. одн. відаю (eidajy) з відпадінням кінцевого у або з випадінням j і скороченням у в не­складове у.— Див. ще відати— Пор. видай.

відати, [віда] «звістка, повідомлен­ня», відом (у виразах без відома, до ві­дома, нема відома), відомство, [відомая] «свідок» Я, вісник, вістка, вістовик, вість, відомий, відомчий, [віжливий] «обі­знаний, знаючий» Я, безвість, безвісти, вивідач «той, хто вивідує; розвідник, шпигун» Ж, вйвідка «розвідка», [вивід-ник] «шпигун» Ж, [вйвідниця] Ж, відві­дати, відвідач, відвідини, відвідувач, відповідати, відповісти, відповідач, від­повідник, відповідь, відповідальний, від­повідний, довідатися, довідка, [дозвіда-тися], доповідати, доповісти, доповідач, доповідь, доповідний, доповідне, досвід, [досвідити] «досвідчити» Ж, досвідний, досвідчити, досвідчитися, звістка, звіди «розвідини», звідини «тс», звідомлення, [звідун] «розвідник, шпигун» Ж, звість, [звісь] Ж, [звістйтель] Я, звістун, зві­дувати, [звіжити] «узнати, пізнати» Ж, звістувати, звіщати, [звіжалий] «до­свідчений» Ж, звісний, [завідомити] «по­відомити», [завідомляти], завідувати, [завід] «завідування» Ж, завідувач, [за-відця] «завідувач» Ж, [заповіщати] «спо­віщати» Я, [зневіжити] «одурити» Ж, міжвідомчий, навідатися, навіджати, навіщати, [навід] «відвідини» Ж, [наві-дач] «відвідувач», навідини «відвідини», навідати, [навідка] «відвідання» Ж, іна-віжкй] (у виразі дати н. «дати знати») Ж, [невіда] «незнання» Ж, [невіжа] «тс» Ж, [невіжий] «незнаючий» Ж, не-відь «невідомо», недовідомий «невідо­мий», обвіщати, обвістка, [одвістйти] «віддати звістку, відповідь», Ж, одві-дини, [одвідь] «відвідини» Пі, [одвість] «вістка, депеша» Пі, [одповіддя] «від­плата; захист» Ж, оповідати, оповідан-ка, оповідання, оповідач, оповідачка, опо­відка, оповідь, оповісник, оповістка, опо­вість, перевідати, передвіщати, повіда­ти, повідомити, повідомляти, повідом­лення, повістка, повість, повістяр, по-

відбавити

відвічати

 

свідка, посвідник, подсвідчення, посвідчу­вач «свідок», прйзвістка, приповідка, при-повістка, прйповість, присвідчати, прові­дати, провіщати, [провіди] «розвідини» Ж, провідини, [провідки] «тс», провісник, провістка, провість, провісний, пропо­відувати, проповідник, проповідництво, проповідь, пропов'їдничий, розвідати, роз-еідач «розвідник», розвіди, розвідини Ж, розвідка, розвідник, розвідувач, розвід­ний, розвідувальний, розвідний, розпові­дати, розповідач, розповідачка, розпо­відка, розповідь, [свідувати] «знати Ж; оглядати хворого (про лікаря)», свід­чити, свідкувати, [свіда] «знання» Ж, [свідка], свідок, [свідомі (у виразі до сві­дома «до відома» Ж), свідомість, [св'їд-чий\ «свідок», [свідчик] «тс.» Ж, [свідчи-ця\, свідомий, [свідучий] «свідомий» Ж, совість, сповідати, сповідальник, спові­дальниця, сповідальня, сповідач, сповід­ник, сповідь, сповіщати, сповіщення; — р, ведать, бр. ведаць, др. ьЪдЪти, вЪ-дати, еЪсти, вЪмь, п. wiedzieć, ч. vë-dëti, слц. vedet', вл. wedżeć, нл. weźeś, болг. вестя «повідомляти», м. вести, схв. вестити «тс», слн. védeti «знати», стел. в'Ед'Ети, B'feMk; — пел. vëdëti «зна­ти»; — спарідненез прус, waidimai «зна­ємо», дінд. veda «знаю», гр. (F)olòa, гот. wait, нвн. (ich) weiß «тс»; — ie. *uoid-, *ijeid-, *uid- «бачити, знати»; семантич­ний перехід від «бачити» до «знати» цілком натуральний, але вже в індо­європейській прамові дієслово, очевид­но, розпалося на два — одно із значен­ням «бачити» (псл. vidëti, лат. vidëre «бачити»), а друге із значенням «знати» (псл. vëdëti).— Шанский ЗСРЯ І 3, 35; Фасмер І 283; Преобр. І 106—107; Brückner 615; Machek ESJĆ 680—681; Skok III 574—576; Frisk II 357; Pokorny 1125—1126.—Пор. вид.

відбавити, відбавляти —див. виба­вити.

Івідбаглувати) «відстояти, врятува­ти»; — результат видозміни значення префіксального утворення від дієслова [байлувати] (*баглувати) «витягати важ­кий віз за допомогою додаткової пари волів».— Див. ще байлова.

[відброд] (у виразі наїстися до від-

броду «наїстися донесхочу»);— утворено від брід, можливо, під впливом п. w bród «багато, по самі вуха» («брести по самі вуха» в переносному вживанні).— Див. ще брести.

відвага, відважний, відважувати; — р. отвага, бр. адвага, п. odwaga, ч. слц. odvaha; —· через проміжну ланку вага­тися, [важитисяі «перебувати в нері­шучості» пов'язане з вага; значення хоробрості, рішучості розвинулось у ді­єслівній формі відважитися (пор. ана­логічний розвиток значень у формах зважитися, [звага], наважитися); на та­кому розвитку значень міг відбитися вплив польської і німецької мов (пор. нвн. wagen «наважуватися», wägen «ва­жити»); думка про зв'язок з дінд. vägara «мужній» і назвою племені вагри (Per­wolf AfSlPh 7, 616; Rudnicki Prasł. II 209) позбавлена підстав; непереконли­вою є спроба (Шабалин ЭИРЯ III 52—· 57) виведення р. отважный від форми важный.—- Фасмер III 169; ЗСБМ II 79; Machek ESJĆ 674.— Див. ще вага.

відвертий «щирий, прямий, відкри­тий», одвертий, [отвертий] Ж «тс»; — п. otwarty «відчинений; відвертий», ч. otevreny, слц. otvoreny «тс»; — нове українське утворення від кореня вер- (псл. vbr-, ver-, vor-) «зачиняти», оче­видно, за зразком польської форми; щодо семантики пор. р. открытый, от­кровенный, схв. отворен «відчинений; відвертий».— Див. ще верея.— Пор. ве­рета, вір¹, отвір.

відвйчити — див. звикати.

відвідати, відвідач, відвідини, відві­дувач — див. відати.

[відвічати, відвітити, відвітувати, відвіт, одвітити, одвітувати, одвіт, одповіт Ж]; — р. отвечать, др. отъвЬ-чати, отъвЪтъ, ч. odvët (з рос), слц. odvet, odveta, odvetit' «відповісти», болг. ст. ответ, стел. отъв'Ьтити, отъ-в'Ьштдвйти, ст-ьв^тъ; —псл. otbvëtiti, otbvëtb, пов'язані з privëtiti, *zavëtiti, *ob(v)ëtiti, очевидно, похідними від vëtb «гілка» (як символ повідомлення, па­м'ятний знак); — споріднені з лит. vai-tenù «суджу, думаю», прус, waitiät «говорити, мовити»; менш переконливе

від га л

відкаснути

 

зіставлення (Machek ESJĆ 687) з лит. veìkti «робити».— Мельничук Вост.-сл. и общ. языкозн. 103—111; Фасмер 1305— 306; Преобр. І 109; Brückner 614.— Пор. витати², вітати, віче, завічати.

ві'дгал, відгаль — див. галйти.

[відгодйтися] «віддалитися, від'їха­ти, не бути на місці»; — утворено, оче­видно, як антонім до дієслова нагоди­тися «потрапити, прибути в слушну го­дину».— Див. ще год.

відданий «вірний»; — бр. адданы; — п. oddany, ч. слц. oddany; — очевидно, калька нім. ergeben «відданий, вірний», дієприкметника від дієслова sich erge­ben «віддаватися, присвячувати себе»; пор. р. преданный, слн. vdan «відда­ний»; можливе посередництво польської мови.— Див. ще від, дати¹.

[віддюбарити] «побити»; — можливо, результат контамінації дієслів віддуба­сити і [відбарбарити]; м'яке д' зумов­лене, очевидно, експресивним характе­ром слова.— Пор. барбара, дубасити.

[вїдерщі] «водохрещі» Ко; — резуль­тат не зовсім ясної видозміни слова [водорщі] «водохрещі» (див.).

від'ємний (заст.) «негативний»; — калька п. odjemny «негативний», що своїм етимологічним складом точно від­повідає українській формі.— Див. ще від, імати.

ві'дзарок — див. зоря.

[відзіґорний] «кокетливий», [видзі-ґорний] «гострий на язик» Па, [фіці-ґорний] «кокетливий, підлабузливий»;— неясне; спроба виведення від рум. Щесі, й|са (Kałużn. 15; Кобилянський Гуц. гов. 83) здається сумнівною з огляду на занадто велику формальну невідпо­відність.

відзірятися — див. ці'рити.

[відзяпити] «відчинити, розкрити навстіж» (про двері), [оддзяпити Ва, одзяпити Пі] «тс»; — префіксальне утворення, очевидно, пов'язане з діє­словами зяяти, зіпати «сильно кричати, горланити; позіхати»; щодо чергування голосних відзяпити: зіпати пор. від­щипати: тіпати. — Див. ще зіпати, зяти.

[віді] «певно, напевно, мабуть»; — можливо, результат редукції форми [відай] «тс»; разом з тнм, нагадує за­костенілу форму праслов'янського пер­фекта vede «знав» від vëdëti «знати», звідки також др. бЪдЪ «тс; адже», стел. вфдф і р. ведь «адже».—Шанский ЭСРЯ 1 3, 37; Фасмер І 284—285.— Див. ще відати.

відіймати, від'їйма, віднімати — див. імати.

[відкалабанити] «побити»; — мож­ливо, результат контамінації синоніміч­них дієслів [відкалатати] «побити» і [(вй)банити] «тс.» (пор. семантично близьке дієслово випарити «висікти різ­ками»).

відкараскатися «відчепитися, звіль­нитися від когось», [накараскатися] «прив'язнути, пристати»; — бр. карас-каць «тягти вгору», караскацца «видира­тися вгору; [в'язнути, приставати!», п. karaskać się «возитися, мати клопіт», fodkaraskać się] «відкараскатися»; — етимологічно неясне; спроби пов'язан­ня з карась (Bruckner 219) або з р. [кур-скать] «гризти, кусати», [кйрсштать] «тс.» (Шахматов ИОРЯС 7/2, 355) по­збавлені грунту.

відкасник (бот.) «Carlina L.; [гос­триця, Asperugo L.; рутвиця, Thalic-trum L.; маренка підмаренниковаї», [одкасник] «Carlina; Asperugo» Ж, одкас-няк «Asperula galioides» Mak; — пов'я­зані з [відкаснути] «захистити, відго­родити» або відкаснутися «відчепитися»; назва зумовлена якимись приписува­ними рослинам магічними або ліку­вальними властивостями; пор. бр. уроч-нік «відкасник», пов'язане з урокі «при­стріт, уроки», [памошнік] «рутвиця», [жьюіцельнік, падучнік] «тс».— Див. ще відкаснути.

[відкаснути] «захистити, відгороди­ти», [одкаснути] «тс», відкаснутися «відцуратися; відчепитися», [закасати] «закотити (рукав); підіткнути під пояс (низ спідниці, полу)»., [підкасати] «тс»; — р. [касать] «бити», касаться «доторкатися», коснуться, п. kąsać «під­тикати», болг. косвам се «доторкаюсь», стел, косити ca «торкатися», k»cnx-ти са;— псл. kasati «торкати», kosnçti,

ві'дки

віднепати

 

пов'язане чергуванням голосних із ce­sati «чесати», kosa «коса»; — споріднене з лит. kasyti «чесати», лтс. kasît «тс; копати». —Мельничук Этимология 1966, 197; Фасмер II 346; Fraenkel 226.— Див. ще чесати.— Пор. коса¹.

[ві'дкиї, звідки; — утворено з прий­менника від і займенникового кореня ■к-, наявного в займеннику кий; форма -ки, очевидно, зумовлена впливом при­слівників доки і поки. — Мельничук CM IV 107; Bern. I 673.— Див. ще від, з¹, кий², доки.

відкіль «звідки», відкіля, звідкіль, звідкіля; —р. [отколь, отколе, откель, откьїля, откуль, откуля], бр. адкуль, др. отъколЪ, болг. поет, і розм. отко­ле; — форма відкіль утворена з прий­менника від і займенника *кіль з давні­шого коль, псл. *koljb, що є, очевидно, родовим відмінком множини; псл. *otb-koljb означало, мабуть, «з яких місць» і «з яких пір»; форма відкіля є резуль­татом розвитку др. отъколЪ, псл. о!;ъ-kolji, в якому займенниковий компонент kolji стоїть у формі родового відмінка однини; звук і замість о в відкритому складі форми відкіля зумовлений впли­вом форми відкіль. — Фасмер III 170— 171; Преобр. І 335; Bern. I 673—674.— Див. ще від, з¹, кілька, коли.

відкоша (дати) «дати прочухана; відбити; дати гарбуза (при сватанні)», одкоша (дати) «тс»; — вираз, утворе­ний, очевидно, в середовищі запорозь­ких козаків, що стояли кошем.— Див. ще кіш².

відлига, [відлег ВеБ, відлега ВеБ, Me, в'їдліж, від ельга Ж, відлога Ж], одлйга, [відлечи] «відпустити» (про погоду) ВеБ, відлигнути «розмерзнути; полег­шати (на душі»), [відлогнути] «відта­нути, відсиріти» Ж, [злйгнути] «спасти, послабшати» (про мороз), [злигти] «тс», Іодлигати] «відсиріти, відтанути; від­чепитися; зникнути» Ж, [одлигнути] «тс.» Ж; — бр. адл'іга, адлега, п. odelga, odliga, ч. odlehnouti «полегшати (на душі)», схв. одлакнути «тс»;—оста­точно не з'ясоване; виводиться від псл. ot-lbg-a, ot-lbg-nçti, похідного від ко­реня lbg- «легкий» (Кравчук ВЯ 1968/4, 131); вважається також (Мартынов SI.

Wortst. 66—67) субстратним балтій­ським елементом (лит. àtlega «відлига», àtlyza, àtlyda, âtlydis «тс», atlè'gti «від­пускати» (про мороз); форма [відельга] є полонізмом. — ЭСБМ I 86.

ві'дліг — див. навідліг.

відлога — див. лежати.

[відля] «біля» Ж. ст. водле, водли, водлЪ (XVI—XVIII ст.); — р. [водли, водлив], бр. водле, водлі, п. wedle, wedla, ч. vedle, ст. vedlé, слц. vedl'a «тс», схв. вадле «негайно», слн. vàdlje, vedle «тс»; — очевидно, утворене на основі виразу *мъ dbl'ê (vb dbli) букв, «у дов­жині (на протязі)»; іменник *dblja того ж кореня, що й длятися «баритися», довгий, р. длина, можливо, також для; укр. [відля] замість ст. водлЪ пояснює­ться впливом прийменника від. — Тимч. 282; Гумецька Досл. і мат. IV 43, 48; Фасмер І 334; Vasmer II 383; Sławski I 146—147; ESSJ Sł. gr. I 68, 70—71, 73; Bern. I 252.— Див. ще від, длятися, дов­гий. — Пор. бі'ля, ві'зля, для.

відлягти «послабнути, зникнути» (про біль, мороз), [одлячй] «полегшати (на душі)» Ж; — результат видозміни деетимологізованої форми. відлигнути «розмерзнути; полегшати (на душі)», зближеної з основою дієслова лягати. — Див. ще відлига.

відмагатися «відмовлятися, відпира­тися, позбуватися»; — бр. адмагацца «тс»; —- похідне утворення від могти; значення могло розвинутися в резуль­таті контамінації форм намагатися і відбиватися, відмахуватися. — ЭСБМ І 87; Міхневіч Белар. лінгв. З, 60.— Див. ще від, могти, намагатися.

[відмакошити] «побити»; — неясне.

відмикати, відімкнути, відмичка — див. замикати.

відмізгавити — див. мезга.

відміна, відмінний, відмінник, від­мінок, відмінювати — див. міна¹.

[віднепати] «змарніти» ВеЗн, [зане-пати] «захлянути, захворіти» ВеЗн, [однйпати] «змарніти» Ж; — неясне; можливо, в основі лежить неправильне утворення занепати на грунті деети-мологізованих форм минулого часу зане­пав, занепала і т. д. від занепасти.

ві'днище

ВІДТІЛЬ

 

Іві'днищеІ «місце, приготоване для копиці сіна» (вимощене хмизом, соломою і под.) ДзАтл І, [відмище, вудмисько, удмисько, вільнище, вінмище, віннище, вуднище, уднище, вуднисько, уднисько, вумнище, вуннище, вуймище, уймище, гімнище, гу днище, гуннище] «тс.» ДзАтл І; — р. [одонок] «підстилка під скирту з хмизу і под.», [одонье] «тс»; — резуль­тат закономірної фонетичної видозміни і деетимологізації колишніх форм *одъ-нище, *одъниско, утворених з префікса о- і основи іменника дъно «дно» за допо­могою суфіксів -ище, -исько. — Дзендзе-лівський St. si. 10/1—2, 78.— Див. ще

ДНО, О¹.

(відноні «звідти» Ж, ізвідноні «тс.» Ж; — утворення з прийменника від і колишнього займенника *попъ (род. мн.), спорідненого з пупе «нині, те пер».—Див. ще від, нині,— Пор. од-наль.

відображати; — калька р. отобра­жать, утвореного шляхом контаміна­ції слів отражать і образ, изобра­жать. — Див. ще від, образ.

відобрі'ти — див. приобрістй.

[відотавитися! «очуняти, опритом­ніти» Ж; — похідне утворення від не-засвідченого дієслова *отавити «від­новлювати сили», спорідненого з др. тыти «повнішати, гладшати, жиріти», ч. [otaviti] «зміцніти, відновити сили», zotaviti, слн. otäviti «тс».— Див. ще отава.

відпинати — див. п'истй.

відповідати, відповідальний, відпові­дач, відповідний, відповідник, відповідь, відповісти — див. відати.

відпочивати — див. покій.

відраза — див. разити.

відро, відерник, [відерщик Я, βί­ο ер ковий Я), ведеркове (заст:) «мито від відра» Пі, повідерний; — р. болг. ведро, бр. вядро, др. еЬдро, п. wiadro, ч. vedrò, слц. vedrò, м. ведро, схв. ejèdpo, слн. vedrò, стел. в'Ьдро; — пел. ved­rò <*vedro; — утворене від іє. *uodör «вода», *uédor «тс», пор. гр. όδρία «відро для води» і ϋδωρ «вода».— Вин­ник 105—106; Шанский ЭСРЯ I 3. 37; Фасмер I 283—284: Преобр. I 69; ЭСБМ II 299; Machek ESJĆ 681; БЕР І 127; Skok

III 590; Eckert ZfSl 8/6, 881; Pokorny 80.—Див. ще вода.

відсаркнути, віцеркнутися — див. царгати.

відси, [е'їдци], звідси, [одвідси Ж, omet Пі]; — результат видозміни форм відсіль, відсіля за аналогією до єідки, відти. — Див. ще відсіль, сей, цей.

відсіль, відсіля, відціль, відціля, звідсіля, звідсіль, звідціля, звідціль; — р. [отсель, отселе, отсуль, отсуля], бр. адсюль, др. отъселЪ, отъееле, стел. OT-KctrtÎ «віднині, відтепер», от-ьсели «тс»; —форма відсіль утворена з прий­менника від і займенника *сіль з псл. *seljb (на базі займенникового коре­ня s-), що є, очевидно, формою родо­вого відмінка множини, аналогічною до *koljb; форма відсіля походить з отъ-селЪ або з *отъселя, в якій -селя могло бути родовим відмінком однини (пор. др. отътоля); в цій формі e змінилося в і під впливом відсіль. — Див. ще від, сей.— Пор. відкіль, відси, відтіль.

відслоняти, відслоняти, відслона — див. заслона.

відстань — див. стати.

відсутній, відсутність; — р. отсут­ствующий, бр. адсутны; — калька з ла­тинської мови; лат. absens є активним дієприкметником теп. ч. від дієслова abesse «бути відсутнім» (букв, «геть бу­ти»); звідси ж кальки р. отсутствовать і н. abwesend «відсутній» (свн. afwesend 1409).— Kluge—Mitzka 5.— Див. ще від, суть.— Пор. присутній.

відти, звідти; — утворення з прий­менників від, з і основи вказівного займенника т-, взятого тут, можливо, у формі род. в. одн. жін. р. або перене­сеного з прислівника поти, в якому морфема -ти є за походженням формою зн. в. мн.— Див. ще від, з¹, той.— Пор. відки, відтіль.

відтикати, відіткнути, відтйчка — див. тикати.

відтіль, Г, Ж, [відтиль Ж, відтів], відтіля, [відотіль, відутіля Ж], звід­тіля, звідтіль, [одвідтіля Ж); — р. [оттоль, оттоле, оттуль], бр. адтуль, др. отътоль «звідти; відтоді», отътолЪ, отътоли, отътоля, стел. οτ·κτολμ, отъ-τολϊ «тс»; — форма відтіль утворена

відтруть

відчинити

 

з прийменника від і займенника *тіль з давнішого *толь, псл. * t о І j ь, що є, очевидне, формею родового відмінка множини; псл. *otbtoljb означало, ма­буть, «з тих місць, з тих пір»; форма відтіля (др. отътоля) є видозміною давнішого отътолЪ, якщо це не утво­рення від форми давнього родового однини вказівного займенника *толь — *толя; зміна голосного о в і зумовлена тут впливом форми відтіль. — Крым­ский Укр. гр. І 157.— Див. ще від, тільки.— Пор. відкіль.

відтруть — див. трутити.

[відумерти] «осиротити, залишити си­ротою (сиротами); залишити після смер­ті в спадщину», [відумерлий], відумер­щина (заст.) «спадщина по комусь, не-відписане майно»; — п. odumrzeć «від­умерти», odumarć «тс», odumierać, odu-marszczyzna» «відумерщина», odumarlina «тс», odumorek «той, що залишив по собі спадщину», ч. слц. odumrt' «від­умерщина», вл. \УОіетегас«відумирати», wotemrewać, нл. wotemreś, wotemeraś «тс»; — судячи з географії слів, укра­їнські форми могли бути скальковані з польських; у польській та інших за­хіднослов'янських мовах ці слова мог­ли виникнути під впливом н. absterben «померти, відумерти, залишити кого».— Див. ще від, мерти.

відун (заст.) «волхв, чаклун, знахар, лікар; [відьмак Ж]»; — р. ведун, др. вЪдунъ «чаклун, знахар»; — похідне утворення від відати, др. еЪдати; ві­дуни у давній Русі пророкували май­бутнє, лікували хвороби, зокрема за­мовлянням та заклинанням їх (Історія УРСР І 1967, 47); пор. знахар, гнатник від дієслова знати. — Див. ще відати.

відусіль, [відусіля], звідусіль; — ρ. [отеселе], бр. адусюль, др. отъвьсе-яЬ; — утворення з прийменника від (др. отъ) і займенника *vbseljb, звідки також всілякий; у формі відусіль вико­ристано колишній родовий відмінок мно­жини цього займенника, у формі [ві­дусіля] — очевидно, родовий однини, де і замість e під впливом форми віду­сіль. — Див. ще від, всілякий.

[відхасник] (бот.) «валеріана, Vale­riana officinalis L.», [одхасник] «тс.»

Mak; — похідне утворення від дієслова *відхасати «відганяти, лякати» (пор. хасатися «сторонитися, лякатися, цура­тися»), аналогічне до відкасник (бот.) «Carlina L.»; корінь Езлеріани у слов'ян здавна служив засобом запобігання за­разі й мору.— Machek Jm. rostl. 224.— Див. ще від, хасатися.— Пор. відкас­ник.